Постанова

від 24.03.2015 по справі 914/4292/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" березня 2015 р. Справа № 914/4292/14

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Костів Т.С.

суддів Марко Р.І

Кордюк Г.Т.

при секретарі Карпенко В.О.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Яблуневий дар», м. Городок № 97 від 28.01.2015 року

на рішення господарського суду Львівської області від 20.01.2015 року

у справі № 914/4292/14

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Гідросервіс», м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Яблуневий дар», м. Городок

про: стягнення заборгованості за виконані роботи на суму 51 561 грн. 53 коп.

За участю представників сторін:

від позивача : не з'явився;

від відповідача : не з'явився.

В С Т А Н О В И В :

рішенням господарського суду Львівської області від 20.01.2015 року у справі № 914/4292/14 (суддя Ділай У.І.) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Гідросервіс» до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Яблуневий дар», про стягнення заборгованості за виконані роботи на суму 51 561 грн. 53 коп. задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Яблуневий дар» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гідросервіс» 42 228 грн. 00 коп. основного боргу, 6 334 грн. 20 коп. 15% штрафу, 2 575 грн. 90 коп. інфляційних втрат, 423 грн. 43 коп. 3% річних та 1 827,00грн. судового збору.

Приймаючи рішення суд першої інстанції керувався тим, що між позивачем та відповідачем укладено договір № 15/14 на виконання робіт, відповідно до умов якого відповідач передав, а позивач прийняв на себе виконання робіт по пробиванню трубок випарних апаратів від карамелі та відкладень. Факт виконання позивачем своїх зобов'язань по договору підтверджується двостороннім актом здачі-приймання робіт від 18.07.2014 р. на загальну суму 42 228 грн. 00 коп., підписаним уповноваженими представниками сторін та скріпленим печатками підприємств. Однак, в порушення умов договору, за виконані роботи відповідач з позивачем не розрахувався. Місцевий господарський суд зазначив, що жодних зауважень, заперечень щодо належного, якісного, своєчасного виконання робіт зі сторони відповідача в вищевказаному акті не зазначено, з чого слідує, що відповідач підписуючи акт здачі-приймання робіт від 18.07.2014р. погодився із об'ємом та вартістю робіт виконаних позивачем. Відтак, суд дійшов висновку, що позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором № 15/14 на виконання робіт від 14.07.2014р. та позовна вимога Товариства з обмеженою відповідальністю «Гідросервіс» про стягнення основного боргу в розмірі 42 228 грн. 00 коп. підлягає до задоволення. Пунктом 3.6 договору сторони узгодили, що у випадку ненадходження в 5-ти денний термін коштів на розрахунковий рахунок позивача, відповідач несе відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань і сплачує позивачу штрафні санкції у розмірі 15% від ціни угоди. Оскільки, вищезазначеним пунктом договору сторонами узгоджено умову про забезпечення виконання зобов'язання у вигляді неустойки (штрафу), суд дійшов висновку задоволити вимогу позивача про стягнення з відповідача 6 334 грн. 20 коп. штрафу. Також перевіривши поданий позивачем розрахунок, підстави та правильність нарахування інфляційних нарахувань та 3% річних, відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, суд першої інстанції вирішив стягнути з відповідача 2 575 грн. 90 коп. інфляційних втрат та 423 грн. 43 коп. 3% річних.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Львівської області від 20.01.2015 року у справі № 914/4292/14, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Яблуневий дар» - подав апеляційну скаргу.

Зокрема, у поданій апеляційній скарзі апелянт зазначає, що 12.01.2015 р. ним було направлено суду відзив на позовну заяву № 10 від 09.01.2015 р., у якому заявлено клопотання про відстрочку виконання рішення у справі № 914/4292/14 до 28.02.2015 р. у зв'язку із важким фінансовим становищем, що пов'язане з сезонним характером його роботи, а також складною суспільно-політичною ситуацією, яка існує в країні. Окрім того, скаржник наголошував на тому, що винесення судом рішення без надання відповідачу відстрочки призведе до накладення арешту на всі рахунки підприємства, а отже неможливості проведення будь-яких господарських операцій та повного припинення діяльності підприємства, що в свою чергу призведе до невиплати заробітної плати та звільнення великої кількості працівників. Таким чином, апелянт вважає, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення не в повній мірі було з'ясовано обставини, що мають істотне значення для вирішення даного спору.

