Постанова

від 14.01.2015 по справі 816/4309/14

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2015 року м. ПолтаваСправа № 816/4309/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сич С.С.,

за участю:

секретаря судового засідання - Шевченко О.С.,

представника позивача - Посьмашної Т.С.,

представника відповідача - Павленко К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Комунального підприємства "Кременчукводоканал" Кременчуцької міської ради до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

03 листопада 2014 року Комунальне підприємство "Кременчукводоканал" Кременчуцької міської ради /надалі - позивач; КП "Кременчукводоканал" Кременчуцької міської ради/ звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області /надалі - відповідач; Кременчуцька ОДПІ/ про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0003602201/1552 від 13.08.2014.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є акт від 28.07.2014 № 1903/16-03-22-03-08/03361655, складений за результатами проведеної відповідачем позапланової виїзної перевірки Комунального підприємства "Кременчукводоканал" Кременчуцької міської ради, код за ЄДРПОУ 03361655 з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП "Таір-1" (код 34451048) за період з червня 2011 року по червень 2012 року, ТОВ "Карап" (код 37748574) за листопад 2012 року, липень 2013 року, ПП "Словенія плюс" (код 35069443) за квітень, травень 2013 року, ТОВ "Аульська ХПС" (код 33075700) за серпень 2013 року, ТОВ "ПВК Енергозберігаючі технології" (код 38315637) за вересень, жовтень 2013 року, лютий, березень 2014 року, ПМП Виробничо-комерційна фірма "Фордак" (код 22213280) за листопад 2013 року, ТОВ "Фірма "Технології безпеки" (код 36515010) за лютий, квітень 2014 року, ТОВ "Главсервіс" (код 38364473) за лютий 2014 року, КП "НВФ "ВАС" (код 13963600) за березень, квітень 2014 року. Вважає помилковими висновки акта перевірки про порушення позивачем п. 198.3, п. п.198.6 ст. 198, п. 201.4 п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України. Зазначає, що право на формування податкового кредиту підтверджується договорами, податковими накладними, первинними документами бухгалтерського обліку та платіжними документами. Господарські операції з ПП "Словенія Плюс", ТОВ "Аульська ХПС" та ПП "Таір-1" носили реальний характер та повністю відображені в бухгалтерському та податковому обліку на підставі первинних документів, оформлених у відповідності до чинного законодавства.

20 листопада 2014 року до суду надійшли письмові заперечення, в яких на підтвердження правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідач посилається на висновки позапланової виїзної перевірки Комунального підприємства "Кременчукводоканал" Кременчуцької міської ради, код за ЄДРПОУ 03361655 з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП "Таір-1" (код 34451048) за період з червня 2011 року по червень 2012 року, ТОВ "Карап" (код 37748574) за листопад 2012 року, липень 2013 року, ПП "Словенія плюс" (код 35069443) за квітень, травень 2013 року, ТОВ "Аульська ХПС" (код 33075700) за серпень 2013 року, ТОВ "ПВК Енергозберігаючі технології" (код 38315637) за вересень, жовтень 2013 року, лютий, березень 2014 року, ПМП Виробничо-комерційна фірма "Фордак" (код 22213280) за листопад 2013 року, ТОВ "Фірма "Технології безпеки" (код 36515010) за лютий, квітень 2014 року, ТОВ "Главсервіс" (код 38364473) за лютий 2014 року, КП "НВФ "ВАС" (код 13963600) за березень, квітень 2014 року, оформленої актом від 28.07.2014 № 1903/16-03-22-03-08/03361655. Щодо висновків перевірки про завищення податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ "Главсервіс" зазначає, що ТОВ "Главсервіс" зменшило податкові зобов'язання на суму ПДВ 1301,83 грн., відтак сума ПДВ не сплачена до державного бюджету України. Щодо взаємовідносин позивача з ПП "Словенія плюс" пояснює, що діяльність ПП "Словенія плюс" спрямована на ухилення від сплати/мінімалізацію власних податкових зобов'язань та на формування податкової вигоди третім особам шляхом надання їм можливості необґрунтованого формування податкового кредиту та валових витрат по операціях за ними за період з 01.01.2013 по 31.10.2013. Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ "Аульська ХПС" посилається на висновки акту перевірки від 25.11.2013 № 585/04-16-22-01-33075701 про результати проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ "Аульська ХПС" по взаємовідносинам з ТОВ "Трансхім-БФ" за серпень 2013 року. Щодо взаємовідносин позивача з ПП "Таір-1" зазначає, що останнє здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам та вказаному підприємству перераховувалися кошти без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкта оподаткування.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Комунальне підприємство "Кременчукводоканал" Кременчуцької міської ради є юридичною особою (код ЄДРПОУ 03361655), перебуває на податковому обліку в Кременчуцькій ОДПІ з 30.03.1994 та у періоді, що перевірявся, було зареєстровано платником податку на додану вартість, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100038303 серії НБ 018325 від 28.04.2007 /том 1 а.с. 68-70/.

У термін з 21.07.2014 по 23.07.2014 посадовою особою Кременчуцької ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку Комунального підприємства "Кременчукводоканал" Кременчуцької міської ради, код за ЄДРПОУ 03361655 з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП "Таір-1" (код 34451048) за період з червня 2011 року по червень 2012 року, ТОВ "Карап" (код 37748574) за листопад 2012 року, липень 2013 року, ПП "Словенія плюс" (код 35069443) за квітень, травень 2013 року, ТОВ "Аульська ХПС" (код 33075700) за серпень 2013 року, ТОВ "ПВК Енергозберігаючі технології" (код 38315637) за вересень, жовтень 2013 року, лютий, березень 2014 року, ПМП Виробничо-комерційна фірма "Фордак" (код 22213280) за листопад 2013 року, ТОВ "Фірма "Технології безпеки" (код 36515010) за лютий, квітень 2014 року, ТОВ "Главсервіс" (код 38364473) за лютий 2014 року, КП "НВФ "ВАС" (код 13963600) за березень, квітень 2014 року, за результатами якої складено акт від 28.07.2014 № 1903/16-03-22-03-08/03361655 /том. 1 а.с. 16-48/.

