Ухвала

від 15.01.2015 по справі 2а-2176/10/1470

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2015 року м. Київ К/9991/49754/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Бившевої Л.І.

Островича С.Е.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Південнобузький паливний термінал" на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2012

у справі № 2а-2176/10/1470

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Південнобузький паливний

термінал"

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва

Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Південнобузький паливний термінал" звернулось до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення № 0000892301/0 від 05.08.2009.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 09.08.2010 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2012 постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 09.08.2010 скасовано, прийняте нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково, скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000892301/0 від 05.08.2009, в частині визначення позивачу податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 60771 грн. основний платіж та 24081, 20 грн. штрафні (фінансові) санкції, в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції позивач оскаржив її в касаційному порядку.

В скарзі просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 11.07.2006 по 31.03.2009 та складено акт № 3957/23-300/34510560 від 22.07.2009.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000892301/0 від 05.08.2009, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток на суму 111571 грн. основний платіж та 48521 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до заниження суми податку на прибуток у перевіряємий період на загальну суму 111571 грн.

Відповідно до пп. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що в лютому 2007 року позивачем придбано у ТОВ „Вік-Ойл-Київ" послуги по ремонту під'їзного з/д шляху до комплексу-складу на загальну суму 30221, 60 грн., а в листопаді 2007 року придбано у ТОВ „Сфера-транс" роботи з ремонту асфальтобетонного покриття на суму 70802, 40 грн.

Крім того, позивачем включено до складу валових витрат за 2007 рік по рядку 04.10 Декларації "витрати на поліпшення основних фондів та нафтогазових свердловин" у сумі 3750 грн.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що станом на 01.01.2007 балансова вартість основних фондів позивача складала 295383 грн.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції стосовно того, що в порушення вимог Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" віднесено до складу валових витрат витрати на поліпшення основних фондів за межами ліміту 10 % від сукупної балансової вартості на початок звітного періоду у загальній сумі 58399 грн.

Стосовно віднесення до валових витрат інформаційно-консультативних послуг з питань ведення бухгалтерського обліку, складання податкових декларацій з податку на прибуток та податку на додану вартість, а також аналізу договірного замовлення забезпечення діяльності замовника.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

В силу вимог пп. 5.2.1 п. 5.2 цієї ж статті Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Абзацом четвертим підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону заборонено відносити до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

З наведених законодавчих положень випливає, що право на зменшення об'єкта оподаткування податку на прибуток та податку на додану вартість на суму понесених витрат надається добросовісним платникам для компенсації витрат, понесених у процесі здійснення реальної економічної діяльності, за умови наявності належного документального підтвердження виконання господарської операції.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції стосовно того, що позивачем завищено валові витрат на суму, виплачену СПД ОСОБА_3

Витрати, із врахуваннях їх розміру та наявності на підприємстві штатного головного бухгалтера, не можуть бути визнані пов'язаними з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Стосовно валових витрат на 161001 грн. внаслідок неправомірного включення до них витрат на вантажні перевезення та транспортно-експедиційні послуги, отриманих від ПП ОСОБА_4, а також на 82083 грн. внаслідок двічі включеної суми на придбання товарів.

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п. 5.3 - п. 5.7 цієї статті.

Нормами пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 цього ж Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати платника, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судом апеляційної інстанції правильно встановлено, що виконання послуг на вантажні перевезення та транспортно-експедиційні послуги позивачем належним чином підтверджується долученими до матеріалів справи банківськими виписками, заявками на перевезення вантажів автомобільним транспортом, актів здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг).

Крім того, відповідачем не наведено жодних доказів, які б підтверджували його доводи відносно недійсності податкових накладних та фіктивності проведених позивачем господарських операцій.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Південнобузький паливний термінал" на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2012 у справі № 2а-2176/10/1470 слід відхилити, а судове рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 220 1 , 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Південнобузький паливний термінал" відхилити.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2012 у справі № 2а-2176/10/1470 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-239 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. Федоров Судді Л.І. Бившева С.Е. Острович