Ухвала

від 20.01.2015 по справі 826/13930/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/13930/14 Головуючий у 1-й інстанції: Клочкова Н.В. Суддя-доповідач: Борисюк Л.П.

У Х В А Л А

Іменем України

20 січня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддів при секретарі за участю: представника позивачаБорисюк Л.П., Петрика І.Й., Собківа Я.М. Чайка О.С. Полохіної Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 жовтня 2014 року у справі за позовом Іноземного підприємства «Дойче Аграртехнік» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

В вересні 2014 року Іноземне підприємство «Дойче Аграртехнік» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 01.09.2014 № 122026552202, № 122126552202, № 122226552202 повністю та № 39426551702 - в частині збільшення суми грошового зобов'язання в розмірі 2 864,26 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 жовтня 2014 року позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 01.09.2014 № 122026552202, № 122126552202, № 122226552202.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 01.09.2014 № 39426551702 - в частині грошового зобов'язання в розмірі 2 864,26 грн.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, який з'явився в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в період з 21.07.2014 по 08.08.2014 Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві було проведено планову виїзну перевірку Іноземного підприємства «Дойче Аграртехнік» (код ЄДРПОУ 25284010), з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 по 31.12.2013, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 по 31.12.2013.

В ході проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем вимог:

- пп. 14.1.27, 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 138.2, 138.4, 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток у розмірі 44 067,00 грн.;

- п. 198.2, 198.3, 198.4, 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті занижено ПДВ (р. 25 декларації) на загальну суму 236 618,00 грн. та завищено від'ємне значення, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р. 24 декларації) на загальну суму 100 282,00 грн.;

- пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 з урахуванням ст. 164, п. 177.8 ст. 177, п. 171.2 ст. 171 ПК України, в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку на доходи фізичних осіб до бюджету в періоді, що перевірявся в розмірі 12 365,00 грн.;

- п. 160.5 ст. 160 з урахуванням вимог п. 152.8 ст. 152 ПК України, в результаті чого встановлено неутримання та несплату податку з доходу нерезидентів всього у сумі 149 717,00 грн.;

- п. 2.8, 3.5 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою правління НБУ від 15.12.2004 № 637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за № 40/10320.

За результатами проведеної перевірки, відповідачем складено Акт перевірки від 15.08.2014 № 770/26-55-22-02/25284010 на підставі якого прийнято податкові повідомлення-рішення від 01.09.2014:

- № 122026552202, яким збільшено суму грошового зобов'язання в розмірі 44 067,00 грн., з якої: за основним платежем - 44 067,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 0,00 грн. за платежем: податок на прибуток, код платежу: 11020300 (т.1, а.с.46);

- № 122126552202, яким збільшено суму грошового зобов'язання в розмірі 295 772,00 грн., з якої: за основним платежем - 236 618,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 59 154,00 грн. за платежем: ПДВ, код платежу: 14010100 (т.1, а.с.47);

- № 122226552202, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 100 282,00 грн. (т.1, а.с.48);

- № 39426551702, яким визначено суму грошового зобов'язання в розмірі 21 627,00 грн. з якої: за основним платежем - 12 365,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 9 262,00 грн. за платежем: податок на доходи фізичних осіб, код платежу: 11010100; 133 (т.1, а.с.49).

Вважаючи податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем були надані всі первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської діяльності.

З таким висновком суду колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, а також права та обов'язки платників податків і зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України, який вступив в силу з 01.01.2011 року (далі по тексту - ПК України).

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 цього Кодексу).

Згідно абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Колегія суддів зазначає, що із системного аналізу положень цих норм законодавства України вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Отже, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Згідно з п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.2 статті 200 ПК України передбачено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до п. 200.3 ст. 200 ПК України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.4 ст. 200 ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до розділу 5 Наказу Міністерства доходів і зборів України від 13.11.2013 № 678 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» зазначено, що платники, які заповнили рядок 22 декларації 0110 та відповідно до статті 200 розділу V Кодексу мають право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, здійснюють розрахунок бюджетного відшкодування та подають до декларації 0110 (Д3) (додаток 3).

