Постанова

від 21.01.2015 по справі 920/1622/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" січня 2015 р. Справа № 920/1622/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Кухар В.І., суддя Шутенко І.А.,

при секретарі Катренко І.С.,

за участю представників:

позивача - не з'явився,

відповідача - Волошиної М.В., за довіреністю №134 від 05.09.2014р.,

розглянувши у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворожбянський машинобудівний завод", смт. Низи, Сумський район, Сумська область, (вх.№4536С/2 від 22.12.2014р.) , на рішення господарського суду Сумської області від 01.12.2014р. у справі №920/1622/14,

за позовом Приватного акціонерного товариства "Ворожбянський машинобудівний завод", м. Ворожба, Білопільський район, Сумська область,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворожбянський машинобудівний завод", смт. Низи, Сумський район, Сумська область,

про стягнення 81600,00 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

24.09.2014р. позивач - Приватне акціонерне товариство "Ворожбянський машинобудівний завод" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Пересадька Романа Івановича звернувся до господарського суду Сумської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворожбянський машинобудівний завод" про стягнення заборгованості у розмірі 81600,00 грн., яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем договору оренди №018/018/013 від 01.12.2013р.

Як вказує у позовній заяві позивач, відповідач лише частково сплатив орендну плату за грудень 2013 року внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 6600,00 грн. Крім того, зважаючи на те, що відповідач орендоване майно за актом приймання-передачі не повернув та продовжував користуватись ним, у позивача є правові підстави для стягнення заборгованості по орендній платі за січень-березень 2014 року.

Рішенням господарського суду Сумської області від 01.12.2014р. у справі №920/1622/14 (суддя Миропольський С.О.) позов задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворожбянський машинобудівний завод" на користь Приватного акціонерного товариства "Ворожбянський машинобудівний завод" заборгованість з орендної плати у розмірі 81600,00 грн., судовий збір в сумі 1827,00 грн. (т.1, а.с.81-84).

Приймаючи оскаржуване рішення, господарський суд першої інстанції виходив з того, що акт прийому-передачі від 01.12.2013р., підписаний сторонами та скріплений їхніми печатками є належним та достатнім доказом того, що позивач передач, а відповідач прийняв зазначене в ньому майно; а часткове виконання договору оренди підтверджує те, що сторони домовились щодо всіх істотних умов договору.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ворожбянський машинобудівний завод", не погодившись з вказаним рішенням місцевого господарського суду, звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 01.12.2014р. у справі №920/1622/14 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю (т.1, а.с.93-95).

Апелянт вважає, що суд першої інстанції, не встановивши дату повернення орендарем майна, що було предметом договору, не міг встановити обґрунтованість позовних вимог позивача, оскільки предметом спору є орендна плата за грудень 2013 р. - березень 2014р., а тому, на думку апелянта, факт продажу майна у серпні 2014р. не має значення для правильного вирішення спору. Також, апелянт вказує, що при розгляді справи суд першої інстанції необґрунтовано встановив факт передачі майна в оренду лише на підставі акту прийому-передачі від 01.12.2013р. та проігнорував посилання на статтю 766 Цивільного кодексу України.

Крім того, відповідач зазначає про те, що на виконання договору оренди об'єкта №018/018/013 від 01.12.2013р. між сторонами щомісячно на підтвердження факту користування майном, що було предметом оренди, складались акти здачі-прийняття робіт, які підписувались сторонами договору та скріплювались печатками. Такі акти за січень, лютий, березень 2014 роки були підписані та скріплені печаткою тільки однієї сторони - ПрАТ "ВМЗ" в особі ліквідатора Пересадько Р.І., а з боку відповідача вказані акти не підписувались через невиконання умов договору ПрАТ "ВМЗ", що полягало у ненаданні у користування орендареві визначеного майна. Відповідно, керуючись статтею 766 Цивільного кодексу України, оплата за вказаний період відповідачем не здійснювалась.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 24.12.2014р. апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та розгляд скарги призначено на 20.01.2015р. (т.1,а.с.91-92).

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу (вх.№473 від 16.01.2015р.,вх.№604 від 19.01.2015р.), в якому просить рішення господарського суду Сумської області від 01.12.2014р. залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Зокрема, позивач вважає, що місцевий господарський суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, правомірно виходив з того, що наявний належний доказ передання орендарю (відповідачу) орендодавцем (позивачем) орендованого майна - акт приймання-передачі, підписання якого відповідачем не заперечується. Також, позивач вказує, що вибір предмету спору (стягнення орендної плати за грудень 2013-березень 2014 року) є прерогативою позивача, а тому доводи відповідача, що такий період повинен був бути по серпень 2014 року не заслуговують на увагу. Щодо надання апелянтом до суду апеляційної інстанції актів здачі-прийняття робіт, позивач зазначає, що по-перше, додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього, по-друге, помісячні акти прийняття-передачі наданих послуг є виключно документами податкового обліку, тоді як оренда є видом договору про надання послуг.

Також, у відзиві на апеляційну скаргу позивач просить розглядати справу без участі представника Приватного акціонерного товариства "Ворожбянський машинобудівний завод".

У судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду 20.01.2015р. представник апелянта просив вимоги апеляційної скарги задовольнити в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи учасників процесу, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 01.12.2013р. між позивачем та відповідачем укладено договір оренди №018/018/013, відповідно до умов якого позивач передає, а відповідач приймає в строкове платне користування (оренду) транспортні засоби, обладнання, нерухомість, відповідно специфікації, яка є невід'ємною частиною даного договору (т.1, а.с.9-10).

