Постанова

від 15.01.2015 по справі 810/6929/14

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2015 року 810/6929/14

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Сінергія - плюс» доДержавної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області проскасування податкових повідомлень - рішень,-

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Сінергія - плюс» з позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про скасування податкового повідомлення - рішення від 28.07.2014 № 0000982201/2111, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 50064, 50 грн. (основне зобов'язання - 30043,00 грн., штрафні санкції - 15021,50 грн.) та податкового повідомлення - рішення від 28.07.2014 № 0000972201, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 150217,00 грн. (штрафні санкції не нараховувались).

В основу оскаржуваних податкових повідомлень - рішень покладено висновок податкового органу про безпідставне формування позивачем податкового кредиту та витрат по взаємовідносинам із ТОВ «Фірма«Саптек». На думку відповідача, фінансово - господарські взаємовідносини між ТОВ «Сінергія - плюс» та ТОВ «Фірма«Саптек» є фіктивними, та такими, що не мали реального характеру і були вчинені без наміру створення правових наслідків, з метою отримання податкової вигоди.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає висновки податкового органу безпідставними, оскільки всі операції з виконання робіт контрагентом мали реальний характер. Ці факти підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у податковому обліку і податковій звітності, а тому ТОВ «Синергія - плюс» правильно визначило податкові зобов'язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток.

Відповідач проти позову заперечував з мотивів, викладених в письмових запереченнях. Просив суд у задоволенні позову відмовити.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд позов задовольнити.

Відповідач, повідомлений належним чином про дату, час та місце судового розгляду, в судове засідання не з'явився, надав суду клопотання про розгляд справи без його участі у порядку письмового провадження.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За таких обставин, суд на місці ухвалив розглядати справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Сінергія - плюс» є юридичною особою, що зареєстрована Обухівським міськрайонним управлінням юстиції Київської області 06.10.2004. Взято на податковий облік в органах ДПС 26.10.2004 за № 2248. Перебуває на обліку в ДПІ в Обухівському районі ГУ Міндоходів у Київській області та є платником податку на прибуток та податку на додану вартість.

На підставі Договору купівлі - продажу від 18.05.2007 ТОВ «Сінергія - плюс» належать нежитлові приміщення (будівля магазину - літера «Г-1», будівля магазину - літера «А-1», будівля кафе - літера «Б-1»), що знаходяться за адресою: м. Донецьк, вул.Петровського, 136 «Б» (а.с.112).

03 січня 2013 року між позивачем та ТОВ «Фірма «Саптек» було укладено Договір підряду № 01/13 (далі - Договір від 03.01.2013 № 01/13), відповідно до умов якого підрядник (ТОВ «Фірма «Саптек») зобов'язався на власний ризик з використанням власних сил та матеріалів надати позивачу послуги з ремонту приміщення магазину, що знаходиться за адресою: м.Донецьк, вул. Петровського, 136 «Б», а позивач прийняти та оплатити вартість виконаних підрядником робіт.

Вартість робіт згідно договору склала 180260,40 грн.

На підтвердження факту виконання ремонтних робіт ТОВ «Фірма «Саптек» позивачем було надано довідку про вартість виконаних робіт (а.с.44); договірну ціну на ремонт нежитлового приміщення (а.с.105-); акт прийняття виконаних робіт (а.с.45-54); податкові накладні від 24.01.2013 № 690, №691, №692, № 693 (а.с.88-91).

Позивач здійснив оплату за вказаним договором у розмірі 180260,40 грн., на підтвердження чого надав банківську виписку від 24.01.2013 (а.с.55).

За здійсненою господарською операцією, позивачем сформовано податковий кредит на підставі виписаних ТОВ «Фірма «Саптек» податкових накладих у розмірі 30043,40 грн. та віднесено до валових витрат суму коштів у розмірі 150217,00 грн., сплачених контрагенту за виконані роботи.

У червні 2014 року на підставі наказу ДПІ в Обухівському районі ГУ Міндоходів у Київській області від 04.05.2014 № 99 посадовими особами відповідача проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ «Сінергія - плюс» з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах із ТОВ «Саптек» за січень 2013 року, за наслідками якої складено Акт від 18.06.2014 № 1640/10-16-22-09/33123867.

Перевіркою встановлено порушення позивачем положень пунктів 138.1, 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток на суму 150217,00 грн., пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пунктів 201.6, 201.7, 201.8 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 30043,00 грн.

Висновки посадових осіб податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються на припущенні, що фінансово-господарські взаємовідносини між позивачем та ТОВ «Фірма «Саптек», є фіктивними, та такими, що не мали реального характеру і були вчинені без наміру створення правових наслідків, з метою отримання податкової вигоди. На думку податкового органу, договір між позивачем та контрагентом укладено за відсутності наміру дійсного виконання ремонтних робіт, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

У ході перевірки посадовими особами відповідача було використано дані Акта ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Фірма «Саптек» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за січень 2013 року» від 18.04.2013 № 1315/153/36559752, відповідно до якого встановлено відсутність підприємства за місцезнаходженням, та, як наслідок, відсутність документального підтвердження господарських відносин товариства з контрагентами (у тому числі з позивачем). Також, встановлено відсутність у товариства основних фондів, технічного персоналу, виробничого обладнання, транспортних засобів для здійснення господарської діяльності.

