Ухвала

від 26.02.2015 по справі 816/4309/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2015 р.Справа № 816/4309/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Чалого І.С.

Суддів: Зеленського В.В. , П'янової Я.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області, Комунального підприємства "Кременчукводоканал" Кременчуцької міської ради на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14.01.2015р. по справі № 816/4309/14 за позовом Комунального підприємства "Кременчукводоканал" Кременчуцької міської ради до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення - рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

03 листопада 2014 року Комунальне підприємство "Кременчукводоканал" Кременчуцької міської ради /надалі - позивач; КП "Кременчукводоканал" Кременчуцької міської ради/ звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області /надалі - відповідач; Кременчуцька ОДПІ/ про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0003602201/1552 від 13.08.2014.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 14.01.2015р. адміністративний позов Комунального підприємства "Кременчукводоканал" Кременчуцької міської ради до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення - рішення було задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 13.08.2014 року № 0003602201/1552 в частині збільшення Комунальному підприємству "Кременчукводоканал" Кременчуцької міської ради суми грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" в розмірі 27515 грн. 66 коп. (двадцять сім тисяч п'ятсот п'ятнадцять гривень шістдесят шість копійок), у тому числі: за основним платежем - в сумі 13326 грн. 63 коп. (тринадцять тисяч триста двадцять шість гривень шістдесят три копійки) та штрафними (фінансовими) санкціями - в сумі 14189 грн. 03 коп. (чотирнадцять тисяч сто вісімдесят дев'ять гривень три копійки).

В іншій частині позовних вимог було відмовлено.

Повернуто Комунальному підприємству "Кременчукводоканал" Кременчуцької міської ради (ідентифікацій код 03361655) з Державного бюджету України надміру сплачений платіжним дорученням від 29 жовтня 2014 року № 4711 судовий збір в розмірі 771 грн. 69 коп. (сімсот сімдесят одна гривня шістдесят дев'ять копійок).

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14.01.2015р. та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14.01.2015р. та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Сторони в судове засідання не з'явились, були повідомлені належним чином про дату, час та місце слухання справи, представником позивача надана заява про розгляд справи в письмовому провадженні.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу відповідно до ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційних скарг задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Комунальне підприємство "Кременчукводоканал" Кременчуцької міської ради є юридичною особою (код ЄДРПОУ 03361655), перебуває на податковому обліку в Кременчуцькій ОДПІ з 30.03.1994 та у періоді, що перевірявся, було зареєстровано платником податку на додану вартість, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100038303 серії НБ 018325 від 28.04.2007 /том 1 а.с. 68-70/.

У термін з 21.07.2014 по 23.07.2014 посадовою особою Кременчуцької ОДПІ було проведено позапланову виїзну перевірку Комунального підприємства "Кременчукводоканал" Кременчуцької міської ради, код за ЄДРПОУ 03361655 з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП "Таір-1" (код 34451048) за період з червня 2011 року по червень 2012 року, ТОВ "Карап" (код 37748574) за листопад 2012 року, липень 2013 року, ПП "Словенія плюс" (код 35069443) за квітень, травень 2013 року, ТОВ "Аульська ХПС" (код 33075700) за серпень 2013 року, ТОВ "ПВК Енергозберігаючі технології" (код 38315637) за вересень, жовтень 2013 року, лютий, березень 2014 року, ПМП Виробничо-комерційна фірма "Фордак" (код 22213280) за листопад 2013 року, ТОВ "Фірма "Технології безпеки" (код 36515010) за лютий, квітень 2014 року, ТОВ "Главсервіс" (код 38364473) за лютий 2014 року, КП "НВФ "ВАС" (код 13963600) за березень, квітень 2014 року, за результатами якої складено акт від 28.07.2014 № 1903/16-03-22-03-08/03361655 /том. 1 а.с. 16-48/.