На підставі вищенаведеного, скаржник просить суд скасувати рішення господарського суду Львівської області від 20.01.2015 року у справі № 914/4292/14 не конкретизуючи змісту рішення, яке він просить прийняти за наслідками апеляційного розгляду справи та відстрочити виконання рішення до 28.02.2015 р..

Довідкою про автоматичний розподіл справ між суддями від 10.02.2015 р. справу № 914/4292/14 призначено судді-доповідачу Костів Т.С. та іншим суддям, які входять до складу колегії, а саме: Марку Р.І. та Желіку М.Б..

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 13.02.2015 р. подані скаржником матеріали визнано достатніми для прийняття їх до провадження в апеляційній інстанції, розгляд справи призначено на 24.02.2015 р..

Ухвалою суду від 24.02.2015 року розгляд справи відкладався на 03.03.2015 року та ухвалою суду від 03.03.2015 року розгляд справи відкладався на 24.03.2015 року з підстав, викладених у даних ухвалах суду.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 24.03.15 року, у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Желіка М.Б. у склад колегії для розгляду справи № 914/4330/14 господарського суду Львівської області введено замість судді Желіка М.Б. введено суддю - Кордюк Г.Т..

В судове засідання 24.03.2015 р. сторони явку повноважних представників повторно не забезпечили, причин неявки суду не довели, хоч були належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень (знаходяться в матеріалах справи а.с. 73,74).

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів зазначає що, згідно із п. 3.9.2 Постанови № 18 від 26.12.2011 р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Крім того, враховуючи, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обов'язковою, а також достатність матеріалів справи для розгляду апеляційної скарги по суті, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, наявні в них та додатково подані докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне:

як встановлено судом першої інстанції та перевірено апеляційним господарським судом між Товариством з обмеженою відповідальністю «Гідросервіс» (надалі - підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Яблуневий дар» (надалі - замовник) укладено договір на виконання робіт № 15/14 від 14.07.2014 року (надалі - договір).

У відповідності до п. 1.1. вищезазначеного договору, замовник передає, а підрядник приймає на себе виконання робіт по пробиванню трубок випарних апаратів від карамелі та відкладень.

Згідно п. п. 3.1., 3.2. договору обсяг і вартість робіт по договору визначається кошторисними розрахунками /додаток № 1/ по договірним цінам, що узгоджується з замовником і є невід'ємною частиною договору. Вартість робіт по даному договору з урахуванням ПДВ складає 42 228 грн. 00 коп. (сорок дві тисячі двісті двадцять вісім грн. 00 коп.) в т. ч. ПДВ 20% - 7 038,00 грн.

Пунктом 3.4. договору передбачено, що по закінченню робіт сторонами складається акт виконаних робіт /форма № 2/. Здача-приймання виконаних робіт оформляється цим двостороннім актом.

Наявними матеріалами справи підтверджується, що між сторонами укладено акт здачі-приймання робіт (надання послуг) від 18.07.2014 р. згідно договору про виконання робіт № 15/14 від 14.07.2014 р., відповідно до якого підрядником станом на 18.07.2014 р. виконані наступні роботи: пробивання повністю забитих труб випарних апаратів від відкладень. Загальна вартість робіт (послуг) із ПДВ складає 42 228 грн. 00 коп. Крім того, в даному акті зазначено, що замовник не має претензій по об'єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг), відтак акт підписаний сторонами без жодних зауважень.