Значення рядка 3 (Д3) (додаток 3) переноситься до рядка 23 декларації 0110 за поточний звітний (податковий) період. Залежно від обраного платником напряму повернення суми бюджетного відшкодування (на рахунок цього платника у банку або у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів) така сума вказується або в рядку 23.1, або у рядку 23.2, або частково розподіляється у рядках 23.1 та 23.2 податкової декларації 0110.

При цьому платники податку, які мають право на отримання бюджетного відшкодування та прийняли рішення про повернення суми бюджетного відшкодування на рахунок у банку (заповнено рядок 23.1 декларації 0110), подають до декларації 0110 (Д4) (додаток 4).

Залишок від'ємного значення (для декларації 0110 - після бюджетного відшкодування) включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 24 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.2 декларації наступного звітного (податкового) періоду).

Отже, від'ємне значення суми ПДВ виникає у разі, коли податковий кредит платника більший за податкове зобов'язання, тобто платник податку придбав більше робіт/товарів/послуг ніж продав протягом звітного (податкового) періоду.

Крім того, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Дослідженням матеріалів справи колегією суддів встановлено, що в періоді за який проводилася перевірка, позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Укртрансзапчастина».

Як зазначено відповідачем в Акті перевірки, до ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві надійшла інформація від ДПІ в Києво-Святошинського районі Київської обл. ДПС, якою, відповідно до постанови прокурора Києво-Святошинського району Київської обл. від 14.10.2011 про порушення кримінальної справи щодо діяльності невстановлених осіб у діях яких вбачаються ознаки складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України, проведена документальна виїзна позапланова перевірка ТОВ «Укртрансзапчастина» (код ЄДРПОУ 32393259) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період серпень - вересень 2010 року та листопад 2010 року - грудень 2011 року, за результатами якої складено акт від 31.08.2012 № 303/22-2/32393259 (т.1, а.с.60-61, 76-77).

Згідно даної інформації було встановлено, що особа, використовуючи дані паспорту та ідентифікаційного коду ОСОБА_6, перереєструвала на його ім'я ТОВ «Укртрансзапчастина» (код ЄДРПОУ 32393259), реквізити якого використовувалися з метою прикриття незаконної діяльності, яка полягала в підробці документів, укладання та начебто виконання господарських угод з іншими суб'єктами господарської діяльності, отримання за це грошових коштів без нарахування і сплати до Державного бюджету України податків та подальшого використання вказаних документів, як підстави для фіктивного формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ для контрагентів ТОВ «Укртрансзапчастина» та, як наслідок, безпідставного зменшення їх податкових зобов'язань.

Однак, факт здійснення фінансово-господарських операцій між ІП «Дойче Аграртехнік» та ТОВ «Укртрансзапчастина» підтверджується належними доказами (первинними документами бухгалтерського та податкового обліку):

- за поставлені згідно видаткової накладної № 51 від 17.08.2011 запасні частини на загальну суму 74 177,23 грн. в т.ч. ПДВ 12 362,87 грн. та податкової накладної № 51 від 17.08.2011 проведено розрахунки шляхом перерахування коштів через розрахунковий рахунок платіжними дорученнями: № 592 від 12.09.2011 на суму 15 000 грн., № 599 від 14.09.2011 на суму 41 000 грн., № 608 від 19.09.2011 на суму 18 177,23 грн. на підставі виставленого ТОВ «Укртрансзапчастина» рахунку-фактури № 1708-14 від 17.08.2011. Оприбуткування по бухгалтерському обліку вказаних запасних частин відображено у звіті по господарських операціях.

Вищевказані запасні частини позивач реалізував ТОВ «КВС-Україна» згідно укладеного договору від 29.08.2011 № 4205 (з додатком № 1 до вказаного договору).

На операцію з постачання запасних частин складено податкову накладну від 07.10.2011 № К-4205-1 та податкову накладну від 01.09.2011 № 1 на загальну суму 89 376,84 грн., в т.ч. ПДВ 14 896,14 грн.