За висновками перевірки встановлено порушення позивачем:

1) пунктів 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті в бюджет, всього у сумі 59224 грн. в тому числі:

- за липень 2011 року на загальну суму 2396 грн. 83 коп.;

- за серпень 2011 року на загальну суму 1059 грн. 84 коп.;

- за вересень 2011 року на загальну суму 2122 грн. 98 коп.;

- за жовтень 2011 року на загальну суму 836 грн. 19 коп.;

- за листопад 2011 року на загальну суму 406 грн. 49 коп.;

- за грудень 2011 року на загальну суму 772 грн. 23 коп.;

- за січень 2012 року на загальну суму 1105 грн. 13 коп.;

- за лютий 2012 року на загальну суму 746 грн. 76 коп.;

- за березень 2012 року на загальну суму 1834 грн. 94 коп.;

- за квітень 2012 року на загальну суму 6637 грн. 66 коп.;

- за травень 2012 року на загальну суму 3904 грн. 85 коп.;

- за червень 2012 року на загальну суму 932 грн. 58 коп.;

- за травень 2013 року на загальну суму 2500 грн. 00 коп.;

- за липень 2013 року на загальну суму 15794 грн. 83 коп.;

- за серпень 2013 року на загальну суму 13326 грн. 63 коп.;

- за лютий 2014 року на загальну суму 1301 грн. 83 коп.;

- за квітень 2014 року на загальну суму 3544 грн. 38 коп.

2) п. 102.1 ст. 102, п. 198.3 п. 198.6 ст. 198, п. 201.4 п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податкового кредиту, в розмірі 2925 грн. 02 коп., в тому числі за червень 2011 року в сумі 2925 грн. 02 грн. /том 1 а.с. 47/.

01.08.2014 позивачем подано до Кременчуцької ОДПІ письмові заперечення на акт перевірки /том 1 а.с. 50-51/, на які контролюючим органом надано відповідь листом від 08.08.2014 /том 1 а.с. 52-56/.

За результатом розгляду письмових заперечень на акт перевірки Кременчуцькою ОДПІ висновки акту планової перевірки викладено таким чином:

Перевіркою встановлено порушення:

1) пунктів 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті в бюджет, всього в розмірі 43429 грн., в тому числі:

- за липень 2011 року на загальну суму 2396 грн. 83 коп.;

- за серпень 2011 року на загальну суму 1059 грн. 84 коп.;

- за вересень 2011 року на загальну суму 2122 грн. 98 коп.;

- за жовтень 2011 року на загальну суму 836 грн. 19 коп.;

- за листопад 2011 року на загальну суму 406 грн. 49 коп.;

- за грудень 2011 року на загальну суму 772 грн. 23 коп.;

- за січень 2012 року на загальну суму 1105 грн. 13 коп.;

- за лютий 2012 року на загальну суму 746 грн. 76 коп.;

- за березень 2012 року на загальну суму 1834 грн. 94 коп.;

- за квітень 2012 року на загальну суму 6637 грн. 66 коп.;

- за травень 2012 року на загальну суму 3904 грн. 85 коп.;

- за червень 2012 року на загальну суму 932 грн. 58 коп.;

- за травень 2013 року на загальну суму 2500 грн. 00 коп.;

- за серпень 2013 року на загальну суму 13326 грн. 63 коп.;

- за лютий 2014 року на загальну суму 1301 грн. 83 коп.;

- за квітень 2014 року на загальну суму 3544 грн. 38 коп.

2) п. 102.1 ст. 102, п. 198.3 п. 198.6 ст. 198, п. 201.4 п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податкового кредиту, в розмірі 2925 грн. 02 коп., в тому числі за червень 2011 року в сумі 2925 грн. 02 грн. /том 1 а.с. 56/.

13.08.2014 Кременчуцькою ОДПІ на підставі акту перевірки від 28.07.2014 № 1903/16-03-22-03-08/03361655 винесено податкове повідомлення-рішення № 0003602201/1552, яким Комунальному підприємству "Кременчукводоканал" Кременчуцької міської ради збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" у розмірі 65144 грн. 02 коп., у тому числі: за основним платежем у розмірі 43429 грн. 32 коп., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 21714 грн. 70 коп. /том 1 а.с. 49/.

Позивач не погодився з вказаним податковим повідомленням-рішенням, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню № 0003602201/1552 від 13.08.2014, суд дійшов наступних висновків.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, відповідно до п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Згідно пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. .

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З огляду на викладені положення Податкового кодексу України, для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Із розрахунку, наданого Кременчуцькою ОДПІ, встановлено, що за результатами перевірки контролюючим органом зменшено суму податкового кредиту позивача та відповідно донараховано податок на додану вартість за серпень 2013 року на суму 13326 грн.63 коп. по господарській операції з ТОВ "Аульська хлоропереливна станція" /том 5 а.с. 199/.

Матеріалами справи підтверджено, що 12.04.2010 між позивачем (Покупець) та ТОВ "Аульська хлоропереливна станція" (Постачальник) укладено договір постачання рідкого хлору № КВХ-2279-1/04-10, за умовами якого Постачальник зобов'язується постачати рідкий хлор в кількості 1100 тон в контейнерах у власність Покупця, а Покупець зобов'язується приймати товар і своєчасно здійснювати оплату відповідно до умов даного договору. Якість Товару повинна відповідати діючому ГОСТу 6718-93.

Відповідно до пункту 2.2 цього договору Постачальник здійснює доставку хлору своїм транспортом, за рахунок покупця, з ТОВ "Аульська ХПС" смт. Аули до очисних споруд КП "Кременчукводоканал" Кременчуцької міської ради, відстань між якими, в обидві сторони, складає 300 км, після чого вважається, що Постачальник виконав свої зобов'язання за даним договором. Пунктом 3.1 договору визначено, що загальна сума договору визначається виходячи з розрахунку ціни помноженої на кількість товару, плюс тариф на перевезення вантажу помножений на відстань. Ціна на товар, тарифи на автотранспортні послуги встановлюються згідно Додатку № 1.