Відповідно до п. 3.1. договору оренди об'єкт оренди передається орендарю в платне користування на підставі акту прийому-передачі. Пунктом 3.2. передбачено, що орендар зобов'язаний повернути орендодавцю об'єкт оренди у стані не гірше ніж той, в якому він був переданий орендарю по відповідному акту, з урахування нормального зносу.

Пунктом 4.1. договору оренди встановлено строк оренди з 1 грудня 2013 року по 31 грудня 2013 року включно.

Згідно з п. 7.1. договору оренди розмір орендної плати за один місяць складає 25000,00 грн.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає, що згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як вбачається з положень про найм (оренду) в Цивільному кодексі України, істотними умовами договору найму (оренди) є умови про предмет договору найму, плату за користування майном, строк договору найму.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що сторони дійшли згоди щодо всіх істотних умов договору оренди, а отже даний договір є укладеним.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивач передав об'єкт оренди, що підтверджується актом приймання-передачі від 01.12.2013р., згідно якого позивач передав, а відповідач прийняв: автобус НСАЗ-49482, автокран КС-3575 А, автомобіль ЗИЛ-130, автомобіль ЗИЛ-131 борт А, легковий автомобіль ЗАЗ 11021619 дв. № 245000W0373415, ворота виїзні автомобільні, ворота виїзні залізничні, ворота стоянки 2000х5000, колодязь. Відповідний акт підписано та скріплено печатками обох сторін.

Враховуючи умови договору, а саме пункти 7.1.,7.2., відповідач повинен був сплатити оренду плату в строк до 15.12.2013р. у розмірі 25000,00 грн.

Згідно прибуткових касових ордерів №3 від 27.02.2014р. та №4 від 28.02.2014р. відповідач здійснив часткову оплату за договором оренди в загальному розмірі - 18400 грн., а отже не в повному обсязі виконав покладені на нього обов'язки зі сплати орендної плати(т.1, а.с.12-13).

07.03.2014р. позивач, з метою досудового врегулювання спору направив на адресу відповідача претензію з вимогою сплатити залишок орендної плати у сумі 6600,00 грн. Однак, відповідач відповіді на претензію не надав, суму боргу не сплатив, у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі у розмірі 6600,00 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, колегія суддів зазначає, що у відповідності до статті 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази надання відповідачем заперечень щодо продовження користування орендованим майном, або підписання сторонами акту повернення об'єкту оренди орендодавцю, колегія суддів дійшла висновку про те, що договір оренди №01/018/013 вважається поновленим на строк, на який він укладався, тобто на один місяць.

Таким чином, за наявності підписаного акту приймання-передачі об'єкта оренди за договором та відсутності доказів повернення об'єкту оренди - орендодавцю за відповідним актом, як це передбачено пунктом 3.2. договору, колегія суддів вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення орендної плати за січень-березень 2014 року в сумі 75000,00 грн. При цьому, колегія суддів зазначає, що обрання періоду, за який повинно бути проведено стягнення, є правом позивача.

Відповідно до статей 32, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, колегія суддів зазначає, що обов'язок доказування тверджень про не прийняття об'єкту оренди у користування, згідно вищезазначеного, покладається на відповідача.

Таким чином, апеляційний господарський суд не приймає до уваги твердження відповідача щодо невикористання орендованого майна, оскільки останній в порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу України не надав суду доказів того, що акт приймання-передачі майна від орендодавця, наявний в матеріалах справи, є недійсним, як і не надав будь-яких інших доказів неприйняття або повернення об'єкту оренди орендодавцю.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно встановив, що відповідач отримав у користування об'єкт оренди, однак оплату у відповідності з умовами договору оренди не здійснив, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість перед позивачем на загальну суму 81600,00 грн. Доказів погашення відповідної заборгованість відповідачем не надано.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, дослідивши всі належні докази, які мають відношення до даного спору, з урахуванням приписів ст.ст. 4-3, 32, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів дійшла висновку, що місцевим господарським судом законно та обґрунтовано прийнято рішення про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 81600,00 грн. за договором оренди.

Щодо посилань апелянта на акти здачі-прийняття виконаних робіт, які не підписані відповідачем, а отже на його думку підтверджують те, що останнім об'єкт оренди не використовувався, колегія суддів зазначає наступне.

За укладеним між сторонами договором оренди №018/018/013 від 01.12.2013р. об'єкт оренди вважається переданим з моменту підписання акту приймання-передачі. Належним виконанням умов договору з боку відповідача є перерахування грошових коштів (орендної плати) на розрахунковий рахунок позивача згідно рахунку на оплату до 15 числа місяця.

Отже, не підписання актів здачі-прийняття виконаних робіт, на які відповідач посилається, не може підтверджувати або спростовувати факт користування об'єктом оренди, як і самі акти не є тими доказами, що підтверджують фактичне існування чи заперечення існування правовідносин, які склались між сторонами.

З огляду на викладене, враховуючи, що доводи, викладені в апеляційний скарзі, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, через що рішення господарського суду Сумської області від 12.01.2014р. у справі №920/1622/14 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, керуючись ст.ст. 49, 99 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги не підлягають відшкодуванню відповідачу.

Керуючись ст.ст. 49, 91, 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворожбянський машинобудівний завод" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 01.12.2014р. у справі №920/1622/14 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 22 січня 2015 року.

Головуючий суддя В.В. Лакіза

Суддя В.І. Кухар

Суддя І.А. Шутенко