Рішення

від 19.01.2015 по справі 927/1771/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

========================================================================================================================================================================

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19 січня 2015 року справа №927/1771/14

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю „Трансімпорт ЛТД", вул. Попова, 1, м. Чернігів, 14010, до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю „Український кардан", пр-т Миру, 312, м. Чернігів, 14007, про стягнення 187590,50 грн. Суддя Блохіна Ж.В.

Представники сторін:

від позивача: Піддубко Д.Є., довіреність б/н від 01.11.2014 року,

від відповідача: Судак О.О., довіреність №2797/004-00 від 01.12.2014 року.

Рішення прийнято після оголошеної в судовому засіданні 14.01.2015 року перерви на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 19.01.2015р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

СУТЬ СПОРУ:

Товариством з обмеженою відповідальністю „Трансімпорт ЛТД" подано позов до товариства з обмеженою відповідальністю „Український кардан" про стягнення 187590,50 грн. пені за прострочку виконання грошового зобов'язання з оплати переданого товару за період з 05.06.2012 року по 06.08.2014 року відповідно до договору №490 від 01.02.2012 року.

В судовому засіданні 14.01.2015 року представником позивача подана заява про часткову відмову від позову в частині стягнення 114477,88 грн. пені, яка обумовлена тим, що позивачем враховані скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України щодо стягнення пені та вимоги Господарського кодексу України щодо нарахування пені не більше як за півроку.

Також в даній заяві позивач просить стягнути 73112,62 грн. пені за прострочення грошового зобов'язання по оплаті переданого товару за період з 01.08.2013 року по 06.08.2014 року. Також представник позивача просить повернути зайво сплачену суму судового збору.

Суд приймає відмову позивача від позову в частині стягнення 114477,88 грн. пені, оскільки ці дії не суперечать законодавству та не порушують чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси.

Представник позивача підтримує позовні вимоги з урахуванням поданої заяви про часткову відмову від позову і просить їх задовольнити.

Представник відповідача визнає позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 42390,82 грн. Також представником відповідача подано клопотання, в якому він просить зменшити суму заявленої до стягнення пені на 50%, враховуючи матеріальний стан відповідача.

Розглянувши подані матеріали, вислухавши представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01 лютого 2012 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір №490 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується поставляти, а покупець приймати та оплачувати на нижчевказаних умовах підшипники, далі - „товар", партіями, в строки, в асортименті, кількості і по цінам, вказаним у видаткових накладних та/або специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору після підписання їх сторонами.

Згідно п. 3.1 договору оплата товару покупець зобов'язаний провести на протязі 15 календарних днів з моменту отримання товару.

Відповідно до п. 8.3 договору якщо покупець не здійснить оплату товару у відповідності з п. 3.1 даного договору, то покупець, на вимогу постачальника, сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на період її нарахування від вартості поставленого, але не оплаченого товару, за кожен день прострочки, шляхом перерахування суми пені на поточний рахунок постачальника.

Виконуючи умови договору, позивачем поставлено відповідачу товар за видатковими накладними: №0001302 від 01.08.2013 року на суму 168395,62 грн.; №0001419 від 21.08.2013 року на суму 190676,88 грн.; №0001626 від 23.09.2013 року на суму 101068,98 грн.; №0001736 від 08.10.2013 року на суму 78676,42 грн.; №00001734 від 08.10.2013 року на суму 68052,10 грн.; №00001901 від 31.10.2013 року на суму 51207,17 грн.; №00002000 від 14.11.2013 року на суму 99172,08 грн.; №00002185 від 24.12.2013 року на суму 72140,54 грн.; №00000134 від 11.02.2014 року на суму 106874,88 грн.; №00000133 від 11.02.2014 року на суму 97834,68 грн.; №00000706 від 04.06.2014 року на суму 45536,40 грн.; №000001051 від 17.07.2014 року на суму 25920,72 грн. та №000001216 від 06.08.2014 року на суму 74959,92 грн., всього на суму 1180516,39 грн.

Переданий позивачем товар отриманий представником відповідача, який діяв на підставі довіреностей, копії яких містяться в матеріалах справи. Факт передачі товару також підтверджується копіями рахунків-фактур та податкових накладних.