Згідно пункту 9.4 договору даний договір діє з 12.04.2010 по 31.12.2015, а в частині взаємозаліків - до повного виконання сторонами зобов'язань за договором.

Копії договору постачання рідкого хлору № КВХ-2279-1/04-10 від 12.04.2010 з додатками та копії додаткових угод до договору наявні у матеріалах справи /том 1 а.с. 87-90, том 4 а.с. 117-122, том 6 а.с. 9-11/.

На виконання умов договору постачання рідкого хлору № КВХ-2279-1/04-10 від 12.04.2010 ТОВ "Аульська ХПС" виписано позивачу податкову накладну № 230 від 27.08.2013 на хлор рідний в контейнерах та автопослуги на загальну суму 79959 грн. 82 коп., у тому числі ПДВ - 13326 грн. 64 коп., копія якої наявна у матеріалах справи / том 1 а.с. 92/.

Вказана податкова накладна включена позивачем до реєстру виданих та отриманих податкових накладних за серпень 2013 року та сума податку на додану вартість згідно даної податкової накладної включена до складу податкового кредиту позивача у серпні 2013 року /том 5 а.с. 111-116, 231/.

ТОВ "Аульська ХПС" зареєстроване як юридична особа 31.12.2004 та має право на здійснення такого виду діяльності, як 46.75 Оптова торгівля хімічними продуктами, що підтверджується спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців /том 6 а.с. 19-21/. ТОВ "Аульська ХПС" зареєстроване платником податку на додану вартість з 03.05.2006 /том 5 а.с. 198/.

Таким чином, станом на час виписки податкової накладної № 230 від 27.08.2013 ПП ТОВ "Аульська ХПС" було зареєстровано платником податку на додану вартість.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Факт перевезення товару від ТОВ "Аульська ХПС", його отримання позивачем та оприбуткування по бухгалтерському обліку позивач підтверджує видатковою та податковою накладними, прибутковим ордером, товарно-транспортною накладною, оборотно-сальдовою відомістю по рах. 201, журналом проводок, заявками на поставку, копії яких наявні у матеріалах справи /том 1 а.с. 91-93 том 5 а.с. 55, 57/.

Матеріалами справи підтверджено, що додатковою угодою № 6 від 12.12.2011 до договору внесено зміни в додаток № 1 до договору, зокрема, щодо ціни на рідкий хлор: в контейнерах - 1 тонна - 5270 грн. без ПДВ та 6324 грн. з ПДВ та в балонах - 1 тонна - 5700 грн. без ПДВ та 6840 грн. з ПДВ /том 4 а.с. 118/. Відтак, суд відхиляє доводи представника відповідача про те, що вартість ціни за 1 тонну рідкого хлору в контейнерах 5270 грн. без ПДВ не відповідає умовам укладеного договору.

На підтвердження приймання хлору рідкого за якістю позивачем надано до суду копії паспортів на рідкий хлор ГОСТ 6718-93 /том 6 а.с. 12-13/.

Із письмових пояснень позивача встановлено, що рідкий хлор є необхідним для знезараження води, а тому поставка рідкого хлору є обов'язковою для здійснення господарської діяльності підприємствами централізованого водопостачання та водовідведення /том 3 а.с. 131/.

Суд враховує, що згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України АБ № 597632, копія якої наявна у матеріалах справи /том 1 а.с. 69/, КП "Кременчукводоканал" Кременчуцької міської ради має право на здійснення таких видів діяльності за КВЕД-2010, зокрема, як 36.00 Забір очищення та постачання води; 37.00 Каналізація, відведення й очищення стічних вод.

На підтвердження здійснення оплати за товар позивачем надано до матеріалів справи копії платіжних доручень /том 1 а.с. 94-97, том 4 а.с. 125-126/.

Відповідачем не спростовано надані КП "Кременчукводоканал" Кременчуцької міської ради докази реальності господарської операції за укладеним договором з ТОВ "Аульська ХПС".

Статтею 228 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Відповідачем не доведено, що укладений між позивачем та ТОВ "Аульська ХПС" договір був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, не надано доказів про наявність умислу сторін, тобто, що вони усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного правочину і суперечність його мети інтересам держави та суспільства, прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Відповідно до частини 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Вироками судів ознаки узгоджених кримінально-карних дій в діях працівників позивача та ТОВ "Аульська ХПС" не встановлені.

Суд не бере до уваги доводи відповідача про безтоварність господарської операції з посиланням на акт Верхньодніпровської ОДПІ від 25.11.2013 № 585/04-16-22-01-33075701 "Про результати проведення позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ "Аульська ХПС" по взаємовідносинам з ТОВ "Трансхім-БФ" за серпень 2013 року", з огляду на те, що можливі порушення порядку здійснення господарської діяльності ТОВ "Аульська ХПС" не впливають на результати діяльності позивача і не можуть бути підставою для притягнення позивача до відповідальності, оскільки у відповідності до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Посилання відповідача на те, що ТОВ "Аульська ХПС" мало господарські взаємовідносини з ТОВ "Трансхім-БМ" не є підтвердженням нікчемності укладеної угоди та безтоварності господарської операції між позивачем та ТОВ "Аульська ХПС", оскільки відповідачем не доведено, взаємозв'язку між ТОВ "Трансхім-БМ" та підприємством позивача.

Добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за не виконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом. У разі якщо контрагент порушує вимоги законодавства та не виконує своїх зобов'язань по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товарів відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З огляду на частину 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено факт порушення позивачем пунктів 198.3, 198.6 ст. 198, пунктів 201.4, 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України по господарській операції з ТОВ "Аульська ХПС" у серпні 2013 року на суму податку на додану вартість в розмірі 13326 грн. 63 коп.

Таким чином, висновки перевірки щодо завищення позивачем суми податкового кредиту серпня 2013 року на суму ПДВ 13326 грн. 63 коп. по взаємовідносинам з ТОВ "Аульська ХПС" не ґрунтуються на вимогах законодавства, а тому є неправомірними.

