Ухвала

від 21.01.2015 по справі 814/534/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/534/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Брагар В. С.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Зуєвої Л.Є.,

суддів Шевчук О.А. та Федусика А.Г.

розглянувши в порядку письмового провадженнч в м. Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 14.05.2014 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "ПДСП-10" до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

В лютому 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "ПДСП-10" звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що відповідач безпідставно прийняв рішення про збільшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість, оскільки позивач правомірно відніс до податкового кредиту суми ПДВ від здійснення угод з контрагентами.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 14.05.2014 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 13.02.2014 року № 0001522208.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, Державна податкова інспекція у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області в апеляційній скарзі зазначає про невідповідність висновків суду обставинам справи. При цьому апелянт вважає, що судом допущено порушення матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. У зв'язку з чим в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції і винесення нової постанови із відмовою в задоволенні позову.

Оскільки сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення почтових відправлень, однак в судове засідання вони не з'явилися, поважність своєї неявки суду не повідомили, тому апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до вимог ст.197 КАС України за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ПДСП - 10» зареєстровано як юридична особа та платником податків.

15.01.2014р.-21.01.2014р. відповідачем проведено позапланову невиїзну перевірку позивача з податку на додану вартість за період вересень 2013 року по взаємовідносинам з контрагентами - постачальниками та контрагентами - покупцями.

27.01.2014р. за результатами перевірки відповідачем було складено акт № 47/14-03-22-08/37844671, у висновках якого зазначено, що позивачем порушено п. 198.1, п.198.3, ст.198, п.200.1 ст.200 ПК України, в результаті чого занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету за вересень 2013 року в розмірі 164903,34 грн.

13.02.2014 року на підставі даного акту відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001522208, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 164903 грн. та штрафними санкціями на суму 41225,75 грн.

Вирішуючи справу по суті суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ПДСП - 10», виходячи з наступного.

Спірні відносини між сторонами виникли внаслідок прийнятого податкового повідомлення-рішення № 0001522208, яке прийняте внаслідок перевірки, якою встановлено безтоварність та нікчемність угод, укладених позивачем з його контрагентами.

Так, ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області в апеляційній скарзі, як і в запереченні на адміністративний позов, наголошувала на тому, що господарські операції позивача з контрагентами не мали реальних наслідків, тобто були нікчемними, а позивач є вигодонабувачем.

Відповідно до ч.1 ст.207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави (ч.1 ст.208 ГК України).

Положення ст.ст.207, 208 ГК України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч.1 ст.203, ч.2 ст.215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Органи державної податкової служби, вказані в абз.1 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», можуть на підставі п.11 цієї статті звертатись до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.09р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст.228 ЦК України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст.14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

З наведених норм законодавства слідує, що висновки про нікчемність правочинів, тим більш визнання правочинів нікчемними відносяться виключно до компетенції судів, а не податкових органів.

Аналогічна позиція вказана в ухвалі Вищого адміністративного суду України №К-25104/10 від 08.11.10р.

Що стосується безтоварності господарських операцій між позивачем та його контрагентами, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 № 996-XIV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем укладено договір від 02.09.2013 року №0209/У на надання послуг механізмами, а саме послуги кранів для навантажувально-розвантажувальних робіт та вантажної частини для перевезення металоконструкцій, де ТОВ «ПДСП-10» - виконавець, а ТОВ «БК «ПДСП- 10» - замовник. ТОВ «ПДСП-10» діє на підставі наказу № 450к від 21.12.2010р. та ліцензії серія AB -№ 517829 від 26.07.10р.

До перевірки позивачем надано договір субпідряду від 11.09.13 №1109/С по збиранню та монтажу силосів в м. Миколаєві по вул. Дзержинського, де ТОВ «БК «ПДСП-10» - підрядник. На умовах даного Договору, за завданням Підрядника, Субпідрядник зобов'язується на свій ризик виконати комплекс робіт по збиранню та монтажу силосів в м. Миколаєві по вул. Дзержинського, а Замовник прийняти та оплатити виконані роботи. Підрядник зобов'язується надати Субпідряднику фронт робіт, проектну документацію, прийняти та оплатити виконати роботи. ТОВ «ПДСП-10» діє на підставі наказу № 450к від 21.12.2010р. та ліцензії серія AB №517829 від 26.07.10р.