За висновками перевірки встановлено порушення позивачем: 1) пунктів 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті в бюджет, всього у сумі 59224 грн. в тому числі: за липень 2011 року на загальну суму 2396 грн. 83 коп.; за серпень 2011 року на загальну суму 1059 грн. 84 коп.; за вересень 2011 року на загальну суму 2122 грн. 98 коп.;за жовтень 2011 року на загальну суму 836 грн. 19 коп.; за листопад 2011 року на загальну суму 406 грн. 49 коп.; за грудень 2011 року на загальну суму 772 грн. 23 коп.; за січень 2012 року на загальну суму 1105 грн. 13 коп.; за лютий 2012 року на загальну суму 746 грн. 76 коп.; за березень 2012 року на загальну суму 1834 грн. 94 коп.; за квітень 2012 року на загальну суму 6637 грн. 66 коп.; за травень 2012 року на загальну суму 3904 грн. 85 коп.; за червень 2012 року на загальну суму 932 грн. 58 коп.; за травень 2013 року на загальну суму 2500 грн. 00 коп.; за липень 2013 року на загальну суму 15794 грн. 83 коп.; за серпень 2013 року на загальну суму 13326 грн. 63 коп.; за лютий 2014 року на загальну суму 1301 грн. 83 коп.; за квітень 2014 року на загальну суму 3544 грн. 38 коп.

2) п. 102.1 ст. 102, п. 198.3 п. 198.6 ст. 198, п. 201.4 п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податкового кредиту, в розмірі 2925 грн. 02 коп., в тому числі за червень 2011 року в сумі 2925 грн. 02 грн. /том 1 а.с. 47/.

01.08.2014 позивачем подано до Кременчуцької ОДПІ письмові заперечення на акт перевірки /том 1 а.с. 50-51/, на які контролюючим органом надано відповідь листом від 08.08.2014 /том 1 а.с. 52-56/.

За результатом розгляду письмових заперечень на акт перевірки Кременчуцькою ОДПІ висновки акту планової перевірки викладено таким чином: Перевіркою встановлено порушення:

1) пунктів 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті в бюджет, всього в розмірі 43429 грн., в тому числі: за липень 2011 року на загальну суму 2396 грн. 83 коп.; за серпень 2011 року на загальну суму 1059 грн. 84 коп.; за вересень 2011 року на загальну суму 2122 грн. 98 коп.; за жовтень 2011 року на загальну суму 836 грн. 19 коп.; за листопад 2011 року на загальну суму 406 грн. 49 коп.; за грудень 2011 року на загальну суму 772 грн. 23 коп.; за січень 2012 року на загальну суму 1105 грн. 13 коп.; за лютий 2012 року на загальну суму 746 грн. 76 коп.; за березень 2012 року на загальну суму 1834 грн. 94 коп.; за квітень 2012 року на загальну суму 6637 грн. 66 коп.; за травень 2012 року на загальну суму 3904 грн. 85 коп.; за червень 2012 року на загальну суму 932 грн. 58 коп.; за травень 2013 року на загальну суму 2500 грн. 00 коп.; за серпень 2013 року на загальну суму 13326 грн. 63 коп.; за лютий 2014 року на загальну суму 1301 грн. 83 коп.; за квітень 2014 року на загальну суму 3544 грн. 38 коп.

2) п. 102.1 ст. 102, п. 198.3 п. 198.6 ст. 198, п. 201.4 п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податкового кредиту, в розмірі 2925 грн. 02 коп., в тому числі за червень 2011 року в сумі 2925 грн. 02 грн. /том 1 а.с. 56/.

13.08.2014 Кременчуцькою ОДПІ на підставі акту перевірки від 28.07.2014 № 1903/16-03-22-03-08/03361655 винесено податкове повідомлення-рішення № 0003602201/1552, яким Комунальному підприємству "Кременчукводоканал" Кременчуцької міської ради збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" у розмірі 65144 грн. 02 коп., у тому числі: за основним платежем у розмірі 43429 грн. 32 коп., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 21714 грн. 70 коп. /том 1 а.с. 49/.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позов, виходив з того, що відповідачем не було доведено факт порушення позивачем пунктів 198.3, 198.6 ст. 198, пунктів 201.4, 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України по господарській операції з ТОВ "Аульська ХПС" у серпні 2013 року на суму податку на додану вартість в розмірі 13326 грн. 63 коп., а тому висновки перевірки щодо завищення позивачем суми податкового кредиту серпня 2013 року на суму ПДВ 13326 грн. 63 коп. по взаємовідносинам з ТОВ "Аульська ХПС" не ґрунтуються на вимогах законодавства, а тому є неправомірними.