На підставі викладеного, відповідач дійшов висновку про безтоварність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Фірма «Саптек».

За результатами перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення - рішення від 28.07.2014 № 0000982201/2111, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 50064, 50 грн. (основне зобов'язання - 30043,00 грн., штрафні санкції - 15021,50 грн.) та податкове повідомлення - рішення від 28.07.2014 № 0000972201, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 150217,00 грн. (штрафні санкції не нараховувались).

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Податковим кредитом в розумінні підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно із підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг, які відповідно до пункту 185.1 статті 185 цього Кодексу є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Як визначено пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; отримання платником податку товарів/послуг, щопідтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

За приписами підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Як зазначено у підпункті 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу Украни не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

При цьому, згідно з пунктом 200.2 статті 200 Податкового Кодексу України, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до пункту 200.3 статті 200 Податкового Кодексу України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (надалі Закон України від 16.07.1999 №996-XIV), податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Згідно із частиною першою статті 9 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною другою статті 9 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання, назву підприємства від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналіз викладених норм свідчить про те, що право на включення до складу валових витрат та нарахування податкового кредиту виникає у платника податків у зв'язку із здійсненням ним господарських операцій, що підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами фінансової звітності.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що виконання робіт з ремонту приміщення магазину ТОВ «Фірма «Саптек» та оплата їх вартості позивачем підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у податковому обліку та податковій звітності позивача; право на формування податкового кредиту та віднесення до валових витрат суму коштів, сплачених контрагенту за виконані роботи підтверджується податковими накладними, актом прийняття виконаних робіт, довідкою про вартість виконаних робіт, договірною ціною на ремонт нежитлового приміщення, банківською випискою.

Суд звертає увагу, що наданий позивачем акт прийняття виконаних робіт (а.с.45-54) містить деталізований перелік робіт, які були виконані контрагентом, розрахунок їх вартості та об'єм використаних ним матеріалів.

Зазначений акт повністю відповідає умовам Договору підряду від 03.01.2013 № 01/13, укладеного між позивачем та ТОВ «Фірма «Саптек», а відтак, у повній мірі дає можливість встановити реальність господарської операції.

Господарські операції були фактично здійсненими, оскільки спричинили реальну зміну майнового стану платника податку, ТОВ «Сінергія - плюс» понесло реальні витрати на оплату виконаних ТОВ «Фірма«Саптек» робіт. Рух активів у процесі здійснення господарської діяльності підтверджується банківською випискою та податковими накладними.

Суд звертає увагу, що позивачем надано суду належним чином засвідчені копії усіх вищенаведених первинних документів, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо надання контрагентом послуг.

У ході судового розгляду справи судом встановлено, що на час укладання та виконання правочину, контрагент позивача був зареєстрованою юридичною особою та був платником податку на додану вартість.

В Акті перевірки не має жодних посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Фірма «Саптек» були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду на момент укладання чи виконання договору.

Також, у матеріалах справи відсутні і відповідачем суду не надані будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб ТОВ «Фірма «Саптек».

За таких обставин, суд дійшов висновку, що з урахуванням наданих представником позивача та досліджених судом первинних бухгалтерських документів, а саме: податкових накладних, акту прийняття виконаних робіт, довідки про вартість виконаних робіт, договірної ціни на ремонт нежитлового приміщення, банківської виписки, позивачем підтверджено реальність господарських операцій з ТОВ «Фірма«Саптек».

А відтак, позивач правомірно сформував податковий кредит та валові витрати по взаємовідносинах з ТОВ «Фірма«Саптек».

З огляду на той факт, що під час судового розгляду відповідачем не наведено обставини, які б спростовували факт здійснення позивачем господарських операцій, достовірності і повноти відображення та нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість та формування валових витрат за вказаними операціями, суд дійшов висновку про безпідставність тверджень податкового органу.

Це означає, що висновки податкового органу про порушення позивачем положень пунктів 138.1, 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200,пунктів 201.6, 201.7, 201.8 статті 201 Податкового кодексу України є помилковими.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідача від 28.07.2014 № 0000982201/2111 та № 0000972201, прийняті безпідставно, а тому підлягають скасуванню.

Згідно із частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, таким чином, судові витрати підлягають стягненню з Державного бюджету на користь позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області від 28.07.2014 № 0000982201/2111 та податкове повідомлення - рішення від 28.07.2014 № 0000972201.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Автомагістраль» (код ЄРПОУ: 33123867) сплачений судовий збір у розмірі 390 (триста дев'яносто) гривень 57 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Лисенко В.І.