Запасні частини отримано представником ТОВ «КВС-Україна» на підставі доручення від 30.09.2011 № 628, виданого ОСОБА_7

ТОВ «КВС-Україна» на підставі виставленого ІП «Дойче Аграртехнік» рахунку від 01.09.2011 № К-4205 проведено розрахунки за отримані товарно-матеріальні цінності шляхом перерахування коштів на банківський рахунок в сумі 89 376,84 грн. 01.09.2011, що підтверджується банківською випискою.

- за поставлені згідно видаткової накладної від 05.08.2011 № 50 запасні частини на загальну суму 144 359,11 грн., в т.ч. ПДВ 24 059,85 грн. та податкової накладної від 05.08.2011 № 50 проведено розрахунки шляхом перерахування коштів через розрахунковий рахунок платіжними дорученнями: від 30.08.2011 № 562 на суму 50 000 грн.; від 30.08.2011 № 564 на суму 37 000 грн.; від 02.09.2011 № 569 на суму 57 359,11 грн. на підставі виставленого ТОВ «Укртрансзапчастина» рахунку-фактури від 05.08.2011 № 0508-03.

Вищевказані запасні частини позивач реалізував ТОВ «КВС-Україна» згідно укладеного договору від 09.09.2011 № 4201 (з додатком № 1 до вказаного договору).

На операцію з постачання запасних частин складено податкову накладну від 21.09.2011 № К-4201-1 та податкову накладну від 16.08.2011 № 9 на загальну суму 169 835,88 грн., в т.ч. ПДВ 28 305,98 грн.

Запасні частини отримано представником ТОВ «КВС-Україна» на підставі доручення від 20.09.2011 № 611, виданого ОСОБА_7

ТОВ «КВС-Україна» на підставі виставленого ІП «Дойче Аграртехнік» рахунку від 09.08.2011 № К-4201 проведено розрахунки за отримані товарно-матеріальні цінності шляхом перерахування коштів на банківський рахунок в сумі 169 835,88 грн. 16.08.2011, що підтверджується банківською випискою.

- за поставлені згідно видаткової накладної від 01.08.2011 № 7 товарно-матеріальні цінності (механізм направляючий) на загальну суму 5 676,00 грн., в т.ч. ПДВ 946,00 грн. та податкової накладної від 01.08.2011 № 7 проведено розрахунки шляхом перерахування коштів через розрахунковий рахунок платіжним дорученням від 03.08.2011 № 512 на суму 5 676,00 грн. на підставі виставленого ТОВ «Укртрансзапчастина» рахунку-фактури від 01.08.2011 № 0108-06. Вищевказаний механізм реалізовано АТ «Пирятинський сирзавод».

На операцію з постачання складено податкову накладну від 01.08.2011 № 2305 та податкову накладну від 08.06.2011 № 7 на загальну суму 7 107,00 грн., в т.ч. ПДВ 1 184,50 грн.

Запасні частини отримано представником АТ «Пирятинський сирзавод» на підставі доручення від 01.08.2011 № 830, виданої ОСОБА_8 на отримання від ІП «Дойче Аграртехнік» цінностей за рахунком-фактурою від 23.05.2011 № 2305.

АТ «Пирятинський сирзавод» на підставі виставленого ІП «Дойче Аграртехнік» рахунку від 23.05.2011 № 2305 проведено розрахунки за отримані товарно-матеріальні цінності шляхом перерахування коштів на банківський рахунок в сумі 7 107,00 грн. 08.06.2011, що підтверджується банківською випискою.

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем надано всі первинні документи, що стосуються господарської операції за участю ТОВ «Укртрансзапчастина», які фактично підтверджують реальне здійснення правочину і досягнення позивачем законної мети їх здійснення: придбання товарів для здійснення господарської статутної діяльності спрямованої на отримання прибутку, а відтак, висновку податкового органу про безтоварність господарських операцій, вчинених за участю ТОВ «Укртрансзапчастина» є безпідставними та необґрунтованими.