Колегія суддів погоджується з таким висновками суду першої інстанції та зазначає.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме акту перевірки від 28.07.2014 № 1903/16-03-22-03-08/03361655, контролюючим органом зменшено суму податкового кредиту позивача та відповідно донараховано податок на додану вартість за серпень 2013 року на суму 13326 грн.63 коп. по господарській операції з ТОВ "Аульська хлоропереливна станція" /том 5 а.с. 199/.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що 12.04.2010 між позивачем (Покупець) та ТОВ "Аульська хлоропереливна станція" (Постачальник) укладено договір постачання рідкого хлору № КВХ-2279-1/04-10, за умовами якого Постачальник зобов'язується постачати рідкий хлор в кількості 1100 тон в контейнерах у власність Покупця, а Покупець зобов'язується приймати товар і своєчасно здійснювати оплату відповідно до умов даного договору. Якість Товару повинна відповідати діючому ГОСТу 6718-93.

Відповідно до пункту 2.2 цього договору Постачальник здійснює доставку хлору своїм транспортом, за рахунок покупця, з ТОВ "Аульська ХПС" смт. Аули до очисних споруд КП "Кременчукводоканал" Кременчуцької міської ради, відстань між якими, в обидві сторони, складає 300 км, після чого вважається, що Постачальник виконав свої зобов'язання за даним договором. Пунктом 3.1 договору визначено, що загальна сума договору визначається виходячи з розрахунку ціни помноженої на кількість товару, плюс тариф на перевезення вантажу помножений на відстань. Ціна на товар, тарифи на автотранспортні послуги встановлюються згідно Додатку № 1.

Згідно пункту 9.4 договору даний договір діє з 12.04.2010 по 31.12.2015, а в частині взаємозаліків - до повного виконання сторонами зобов'язань за договором.

Копії договору постачання рідкого хлору № КВХ-2279-1/04-10 від 12.04.2010 з додатками та копії додаткових угод до договору наявні у матеріалах справи /том 1 а.с. 87-90, том 4 а.с. 117-122, том 6 а.с. 9-11/.

На виконання умов договору постачання рідкого хлору № КВХ-2279-1/04-10 від 12.04.2010 ТОВ "Аульська ХПС" виписано позивачу податкову накладну № 230 від 27.08.2013 на хлор рідний в контейнерах та автопослуги на загальну суму 79959 грн. 82 коп., у тому числі ПДВ - 13326 грн. 64 коп., копія якої наявна у матеріалах справи / том 1 а.с. 92/.

Вказана податкова накладна включена позивачем до реєстру виданих та отриманих податкових накладних за серпень 2013 року та сума податку на додану вартість згідно даної податкової накладної включена до складу податкового кредиту позивача у серпні 2013 року /том 5 а.с. 111-116, 231/.

ТОВ "Аульська ХПС" зареєстроване як юридична особа 31.12.2004 та має право на здійснення такого виду діяльності, як 46.75 Оптова торгівля хімічними продуктами, що підтверджується спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців /том 6 а.с. 19-21/. ТОВ "Аульська ХПС" зареєстроване платником податку на додану вартість з 03.05.2006 /том 5 а.с. 198/.

Таким чином, станом на час виписки податкової накладної № 230 від 27.08.2013 ПП ТОВ "Аульська ХПС" було зареєстровано платником податку на додану вартість.

Факт перевезення товару від ТОВ "Аульська ХПС", його отримання позивачем та оприбуткування по бухгалтерському обліку підтверджується видатковою та податковою накладними, прибутковим ордером, товарно-транспортною накладною, оборотно-сальдовою відомістю по рах. 201, журналом проводок, заявками на поставку, копії яких наявні у матеріалах справи /том 1 а.с. 91-93 том 5 а.с. 55, 57/.

Додатковою угодою № 6 від 12.12.2011 до договору внесено зміни в додаток № 1 до договору, зокрема, щодо ціни на рідкий хлор: в контейнерах - 1 тонна - 5270 грн. без ПДВ та 6324 грн. з ПДВ та в балонах - 1 тонна - 5700 грн. без ПДВ та 6840 грн. з ПДВ /том 4 а.с. 118/.