Із розрахунку Кременчуцької ОДПІ вбачається, що за результатами перевірки контролюючим органом зменшено суму податкового кредиту позивача та відповідно донараховано податок на додану вартість на суму 1301 грн.83 коп. по господарській операції з ТОВ "Главсервіс ", а також на суму 2500 грн. по господарській операції з ПП "Словенія Плюс" /том 5 а.с. 199/.

Суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Зважаючи на зміст наведеної норми процесуального права та враховуючи, що вимоги заявленого позову полягають у скасуванні податкового повідомлення-рішення, предметом доказування у даній справі мають бути саме обставини, які свідчать про обґрунтованість чи безпідставність його винесення та наявність чи відсутність порушень позивачем законодавчих приписів, тобто, реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на формування податкового кредиту; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають позивачу право на податковий кредит.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції. Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

Це підтверджується також правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у справах, пов'язаних з визначенням податкових зобов'язань з ПДВ та бюджетним відшкодуванням ПДВ, в яких Верховний Суд України звертає увагу на необхідність з'ясування судами при розгляді справ на те, чи мали операції з придбання та реалізації товарів (послуг) реальний характер, як перевозились і зберігались товари (чиїм транспортом, за чий рахунок, яким є розмір витрат, якою особою виконувались роботи чи надавались послуги, які матеріали використовувалися для виконання робіт), чи були такі операції взагалі можливі з урахуванням оперативності їх проведення та інше.

Судом встановлено, що 25.02.2013 між КП "Кременчукводоканал" Кременчуцької міської ради (Покупець) та ТОВ "Главсервіс" (Постачальник) укладено договір поставки № 7 /том 5, а.с. 37-38/, за умовами якого Постачальник зобов'язується поставити в строк, визначений в п. 2.1 цього договору Покупцеві продукцію, визначену у п. 1.2 цього договору, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію.

Згідно п. 1.2 договору Постачальник поставляє Покупцю продукцію асфальтобетон модифікований, спецодяг, брезентові ущільнювачі в кількості, асортименті, які погоджуються сторонами, по цінам, що діють на момент поставки продукції, зазначених у встановлених рахунках, що складає невід'ємну частину цього договору.

Пунктом 2.3 договору визначено місце здійснення поставки продукції Постачальником: Полтавська область, м. Кременчук, пров. Г. Бресту, 35А, або шляхом самовивозу Покупцем продукції зі складу Постачальника.

ТОВ "Главсервіс" виписано позивачу податкову накладну № 25 від 28.02.2014 на черевики, черевики утеп., берци, берци хуторяні, чоботи чоловічі, чоботи хуторяні, чоботи гумові на загальну суму 7811 грн. 04 коп., у тому числі ПДВ - 1301 грн. 04 коп. , копія якої наявна у матеріалах справи /том 5 а.с. 44/.

Вказана податкова накладна включена позивачем до реєстру виданих та отриманих податкових накладних за лютий 2014 року та сума податку на додану вартість згідно даної податкової накладної включена до складу податкового кредиту позивача лютого 2014 року /том 5 а.с. 103-104, зворот а.с. 220/.

ТОВ "Главсервіс" зареєстроване як юридична особа 22.10.2012 /том 6 а.с. 31/ та зареєстроване платником податку на додану вартість з 01.03.2013, свідоцтво № 200093255 /том 5 а.с. 41, 198/.

Позивачем не надано суду первинних документів бухгалтерського обліку на підтвердження факту отримання від ТОВ "Главсервіс" товару : черевики, черевики утеп., берци, берци хуторяні, чоботи чоловічі, чоботи хуторяні, чоботи гумові, на загальну суму 7811 грн. 04 коп., у тому числі ПДВ - 1301 грн. 04 коп.

Суд не бере до уваги надану позивачем копію видаткової накладної № РН-000000048 від 28.02.2014 на суму 10713 грн. 86 коп., у тому числі ПДВ - 1785 грн. 64 коп., та копію прибуткового ордеру № ПН-0000439 від 28.02.2014, оскільки номенклатура товару (куртка робоча утеплена та брюки), його кількість та ціна, що зазначені у вказаних видатковій накладній та прибутковому ордері не відповідає номенклатурі товару (черевики, черевики утеп., берци, берци хуторяні, чоботи чоловічі, чоботи хуторяні, чоботи гумові), кількості та ціні товару, що зазначені у податковій накладній № 25 від 28.02.2014 /том 5 а.с. 42-44/. Відтак, копії видаткової накладної № РН-000000048 від 28.02.2014 та прибуткового ордеру № ПН-0000439 від 28.02.2014 не є належними доказами у справі.

Позивачем не надано до перевірки та до суду доказів перевезення товарно-матеріальних цінностей від ТОВ "Главсервіс", а саме, товарно-транспортних накладних та дорожніх листів.

Позивачем не надано доказів оприбуткування по бухгалтерському обліку товару за номенклатурою, зазначеною в податковій накладній № 25 від 28.02.2014, та докази його використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, позивач не надав належних доказів реальності постачання товару від ТОВ "Главсервіс" згідно податкової накладної № 25 від 28.02.2014.

При цьому матеріалами справи підтверджено, що ТОВ "Главсервіс" подано до контролюючого органу уточнюючий розрахунок податковий зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 17.04.2014, яким зменшено податкове зобов'язання за лютий 2014 року по підприємству позивача на суму податку на додану вартість в розмірі 1301 грн. 83 коп. /том 5 а.с. 201-202/.

Представник позивача у судовому засіданні не заперечував факт завищення суми податкового кредиту за лютий 2014 року по господарській операції ТОВ "Главсервіс" на суму 1301 грн. 83 коп. та пояснив, що вказана податкова накладна виписана ТОВ "Главсервіс" помилково.

Відповідно до положень п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника. Таке право зберігається за ним протягом 60 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Однак, позивачем не подавалася у порядку, встановленому пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, заява із скаргою на такого постачальника до податкової декларації з ПДВ за відповідний період.