Крім того, між ІП «Дойче Аграртехнік» та ТОВ «Лайкс» (підрядник) в особі директора Фещенко В.В. було укладено договір підряду на виготовлення та розповсюдження поліграфічної продукції від 23.06.2011 (т.1, а.с.228-230), за умовами якого, підрядник зобов'язується в порядку та на умовах договору на свій ризик виконати за завданням замовника з використанням своїх матеріалів, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити роботу щодо виготовлення та розповсюдження буклетів та листів кур'єрсько-адресною доставкою продукції: повно кольорові буклети та листи, що носять рекламно-інформаційний характер стосовно товарів та послуг, що продає замовник на території України, а саме сільськогосподарська техніка різних моделей, вироблена заводами Німеччини, Італії, Франції, а також обладнання для сільськогосподарського виробництва, виробництва Польщі та Чехії, формату А4.

На підтвердження реальності господарських операцій між ІП «Дойче Аграртехнік» та ТОВ «Лайкс» позивачем надано: рахунок-фактуру від 01.08.2011 № 0108-04, податкову накладну від 03.08.2011 № 72 за підписами Фещенко В.В., акт здачі-прийняття робіт від 03.08.2011, звіт, платіжне доручення (т.1, а.с.223-227), екземпляри рекламної продукції (т.1, а.с.231-232).

Крім цього, позивачем було надано щодо ТОВ «Лайкс» інформацію з ЄДР, щодо анулювання реєстрації платників ПДВ та копії судових рішень (т.1, а.с.202-222), звіт про виконані роботи та надані послуги (т.3 а.с.151).

На підтвердження реальності господарських операцій між ІП «Дойче Аграртехнік» та ТОВ «Торговий дім «Онікс», позивачем надано: рахунок-фактуру від 17.08.2011 № 081704, податкову накладну від 17.08.2011 № 1703, видаткову накладну від 25.08.2011 № 082501 за підписом ОСОБА_10, звіт по операціях, платіжне доручення (т.2, а.с.25-30) та акт від 25.08.2011 на списання запасних частин та матеріалів на ремонт та сервісне обслуговування автомобілів (т.2, а.с.31).

Крім цього, позивачем було надано щодо ТОВ «Торговий дім «Онікс» інформацію з ЄДР, щодо анулювання реєстрації платників ПДВ та копії судових рішень (т.2, а.с.1-24).

Між ІП «Дойче Аграртехнік» та ПП «Ерідан-С» (виконавець) в особі директора ОСОБА_11 було укладено договір на виготовлення та розповсюдження поліграфічної продукції від 20.09.2011 (т.2, а.с.84), згідно з умовами якого, замовник замовляє, а виконавець зобов'язується за рахунок замовника виготовити та розповсюдити кур'єрсько-адресною доставкою друковану продукцію - буклети, що носять рекламно-інформаційний характер та рекламують сільськогосподарську техніку виробництва Німеччини та Італії, яку замовник реалізує на території України, формату А4.

На підтвердження реальності господарських операцій між ІП «Дойче Аграртехнік» та ПП «Ерідан-С» позивачем надано:

- рахунок-фактуру від 20.09.2011 № 2109-01, податкову накладну від 20.09.2011 № 29, акт здачі-прийняття робіт від 20.09.2011 № 29 за підписами ОСОБА_11 (т.2, а.с.69-74), платіжне доручення (т.2, а.с.61);

- рахунок-фактуру від 21.09.2011 № 2109-02, податкову накладну від 21.09.2011 № 30, акт здачі-прийняття робіт від 26.09.2011 № 30 за підписами ОСОБА_11 (т.2, а.с.72-74), платіжне доручення (т.2, а.с.62);

- рахунок-фактуру від 22.09.2011 № 2209-01, податкову накладну від 22.09.2011 № 31, акт здачі-прийняття робіт від 30.09.2011 № 31 за підписами ОСОБА_11 (т.2, а.с.75-77), платіжне доручення (т.2, а.с.63, 64);

- рахунок-фактуру від 21.09.2011 № 2609-01, податкову накладну від 26.09.2011 № 32, акт здачі-прийняття робіт від 26.09.2011 № 32 за підписами ОСОБА_11 (т.2, а.с.78-80), платіжне доручення (не надано);

- рахунок-фактуру від 28.09.2011 № 2809-01, податкову накладну від 28.09.2011 № 33, акт здачі-прийняття робіт від 28.09.2011 № 33 за підписами ОСОБА_11 (т.2, а.с.81-83), платіжне доручення (т.2, а.с.65), екземпляри рекламної продукції (т.2, а.с.85-86).

