Ухвала

від 11.06.2015 по справі 804/19694/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2015 рокусправа № 804/19694/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередниченко В.Є.,

суддів: Коршуна А.О., Панченко О.М.,

за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2014 року у справі №804/19694/14 за позовом приватного акціонерного товариства «Ерлан» до спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Ерлан» (далі - ПрАТ «Ерлан») 13 квітня 2012 року звернулось до суду з позовом до спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів згідно з яким просить визнати протиправними та скасувати прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення від 15 листопада 2011 року №0000308814 та №0000318814.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що вказані податкові повідомлення-рішення повинні бути скасовані, оскільки висновки відповідача, викладені у акті №1560/08-02/4-24616119 від 26 жовтня 2011 року (далі - акт перевірки) на підставі якого їх було прийнято є безпідставними та необґрунтованими.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2014 року адміністративний позов задоволено повністю.

Постанова суду мотивована тим, що відповідачем не доведена правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити.

Апеляційна скарга фактично обґрунтована висновками перевіряючи осіб, які зроблено в акті перевірки щодо відсутності факту придбання товарів (послуг) по ланцюгу постачання від ТОВ «Новігатор», ТОВ «Полігон», ПП «Меліт Агро», ПП «Тавріяагроойл-Плюс», ТОВ «Торговий Дім» Нові Перспективи», ТОВ «Аммерал Белтех Україна» до позивача.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача який підтримав доводи апеляційної скарги, пояснення представника позивача який заперечував щодо її задоволення, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку ПрАТ «Ерлан» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2009 року по 30 червня 2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2009 року по 30 червня 2011 року.

За результатами вказаної перевірки відповідачем складено акт від 26 жовтня 2011 року №1560/08-02/4-24616119 в якому зроблено висновок про порушення позивачем:

- пп.7.4.5, пп.7.4.1 п.7.4 ст. Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість (далі - ПДВ) всього у сумі 60479,45 грн., у тому числі за липень 2010 року в сумі 8333,00 грн., за серпень 2010 року в сумі 47326,67 грн., за грудень 2010 року в сумі 651,78 грн., за січень 2010 року в сумі 4168,00 грн.;

- пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України зменшено від'ємне значення по ПДВ р. 26 декларації за червень 2011 року в сумі 48975,73 грн. (т.1 а.с.20-146).

Згідно з вказаним актом відповідач дійшов висновку про те, що позивачем до податкового кредиту включено суму податку на додану вартість у зв'язку з придбанням товару (послуг) у ТОВ «Новігатор», ТОВ «Полігон», ПП «Меліт Агро», ПП «Тавріяагроойл-Плюс», ТОВ «Торговий Дім» Нові Перспективи», ТОВ «Аммерал Белтех Україна» на підставі нікчемних правочинів.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 15 листопада 2011 року:

- № 0000318814, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 48975,73,00 грн. (т.1 а.с.16);

- №0000308814, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 60479,45 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 14078,86 грн. (т.1 а.с.18).

Заперечення позивача до акта перевірки відповідачем залишено без задоволення.

За результатами адміністративного оскарження вищевказані податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

Правомірність та обґрунтованість вказаних рішень відповідача є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спірні відносини між сторонами та задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірні рішення відповідача прийнято не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що податкових кредит - це сума на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, що визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкових кредит звітного періоду визначається із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг, основних фондів) для подальшого використання у межах господарської діяльності.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права на податковий кредит є дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як зазначено у підпункті 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»: податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Згідно з абзацом першим підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Вказана норма Закону містить імперативну норму, тобто у разі, якщо у платника податку списані грошові кошти у якості оплати товару (робіт, послуг) та/або йому відвантажено товари (послуги), однак цей факт не підтверджується податковою накладною, платник податку не має права на декларування податкового кредиту.

Законом України «Про податок на додану вартість» передбачено лише єдиний випадок невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - це відсутність податкової накладної. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість даний Закон не передбачає.

При цьому абзацом 2 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, встановлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами, лише у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення сплачених сум ПДВ, у вартості товарів/послуг, до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, сплата податку на додану вартість у вартості товарів/послуг, факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, позивач у межах своєї господарської діяльності уклав у письмовій формі договори поставки:

з ТОВ «Новігатор» №176 від 15 червня 2009 року, з додатковою угодою та специфікацією до нього, предметом якого є поставка запасних частин до обладнання (т.3 а.с.43-56);

з ТОВ «Полігон»:

- №129 від 11 травня 2010 року з додатками до нього, предметом якого є поставка обладнання по відео спостереженню та виконання роботи монтажу, програмуванню і пуско-наладнання цього обладнання (т.3 а.с.21-25);

- №204 від 22 липня 2010 року з додатками до нього, предметом якого є поставка обладнання по відео спостереженню та виконання роботи монтажу, програмуванню і пуско-наладнання цього обладнання (т.3 а.с.32-36);

з ПП «Меліт Агро» №154 від 11 січня 2010 року з специфікацією до нього, предметом якого є поставка барабану (т.3 а.с.178-181);

з ПП «Тавріяагроойл-Плюс» №1801/11 від 18 січня 2011 року з специфікацією до нього, предметом якого є поставка вакуумного барабана (т.3 а.с.164-165);

з ТОВ «Торговий Дім» Нові Перспективи» №100 від 04 квітня 2011 року з специфікацією до нього, предметом якого є поставка концентрованих овочевих і фруктових соків, пюре, ароматизаторів та ін. (т.3 а.с.202-206);

з ТОВ «Аммерал Белтех Україна» №328 від 04 грудня 2009 року з специфікацією до нього, предметом якого є поставка запасних частин та ін. (т.3 а.с.188-192).