На підтвердження приймання хлору рідкого за якістю надано копії паспортів на рідкий хлор ГОСТ 6718-93 /том 6 а.с. 12-13/.

Рідкий хлор був необхідним для знезараження води, а тому поставка рідкого хлору є обов'язковою для здійснення господарської діяльності підприємствами централізованого водопостачання та водовідведення /том 3 а.с. 131/.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України АБ № 597632 /том 1 а.с. 69/, КП "Кременчукводоканал" Кременчуцької міської ради має право на здійснення таких видів діяльності за КВЕД-2010, зокрема, як 36.00 Забір очищення та постачання води; 37.00 Каналізація, відведення й очищення стічних вод.

На підтвердження здійснення оплати за товар позивачем надано до матеріалів справи копії платіжних доручень /том 1 а.с. 94-97, том 4 а.с. 125-126/.

Суд першої інстанції оцінивши наявні в справі докази, відмітив, а суд апеляційної інстанції погодився, що матеріалами справи додатково підтверджено факт виконання позивачем та контрагентом позивача зобов'язань за спірним правочином. Копії витребуваних судом і долучених до матеріалів справи первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірного правочину, відповідності спірного правочину вимогам закону відповідачем ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не пред'являлось.

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи з вимог п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенні таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативної або фінансового лізингу.

У відповідності до п. 198.2. ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6. ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Колегія суддів зазначає, що ані в суді першої інстанції ані в суді апеляційної інстанції, Відповідачем не було доведено правомірності та обґрунтованості мотивів винесення спірного податкового повідомлення- рішення в частині донарахування податку на додану вартість в розмірі 27515,66 грн., у тому числі: за основним платежем у розмірі 13326,63 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 14189,03 грн.

Доказів фактичної відсутності операцій по придбанню позивачем товару у свого контрагента відповідач не подав.

З огляду на викладене, суд першої інстанції та з чим погоджується суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про безпідставність висновку відповідача стосовно порушення позивачем вимог п. 198. 3, п.198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року.

Податковий орган протиправно не взяв до уваги наявність належним чином оформлених первинних та податкових документів, на підтвердження належного укладення та виконання вищезазначеного договору.

Підприємством позивача правомірно відображено в податковій звітності правові взаємовідносини з вищевказаним суб'єктом господарювання.

Разом з цим колегія судів зазначає, що в п.57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі "Булвес" АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами.

Тобто позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, відповідно до зазначеного рішення Європейського суду з прав людини є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Так, відповідачем ані в суді першої інстанції так ані в суді апеляційної інстанції не було доведено наявності між позивачем та контрагентом позивача, взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Додатково суд апеляційної інстанції взяв до уваги той факт, що згідно з змістом суджень відповідача, котрі викладені в акті висновок суб'єкта владних повноважень про відсутність факту реального вчинення господарської операції спірного правочину вмотивований також посиланням на проведенні заходи податкової інспекції на обліку в якій знаходиться контрагент позивача. Однак в силу ст.70 КАС України судження органу державної податкової служби України про нереальність укладених суб'єктом господарювання правочину не може бути визнано належним, допустимим і достатнім доказом невідповідності правочину вимогам закону.

Відповідачем до суду не надано жодних доказів, що укладений між позивачем та контрагентом у спірних правовідносинах договір в судовому порядку оспорювався, є такими, що набули законної сили, рішення судів з приводу визнання вказаного договору недійсним.

Колегія судів зазначає, що матеріалами справи було підтверджено реальний характер спірної фінансово-господарської операції та встановлено відсутність підстав для зменшення позивачу суми податкового кредиту за серпень 2013 року у розмірі 13326,63 грн.