Беручи до уваги вищевикладене колегія суддів вважає підставним встановлення факту порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором № 15/14 від 14.07.2014 р. не здійснивши оплати за виконанні роботи, у зв'язку з чим в нього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 42 228 грн. 00 коп.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно ч. 1 ст. 509, 837, 853, 525 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням їх результату замовникові.

Замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи встановлені вище обставини справи, виконання позивачем робіт згідно з договором про виконання робіт № 15/14 від 14.07.2014 р., відсутність зауважень або заперечень щодо акту здачі-приймання робіт (надання послуг), неоплату відповідачем виконаних робіт, а також норми чинного законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, колегія суддів погоджується з висновками господарського суду першої інстанції про те, що вимога позивача про стягнення боргу за договором на суму 42 228 грн. 00 коп. є обгрунтованою та підлягає задоволенню в повному обсязі.

При вирішенні питання щодо стягнення з відповідача 15% штрафу в розмірі 6 334 грн. 20 коп. місцевий господарський суд підставно виходив з того, що у відповідності до ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором. Згідно визначення ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною четвертою статті 231 ГК України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Цією нормою сторонам надано право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу.

Відповідно до умов п.п. 3.5., 3.6. договору сторони узгодили, що остаточний розрахунок за виконані роботи проводиться шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача протягом 5-ти банківських днів після підписання акту виконаних робіт. У випадку ненадходження в 5-ти денний термін коштів на розрахунковий рахунок підрядника, замовник несе відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань і сплачує позивачу штрафні санкції у розмірі 15% від ціни угоди.

Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правомірно присуджено до стягнення з відповідача 15% штрафу в розмірі 6 334 грн. 20 коп..

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Нормами статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, позивач на підставі ст. 625 ЦК України нарахував відповідачу 2 575, 90 грн. - інфляційних втрат та 423, 43 грн. - 3% річних.

Колегія суддів перевіривши розрахунок заявлених до стягнення нарахувань, дійшла висновку, що судом першої інстанції вірно та обгрунтовано зазначено, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 2 575, 90 грн. - інфляційних втрат та 423, 43 грн. - 3% річних.

В своїй апеляційній скарзі апелянт наголошує на тому, що судом безпідставно не задоволено заявлене ним клопотання про відстрочку виконання рішення. Однак, дане твердження апелянта не заслуговує на увагу, оскільки суд першої інстанції правомірно зазначив про те, що підставою для відстрочки або розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Відтак, судом першої інстанції правомірно не прийнято до уваги доводи відповідача щодо сезонного характеру роботи товариства у зв'язку із чим майже всі фінансові ресурси підприємства спрямовано на закупівлю сировини, а надходження коштів на рахунки підприємства відбудеться тільки після реалізації продукції, виготовленої в 2014 році як підставу для надання відстрочки виконання рішення.

Згідно ч. 1 ст. 96 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Частина 2 ст. 218 ГК України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язання контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що значна кредиторська заборгованість відповідача також не звільняє його від виконання зобов'язань щодо оплати за виконані роботи.

Отже, відповідач в заявленому клопотанні не навів належних підстав для відстрочки виконання рішення, доказів винятковості випадку або наявності конкретних обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим також не надав.

За таких обставин, доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Рішення місцевого суду прийняте у відповідності з матеріалами справи та вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.

Відповідно до ст. 4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, наявні в них докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, рішення господарського суду Львівської області від 20.01.2015 року у справі № 914/4292/14 слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 1, 4 3 , 21, 32, 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Яблуневий дар», м. Городок № 97 від 28.01.2015 року - залишити без задоволення, а рішення господарського суду Львівської області від 20.01.2015 року у справі № 914/4292/14 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

3. Матеріали справи скерувати до господарського суду Львівської області.

Повний текст постанови суду оформлено і підписано відповідно до вимог статті 105 ГПК України 30.03.2015 року.

Головуючий-суддя Костів Т.С.

Суддя Марко Р.І

Суддя Кордюк Г.Т.