Постанова

від 20.04.2015 по справі 927/1771/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" квітня 2015 р. Справа№ 927/1771/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Жук Г.А.

Агрикової О.В.

при секретарі судового засідання Євдокимові В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю „Трансімпорт ЛТД"

на рішення Господарського суду Чернігівської області

від 19.01.2015

у справі № 927/1771/14 (суддя: Блохіна Ж.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Трансімпорт

ЛТД", м. Чернігів,

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Український кардан", м. Чернігів

про стягнення 187 590,50 грн,

за участю представників:

від позивача: Піддубко Є.Д. - представник (довіреність № б/н від 01.03.215);

від відповідача: Судак О.О. - представник (довіреність № б/н від 06.04.2015),

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Трансімпорт ЛТД" (надалі - ТОВ «Трансімпорт ЛТД», позивач) звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Український кардан" (надалі - ТОВ «Український кардан», відповідач) про стягнення 187 590,50 грн пені за прострочення виконання зобов'язання з оплати товару, отриманого за договором від 01.02.2012 № 490.

Під час судового розгляду справи суд першої інстанції прийняв подану позивачем 14.01.2015 в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України заяву про часткову відмову від позову на суму 114 477,88 грн, згідно якої позивач просив стягнути з відповідача 73 112,62 грн пені.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 19.01.2015 у справі № 927/1771/14 позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Український кардан" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Трансімпорт ЛТД" 30 000,00 грн пені та 1 827,00 грн судового збору. В частині стягнення 114 477,88 грн пені припинено провадження у справі.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю „Трансімпорт ЛТД" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 19.01.2015 у справі № 927/1771/14 та прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача 65 135,87 грн пені.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме, судом з посиланням на пункт 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України безпідставно зменшено розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.02.2015 колегією суддів у складі: головуючий суддя Сулім В.В., судді Гаврилюк О.М., Коротун О.М. зазначену апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 12.03.2014.

У зв'язку з перебуванням головуючого судді Суліма В.В. на лікарняному, на підставі розпорядження в.о. керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2015 № 09-52/274/15 призначено повторний автоматичний розподіл справи та ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2015 апеляційну скаргу у справі № 927/1771/14 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Мальченко А.О., судді Жук Г.А., Суховий В.Г., розгляд справи призначено на 20.04.2015.

Розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 20.04.2015 № 09-52/613/15, у зв'язку з перебуванням судді Сухового В.Г. у відпустці, призначено повторний автоматичний розподіл справи, за яким справа № 927/1771/14 передана для розгляду судовій колегії у складі: головуючий суддя Мальченко А.О., судді Агрикова О.В., Жук Г.А.

В судовому засіданні 20.04.2015 представник позивача доводи, викладені в апеляційній скарзі підтримав повністю, оскаржуване рішення просив скасувати та прийняти нове, яким стягнути з відповідача 65 135,87 грн пені.

Представник відповідача проти доводів апеляційної скарги заперечив, вважає рішення законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити оскаржуване рішення без змін.

20.04.2015 в судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови апеляційного господарського суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування господарським судом норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Місцевим господарським судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 01.02.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю „Трансімпорт ЛТД" (в тексті договору - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Український кардан" (в тексті договору - покупець) було укладено договір № 490 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставляти, а покупець приймати та оплачувати на нижчевказаних умовах підшипники (далі - товар), партіями, в строки, в асортименті, кількості і по цінам, вказаним у видаткових накладних та/або специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору після підписання їх сторонами (пункт 1.1. договору).

Згідно пункту 3.1. договору оплату товару покупець зобов'язаний здійснити протягом 15 календарних днів з моменту отримання товару.

Строк дії договору - з моменту його підписання сторонами до 31 грудня 2012 року. Даний договір автоматично продовжує строк своєї дії на наступний календарний рік, якщо жодна зі сторін завчасно, за 1 місяць до закінчення строку його дії, не надасть свої пропозиції щодо припинення дії договору (пункт 10.7. договору).

Зважаючи на те, що в матеріалах справи відсутні заяви сторін про припинення договору, колегія суддів дійшла висновку про продовження терміну його дії, у відповідності до пункту 10.7., та чинність договору протягом спірних правовідносин.

За правовою природою укладений сторонами договір є договором поставки, за яким, відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України, одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні приписи містить стаття 712 Цивільного кодексу України.

Частиною 2 вказаної статті визначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець, відповідно до статті 691 Цивільного кодексу України, зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Отже, укладення між ТОВ «Трансімпорт ЛТД» та ТОВ «Український кардан» договору поставки було спрямоване на отримання останнім товару і одночасного обов'язку зі здійснення його оплати.

У відповідності до статей 626, 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Договір вважається укладеним, якщо сторони досягли згоди щодо усіх умов договору та є обов'язковим до виконання.

За приписами статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Місцевим господарським судом встановлено, що на виконання умов договору, позивачем поставлено відповідачеві товар, обумовлений договором на суму 3 953 567,72 грн, що підтверджується видатковими накладними, підписаними уповноваженими представниками сторін, а відповідачем, на підставі довіреностей, вказаний товар отримано, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями зазначених видаткових накладних та довіреностей (т.1 а.с. 22-100).

Як вбачається з матеріалів справи і не заперечується сторонами, відповідач здійснив оплату отриманого товару в повному обсязі, але з порушенням строку його оплати, передбаченого пунктом 3.1 договору.

Позивачем направлялась на адресу відповідача претензія № 3 вих. №160 від 23.10.2014 з вимогою сплатити 184 791,05 грн пені, однак така вимога була залишена відповідачем без задоволення.