Разом з цим, суд першої інстанції, частково відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що спірне податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 13.08.2014 року № 0003602201/1552 в частині збільшення Комунальному підприємству "Кременчукводоканал" Кременчуцької міської ради суми грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" в розмірі 37628 грн. 36 коп., у тому числі: за основним платежем - в сумі 30102 грн. 69 коп. та штрафними (фінансовими) санкціями - в сумі 7525 грн. 67 коп. (25%) винесено відповідачем на підставі у межах повноважень, у спосіб, що передбачені законодавством України та з урахуванням всіх обставин, необхідних для прийняття рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме із розрахунку Кременчуцької ОДПІ вбачається, що за результатами перевірки контролюючим органом зменшено суму податкового кредиту позивача та відповідно донараховано податок на додану вартість на суму 1301 грн.83 коп. по господарській операції з ТОВ "Главсервіс ", а також на суму 2500 грн. по господарській операції з ПП "Словенія Плюс" /том 5 а.с. 199/.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що 25.02.2013 між КП "Кременчукводоканал" Кременчуцької міської ради (Покупець) та ТОВ "Главсервіс" (Постачальник) укладено договір поставки № 7 /том 5, а.с. 37-38/, за умовами якого Постачальник зобов'язується поставити в строк, визначений в п. 2.1 цього договору Покупцеві продукцію, визначену у п. 1.2 цього договору, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію.

Згідно п. 1.2 договору Постачальник поставляє Покупцю продукцію асфальтобетон модифікований, спецодяг, брезентові ущільнювачі в кількості, асортименті, які погоджуються сторонами, по цінам, що діють на момент поставки продукції, зазначених у встановлених рахунках, що складає невід'ємну частину цього договору.

Пунктом 2.3 договору визначено місце здійснення поставки продукції Постачальником: Полтавська область, м. Кременчук, пров. Г. Бресту, 35А, або шляхом самовивозу Покупцем продукції зі складу Постачальника.

ТОВ "Главсервіс" виписано позивачу податкову накладну № 25 від 28.02.2014 на черевики, черевики утеп., берци, берци хуторяні, чоботи чоловічі, чоботи хуторяні, чоботи гумові на загальну суму 7811 грн. 04 коп., у тому числі ПДВ - 1301 грн. 04 коп. /том 5 а.с. 44/.

Вказана податкова накладна включена позивачем до реєстру виданих та отриманих податкових накладних за лютий 2014 року та сума податку на додану вартість згідно даної податкової накладної включена до складу податкового кредиту позивача лютого 2014 року /том 5 а.с. 103-104, зворот а.с. 220/.

ТОВ "Главсервіс" зареєстроване як юридична особа 22.10.2012 /том 6 а.с. 31/ та зареєстроване платником податку на додану вартість з 01.03.2013, свідоцтво № 200093255 /том 5 а.с. 41, 198/.

Колегія судів зазначає, що позивачем ані до суду першої інстанції ані до суду апеляційної інстанції позивачем не було надано первинних документів бухгалтерського обліку на підтвердження факту отримання від ТОВ "Главсервіс" товару: черевики, черевики утеп., берци, берци хуторяні, чоботи чоловічі, чоботи хуторяні, чоботи гумові, на загальну суму 7811 грн. 04 коп., у тому числі ПДВ - 1301 грн. 04 коп. Позивачем не надано доказів перевезення товарно-матеріальних цінностей від ТОВ "Главсервіс", а саме, товарно-транспортних накладних та дорожніх листів, не надано доказів оприбуткування по бухгалтерському обліку товару за номенклатурою, зазначеною в податковій накладній № 25 від 28.02.2014, та докази його використання у власній господарській діяльності.

Разом з цим, суд першої інстанції правомірно не взяв до уваги надану позивачем копію видаткової накладної № РН-000000048 від 28.02.2014 на суму 10713 грн. 86 коп., у тому числі ПДВ - 1785 грн. 64 коп., та копію прибуткового ордеру № ПН-0000439 від 28.02.2014, оскільки номенклатура товару (куртка робоча утеплена та брюки), його кількість та ціна, що зазначені у вказаних видатковій накладній та прибутковому ордері не відповідає номенклатурі товару (черевики, черевики утеп., берци, берци хуторяні, чоботи чоловічі, чоботи хуторяні, чоботи гумові), кількості та ціні товару, що зазначені у податковій накладній № 25 від 28.02.2014 /том 5 а.с. 42-44/.