Крім цього, позивачем було надано щодо ПП «Ерідан-С» інформацію з ЄДР, щодо анулювання реєстрації платників ПДВ та копії судових рішень (т.2, а.с.32-60), звіти про виконані роботи та надані послуги (т.3 а.с.152-156).

На підтвердження реальності господарських операцій між ІП «Дойче Аграртехнік» та ТОВ «Ідея Рісьорч» позивачем надано:

- рахунок від 15.02.2012 № 33, податкову накладну від 16.02.2012 № 691, видаткову накладну від 16.02.2012 № 691 за підписами ОСОБА_12 (т.2, а.с.104-106), звіт (т.2, а.с.102-103), платіжне доручення (т.2, а.с.100), акт на списання запасних частин та матеріалів на ремонт та сервісне обслуговування автомобілів від 16.02.2012 (т.2, а.с.111);

- рахунок від 27.02.2012 № 30, податкову накладну від 28.02.2012 № 1226, видаткову накладну від 29.02.2012 № 1226 за підписами ОСОБА_12 (т.2, а.с.108-110), звіт (т.2, а.с.107), платіжне доручення (т.2, а.с.101), акт на списання запасних частин та матеріалів на ремонт та сервісне обслуговування автомобілів від 29.02.2012 (т.2, а.с.112).

Крім цього, позивачем було надано щодо ТОВ «Ідея Рісьорч» інформацію з ЄДР, щодо анулювання реєстрації платників ПДВ та копії судових рішень (т.2, а.с.87-99).

На підтвердження реальності господарських операцій між ІП «Дойче Аграртехнік» та ПП «Логос» позивачем надано:

- акт надання послуг (послуги з інформатизації по системі ЛІГА:ЗАКОН Гол. Бухгалтер 1 р.м. за 1 кв. 2013 р. на підставі договору від 04.05.2011 № 22854/11) від 29.03.2013 № 36, податкову накладну від 05.12.2012 № 31, рахунок на оплату від 03.12.2012 № 2169 (т.1, а.с.122-124), платіжне доручення від 05.12.2012 № 833 (т.1, а.с.118);

- акт надання послуг (послуги з інформатизації по системі ЛІГА:ЗАКОН Гол. Бухгалтер 1 р.м. за 4 кв. 2012 р. на підставі договору від 04.05.2011 № 22854/11) від 31.12.2012 № 1913, податкову накладну від 18.09.2012 № 122, рахунок на оплату від 03.09.2012 № 1574 (т.1, а.с.125-127), платіжне доручення від 18.09.2012 № 638 (т.1, а.с.117).

Крім цього, позивачем було надано щодо ПП «Логос» інформацію з ЄДР, реєстр платників ПДВ (т.2, а.с.113-116).

На підтвердження реальності господарських операцій між ІП «Дойче Аграртехнік» (покупець) та ПП «Агро Союз Трейд» (продавець) позивачем надано договір купівлі-продажу від 01.02.2013 № 25, відповідно до якого покупець купує, а продавець продає запасні частини до сільськогосподарської техніки, які визначені в додатку № 1 до даного договору (т.1, а.с.169-170, 171-172).

- видаткову накладну від 01.04.2013 № 3, податкову накладну від 01.04.2013 № 3, рахунок-фактура від 01.04.2013 № 010412 за підписами ОСОБА_14 (т.2, а.с.157-159), платіжне доручення від 24.04.2013 № 440 (т.2, а.с.150);

- видаткову накладну від 08.02.2013 № 21, податкову накладну від 08.02.2013 № 5, рахунок-фактура від 08.02.2013 № 080217 за підписами ОСОБА_14 (т.2, а.с.160-162), платіжне доручення від 24.04.2013 № 440 (т.2, а.с.149);

- видаткову накладну від 18.02.2013 № 22, податкову накладну від 18.02.2013 № 18, рахунок-фактура від 18.02.2013 № 180211 за підписами ОСОБА_14 (т.2, а.с.163-165), платіжне доручення від 18.02.2013 № 137 (т.2, а.с.147);

- видаткову накладну від 19.02.2013 № 23, податкову накладну від 19.02.2013 № 19, рахунок-фактура від 19.02.2013 № 190205 за підписами ОСОБА_14 (т.2, а.с.166-168), платіжне доручення від 19.02.2013 № 143 (т.2, а.с.148).

