Постанова

від 22.01.2015 по справі 813/8041/14

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2015 року № 813/8041/14

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мартинюка В.Я.

секретар судових засідань Шозда Г.В.

з участю представників:

від позивача - Куксов В.Г.;

від відповідача - Скрипник С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові адміністративну справу за позовом Спільного українсько-хорватського підприємства - товариства з обмеженою відповідальністю (надалі СУХП - ТзОВ) «Графіка» до Золочівської об'єднаної державної податкової інспекції (надалі Золочівська ОДПІ) Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в :

СУХП - ТзОВ «Графіка» звернулося в суд з позовом до Золочівської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 12.11.2014 року за №0001072200 та за №0001062200.

Позивач в позовній заяві зазначає, що товариство на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість надало відповідачу податкові накладні, які не мали недоліків та порядок заповнення яких відповідав встановленому чинним законодавством, докази отримання товару (робіт) та докази здійснення оплати податку на додану вартість на користь контрагента в складі вартості товарів (послуг). Також, зазначає позивач, на час здійснення господарських операцій товариства та його контрагентом ТзОВ «Тепло-Макс», останній був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та був зареєстрований як платник податку на додану вартість. Як наслідок протиправними також є висновки контролюючого органу щодо зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з викладених міркувань, просить позов задовольнити.

В запереченні на позовну заяву відповідач зазначає, що під час перевірки контрагента позивача ТзОВ «Тепло-Макс» встановлено, що представлені ним податкові накладні та видаткові накладні не можуть слугувати належними первинними документами щодо підтвердження факту придбання товарів у господарській діяльності, з огляду на той факт, що не підтверджується придбання товарів у ПП «Компанія Ліон».

Представник відповідача дав аналогічні пояснення, просить в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд даючи правову оцінку спірним правовідносинам виходив з наступного.

За результатами позапланової виїзної перевірки СУХП - ТзОВ «Графіка» з питань дотримання вимог податкового законодавства у сфері оподаткування під час здійснення фінансово-господарських взаєморозрахунків із ПП «Тепло-Макс» за період з 01.12.2012 року по 31.12.2012 року, Золочівською ОДПІ Головного управління Міндоходів у Львівській області складено акт від 29.10.2014 року за №29/22-23889312 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 12.11.2014 року:

- за №0001072200, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 6332 грн. 65 коп., в тому числі, за основним платежем - 5066 грн. 12 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1266 грн. 53 коп.;

- за №0001062200, яким платнику податків зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 315 грн. 84 коп.

Перевіркою встановлено порушення:

- п.14.1.181 ст.14, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 ПК України, за результатами чого встановлено заниження податку на додану вартість, який підлягає сплаті в бюджет за січень 2012 року на суму 5066 грн. 12 коп.;

- п.44.1, п.44.6 ст.44, п.138.1, п.138.2, п.138.4 ст.138, підп.139.1.9 п.139.1 ст.139, підп.145.1.5, п.145.1 ст.145, п.146.1, п.146.2, п.146.3 ст.146 ПК України, в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за І півріччя 2014 року на суму 315 грн. 84 коп.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Як передбачено п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.3 цієї ж статті, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту, у відповідності до вимог абзац.1 п.198.6 ст.198 ПК України, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 185.1 статті 185 цього ж Кодексу передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з, зокрема, постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Водночас, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-XIV, з наступними змінами та доповненнями визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було,

відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З врахуванням даної позиції судом досліджуються обставини правомірності формування позивачем податкового кредиту по господарських операціях з ПП «Тепло-Макс».

Так, між ПП «Тепло-Макс» (постачальник) та СУХП - ТзОВ «Графіка» (покупець) було укладене договір купівлі-продажу від 01.09.2012 року за №239/09/2012 згідно з умов якого постачальник зобов'язується передавати у власність покупцеві товар, а покупець зобов'язується приймати цей товар і вчасно здійснювати оплату на умовах даного договору.

В підтвердження реальності виконання вищенаведеного договору позивачем надано податкову накладну від 18.12.2012 року за №52 на загальну суму 70000 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ - 11666 грн. 67 коп., накладні за №0036 від 30.01.2013 року на суму 4539 грн. 65 коп., в тому числі ПДВ - 756 грн. 61 коп., за №1066 від 27.12.2012 року на суму 42417 грн. 34 коп., в том числі ПДВ - 7069 грн. 56 коп., за №0023 від 23.01.2013 року на суму 23008 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ - 3834 грн. 67 коп., прибуткову накладну за №ПН-0000480 від 30.01.2013 року на суму 4539 грн. 65 коп., в тому числі ПДВ - 756 грн. 61 коп., за №ПН-0000479 від 23.01.2013 року на суму 23008 грн. 00 коп., в тому числі 3834 грн. 67 коп., за №ПН-0000332 від 27.12.2012 року на суму 42417 грн. 34 коп., в тому числі ПДВ - 7069 грн. 56 коп.

Одночасно позивач представив докази використання отриманих товарно-матеріальних цінностей у своїй господарській діяльності, зокрема, для використання при монтажі паливної та інших будівельних робіт на об'єкті майстерня по виготовленню та складанню упаковки за адресою: м.Золочів, вул.Промислова, 2б.

Так, позивачем надано акт здачі-приймання виконаних робіт по монтажу паливної від 20.03.2013 року, акт прийому - передач матеріалів від 04.02.2013 року, акт прийому-передачі матеріалів від 20.03.2013 року, наказ від 11.03.2014 року за №ОЗ110314-1, акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів №ВЄ -0000016 від 11.03.2014 року.

Судом встановлено та підтверджується наявним в матеріалах справи - подорожнім листом вантажного автомобіля від 27.12.2012 року за №0000049, що придбаний товар транспортувався автомобілем Мерседес, ВС 0687 СК, який знаходиться на балансі позивача.