З огляду на вищевикладене, враховуючи недоведеність фактичного постачання товару від ТОВ "Главсервіс", суд дійшов висновку про відсутність у позивача правових підстав для формування податкового кредиту у лютому 2014 року на суму ПДВ 1301 грн. 83 коп.

Судом встановлено, що 01.04.2013 між позивачем (Покупець) та ПП "Словенія Плюс" (Постачальник) укладено договір поставки № 4698 /том 1 а.с. 58-60/, за умовами якого Постачальник зобов'язується поставити в строк, визначений п. 2.1 цього договору Покупцеві продукцію, визначену у п. 1.2 цього договору, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію. Згідно з п.1.2 договору Постачальник поставляє Покупцю продукцію люки легкі в кількості, асортименті погоджені сторонами, по цінам, що діють на момент поставки продукції, зазначених у виставлених рахунках, що складає невід'ємну частину цього договору.

Пунктом 2.3 договору визначено місце здійснення поставки продукції Постачальником: Полтавська область, м. Кременчук, пров. Г. Бресту, 35А або шляхом самовивозу Покупцем продукції зі складу Постачальника.

ТОВ "Словенія Плюс" виписано позивачу податкову накладну № 98 від 17.04.2013 на "люки легкі" "шт." за ціною постачання одиниці товару 12500 грн. на загальну суму 15000 грн., у тому числі ПДВ - 2500 грн., копія якої наявна у матеріалах справи /том 1 а.с. 74/.

Вказана податкова накладна внесена позивачем до реєстру виданих та отриманих податкових накладних за травень 2013 року та сума податку на додану вартість згідно даної податкової накладної включена до складу податкового кредиту позивача травня 2013 року /том 5 а.с. 109-110, зворот а.с. 228/.

ПП "Словенія плюс" зареєстроване як юридична особа 28.03.2008, перебуває у стані припинення за рішенням засновників, запис внесено 28.10.2013 /том 6 а.с. 25-27/. ПП "Словенія плюс" було зареєстроване платником податку на додану вартість з 28.01.2013, свідоцтво № 200105750 анульовано 29.10.2013 /том 5 а.с. 197/.

Дослідивши в судовому засіданні копію податкової накладної, судом встановлено, що у податковій накладній № 98 від 17.04.2013 взагалі не заповнена графа "кількість (об'єм, обсяг)".

Оскільки відповідно до приписів підпункту "е" пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг , визначені як обов'язкові реквізити податкової накладної, суд дійшов висновку, що зазначена вище податкова накладна оформлена з порушенням вимог пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

На підтвердження фактичного отримання люків легких від ТОВ "Словенія Плюс" позивачем надано копію видаткової накладної № 2105-1 від 21.05.2013, копію прибуткового ордеру № ПН-0002524 від 23.09.2013 на люки в кількості 31 шт. за ціною 400 грн. без ПДВ та копію банківської виписки /том 1 а.с. 73, том 4 а.с. 115-116/.

Однак, вказані копії видаткової накладної № 2105-1 від 21.05.2013 та прибуткового ордеру № ПН-0002524 від 23.09.2013 не є належними доказами отримання товару від ПП "Словенія плюс", оскільки ціна постачання одиниці товару, зазначена у вказаних документах становить 400 грн. без ПДВ, тоді як у податковій накладній № 98 від 17.04.2013 ціна постачання одиниці товару становить 12500 грн. без ПДВ. Крім того, у видатковій накладній та прибутковому ордері вказано кількість товару - 31 шт., тоді як у податковій накладній № 98 від 17.04.2013 кількість товару не вказана взагалі /том 1 а.с. 74/.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Однак, згідно наданої позивачем до суду копії видаткової накладної № 2105-1, складеної 21.05.2013, товар мав бути отриманий позивачем 21.05.2013 , однак згідно прибуткового ордеру товар поступив лише 23.09.2013, тобто через чотири місці після дати, коли позивач мав отримати товар за вказаною вище видатковою накладною.

Представник позивача у судовому засіданні пояснював, що перевезення товару здійснювалося постачальником ПП "Словенія плюс".

Проте, позивачем не надано до перевірки та до суду доказів на підтвердження перевезення товарно-матеріальних цінностей від ПП "Словенія плюс" на підприємство позивача, а саме, товарно-транспортних накладних та дорожніх листів.

Актом від 06.02.104 № 84/20-30-22-03/35069443 "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП "Словенія плюс" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.01.2013 по 31.10.2013" зафіксовано, що платник ПП "Словенія плюс" не знаходиться за місцезнаходженням, укладені договори оренди відсутні; згідно даних бази ДАІ, яка є в наявності в ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, транспортні засоби, що належать ПП "Словенія плюс", відсутні /том 3 а.с. 77/.

Суд зазначає, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на віднесення до податкового кредиту сум витрачених на придбання товарно-матеріальних цінностей можуть створювати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

З огляду на вищевикладене, враховуючи недоведеність фактичного постачання товару від ПП "Словенія плюс", суд дійшов висновку про відсутність у позивача правових підстав для формування податкового кредиту за вищевказаним договором поставки у травні 2013 року на суму ПДВ 2500 грн.

Перевіркою встановлено та зафіксовано в акті, що внаслідок встановлених порушень п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.4, 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України позивачем завищено суму податкового кредиту за липень 2011 року на загальну суму ПДВ 2396 грн. 83 коп.; за серпень 2011 року на загальну суму ПДВ 1059 грн. 84 коп.; за вересень 2011 року на загальну суму ПДВ 2122 грн. 98 коп.; за жовтень 2011 року на загальну суму ПДВ 836 грн. 19 коп.; за листопад 2011 року на загальну суму ПДВ 406 грн. 49 коп.; за грудень 2011 року на загальну суму ПДВ 772 грн. 23 коп.; за січень 2012 року на загальну суму ПДВ 1105 грн. 13 коп.; за лютий 2012 року на загальну суму ПДВ 746 грн. 76 коп.; за березень 2012 року на загальну суму ПДВ 1834 грн. 94 коп.; за квітень 2012 року на загальну суму ПДВ 6637 грн. 66 коп.; за травень 2012 року на загальну суму ПДВ 3904 грн. 85 коп.; за червень 2012 року на загальну суму ПДВ 932 грн. 58 коп. /том 1 а.с. 46-47/.