Крім цього, позивачем було надано щодо ПП «Агро Союз Трейд» інформацію з ЄДР, щодо анулювання реєстрації платників ПДВ та копії судових рішень (т.2, а.с.128-146), а також надано докази щодо подальшої реалізації купленого товару ПАОП «Зоря» (т.2, а.с.173-197), ПВП «Оазис» (т.2, а.с.198-204), ТзОВ «П'ятидні» (т.2, а.с.205-211) та ПП «Рокіан-Сервіс» (т.2, а.с.212-218).

На підтвердження реальності господарських операцій між ІП «Дойче Аграртехнік» та ТОВ «О С К» позивачем надано:

- видаткову накладну від 15.05.2013 № 160510, податкову накладну від 15.05.2013 № 72, рахунок-фактуру від 15.04.2013 № 160510 за підписами ОСОБА_15 (т.2, а.с.227-229), платіжне доручення від 16.05.2012 № 492 (т.2, а.с.224).

Крім цього, позивачем було надано щодо ТОВ «О С К» інформацію з ЄДР, щодо анулювання реєстрації платників ПДВ (т.2, а.с.219-223), а також надано докази щодо подальшої реалізації купленого товару ТОВ «Приват-Лізинг» (т.2, а.с.234-238).

На підтвердження реальності господарських операцій між ІП «Дойче Аграртехнік» та ТОВ «ТД «Ямато» позивачем надано:

- видаткову накладну від 18.07.2013 № 123, податкову накладну від 17.07.2013 № 123, рахунок від 16.07.2013 № 17 за підписами ОСОБА_16 (т.2, а.с.249-251), платіжне доручення від 17.07.2013 № 703 (т.2, а.с.244);

- видаткову накладну від 27.05.2013 № 60, податкову накладну від 20.05.2013 № 60, рахунок від 20.05.2013 № 22 за підписами ОСОБА_16 (т.2, а.с.252-254), платіжне доручення від 24.05.2013 № 520 (т.2, а.с.243).

Крім цього, позивачем було надано до суду щодо ТОВ «ТД «Ямато» інформацію з ЄДР, щодо анулювання реєстрації платників ПДВ (т.2, а.с.239-242), та акти на списання запасних частин та матеріалів на ремонт та сервісне обслуговування автомобілів (т.2, а.с.255-256).

На підтвердження реальності господарських операцій між ІП «Дойче Аграртехнік» та ТОВ «БТЛ-Про» позивачем надано:

- договір про надання послуг від 09.01.2013 № 09/01/1, акт від 31.01.2013 з додатком, податкові накладні від 18.01.2013 № 6, 28.01.2013 № 8, рахунки-фактури від 18.01.2013, від 28.01.2013, платіжні доручення від 18.01.2013, 28.01.2013 (т.3, а.с.21-30);

- договір про надання послуг від 20.04.2012 № 2, акт від 30.04.2012 з додатком, податкові накладні від 28.04.2012 № 22, 12.04.2012 № 8, 11.04.2012 № 7, рахунки-фактури від 09.04.2012, 12.04.2012, 20.04.2012, платіжні доручення від 11.04.2012, 12.04.2012, 28.04.2012 (т.3, а.с.44-55);

- договір про надання послуг від 22.03.2012 № 1, акт від 11.04.2012 з додатком, податкові накладні від 29.03.2012 № 17, 30.03.2012 № 20, 10.04.2012 № 4, рахунки-фактури від 28.03.2012, 30.03.2012, 05.04.2012, платіжні доручення від 29.03.2012, 30.03.2012, 10.04.2012 (т.3, а.с.56-67);

- акт від 31.05.2012 з додатком, податкові накладні від 18.05.2012 № 6, 24.05.2012 № 14, 31.05.2012 № 23, рахунок-фактуру від 07.05.2012, платіжні доручення від 18.05.2012, 24.05.2012, 01.06.2012 (т.3, а.с.68-76);