У зв'язку з простроченням виконання грошових зобов'язань за договором, позивачем, відповідно до пункту 8.3. договору, нараховано та пред'явлено до стягнення, з урахуванням заяви про часткову відмову від позову, 73 112,62 грн пені за видатковими накладними: №0001302 від 01.08.2013 року (пеня в сумі 2427,46 грн.); №0001419 від 21.08.2013 (пеня в сумі 6673,56 грн); №0001626 від 23.09.2013 (пеня в сумі 6049,50 грн); №0001736 від 08.10.2013 (пеня в сумі 7430,90 грн); №00001734 від 08.10.2013 (пеня в сумі 6447,24 грн); №00001901 від 31.10.2013 (пеня в сумі 4851,35 грн); №00002000 від 14.11.2013 (пеня в сумі 7178,43 грн); №00002185 від 24.12.2013 (пеня в сумі 5696,14 грн); №00000134 від 11.02.2014 (пеня в сумі 10037,45 грн); №00000133 від 11.02.2014 (пеня в сумі 9188,42 грн); №00000706 від 04.06.2014 (пеня в сумі 3322,29 грн); №000001051 від 17.07.2014 (пеня в сумі 1242,77 грн); №000001216 від 06.08.2014 (пеня в сумі 2567,12 грн).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, зокрема, стягнення пені та порядок її нарахування, передбачено статтею 549 Цивільного кодексу України, статтями 230-232 Господарського кодексу України, а також Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України).

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

За приписами частини 6 вказаної статті штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" вiд 22.11.1996 № 543/96-ВР платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідно до пункту 8.3. договору, якщо покупець не здійснить оплату товару у відповідності з пунктом 3.1. договору, то покупець, на вимогу постачальника, сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на період її нарахування від вартості поставленого, але не оплаченого товару, за кожен день прострочки, шляхом перерахування суми пені на поточний рахунок постачальника.

Враховуючи прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання за договором, перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені щодо кожної видаткової накладної окремо з урахуванням часткових сплат, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що правильний розмір пені становить 65 135,87 грн.

В ході розгляду справи місцевим господарським судом відповідачем з посиланням на пункт 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України було подано клопотання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з останнього на п'ятдесят відсотків, обґрунтоване тяжким фінансовим станом підприємства.

За приписами статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Принцип належності та допустимості доказів, встановлений у статті 34 ГПК України полягає у тому, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд має право зменшити розмір стягуваних санкцій на підставі частини 1 статті 233 Господарського кодексу України, частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України та пункту 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 статті 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір стягуваних санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Право господарського суду зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, встановлено в пункті 3 частини 1 статті 83 ГПК України, а саме, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до правової позиції Вищого господарського суду України, викладеної в пункті 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі, вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Задовольняючи клопотання позивача про зменшення розміру пені, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач повністю сплатив позивачеві вартість отриманого товару за вищевказаними видатковими накладними, що свідчить про повне виконання ним грошових зобов'язань за договором. Оцінивши співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій із розміром збитків кредитора, а також з метою дотримання балансу інтересів сторін, суд першої інстанції зменшив розмір пені до 30 000,00 грн.

Надавши оцінку доказам, доданим відповідачем до клопотання про зменшення розміру пені, а саме, балансу (звіт про фінансові стан відповідача) станом на 30.09.2014, судових рішень Економічного суду міста Мінська про стягнення заборгованості з відповідача по п'яти справах, податкових повідомленнях-рішеннях про накладення штрафу на ТОВ «Український кардан» за порушення зовнішньоекономічного законодавства, банківської довідки від 23.09.2014 № 076-005/2775 з інформацією про наявність дебіторської заборгованості у відповідача за зовнішньоекономічними договорами тощо, судова колегія вважає за необхідне вказати на доведеність наведених відповідачем обставин тяжкого фінансового стану підприємства.

Отже, за результатами розгляду матеріалів справи колегія суддів дійшла висновку, що місцевий господарський суд обґрунтовано скористався правом, передбаченим пунктом 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, та правомірно зменшив розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача до 30 000,00 грн.

Під час розгляду справи місцевим господарським судом позивач заявив про відмову від позову в частині стягнення 114 477,88 грн пені, вказана відмова правомірно прийнята судом.

Згідно пункту 4 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Отже, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про припинення провадження у справі в частині стягнення 114 477,88 грн на підставі пункту 4 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Також позивач заявляв клопотання про повернення судового збору у зв'язку частковою відмовою від позову.

Статтею 7 Закону України „Про судовий збір" передбачено підстави повернення судового збору, перелік яких є вичерпним. У їх числі не зазначено такої підстави як припинення провадження у справі.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що припинення провадження у справі з підстав, передбачених статтею 80 ГПК України, не тягне за собою наслідків у вигляді повернення сплаченої суми судового збору та про відмову у задоволенні клопотання про повернення судового збору у зв'язку з відмовою від позову.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарським судом Чернігівської області від 19.01.2015 року у справі №927/1771/14 прийнято з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги обґрунтованих висновків суду не спростовують, у зв'язку з чим оскаржуване рішення має бути залишеним без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю „Трансімпорт ЛТД" без задоволення.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на апелянта.

Керуючись статтями 4-3, 32-34, 43, 44, 49, 96, 99, 101 - 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Трансімпорт ЛТД" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 19.01.2015 року у справі №927/1771/14 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 19.01.2015 року у справі №927/1771/14 залишити без змін.

3. Матеріали справи №927/1771/14 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді Г.А. Жук

О.В. Агрикова