Постанова

від 19.12.2014 по справі 804/19694/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2014 р. Справа № 804/19694/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіСтепаненко В.В. при секретаріНовченко Є.Ю. за участю: представника позивача представника відповідача Авер`янової Є.В. Резніка Ю.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства «Ерлан» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду на підставі ухвали Вищого адміністративного суду України від 15.10.2014 року надійшла на новий розгляд адміністративна справа за позовом приватного акціонерного товариства «Ерлан» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000308814 та №0000318814 від 15.11.2011 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач не погоджується з результатами перевірки, вважає, що податковий орган дійшов до помилкових висновків про допущення платником податків порушень законодавства, а податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню з підстав, викладених у позовній заяві та поясненнях.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач позов не визнав з підстав того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесено правомірно, в межах повноважень та на підставі законодавства України. У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи, викладені у запереченнях на позов, та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши наявні документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів проведено документальну планову виїзну перевірку приватного акціонерного товариства «Ерлан» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 року по 30.06.2011 року, за результатами якої складено акт від 26.10.2011 року №1560/08-02/4-24616119.

Висновками вказаного акту встановлено порушення ПАТ «Ерлан» пп.7.4.5, пп.7.4.1 п.7.4 ст. Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість (далі - ПДВ) всього у сумі 60479,45 грн., у тому числі за липень 2010 року в сумі 8333,00 грн., за серпень 2010 року в сумі 47326,67 грн., за грудень 2010 року в сумі 651,78 грн., за січень 2010 року в сумі 4168,00 грн.; пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України зменшено від'ємне значення по ПДВ р. 26 декларації за червень 2011 року в сумі 48975,73 грн.

15 листопада 2011 року відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення №0000318814, яким зменшено позивачу від'ємне значення суми податку на додану вартість у розмірі 48975,73 грн., та №0000308814, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах), за основним платежем 60 479,45 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 14 078, 86 грн.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Згідно підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Приписами підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

В силу пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України).

У відповідності до частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом встановлено, що у перевіряємому періоді позивач (покупець) мав взаємовідносини з ТОВ Фірма «Навігатор (код ЄДРПОУ 23363981, постачальник) на підставі договору №176 від 16.06.2009 року, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставляти і передавати у власність, а покупець приймати й оплачувати запасні частини до устаткування (товар) у порядку і на умовах, передбачених даним договором.

ТОВ Фірма «Навігатор» на виконання поставки виписано податкові накладні №12081003, №12081002, №12081005 від 12.08.2010 року, №19081002 від 19.08.2010 року, №20081003 від 20.08.2010 року, видаткові накладні №12081004 від 12.08.2010 року, №12081005 від 12.08.2010 року, №12081002 від 13.08.2010 року, №12081003 від 13.08.2010 року, №19081002 від 19.08.2010 року.

Матеріалами справи підтверджується, що приватним акціонерним товариством «Ерлан» було придбано у ТОВ «Навігатор» пневмоциліндри, серверодвигуни і ін., які є запасними частинами та обліковуються по бухгалтерському рахунку 207. Вказаний товар отримано за довіреностями.

Згідно умов договорів №129 від 11.05.2010 року та №204 від 22.07.2010 року, укладених між приватним акціонерним товариством «Ерлан» (замовник) з ТОВ «Полігон» (код ЄДРПОУ 30883726, підрядчик), замовник доручає, а підрядчик зобов'язується поставити устаткування по відеоспостереженню і виконати відповідно до умов даного договору, згідно кошторису (додаток №1) роботу з монтажу, програмуванню і пуско-наладці цього устаткування на об'єкті замовника, розташованого за адресою: м.Дніпропетровськ, вул.Берегова, 135.

ТОВ «Полігон» на виконання поставок виписано рахунок-фактуру, податкову накладну №213 від 20.05.2010 року та видаткову накладну №РН-0000187 від 02.06.2010 року; податкову накладну №458 від 12.08.2010 року та видаткову накладну №РН-0000360 від 30.08.2010 року.

Взаємовідносини позивача з ПП «МЕЛІТА-АГРО» (код за ЄДРПОУ 36508401) ґрунтувались на підставі договору №154 від 11.01.2010 року, яким передбачено, що постачальник (ПП «МЕЛІТА-АГРО») зобов'язується поставити, а покупець (ЗАТ «Ерлан»), прийняти й оплатити товар. Товар поставляється партіями, обсяги партій передбачаються в заявках, що передаються усно по телефону. Виконання даного договору підтверджується видатковою накладною №67 від 10.03.2010 року, податковими накладними №40 від 28.01.2010 року та №63 від 04.03.2010 року, а також довіреностями.

На виконання умов договору №1801/11 від 18.01.2011 року, укладеного позивачем (замовник) з ПП «ТАВРІЯАГРООЙЛ-ПЛЮС» (постачальник), виписано податкові накладні №1 від 18.02.2011 року, №7 від 09.02.2011 року, видаткову накладну №11 від 28.02.2011 року, рахунок №А001 від 18.01.2011 року.

Позивачем (покупець) з ТОВ «Торговий Дім «Нові перспективи» (код ЄДРПОУ 37304247, постачальник) укладено договір №100 від 04.04.2011 року, за яким постачальник зобов'язується поставляти і передавати у власність, а покупець приймати й оплачувати концентровані овочеві і фруктові соки, пюре, ароматизатори й інший товар на умовах і в терміни, зазначені в даному договорі.