Як вбачається з матеріалів справи і не заперечується сторонами, відповідач здійснив оплату отриманого товару в повному обсязі, але припустився порушення строку його оплати, передбаченого пунктом 3.1 договору.

Позивачем направлялась на адресу відповідача претензія №3 вих. №160 від 23.10.2014 року з вимогою сплатити 184791,05 грн. пені, яка залишена без задоволення.

Позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення 73112,62 грн. пені за прострочку виконання грошового зобов'язання з оплати товару, переданого за видатковими накладними: №0001302 від 01.08.2013 року (пеня в сумі 2427,46 грн.); №0001419 від 21.08.2013 року (пеня в сумі 6673,56 грн.); №0001626 від 23.09.2013 року (пеня в сумі 6049,50 грн.); №0001736 від 08.10.2013 року (пеня в сумі 7430,90 грн.); №00001734 від 08.10.2013 року (пеня в сумі 6447,24 грн.); №00001901 від 31.10.2013 року (пеня в сумі 4851,35 грн.); №00002000 від 14.11.2013 року (пеня в сумі 7178,43 грн.); №00002185 від 24.12.2013 року (пеня в сумі 5696,14 грн.); №00000134 від 11.02.2014 року (пеня в сумі 10037,45 грн.); №00000133 від 11.02.2014 року (пеня в сумі 9188,42 грн.); №00000706 від 04.06.2014 року (пеня в сумі 3322,29 грн.); №000001051 від 17.07.2014 року (пеня в сумі 1242,77 грн.); №000001216 від 06.08.2014 року (пеня в сумі 2567,12 грн.).

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.ч. 1, 7 ст. 193 ГК України:

"Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином."

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач здійснив розрахунки за поставлений товар в повному обсязі, але порушив строк виконання грошових зобов'язань, передбачених умовами договору №490 від 01.02.2012 року.

На підставі п. 8.3 договору позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення з відповідача 73112,62 грн. пені за період прострочки грошового зобов'язання за вищевказаними видатковими накладними.

Відповідно до п. 8.3 договору якщо покупець не здійснить оплату товару у відповідності з п. 3.1 даного договору, то покупець, на вимогу постачальника, сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на період її нарахування від вартості поставленого, але не оплаченого товару, за кожен день прострочки, шляхом перерахування суми пені на поточний рахунок постачальника.

Частина 1 ст. 216 ГК України передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Для всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування штрафних санкцій, річних тощо, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Суд, здійснивши перевірку розрахунку пені (розрахунок поданий в судовому засіданні 14.01.2015 року), заявленої до стягнення позивачем, дійшов висновку про часткову необгрунтованість її нарахування в зв'язку з допущеними помилками.

Так, суд, здійснивши розрахунок пені, дійшов висновку про те, що позивач має право нараховувати пеню за прострочку виконання грошового зобов'язання з опати отриманого товару за видатковими накладними: №0001302 від 01.08.2013 року пеню в сумі 2427,46 грн. за період прострочки з 14.11.2013 року по 09.01.2014 року; №0001419 від 21.08.2013 року пеню в сумі 6408,31 грн. за період з 14.11.2013 року по 05.03.2014 року; №0001626 від 23.09.2013 року пеню в сумі 5188,55 грн. за період з 14.11.2013 року по 08.04.2014 року; №0001736 від 08.10.2013 року пеню в сумі 4640,83 грн. за період з 14.11.2013 року по 23.04.2014 року; №00001734 від 08.10.2013 року пеню в сумі 4014,14 грн. за період з 14.11.2013 року по 23.04.2014 року; №00001901 від 31.10.2013 року пеню в сумі 3553,64 грн. за період з 16.11.2013 року по 15.05.2014 року; №00002000 від 14.11.2013 року пеню в сумі 7126,80 грн. за період з 30.11.2013 року по 29.05.2014 року; №00002185 від 24.12.2013 року пеню в сумі 5658,59 грн. за період з 09.01.2014 року по 08.07.2014 року; №00000134 від 11.02.2014 року пеню в сумі 9964,25 грн. за період з 27.02.2014 року по 26.08.2014 року; №00000133 від 11.02.2014 року пеню в сумі 9121,41 грн. за період з 27.02.2014 року по 26.08.2016 року; №00000706 від 04.06.2014 року пеню в сумі 3291,10 грн. за період з 20.06.2014 року по 09.10.2014 року; №000001051 від 17.07.2014 року пеню в сумі 1225,02 грн. за період з 02.08.2014 року по 09.10.2014 року; №000001216 від 06.08.2014 року пеню в сумі 2515,78 грн. за період з 22.08.2014 року по 09.10.2014 року, всього в сумі 65135,87 грн.