- договір про надання послуг від 24.07.2012 № 3, акт від 31.07.2012 з додатком, податкові накладні від 27.07.2012 № 22, 31.07.2012 № 28, рахунок-фактуру від 24.07.2012, платіжні доручення від 24.07.2012 (2 шт.), 26.07.2012, 27.07.2012, 31.07.2012 (т.3, а.с.77-89);

- договір про надання послуг від 02.08.2012 № 17, акт від 31.08.2012 з додатком, податкові накладні від 07.08.2012 № 1, 08.08.2012 № 2, 15.08.2012 № 10, 23.08.2012 № 17, 27.08.2012 № 18, рахунок-фактуру від 07.08.2012, платіжні доручення від 07.08.2012, 08.08.2012, 15.08.2012, 23.08.2012, 27.08.2012 (т.3, а.с.90-103);

- договір про надання послуг від 13.09.2012 № 5, акт від 28.09.2012 з додатком, податкова накладна від 13.09.2012 № 4, рахунок-фактуру від 13.09.2012, платіжне доручення від 13.09.2012 (т.3, а.с.104-109);

- договір про надання послуг від 02.10.2012 № 33, акт від 31.10.2012 з додатком, податкові накладні від 23.10.2012 № 6, 24.10.2012 № 8, 25.10.2012 № 11, 26.10.2012 № 13 30.10.2012 № 17, рахунок-фактуру від 23.10.2012, платіжні доручення від 23.10.2012, 24.10.2012, 25.10.2012 (2 шт.), 26.10.2012, 30.10.2012 (т.3, а.с.110-124);

- договір про надання послуг від 09.11.2012, акт від 30.11.2012 з додатком, податкова накладна від 09.11.2012 № 2, рахунок-фактуру від 09.11.2012, платіжне доручення від 09.11.2012 (т.3, а.с.125-130);

- договір про надання послуг від 03.12.2012 № 47, акт від 29.10.2012 з додатком, податкові накладні від 07.12.2012 № 2, 25.12.2012 № 13, 26.12.2012 № 16, рахунок-фактуру від 07.12.2012, платіжні доручення від 26.12.2012, 25.12.2012, 07.12.2012 (т.3, а.с.131-140).

Крім цього, позивачем було надано до суду щодо ТОВ «БТЛ-Про» інформацію з ЄДР, щодо анулювання реєстрації платників ПДВ та копії судових рішень (т.3, а.с.1-18).

На підтвердження реальності господарських операцій, позивачем надано також наказ від 19.03.2010 про призначення комісії, що відповідальна за порядок експлуатації, проведення поточних та капітальних ремонтів автомобілів, що знаходяться на балансі підприємства, штатний розпис підприємства (т.3, а.с.149-150) для підтвердження наявності кваліфікована персоналу, свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів (т.3, а.с.157-161), договір оренди позивачем нежитлового приміщення разом з супутньою документацією (т.3, а.с.162-183), відомості по бухгалтерському обліку підприємства щодо контрагентів-покупців з копіями укладених угод, згідно з яким здійснювалося постачання позивачем сільгосптехніки, що підтверджує, що витрати підприємства є витратами безпосередньо пов'язаними з господарською діяльністю ІП «Дойче Аграртехнік» (т.4, а.с.1-250, т.5, а.с.1-70).

Заперечуючи проти вимог даного позову, відповідач посилається на висновки, викладені в актах податкових інспекцій інших регіонів про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина: 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Положенням статті 234 ЦК України передбачено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається недійсним в судовому порядку. В розумінні даної норми цивільного закону характеризуючими ознаками фіктивного правочину є те, що сторони вчиняють його лише для вигляду, знаючи заздалегідь що він не буде виконаний. Тобто, при вчинені фіктивного правочину учасники мають інші цілі, ніж ті що передбачені самим правочином, не маючи на меті встановлення його правових наслідків. При цьому, фіктивним можна визнати правочин тільки за умови, що обидві сторони діяли без наміру як створення так і досягнення відповідних цивільно-правових наслідків.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено нікчемності господарських операцій позивача з вказаними вище контрагентами.