ТОВ «Торговий Дім «Нові перспективи» на виконання поставки виписано податкову накладну №53 від 15.04.2011 року та видаткову накладну №47 від 15.04.2011 року. Транспортування товару підтверджується накладною кур'єрської доставки вантажу №004-0155387, яка виписана ТЗоВ «Міст експрес».

Згідно договору №328 від 04.12.2009 року ТОВ «Аммерал Белтех Україна» (постачальник) зобов'язується систематично поставляти і передавати у власність, а покупець (позивач) приймати й оплачувати запасні частини й інший товар у порядку і на умовах, передбачених даним договором.

На виконання поставки постачальником виписано рахунки №СФ-0002557 від 09.12.2010 року та №СФ-0002631 від 17.12.2010 року, податкові накладні №2055 від 14.12.2010 року та №2103 від 21.12.2010 року, видаткові накладні №РН-0001755 від 14.12.2010 року, №РН-0001806 від 21.12.2010 року.

Надходження отриманого товару від вказаних контрагентів на склад позивача підтверджується прибутковими ордерами. Розрахунки з постачальниками здійснювались в безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями.

Таким чином, суд приходить до висновку, що приватне акціонерне товариство «Ерлан» правомірно визначило суму податкового кредиту в періоді отримання податкових накладних, відобразивши в його складі ПДВ по операціях з придбання товару на загальну суму ПДВ 109 455,18 грн., у тому числі: ТОВ «Навігатор» - у серпні 2010 року на суму 39 000,00 грн. (придбання основних засобів та кабелю); ТОВ «Полігон» - 16 659,67 грн. (придбання оргтехніки), в т.ч. у липні 2010 року на суму 8333,00 грн. та в серпні 2010 pоку - 8326,67 грн.; ПП «Меліта Агро» - 4168,0 грн. (придбання основного засобу - барабан згідно зразка), в т.ч. у січні 2010 року - 3 334,40 грн. та у березні 2010 року - 833,60 грн.; ПП «ТАВРІЯАГРООЙЛ-ПЛЮС» - у березні 2011 року на суму 26 849,06 грн. (придбання барабану для переносу етикетки); ТОВ «Торговий Дім» Нові перспективи» - у квітні 2011 року на суму 22 126,67 грн. (ароматизатор); ТОВ «Аммерал Белтех Україна» - у грудні 2010 року на суму 651,75 грн. (ремені клинові).

Суд критично оцінює висновок податкового органу про нікчемність договорів поставки, який був зроблений в акті перевірки підприємства позивача на підставі актів перевірок наведених вище контрагентів приватного акціонерного товариства «Ерлан».

Відповідно до положень статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України закріплено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У відповідності до частини першої статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлена судом.

Суд звертає увагу, що для визнання правочину недійсним необхідно встановлювати наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання правочину недійсним. Договори, укладені між позивачем та контрагентами, не визнані судом недійсними і їх недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності правочинів, а також наявність взаємних прав та обов'язків сторін за такими правочинами.

В акті перевірки не зазначено, на підставі яких норм матеріального права України договори між позивачем та переліком зазначених контрагентів на поставку товарно-матеріальних цінностей визнано нікчемними.

Таким чином, висновок податкового органу про нікчемність правочинів не може бути беззаперечним доказом такої нікчемності, а повинен доводитись в судовому порядку шляхом подання відповідного позову на виконання законодавчо визначених повноважень.

Суд також не погоджується з позицією відповідача про нереальність господарських операцій з підстави відсутності юридичних осіб за місцезнаходженням, оскільки податкове законодавство не містить положень, згідно з якими право платника на валові витрати чи податковий кредит у майбутньому може переглядатися податковим органом у зв'язку зі зміною податкового чи юридичного статусу контрагента-постачальника (в т.ч. в зв'язку з відсутністю посадових осіб постачальника за юридичною адресою на момент проведення зустрічної перевірки чи наявність його ланцюгу «транзитерів»).

При цьому судом встановлено, що на момент укладення угод та вчинення господарських операцій контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи та як платники податку на додану вартість, відтак перепон з приводу укладення, а також виконання будь-яких господарських договорів з ними, а надалі і включення до складу витрат для цілей оподаткування податком на додану вартість за таким договорами у позивача не було.

Суд зазначає, що з урахуванням статті 61 Конституції України передбачено індивідуальний характер відповідальності, яка розповсюджується в тому числі і у вигляді персональної відповідальності кожного платника за ведення податкового обліку.

Згідно пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Пунктом 36.5 даної статті встановлено, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім ви падків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Якщо податковим органом встановлено нена лежне виконання контрагентом позивача своїх податкових обов'язків, відповідальність за їх невиконання або неналежне виконання повинно нести саме це підприємство.

Оскільки акт перевірки відносно позивача носить індивідуальний характер, то донарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість та зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість за порушення, здійснені третіми особами, є неправомірним.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач надав усі підтверджуючі документи, що засвідчують факт виконання укладених договорів.

Частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд також враховує, що судовими рішеннями у адміністративній справі №2а/0470/3070/12 спростовані висновки податкового органу, зроблені в акті перевірки від 26 жовтня 2011 року №1560/08-02/4-24616119, що також стали підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень №0000308814 та №0000318814.

Таким чином, із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 11, 70-72, 86, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов приватного акціонерного товариства «Ерлан» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів №0000308814 та №0000318814 від 15.11.2011 року.

Присудити з Державного бюджету України на користь приватного акціонерного товариства «Ерлан» судові витрати у розмірі 1235,34 грн. (одна тисяча двісті тридцять п'ять гривень тридцять п'ять копійок).

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 24 грудня 2014 року.

Суддя В.В. Степаненко