Рішення

від 19.01.2015 по справі 201/2853/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/105/15 Справа № 201/2853/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Башмаков Є. А. Доповідач - Петешенкова М.Ю.

Категорія 21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2015 року м. Дніпропетровськ

19 січня 2015 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Петешенкової М.Ю.

суддів - Пономарь З.М., Черненкової Л.А.,

при секретарі - Яловій Ю.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2, в інтересах ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 квітня 2014 року по цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Фіаніт-А» до ОСОБА_4, ОСОБА_3 за участю третьої особи: приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 про визнання договору дарування та дублікату договору дарування недійсними, -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2014 року ПАТ фірма «Фіаніт-А» звернулася до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06 листопада 2013 року визнано недійсним договір купівлі-продажу нежилого приміщення в жилому будинку літ. А-6, на першому поверсі приміщення № 120, загальною площею 125,2 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 від 18 липня 2000 року, укладений між ТОВ фірма «Фіаніт-А» та ОСОБА_4 на підставі якого було укладено оскаржуваний договір дарування від 21 серпня 2000 року. У зв'язку з цим, просили суд визнати недійсним договір дарування нежилого приміщення в жилому будинку літ. А-6, на першому поверсі приміщення № 120, загальною площею 125,2 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 від 21 серпня 2000 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5, реєстровий № 2191.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 квітня 2014 визнано недійсним договір дарування нежилового приміщення, укладений 21 серпня 2000 року та нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим № 2191, та дублікат договору дарування від 13 грудня 2007 року, за реєстровим № 2378, згідно якого ОСОБА_4 подарувала, а ОСОБА_3 прийняв у дар нежиле приміщення: в жилому буд. літ. А-6, на першому поверсі приміщення № 120 загальною площею 125,2 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.22-25).

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі представник апелянта ОСОБА_2, в інтересах ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, та ухвалити нове рішення суду, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ фірма «Фіаніт-А», суд першої інстанції виходив із того, що на час укладання спірного договору дарування нежилого приміщення, ОСОБА_4 не мала законних підстав на відчуження вказаної нерухомості, у зв»язку із визнанням договору купівлі-продажу від 18 липня 2000 року недійсним, тому застосував вимоги ст.48 ЦК УРСР, ст.ст.203, 215 ЦК України,

Проте з такими висновками суду погодитися не можна з урахуванням наступного.

Судом встановлено, що 21 серпня 2000 року був укладений договір дарування, згідно якого ОСОБА_4 подарувала, а ОСОБА_3 прийняв у дар нежиле приміщення в жилому будинку літ. А-6, на першому поверсі приміщення № 120 загальною площею 125,2 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5, реєстровий № 2191 (а.с. 10).

Нежиле приміщення належало ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 18 липня 2000 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрованого в реєстрі за № 1589 (а.с. 11).

Згідно з рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06 листопада 2013 року договір купівлі-продажу вищевказаного нежилого приміщення від 18 липня 2000 року визнано недійсним (а.с. 6-9).

За таких обставин між ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ПАТ фірма «Фіаніт-А» на підставі вищевказаних правочинів виникли зобов»язальні правовідносини, отже належним способом захисту, як встановив суд, є зобов»язальний - визнання правочину недійсним.

Разом із тим, ТОВ фірма «Фіаніт-А» не будучі учасником подальшого договору купівлі-продажу нежилого приміщення, за участю ОСОБА_4 та ОСОБА_3 не перебувала з ними в зобов»язальних відносинах і обраний нею зобов»язальний спосіб захисту - визнання договору дарування недійсним, спірних правовідносин не регулює, а тому таку норму матеріального права при вирішенні спору судом першої інстанції застосовано помилково.

Оскільки між позивачем та нинішнім власником нежилого приміщення існують речово-правові відносини щодо права на спірну нерухомість, то і способом захисту є відповідний цим правовідносинам речово-правовий - витребування (ст.ст. 387,388 ЦК України).

Судом першої інстанції не враховано, що позов про визнання недійсним договору дарування пред»явлено особою, яка не була стороною цього договору, але вважає себе власником майна, укладеного особою, яка на їхню думку не мала права відчужувати вказане в договорі майно.

У такому разі це майно не може бути передано власнику в порядку застосування загальних наслідків, передбачених ст. 216 ЦК України, оскільки позивач не був стороною оспорюваного договору.

Згідно п. 10 Постанови пленуму ВСУ від 06 листопада 2009 року від добросовісного набувача майно може бути витребуване власником лише в тому разі, якщо буде встановлено, що воно вибуло з його володіння поза його волею в інший спосіб (наприклад, було відчужене власником за договором, який в подальшому визнано судом недійсним з підстав, передбачених ст.ст. 225, 226, 231, 232 ЦК України). Тобто не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

Відповідно до ч. 1 ст. 10, ч. 1 ст. 11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

З матеріалів справи вбачається, що віндикаційний позов позивачем заявлений не був.

Таким чином, судом першої інстанції неповно встановленні обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи та неправильно застосовані норми матеріального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ «Фіаніт-А».

Керуючись ст.ст. 209, 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, в інтересах ОСОБА_3 - задовольнити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 квітня 2014 року - скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Фіаніт-А» до ОСОБА_4, ОСОБА_3 за участю третьої особи: приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 про визнання договору дарування та дублікату договору дарування недійсними - відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.

Судді: М.Ю. Петешенкова

З.М. Пономарь

Л.А. Черненкова