Рішення

від 20.01.2015 по справі 914/4292/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.01.2015 р. Справа № 914/4292/14

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІДРОСЕРВІС", м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯБЛУНЕВИЙ ДАР", м. Городок

про: стягнення заборгованості за виконані роботи на суму 51 561 грн. 53 коп.

Суддя Ділай У.І.

Представники :

від позивача: не з'явився

від відповідача: Драгомирецька О.Р. - представник (Довіреність б/н від 20.10.2014р.)

Права і обов'язки передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України роз'яснено. Клопотань в порядку ч. 6 ст. 81 1 ГПК України про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На розгляд Господарського суду Львівської області поступила позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІДРОСЕРВІС", м. Київ до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯБЛУНЕВИЙ ДАР", м. Городок про стягнення заборгованості за виконані роботи на суму 51 561 грн. 53 коп., з яких 42 228 грн. 00 коп. основного боргу, 6334 грн. 20 коп. 15% штрафу, 2575 грн. 90 коп. інфляційних втрат, 423 грн. 43 коп. 3% річних.

Ухвалою суду від 05.12.2014р. за даним позовом порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 23.12.2014р.

В судовому засіданні 23.12.2014р. представник позивача позовні вимоги підтримав, надав суду для огляду оригінали документів долучених до позовної заяви. Явку представника позивача визнано не обов'язковою.

Ухвалою суду від 23.12.2014р. розгляд справи відкладено на 20.01.2015р.

Представник позивача у судове засідання 20.01.2015р. не з'явився, причин неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

В судове засідання 20.01.2015р. представник відповідача в усних поясненнях не заперечив проти позовних вимог та подав відзив №10 від 09.01.2015р. (вх. №430/15 від 12.01.2015р.), в якому зазначено, що підприємство перебуває у важкому фінансовому становищі, що пов'язане з сезонним характером його роботи, значною кількістю судових справ, пов'язаних із стягненням ТзОВ "ЯБЛУНЕВИЙ ДАР" заборгованості, що, за твердженням відповідача, підтверджує низьку платоспроможність підприємства і відповідно ставить його у ще більше важке становище. Крім того, у відзиві відповідач просив відстрочити виконання рішення до 28 лютого 2015 року.

В процесі розгляду матеріалів справи судом встановлено:

14.07.2014р. між позивачем та відповідачем укладено Договір № 15/14 на виконання робіт, відповідно до п. 1.1 якого відповідач передав, а позивач прийняв на себе виконання робіт по пробиванню трубо випарних апаратів від карамелі та відкладень.

Згідно із п. 2.1 вказаного договору, ціна договору складає 42 228 грн. 00 коп. з урахуванням ПДВ.

У п. 3.2 договору сторони узгодили, що по закінченню робіт сторонами складається акт виконаних робіт (форма 2).

Остаточний розрахунок за виконані роботи проводиться шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача на протязі 5-ти банківських днів після підписання акту виконаних робіт (п. 3.5 Договору).

На підтвердження виконання робіт позивач надав двосторонній акт здачі-приймання робіт від 18.07.2014р. на загальну суму 42 228 грн. 00 коп., підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками підприємств.

За виконані роботи відповідач не розрахувався з позивачем.

Спір виник внаслідок того, що відповідач в порушенням вимог п. 3.5 договору не оплатив позивачу виконані роботи. Відтак, Товариство з обмеженою відповідальністю "ГІДРОСЕРВІС" звернулося до господарського суду Львівської області з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 42 228 грн. 00 коп.

Крім того, позивач згідно умов п. 3.6 договору № 15/14 на виконання робіт від 14.07.2014р. нарахував відповідачу 6334 грн. 20 коп. 15% штрафу, а також відповідно до положень ст. 625 ЦК України 2575 грн. 90 коп. інфляційних втрат та 423 грн. 43 коп. 3% річних.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Як підтверджується матеріалами справи, сторони уклали договір № 15/14 на виконання робіт від 14.07.2014р., у зв'язку з чим набули взаємних прав і обов'язків.