Встановлене порушення контролюючий орган пов'язує з безтоварним характером господарських операцій з ПП "Таір-1".

На підтвердження здійснення господарських операцій з ПП "Таір-1" позивачем надано до суду копію договору поставки № КВК-1773/01-09 від 04.10.2009 /том 1 а.с. 98-99/, укладеного між позивачем (Покупець) та ПП "Таір-1" (Постачальник), за умовами якого Постачальник зобов'язується передати в строк, визначений в п. 2.1 цього договору у власність Покупцеві продукцію, визначену у п. 1.2 цього договору, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію.

Згідно пункту 1.2, 1.3 Договору найменування, одиниці виміру, загальна кількість та ціна продукції визначається специфікацією, що є невід'ємним додатком № 1 до цього Договору. Якість продукції, що поставляється за цим Договором, має відповідати ДСТУ.

Згідно з пунктом 7.1, 7.2 договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін. Строк дії цього договору починає свій перебіг у момент визначений у п. 7.1 цього договору та закінчується 31.12.2014 року.

ПП "Таір-1" виписано позивачу податкові накладні, копії яких наявні у матеріалах справи.

Разом з тим, представником позивача не надано на вимогу суду податкову накладну № 86 від 15.05.2012 та у письмових поясненнях зазначено, що вказана податкова накладна не виписувалася /том 6 а.с. 47/. Однак, дані твердження представника позивача повністю спростовані відомостями реєстру отриманих податкових накладних позивача за травень 2012, до якого вказана податкова накладна включена за № 167 /том 6 а.с. 54/.

У акті перевірки зафіксовано, що суми податку на додану вартість за податковими накладними, виписаними ПП "Таір-1", включені до складу податкового кредиту позивача, зокрема, за липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2011 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень 2012 року /том 1 а.с. 43 /.

Представник відповідача у судовому засіданні пояснив, що при визначенні суми завищення податкового кредиту по взаємовідносинам позивача з ПП "Таір-1" враховано відомості податкових накладних, які надавалися до перевірки, перелік реквізитів яких зазначено у письмових поясненнях /том 6 а.с. 39-40/, оскільки у таблиці на сторінці 24-26 акту перевірки /том 1 а.с. 39-41/ було допущено технічні помилки.

ПП "Таір-1" зареєстроване як юридична особа 07.07.2006 /том 6 а.с. 22/ та було зареєстроване платником податку на додану вартість з 20.07.2006 /том 5 а.с. 214/, свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ ПП "Таір-1" № 23491231 анульовано 02.11.2012 рішенням про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість № 85 /том 5 а.с. 215, 197/.

На підтвердження фактичного отримання товару позивачем надано копії видаткових накладних та копії прибуткових ордерів.

Однак, позивачем не надано до суду видаткові накладні, які підтверджують фактичне отримання товару згідно податкових накладних № 25 від 07.11.2011, № 59 від 19.03.2012, № 132 від 23.04.2012 /том 1 а.с. 217, том 2 а.с. 65, 71/.

Представник позивача у судовому засіданні пояснив, що вказані видаткові накладні були втрачені та на підприємстві відсутні.

Крім того, надані позивачем копії видаткових накладних /том 1 а.с. 174, 178, 193, 197, 225, том 2 а.с. 24, 28/ у порушення частини 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" не містять посади особи, відповідальної за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, яка отримала товар, та даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Відтак неможливо встановити особу отримувача товару згідно вказаних видаткових накладних.

Представником позивача в письмовій інформації /том 6 а.с. 63-66/ зазначено про перерахування коштів за товари ПП "Таір-1" із зазначенням реквізитів банківських виписок. Однак, позивачем надано до суду не всі банківські виписки, реквізити яких вказані у таблиці.

Представник позивача пояснив, що поставка товару від ПП "Таір-1" здійснювалася самостійно позивачем, що суперечить п. 2.2 договору поставки, відповідно до якого визначено місце здійснення поставки продукції Постачальником: Полтавська область, м. Кременчук, вул. Г. Бреста, 35А.

Відтак, за умовами укладеного договору поставки, поставка товару мала здійснюватися постачальником ПП "Таір-1" за місцезнаходженням позивача: Полтавська область, м. Кременчук, вул. Г. Бреста, 35А, а отже, вартість перевезення товару включена до вартості товару.

Відповідно до частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно статті 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за №128/2568, визначено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Підпунктом 11.5. Правил перевезення передбачено, що товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник 4 засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Підпунктом 11.7. Правил перевезення передбачено, що перший примірник товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземплярі-засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом) передається Перевізнику.

Крім того, підпунктом 10.5. Правил перевезення передбачено, що місце фактичної здачі приймання вантажу точно зазначається в договорі з наступним уточненням у заявці.

Однак, позивачем не надано до суду товарно-транспортних накладних на підтвердження перевезення товарно-матеріальних цінностей від ПП "Таір-1" на підприємство позивача.

Суд не бере до уваги копії шляхових листів вантажного автомобіля з огляду на те, що вказані шляхові листи не містять жодної інформації про найменування вантажу, номери прикладених товарно-транспортних накладних, час прибуття, підписів та штампів грузовідправника, в відтак, не є належними доказами на підтвердження фактичного перевезення від ПП "Таір-1" товарів, які зазначені у видаткових накладних.