При цьому, відповідач вважає, що даних доказів не є достатньо в підтвердження обставин реальності господарської операції між позивачем та ПП «Тепло-Макс».

Як вбачається з акта перевірки, висновки про безтоварність проведених операцій по взаєморозрахунках позивача з ПП «Тепло-Макс» зроблено беручи до уваги у своїй сукупності обставини, зафіксовані в акті перевірки ПП «Тепло-Макс», в якому досліджувався прихід та розхід «будівельних матеріалів в асортименті», та обставини, які зафіксовані в акті перевірки фінансово-господарської діяльності ПП «Компанія Ліон».

При цьому, висновки контролюючого органу ґрунтуються на обставинах, викладених в акті ДПІ у Франківському районі м.Львові від 30.12.2013 року за №446/22-40/34558932.

Проте, судом вставлено, що в даному акті досліджувались господарські взаємовідносини між ПП «Тепло-Макс» із ПП «Компанія Ліон» і жодним чином не надавалась оцінка господарським операціям між позивачем і його контрагентом.

Даючи правову оцінку наведеним доказам суд, вважає, що прямими доказами в підтвердження обставин правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість є надані позивачем первинні бухгалтерські документи. Подані ж відповідачем докази не є прямими та в своїй сукупності не можуть вказувати на протиправність дій позивача при оподаткуванні згаданих господарських операції і підтверджувати обізнаність позивача про сумнівне ведення господарської діяльності його контрагента та контрагентів останнього.

Крім того, в акті перевірки відповідач посилається на положення доктрини «Ділової мети» та дає роз'яснення її суті, проте не надає оцінки досліджуваним господарським операціям в контексті згаданої доктрини.

Крім того, не можна залишити поза увагою і те, що як передбачено п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В матеріалах справи наявні податкові накладні, які не мають недоліків.

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Не можна залишити поза увагою і обставини за наявності яких рішення суб'єкта владних управлінських функцій вважається правомірним, зокрема, таке має бути прийнято пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (п.8 ч.2 ст.2 КАС України).

При цьому, поняття справедливого балансу розкрито у рішенні Європейського Суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03).

Так, Європейський Суд з прав людини, вважає, що порушенням справедливого балансу, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності, буде коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою податку на додану вартість, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподаткованої податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов'язання за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності.

В матеріалах справи відсутні докази в підтвердження наведених обставин справедливого втручання контролюючого органу у право власності позивача, а тому рішення останнього не відповідає наведеному критерію.

За таких обставини, суд вважає, що наявні в матеріалах справи спростовують висновки відповідача щодо нереальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом, а контролюючим органом не доказано обставин справедливого втручання у право власності позивача.

Таким чином, висновки контролюючого органу про заниження податку на додану вартість на суму 5066 грн. 12 коп. є необґрунтованими та спростовуються наявними матеріалами справи.

Що стосується висновків контролюючого органу про завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за І півріччя 2014 року на суму 315 грн. 84 коп.

Як передбачено п.44.1 ст.44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Платники податків, у відповідності до вимог п.44.1 зазначеної статті, зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Відповідно підп.138.1.1 п.138.1 ст.138 ПК України, витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Як передбачено п.138.2 цієї ж статті, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п.138.4 даної статті, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу, що передбачено п.138.6 ст.138 ПК України.

Не включаються до складу витрат, у відповідності до підп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п.146.2 ст.146 ПК України, амортизація об'єкта основних засобів нараховується протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, установленого платником податку, але не менше мінімально допустимого строку, встановленого пунктом 145.1 статті 145 цього Кодексу, помісячно, починаючи з місяця, що наступає за місяцем введення об'єкта основних засобів в експлуатацію і зупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання, консервації та інших видів поліпшення та консервації.

Пунктом 146.3 цієї є статті визначено, що амортизаційні відрахування розрахункового кварталу за кожним об'єктом основних засобів визначаються як сума амортизаційних відрахувань за три місяці розрахункового кварталу, обчислених із застосуванням обраного платником податку методу нарахування амортизації відповідно до кожної групи основних засобів.

З врахуванням встановлених вище обставин реальності здійснення господарських операцій та наявності в матеріалах справи первинних документів, які складені та заповнені у встановленому порядку, суд вважає, що позивачем правомірно було нараховано амортизацію по об'єкту майстерня по виготовленню та складанню упаковки та включено до складу витрат 315 грн. 84 коп.

А відтак, висновки відповідача про завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за І півріччя 2014 року на суму 315 грн. 84 коп. не відповідають фактичним обставинам справи та є протиправними.

Оскільки правомірність нарахування основного платежу з податку на додану вартість не знайшла свого підтвердження під час розгляду справи контролюючим органом безпідставно застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток є підставними та обгрунтованими, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.

Окрім того, суд, у відповідності до ст.162 КАС України, вважає за необхідне в резолютивній частині постанови зазначити про протиправність оскаржуваних актів індивідуальної дії.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, такі належить присудити з Державного бюджету України на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати, прийняті Золочівською об'єднаною державною податковою інспекцєю Головного управління Міндоходів у Львівській області, податкові повідомлення-рішення від 12.11.2014 року за №0001072200 та за №0001062200.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Спільного українсько-хорватського підприємства - товариства з обмеженою відповідальністю «Графіка», що знаходиться за адресою Львівська область, м.Золочів, вул.Кривоноса, 3 (код ЄДРПОУ 23889312) 182 грн. 70 коп. (сто вісімдесят дві гривні сімдесят копійок) сплаченого судового збору.

4.Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

5.Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 23 січня 2015 року.

Суддя В.Я.Мартинюк