Укладений сторонами вищевказаний договір за своєю правовою природою відноситься до договорів підряду.

За договором підряду, відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України, одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові (ст. 853 ЦК України).

Факт виконання позивачем своїх зобов'язань по договору підтверджується матеріалами справи, зокрема, актом здачі-приймання робіт від 18.07.2014р. на загальну суму 42 228 грн. 00 коп., та не заперечується відповідачем.

Згідно із матеріалами справи, жодних зауважень зі сторони відповідача в акті не зазначено. Відтак, відповідач підписуючи акт здачі-приймання робіт від 18.07.2014р. погодився із об'ємом та вартістю робіт виконаних позивачем.

Отже, відповідач своїх зобов'язань за Договором не виконав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що в судовому засіданні позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за Договором № 15/14 на виконання робіт від 14.07.2014р. А заперечень щодо належного, якісного, своєчасного виконання робіт відповідач суду не надав.

Щодо позовної вимоги про стягнення 6334 грн. 20 коп. 15% штрафу від простроченої суми суд зазначає наступне.

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Відповідно до умов п. 3.6 договору сторони узгодили, що у випадку ненадходження в 5-ти денний термін коштів на розрахунковий рахунок позивача, відповідач несе відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань і сплачує позивачу штрафні санкції у розмірі 15% від ціни угоди.

У випадку порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі стягнення штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором штрафу не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України, штраф є формою неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видом штрафної санкції.

Оскільки, п. 3.6 договору сторонами узгоджено умову про забезпечення виконання зобов'язання у вигляді неустойки (штрафу), суд прийшов до висновку задоволити вимогу позивача про стягнення з відповідача 6334 грн. 20 коп. штрафу.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок, підстави та правильність нарахування інфляційних нарахувань та 3% річних, відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, суд встановив, що позивач правомірно просить стягнути з відповідача 2575 грн. 90 коп. інфляційних втрат та 423 грн. 43 коп. 3% річних.

Стосовно заявленого відповідачем клопотання про відстрочення виконання рішення з виплати заборгованості до 28 лютого 2015 року, суд відмовляє в його задоволенні з огляду на наступне.

Підставою для відстрочки або розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 83 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Доводи відповідача про сезонний характер роботи товариства та у зв'язку із чим майже всі фінансові ресурси підприємства спрямовано на закупівлю сировини, а надходження коштів на рахунки підприємства відбудеться тільки після реалізації продукції, виготовленої в 2014 році судом не приймаються до уваги.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Відповідач як юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями за Договором № 15/14 на виконання робіт від 14.07.2014р. і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

Крім того, значна кредиторська заборгованість відповідача також не звільняє його від виконання зобов'язань щодо оплати за виконані роботи.

Отже, відповідач в заявленому клопотанні належних підстав для відстрочки виконання рішення не зазначив, не представив доказів винятковості випадку, наявності конкретних обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Таким чином, дослідивши матеріали справи та оцінивши представлені докази, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, документально підтвердженими і такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки, спір виник з вини відповідача, судові витрати покладаються на нього.

Враховуючи викладене, керуючись вимогами ст.ст. 509, 525, 625, 627, 837, 853 ЦК України, ст. ст. 174, 193 ГК України, ст.ст. 28, 33, 34, 44, 48, 49, 82, 84 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯБЛУНЕВИЙ ДАР" (81500, Львівська область, м. Городок, вул. Львівська, 274-А, ідентифікаційний код 32475074) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІДРОСЕРВІС" (01034, м. Київ, вул. Рейтарська, 25, ідентифікаційний код 30929892) 42 228 грн. 00 коп. основного боргу, 6334 грн. 20 коп. 15% штрафу, 2575 грн. 90 коп. інфляційних втрат, 423 грн. 43 коп. 3% річних та 1 827,00грн. судового збору.

3.Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 22.01.2015р.

Суддя Ділай У.І.