При цьому слід зазначити, що згідно наданої позивачем письмової інформації /том 6 а.с. 63-66/, перевезення товарів, які мали бути отримані згідно видаткової накладної № РН-0000084 від 22.08.2011 /том 1 а.с. 142/ оформлено шляховим листом № 0030230 від 30.08.2011 /том 3 а.с. 172/; перевезення товарів, які мали бути отримані згідно видаткових накладних № РН-0000014 від 05.09.2011 та № РН-0000015 від 05.09.2011 /том 1 а.с. 170, 174/ оформлено шляховим листом № 0030788 від 30.09.2011 /том 3 а.с. 189/; перевезення товарів, які мали бути отримані згідно видаткових накладних № РН-0000050 від 23.02.2012 та № РН-0000075 від 29.02.2012 /том 2 а.с. 36, 40/ оформлено одним шляховим листом № 0032226 від 12.03.2012 /том 4 а.с. 6/; перевезення товарів, які мали бути отримані згідно видаткової накладної № РН-0000025 від 12.03.2012 /том 2 а.с. 44/ оформлено шляховим листом № 0032232 від 22.03.2012 /том 4 а.с. 10/; перевезення товарів, які мали бути отримані згідно видаткової накладної № РН-0000027 від 12.03.2012 /том 2 а.с. 48/ оформлено шляховим листом № 0032231 від 21.03.2012 /том 4 а.с. 9/; перевезення товарів, які мали бути отримані згідно видаткових накладних № РН-0000014 від 03.04.2012, № РН-0000015 від 03.04.2012, № РН-0000016 від 03.04.2012, № РН-0000017 від 03.04.2012, № РН-0000018 від 03.04.2012, № РН-0000019 від 03.04.2012, № РН-0000020 від 03.04.2012 /том 2 а.с. 106, 126, 73, 114, 98, 94, 118/ оформлено шляховим листом № 0033283 від 08.05.2012 /том 4 а.с. 30/; перевезення товарів, які мали бути отримані згідно видаткових накладних № РН-0000165 від 27.04.2012, № РН-0000175 від 27.04.2012, № РН-0000176 від 27.04.2012, № РН-0000177 від 27.04.2012 /том 2 а.с. 102, 91, 152, 84 / оформлено шляховим листом № 0033513 від 15.05.2012 /том 4 а.с. 32/, тощо.

Таким чином, згідно відомостей шляхових листів та прибуткових орденів товарно-матеріальні цінності були перевезені та оприбутковані значно пізніше за дату, коли товар мав би бути отриманий згідно видаткових накладних, виписаних ПП "Таір-1".

Позивачем також не надано до суду доказів приймання товарів від ПП "Таір-1" за якістю, хоча за умовами п. 1.3 договору поставки якість продукції, що поставляється за цим договором, має відповідати ДСТУ.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено реальності постачання товару від ПП "Таір-1". Відтак, видаткові та податкові накладні, виписані ПП "Таір-1", яке фактично не виступало продавцем товару, зазначеного у накладних, що у свою чергу свідчить про правильність висновків податкового органу про завищення позивачем суми податкового кредиту: за липень 2011 року на загальну суму ПДВ 2396 грн. 83 коп.; за серпень 2011 року на загальну суму ПДВ 1059 грн. 84 коп.; за вересень 2011 року на загальну суму ПДВ 2122 грн. 98 коп.; за жовтень 2011 року на загальну суму ПДВ 836 грн. 19 коп.; за листопад 2011 року на загальну суму ПДВ 406 грн. 49 коп.; за грудень 2011 року на загальну суму ПДВ 772 грн. 23 коп.; за січень 2012 року на загальну суму ПДВ 1105 грн. 13 коп.; за лютий 2012 року на загальну суму ПДВ 746 грн. 76 коп.; за березень 2012 року на загальну суму ПДВ 1834 грн. 94 коп.; за квітень 2012 року на загальну суму ПДВ 6637 грн. 66 коп.; за травень 2012 року на загальну суму ПДВ 3904 грн. 85 коп.; за червень 2012 року на загальну суму ПДВ 932 грн. 58 коп.

Перевіркою встановлено /том 1 а.с. 28/, що позивачем двічі включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість в розмірі 3544 грн. 38 коп. у березні 2014 року та в квітні 2014 року на підставі однієї податкової накладної, виписаної КП "Науково-виробнича фірма "Впровадження автоматизованих систем".

З огляду на вищевикладене, контролюючий орган дійшов висновку про завищення позивачем суми податкового кредиту за квітень 2014 року на 3544 грн. 38 коп. по взаємовідносинах з КП "Науково-виробнича фірма "Впровадження автоматизованих систем".

При цьому, контролюючий орган не ставить під сумнів реальність господарської операції по податковій накладній, виписаній КП "Науково-виробнича фірма "Впровадження автоматизованих систем" № 49 від 31.03.2014.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України /у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин/ визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Згідно пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Матеріалами справи підтверджено, що між КП "Кременчукводоканал" Кременчуцької міської ради (Надавач послуг) та КП "Науково-виробнича фірма "Впровадження автоматизованих систем" (Центр) укладено договір № 89 КВК-231/09-05 від 01.09.2005, за умовами якого Надавач послуг доручає Центру організувати шляхом укладення відповідних угод з Фінансовими установами та шляхом вживання необхідних організаційних заходів прийом на його користь платежів від населення за спожиті послуги, що їх надає населенню Надавач послуг з використанням автоматизованої системи "Комунальні платежі", що належить Центру /том 5 а.с. 48-49/.

КП "Науково-виробнича фірма "Впровадження автоматизованих систем" виписано позивачу податкову накладну № 49 від 31.03.2014 на загальну суму 21226 грн. 26 коп., у тому числі ПДВ - 3544 грн. 38 коп., копія якої наявна у матеріалах справи /том 5 а.с. 52/.

Матеріалами справи підтверджено, що податкову накладну, виписану КП "Науково-виробнича фірма "Впровадження автоматизованих систем" на суму 21266 грн. 36 коп. , у тому числі ПДВ - 3544 грн. 38 коп. /том 5 а.с. 52/, позивачем включено до реєстру отриманих податкових накладних за березень 2014 року /том 5 а.с. 224/ та до реєстру отриманих податкових накладних за квітень 2014 року /том 5 а.с. 227/, та включено до складу податкового кредиту березня 2014 року та квітня 2014 року /том 5 а.с.93-101/.

Представник позивача у судовому засіданні не заперечував факт подвійного включення суми ПДВ за однією податковою накладною до складу податкового кредиту позивача у березні 2014 року та у квітні 2014 року.