При цьому, з врахуванням положень п.п. 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» реальність вчинення зазначених господарських операцій підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, які підтверджують обставини поставки товару та надання послуг, а саме, щодо:

ТОВ «Новігатор» - це видаткові накладні (т.3 а.с.58,65,68,73,76,81,85,90,94,100,104,107, 112,116,119), прибуткові ордери (т.3 а.с.59,66,69,74,77,82,86,91,95,101,105,108,113,117,120), платіжні доручення (т.3 а.с.61-63,71,79,88,97,99,111);

ТОВ «Полігон» - це видаткові накладні (т3 а.с.26,37), платіжні доручення (т.3 а.с.29,40), акт виконаних робіт (т.3 а.с.30,42), прибутковий ордер (т.3 а.с.38);

ПП «Меліт Агро» - це видаткова накладна (т.3 а.с.185), прибутковий ордер (т.3 а.с.186), платіжні доручення (т.3 а.с.182);

ПП «Тавріяагроойл-Плюс» - це видаткові накладні (т.3 а.с.173,175-177), платіжні доручення (т.3 а.с.169,171);

ТОВ «Торговий Дім» Нові Перспективи» - це видаткова накладна (т.3 а.с.208), прибутковий ордер та додаток до нього (т.3 а.с.209-210), накладна кур'єрської доставки (т.3 а.с.211);

ТОВ «Аммерал Белтех Україна» - це видаткові накладні (т.3 а.с.194,198), прибуткові ордери (т.3 а.с.195,199), платіжні доручення (т.1 а.с.201).

ТОВ «Новігатор» виписано позивачу податкові накладні за серпень 2010 року (т.2 а.с.137-141).

ТОВ «Полігон» виписано позивачу податкові накладні за травень, серпень 2010 року (т.2 а.с.142-143).

ПП «Меліт Агро» виписано позивачу податкові накладні за січень, березень 2010 року (т.2 а.с.146-147).

ПП «Тавріяагроойл-Плюс» виписано позивачу податкові накладні за лютий 2011 року (т.2 а.с.144-145).

ТОВ «Торговий Дім» Нові Перспективи» виписано позивачу податкову накладну за квітень 2011 року (т.2 а.с.150).

ТОВ «Аммерал Белтех Україна» виписано позивачу податкові накладні за грудень 2010 року (т.2 а.с.148-149).

Таким чином, судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок про реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Новігатор», ТОВ «Полігон», ПП «Меліт Агро», ПП «Тавріяагроойл-Плюс», ТОВ «Торговий Дім» Нові Перспективи», ТОВ «Аммерал Белтех Україна», за наслідками яких сформовано спірний податковий кредит, оскільки встановлені обставини справи свідчать про поставку товару, оприбуткування товару покупцем, оплату його вартості.

Суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими доводи відповідача про нереальність спірних господарських операцій позивача у зв'язку з відсутність у контрагентів позивача необхідних умов для здійснення господарських операцій, а саме виробничих активів, основних фондів, складських приміщень, технічного персоналу, оскільки ці доводи не спростовують обставин постачання позивачу товарно-матеріальних цінностей та надання послуг, адже така діяльність може здійснюватися не лише за рахунок власних ресурсів, але й за рахунок ресурсів, що належать іншим особам (найманих ресурсів).

Взагалі в акті перевірки відсутність реальності вчинення господарської діяльності пов'язується податковим органом з обставинами діяльності контрагента, що є неприпустимим як за законодавством України так і міжнародними нормами.

Зокрема, ст. 61 Конституції України закріплює принцип індивідуального характеру юридичної відповідальності особи.

Крім того, рішеннями Європейського Суду від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України» та від 22.01.2009 «Булвес» АД проти Болгарії, які згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, вказано на те, що коли Держави-члени Конвенції володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань… Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Отже, виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів.

Також, при визнанні договорів нікчемними податковим органом не дотримано приписів законодавчих норм, тобто не встановлено вини та умислу позивача, спрямованих на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку, не надано доказів про умисність укладання угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а безтоварність здійснених позивачем господарських операцій, на що посилається відповідач, не підтверджена у встановленому законом порядку жодним доказом, сам висновок носить характер припущення.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що відповідачем в акті перевірки, який став підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, не наведено тих обставин, які б свідчили про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України.

Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Між тим відповідач зазначеного обов'язку не виконав.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому постанову суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 198, статтями 205, 206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів - залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2014 року у справі № 804/19694/14 - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлений 15 червня 2015 року.

Головуючий: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун

Суддя: О.М. Панченко