Ухвала

від 23.06.2015 по справі 813/8041/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2015 року Справа № 876/1530/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючої судді Хобор Р.Б.

суддів: Попка Я.С., Сеника Р.П.,

з участю секретаря судового засідання Мартинишина Р.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 січня 2015 року по справі № 813/8041/14 за позовом Спільного українсько-хорватського підприємства - товариство з обмеженою відповідальністю В«ГрафікаВ» до ОСОБА_1 об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 ОДПІ Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкових повідомлень - рішень від 12 листопада 2014 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2.

В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що товариство на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, надало відповідачу податкові накладні, які не мали недоліків та порядок заповнення яких відповідав порядку встановленому чинним законодавством, докази отримання товару (робіт) та докази здійснення оплати податку на додану вартість на користь контрагента в складі вартості товарів (послуг). Також, зазначає позивач, на час здійснення господарських операцій товариства з ОСОБА_2 В«Тепло-МаксВ» , вказаний контрагент був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та був зареєстрований як платник податку на додану вартість. Як наслідок, протиправними також є висновки контролюючого органу щодо зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 22 січня 2015 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано, прийняті ОСОБА_1 об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Львівській області, податкові повідомлення - рішення від 12 листопада 2014 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2.

Не погодившись із вказаною постановою, її оскаржив відповідач ОСОБА_1 об'єднана державна податкова інспекція головного управління Міндоходів у Львівській області, який покликаючись на те, що вказана постанова суперечить вимогам податкового законодавства, просить постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 січня 2015 року скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що під час перевірки контрагента позивача ОСОБА_2 В«Тепло-МаксВ» встановлено, що представлені ним податкові накладні та видаткові накладні не можуть слугувати належними первинними документами, щодо підтвердження факту придбання товарів у господарській діяльності, з огляду на той факт, що не підтверджується придбання товарів контрагентом позивача у ПП В«Компанія ЛіонВ» .

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла до висновку про те, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено те, що за результатами позапланової виїзної перевірки СУХП - ОСОБА_2 В«ГрафікаВ» з питань дотримання вимог податкового законодавства у сфері оподаткування під час здійснення фінансово - господарських взаєморозрахунків із ПП В«Тепло - МаксВ» за період з 01 грудня 2012 року по 31 грудня 2012 року, ОСОБА_1 ОДПІ Головного управління Міндоходів у Львівській області складено акт від 29 жовтня 2014 року № 29/22-23889312 та прийнято податкові повідомлення - рішення від 12 листопада 2014 року:

- № НОМЕР_1, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 6332 грн. 65 коп., в тому числі, за основним платежем - 5066 грн. 12 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1266 грн. 53 коп.;

- № НОМЕР_2, яким платнику податків зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 315 грн. 84 коп.

Перевіркою встановлено порушення:

- п. 14.1.181 ст. 14, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України, за результатами чого встановлено заниження податку на додану вартість, який підлягає сплаті в бюджет за січень 2012 року на суму 5066 грн. 12 коп.;

- п. 44.1, п. 44.6 ст. 44, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, пп. 145.1.5, п.145.1 ст. 145, п. 146.1, п. 146.2, п. 146.3 ст. 146 ПК України, в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за І півріччя 2014 року на суму 315 грн. 84 коп.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для скасування податкових повідомлень-рішень, який знайшов своє підтвердження у матеріалах справи та в ході судового розгляду справи апеляційним судом виходячи з наступного.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п. 201.6 ст. 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як передбачено п 1.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Відповідно до п. 2 цього ж Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Таким чином, враховуючи вищенаведені положення, колегія суддів приходить до висновку про те, що надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання бюджетного відшкодування є підставою для його одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом.

Апеляційним судом встановлено те, що усі господарські операції з ПП В«Тепло - МаксВ» за період з 01 грудня 2012 року по 31 грудня 2012 року підтверджуються первинними документами бухгалтерського обліку.

Для підтвердження фактів реального виконання господарських операцій з ПП В«Тепло - МаксВ» за період з 01 грудня 2012 року по 31 грудня 2012 року позивачем надано договір купівлі - продажу від 01 вересня 2012 року № 239/09/2012, податкову накладну від 18.12.2012 року, накладні, прибуткову накладну, тощо.

Отже, позивачем на підтвердження обгрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за перевірений період було надано копії документів, які свідчать про підставність виникнення цивільних прав та обов'язків, а також про фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та ПП В«Тепло - МаксВ» , і є достатніми доказами на підтвердження здійснення останніх. Вищевказані первинні документи оформлені відповідно до вимог, встановлених ст. 9 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» .

Відповідачем, належними та допустимими доказами не спростовано мету та реальність здійснення господарських операцій.

Таким чином, беручи до уваги усі докази в їх сукупності, апеляційний суд не вбачає достатніх та належних підстав для визнання господарських операцій між позивачем та ПП В«Тепло - МаксВ» нереальними та безтоварними.

Апеляційний суд вважає за необхідне також зазначити те, що формування підприємством податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Наведене узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Згідно з ст. 17 Закону України В«Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людиниВ» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з ст. 49, 70 КАС України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобов'язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, що відповідачем зроблено не було.

У зв'язку з наведеним, враховуючи наявні матеріали справи та зважаючи на недоведеність нереальності чи безтоварності господарських операцій, колегія суддів приходить висновку про правомірність формування позивачем витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, а також про правомірність віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за операціями між Спільним українсько - хорватським підприємством - товариство з обмеженою відповідальністю В«ГрафікаВ» та ПП В«Тепло - МаксВ» .

Таким чином, відповідачем не наведено достатньо переконливих доводів про наявність обставин, які б свідчили про недобросовісність позивача як платника податків. З урахуванням наведеного, на думку апеляційного суду, оскаржувані податкові повідомлення - рішення не ґрунтуються на нормах права, внаслідок чого його слід визнати протиправним та скасувати.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і в повному обсязі встановив обставини справи, прийняв обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до переконання в тому, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, постанова Львівського окружного адміністративного суду від 22 січня 2015 року відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 січня 2015 року по справі № 813/8041/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуюча суддя Р.Б. Хобор

Судді Я.С. Попко

ОСОБА_3