З огляду на вищевикладене, суд погоджується з висновками Кременчуцької ОДПІ про порушення позивачем вимог п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.4, 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, що полягає у завищенні позивачем суми податкового кредиту з податку на додану вартість за квітень 2014 року на 3544 грн. 38 коп. по взаємовідносинам з КП "Науково-виробнича фірма "Впровадження автоматизованих систем".

Таким чином, висновки перевірки про порушення позивачем вимог ст.ст. 198, 201 Податкового кодексу, внаслідок чого позивачем завищено податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ "Главсервіс", ПП "Словенія Плюс", ПП "Таір-1" та КП "Науково-виробнича фірма "Впровадження автоматизованих систем" на загальну суму ПДВ в розмірі 30102 грн. 69 коп., - є правомірними.

Разом з тим, досліджуючи питання застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 50 відсотків від суми нарахованого грошового зобов'язання, суд виходить з наступного.

Відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України . контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно з пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України 123.1. У разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування -тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Із письмових пояснень представника відповідача встановлено /том 3 а.с. 85/, що штрафні (фінансові) санкції в розмірі 50 відсотків від суми нарахованого грошового зобов'язання визначено у зв'язку з тим, що Кременчуцькою ОДПІ за наслідками перевірки позивача, на підставі акта перевірки від 23.06.2014 № 1675/16-03-22-01-08/03361655 /том 3 а.с. 86-90/, винесено податкове повідомлення - рішення від 10.07.2014 № 0002702201/1413 , яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" в сумі 7500 грн. /том 3 а.с. 91/.

Однак, постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 15.10.2014 у справі № 816/3322/14, яка набрала законної сили 27.11.2014, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 10.07.2014 № 0002702201/1413 /том 6 а.с. 41-43/.

Будь-яких інших доказів повторного, протягом 1095 днів визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку або зменшення суми бюджетного відшкодування, відповідачем до суду не надано.

З огляду на вищевикладене, Кременчуцькою ОДПІ неправомірно застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції в розмірі 50 відсотків від суми нарахованого грошового зобов'язання, замість штрафної (фінансові) санкції в розмірі 25 відсотків від суми нарахованого грошового зобов'язання /30102 грн. 69 коп. х 25% = 7525 грн. 67 коп./.

Таким чином, спірне податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 13.08.2014 року № 0003602201/1552 в частині збільшення Комунальному підприємству "Кременчукводоканал" Кременчуцької міської ради суми грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" в розмірі 37628 грн. 36 коп., у тому числі: за основним платежем - в сумі 30102 грн. 69 коп. та штрафними (фінансовими) санкціями - в сумі 7525 грн. 67 коп. (25%) винесено відповідачем на підставі у межах повноважень, у спосіб, що передбачені законодавством України та з урахуванням всіх обставин, необхідних для прийняття рішення.

Натомість, спірне податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 13.08.2014 року № 0003602201/1552 в частині збільшення Комунальному підприємству "Кременчукводоканал" Кременчуцької міської ради суми грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" в розмірі 27515 грн. 66 коп., у тому числі: за основним платежем - в сумі 13326 грн. 63 коп. та штрафними (фінансовими) санкціями - в сумі 14189 грн. 03 коп. (21714 грн. 70 коп. - 7525 грн. 67 коп.), - є необґрунтованим, тобто винесене без урахування усіх обставин, що мали значення для прийняття рішення, а тому є неправомірним.

Зважаючи на те, що податкове повідомлення - рішення є правовим актом індивідуальної дії, та згідно ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі його неправомірності, визнається судом протиправним і скасовується, суд вважає за необхідне згідно ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення - рішення, натомість, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 13.08.2014 року № 0003602201/1552 в частині збільшення Комунальному підприємству "Кременчукводоканал" Кременчуцької міської ради суми грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" в розмірі 27515 грн. 66 коп., у тому числі: за основним платежем - в сумі 13326 грн. 63 коп. та штрафними (фінансовими) санкціями - в сумі 14189 грн. 03 коп.

Таким чином позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Згідно з підпунктом 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" розмір судового збору за подання позовних заяв майнового характеру становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2014 становив 1218 грн.

Отже, ставка судового збору за подання позовної заяви майнового характеру в даному випадку складає 1827 грн.

З огляду на вищевикладене, позивач повинен був сплатити судовий збір за подання позовної заяви, що має майновий характер, в розмірі 182 грн. 70 коп. (10 відсотків розміру ставки судового збору).

Разом з тим, позивачем сплачено судовий збір в розмірі 1827 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 4711 від 29.10.2014 /том 1 а.с. 2/, тобто в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

З огляду на вищевикладене, та на підставі пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", суд вважає за можливе повернути Комунальному підприємству "Кременчукводоканал" Кременчуцької міської ради (ідентифікацій код 03361655) з Державного бюджету України надміру сплачений платіжним дорученням від 29 жовтня 2014 року № 4711 судовий збір в розмірі 771 грн. 69 коп.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Комунального підприємства "Кременчукводоканал" Кременчуцької міської ради до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення - рішення задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 13.08.2014 року № 0003602201/1552 в частині збільшення Комунальному підприємству "Кременчукводоканал" Кременчуцької міської ради суми грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" в розмірі 27515 грн. 66 коп. (двадцять сім тисяч п'ятсот п'ятнадцять гривень шістдесят шість копійок), у тому числі: за основним платежем - в сумі 13326 грн. 63 коп. (тринадцять тисяч триста двадцять шість гривень шістдесят три копійки) та штрафними (фінансовими) санкціями - в сумі 14189 грн. 03 коп. (чотирнадцять тисяч сто вісімдесят дев'ять гривень три копійки).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Повернути Комунальному підприємству "Кременчукводоканал" Кременчуцької міської ради (ідентифікацій код 03361655) з Державного бюджету України надміру сплачений платіжним дорученням від 29 жовтня 2014 року № 4711 судовий збір в розмірі 771 грн. 69 коп. (сімсот сімдесят одна гривня шістдесят дев'ять копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 17 січня 2015 року.

Суддя С.С. Сич