Крім цього, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованими. Це означає, що на особу не може покладатися відповідальність за правопорушення, вчинені іншими особами.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 № 1112/11/13-10 щодо принципу персональної податкової відповідальності в спорах про податок на додану вартість та принципу добросовісності платника податків, визначено, що сама по собі несплата податку продавцем (серед іншого й внаслідок ухилення від сплати) у разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. Відповідальна за сплату податку на додану вартість особа, що формує дані податкового обліку з цього податку, а не контрагент такої особи. Якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції реальні та відповідають дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та /або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Не будуть підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни з боку його контрагентів, припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість, припинення юридичної особи.

Колегією суддів встановлено, що позивач має належним чином оформлені податкові накладні, які відображають зміст господарських операцій, в результаті яких вони складені, та правомірно включив до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість по вищевказаним податковим накладним.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

На момент здійснення правовідносин, контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи та платниками податку на додану вартість, доказів існування вироків суду у кримінальних справах, якими б встановлювався факт фіктивного підприємництва, відповідачем не надано.

Таким чином, враховуючи відсутність доказів на підтвердження обставин, на які посилається відповідач, вказуючи на нікчемність правочинів, укладених між позивачем та вказаними вище контрагентами, суб'єктивний та оціночний характер доводів, якими це підтверджується, наявність первинних документів та інших доказів на підтвердження товарності спірних правочинів, колегія суддів дійшла висновку про незаконність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідача від 01.09.2014 № 122026552202, № 122126552202, № 122226552202, які підлягають скасуванню.

Що стосується позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.09.2014 № 39426551702, в частині грошового зобов'язання в розмірі 2 864,26 грн. (за основним платежем - 1 636,72 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 227,54 грн.) за платежем: податок на доходи фізичних осіб, колегія суддів виходить з наступного.

Так, як вбачається з Акту перевірки, ІП «Дойче Аграртехнік» видано з каси кошти як добові фізичним особам - не працівникам даного підприємства в сумі 61 831,00 грн.

При цьому, для визначення суми неутриманого податку з доходів фізичних осіб застосовано підвищуючий коефіцієнт, відповідно до п. 164.5 ст. 164 ПК України.

Згідно п. 164.5 ст. 165 ПК України, під час нарахування (надання) доходів у будь-якій негрошовій формі базою оподаткування є вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, правила визначення яких встановлені згідно з цим Кодексом, помножена на коефіцієнт, який обчислюється за такою формулою: К = 100 : (100 - Сп), де К - коефіцієнт; Сп - ставка податку, встановлена для таких доходів на момент їх нарахування.

У такому самому порядку визначаються об'єкт оподаткування і база оподаткування для коштів, надміру витрачених платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки.

Отже, даний коефіцієнт застосовується у випадку нарахування доходів у негрошовій формі, а також при визначенні об'єкту оподаткування та бази оподаткування для коштів, надміру витрачених платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки.

Проте, в даному випадку, що підтверджується посиланнями в акті перевірки, був факт виплати грошових коштів із каси позивача та не працівникам підприємства, а, отже, не на відрядження або під звіт, а відтак, відповідач дійшов помилкового висновку про донарахування ІП «Дойче Аграртехнік» суми грошового зобов'язання в розмірі 2 864,26 грн. (за основним платежем - 1 636,72 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 227,54 грн.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовної вимоги щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.09.2014 № 39426551702 в частині грошового зобов'язання в розмірі 2 864,26 грн. (за основним платежем - 1 636,72 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 227,54 грн.) за платежем: податок на доходи фізичних осіб.

Згідно частини 1 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Разом з тим, у відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів зазначає, що відповідачем не було доведено законність та обґрунтованість прийнятих ним податкових повідомлень-рішень від 01.09.2014 № 122026552202, № 122126552202, № 122226552202 та № 39426551702 - в частині збільшення суми грошового зобов'язання в розмірі 2 864,26 грн., а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог Іноземного підприємства «Дойче Аграртехнік».

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 жовтня 2014 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 жовтня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Л.П. Борисюк І.Й. Петрик Я.М. Собків

Повний текст ухвали складено та підписано - 23.01.2015

Головуючий суддя Борисюк Л.П.

Судді: Петрик І.Й.

Собків Я.М.