Отже, за порушення вищевикладеного грошового зобов'язання з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 65135,87 грн. пені.

Розглядаючи клопотання відповідача про зменшення розміру пені на п'ятдесят відсотків, яке обґрунтовано складним фінансовим станом підприємства, суд виходить з наступного.

Згідно зі статтями 230, 231 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Суд має право зменшити розмір стягуваних санкцій на підставі частини першої статті 233 ГК України, частини третьої статті 551 ЦК України та пункту 3 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України.

Частина 1 ст. 233 ГК України містить наступне положення. У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір стягуваних санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Схоже правило міститься в частині 3 статті 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Право господарського суду зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, закріплено в пункті 3 частини 1 статті 83 ГПК України, а саме: господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо (п. 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 N 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Отже, при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Відповідач просить зменшити пеню на 50 %.

Враховуючи те, що відповідач повністю сплатив позивачеві вартість отриманого товару за вищевказаними видатковими накладними (останні розрахунки проведені 09.10.2014 року), що свідчить про повне виконання ним грошових зобов'язань до звернення позивача з даним позовом, оцінивши співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій із розміром збитків кредитора, а також з метою дотримання балансу інтересів сторін, суд вважає правомірним зменшити розмір пені до 30000 грн. До того ж, як необхідність використання права на зменшення неустойки, так і розмір, до якого вона підлягає зменшенню закон (ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України) відносить на розсуд суду.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню частково в сумі 30000,00 грн. пені.

В судовому засіданні 14.01.2015 року позивач заявив про часткову відмову від позову в частині стягнення 114477,88 грн. пені і відмова прийнята судом.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Отже, провадження у справі в частині стягнення 114477,88 грн. підлягає припиненню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Також представник позивача просить повернути зайво сплачену суму судового збору.

В статті 7 Закону України „Про судовий збір" передбачено підстави повернення судового збору, перелік яких є вичерпним. У їх числі не зазначено такої підстави, як припинення провадження у справі (стаття 80 ГПК). Водночас закриття провадження у справі, про яке йдеться у пункті 5 частини першої цієї статті Закону, є поняттям цивільного і адміністративного судочинства, передбаченим відповідно статтею 205 Цивільного процесуального кодексу України і статтею 157 Кодексу адміністративного судочинства України, які господарським судам у здійсненні судочинства не застосовуються.

Таким чином, припинення провадження у справі з підстав, передбачених статтею 80 ГПК, не тягне за собою наслідків у вигляді повернення сплаченої суми судового збору.

За таких обставин, клопотання позивача про повернення суми зайво сплаченого судового збору задоволенню не підлягає.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин судовий збір покладається на відповідача в сумі 1827,00 грн.

Керуючись ст.49, п.4 ч.1 ст.80, ст. ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Прийняти відмову позивача від позову в частині стягнення 114477,88 грн. пені.

2. Припинити провадження у справі в частині стягнення 114477,88 грн. пені.

3. Позов задовольнити частково.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Український кардан" (пр-т Миру, 312, м. Чернігів, ідентифікаційний код 33800101, р/р 2600100016523 в ЧФ ВАТ „Укрексімбанк", МФО 353649) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Трансімпорт ЛТД" (вул. Попова, 1, м. Чернігів, ідентифікаційний код 31691460, інформація про рахунок відсутня) 30000,00 грн. пені та 1827,00 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. В решті позову відмовити.

Повне рішення складено 23.01.2015 року.

Суддя Ж.В. Блохіна

.