ТОВ БК «ПДСП-10» надало до перевірки договір субпідряду від 22.05.13 №2205/СП, де ТОВ «ПДСП-10» - підрядник. ТОВ «ПДСП-10» діє на підставі наказу № 450к від 21.12.2010р. та ліцензії серія AB №517829 від 26.07.10р., згідно якого субпідрядник зобов'язується виконати комплекс робіт по монтажу технологічного обладнання по будівництву обладнання по будівництву Зернопереробного та зернозбережуючого комплексу на 60000т зерна ТОВ «Сігнет - Центр» в с. Андрушки Попілянського району Житомирської області, а генпідрядник прийняти та оплатити виконані роботи. Склад робіт, які виконує Субпідрядник відповідно до Договору, номенклатура, кількість та вартість необхідних для виконання робіт та наданих Субпідрядником матеріалів, устаткування та комплектуючих деталей, які необхідні для виконання Робіт зазначається у Додатку №1, що є невід'ємною частиною цього Договору. Вартість робіт цим Договором встановлюється на підставі узгоджених та підписаних двома Сторонами Договірних цін які є невід'ємною частиною даного говору.

ТОВ БК «ПДСП-10» надано до перевірки податкові накладні, отримані від контрагента - постачальника ТОВ «ПДСП-10». Позивачем надано видаткові накладні та акти виконаних робіт отримані від контрагента-постачальника ТОВ «ПДСП-10». Розрахунки між суб'єктами господарювання проводились у безготівковій формі. ТОВ БК «ПДСП-10» сплатило на адресу ТОВ «ПДСП-10» грошові кошти у розмірі 876700,02 грн., в тому числі ПДВ 144450 грн., згідно з банківськими виписками.

Також позивачем укладені договори з ТОВ "АРМАБУД-ТЕХ" (код ЄДРПОУ 38406268):

- договір від 12.09.2013р. № 1209/СП з виконання робіт по збиранню та монтажу силоса з надсилосними галереями, де ТОВ «ПДСП-10» - замовник, який діє на підставі наказу № 450к від 21,12.2010р. та ліцензії (серія AB № 517829 від 26.07.10 р.), а ТОВ "АРМАБУД-ТЕХ" - виконавець.

- договір від 26.08.2013 № 2608/СП з виконання робіт по Монтажу та пусконаладці технологічного обладнання зернопереробного та зернозберігаючого комплексу на 60000т зерна ТОВ "Сігнет-Центр" в с. Андрушки Попільнянського району Житомірської області, де ТОВ «ПДСП-10» замовник, який діє на підставі наказу № 450к від 21.12.2010р. та ліцензії (серія AB № 517829 від 26.07.10 р.), а ТОВ "АРМАБУД-ТЕХ" - виконавець.

- договір від 23.08.2013 № 2308/У на надання послуг механізмами (автонавантажувача), де ТОВ «ПДСП-10» - виконавець, ТОВ "АРМАБУД-ТЕХ" - замовник.

ТОВ "АРМАБУД-ТЕХ" у вересні 2013 року виписані на користь ТОВ «ПДСП-10» податкові накладні на загальну суму 678000,00 грн., в тому числі ПДВ 113000,00 грн. Розрахунки між суб'єктами господарювання проводились у безготівковій формі на загальну суму 153540,00 грн. згідно первинних банківських документів (виписок банків).

Товарність та реальність всіх цих господарських операцій також підтверджується актами та довідками вартості виконаних робіт, податковими накладними, видатковими накладними , бухгалтерською довідкою про наявність основних засобів на підприємстві на загальну суму 209339,13 грн.

Зазначеними доказами спростовуються доводи відповідача про безтоварність господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентами податку до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, а також від їх господарських та виробничих можливостей.

З огляду на викладене посилання відповідача на акт ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів м. Києва від 08.11.2013 року № 1796/26-59-22-07/38406268 судова колегія до уваги не приймається, оскільки ПК України передбачає можливість складання акту про перевірку, яка відбулась, а не про перевірку яка фактично не проводилась.

Таким чином, акти "Про неможливість проведення зустрічної звірки" не є податковою інформацією у розумінні ПК України, та не можуть бути доказами порушення позивачем норм податкового законодавства.

З огляду на викладене апеляційний суд не приймає до уваги доводи апелянта, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, зазначених у рішенні суду першої інстанції.

На підставі викладеного колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апелянта.

Оскільки судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову місцевого суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 195,197,198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 14.05.2014 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили в порядку, встановленому частиною 5 статті 254 КАС України, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: суддя Л.Є.Зуєва

суддя О.А.Шевчук

суддя А.Г.Федусик