На підставі вищезазначеного суд апеляційної інстанції робить висновок, що позивач ані до суду першої інстанції ані до суду апеляційної інстанції не було надано належних доказів реальності постачання товару від ТОВ "Главсервіс" згідно податкової накладної № 25 від 28.02.2014, а тому в зв'язку з недоведеність фактичного постачання товару від ТОВ "Главсервіс", у позивача відсутні правові підстави для формування податкового кредиту у лютому 2014 року на суму ПДВ 1301 грн. 83 коп.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що 01.04.2013 між позивачем (Покупець) та ПП "Словенія Плюс" (Постачальник) укладено договір поставки № 4698 /том 1 а.с. 58-60/, за умовами якого Постачальник зобов'язується поставити в строк, визначений п. 2.1 цього договору Покупцеві продукцію, визначену у п. 1.2 цього договору, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію. Згідно з п.1.2 договору Постачальник поставляє Покупцю продукцію люки легкі в кількості, асортименті погоджені сторонами, по цінам, що діють на момент поставки продукції, зазначених у виставлених рахунках, що складає невід'ємну частину цього договору.

Пунктом 2.3 договору визначено місце здійснення поставки продукції Постачальником: Полтавська область, м. Кременчук, пров. Г. Бресту, 35А або шляхом самовивозу Покупцем продукції зі складу Постачальника.

ТОВ "Словенія Плюс" виписано позивачу податкову накладну № 98 від 17.04.2013 на "люки легкі" "шт." за ціною постачання одиниці товару 12500 грн. на загальну суму 15000 грн., у тому числі ПДВ - 2500 грн. /том 1 а.с. 74/.

Вказана податкова накладна внесена позивачем до реєстру виданих та отриманих податкових накладних за травень 2013 року та сума податку на додану вартість згідно даної податкової накладної включена до складу податкового кредиту позивача травня 2013 року /том 5 а.с. 109-110, зворот а.с. 228/.

ПП "Словенія плюс" зареєстроване як юридична особа 28.03.2008, перебуває у стані припинення за рішенням засновників, запис внесено 28.10.2013 /том 6 а.с. 25-27/. ПП "Словенія плюс" було зареєстроване платником податку на додану вартість з 28.01.2013, свідоцтво № 200105750 анульовано 29.10.2013 /том 5 а.с. 197/.

Як вбачається з копії податкової накладної № 98 від 17.04.2013, яка надана до матеріалів справи, графа "кількість (об'єм, обсяг)" не була заповнена.

Відповідно до приписів підпункту "е" пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг, визначені як обов'язкові реквізити податкової накладної, а тому зазначена вище податкова накладна оформлена з порушенням вимог пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Судом першої інстанції було встановлено та не спростовано у суді апеляційної інстанції, що на підтвердження фактичного отримання люків легких від ТОВ "Словенія Плюс" позивачем надано копію видаткової накладної № 2105-1 від 21.05.2013, копію прибуткового ордеру № ПН-0002524 від 23.09.2013 на люки в кількості 31 шт. за ціною 400 грн. без ПДВ та копію банківської виписки /том 1 а.с. 73, том 4 а.с. 115-116/.

Разом з цим, суд першої інстанції правомірно не взяв до уваги надану позивачем на доказ отримання товару від ПП "Словенія плюс" видаткову накладну № 2105-1 від 21.05.2013 та прибутковий ордер № ПН-0002524 від 23.09.2013, оскільки ціна постачання одиниці товару, зазначена у вказаних документах становить 400 грн. без ПДВ, тоді як у податковій накладній № 98 від 17.04.2013 ціна постачання одиниці товару становить 12500 грн. без ПДВ. Крім того, у видатковій накладній та прибутковому ордері вказано кількість товару - 31 шт., тоді як у податковій накладній № 98 від 17.04.2013 кількість товару не вказана взагалі /том 1 а.с. 74/. У видатковій накладній № 2105-1, складеної 21.05.2013, товар мав бути отриманий позивачем 21.05.2013, однак згідно прибуткового ордеру товар поступив лише 23.09.2013, тобто через чотири місці після дати, коли позивач мав отримати товар за вказаною вище видатковою накладною.

Позивачем ані до суду першої інстанції ані до суду апеляційної інстанції, не було надано доказів на підтвердження перевезення товарно-матеріальних цінностей від ПП "Словенія плюс" на підприємство позивача, а саме, товарно-транспортних накладних та дорожніх листів.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на віднесення до податкового кредиту сум витрачених на придбання товарно-матеріальних цінностей можуть створювати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

На підставі вищезазначеного, суд апеляційної інстанції робить висновок, що в зав'язку з тим, що позивачем не було доведено фактичне постачання товару від ПП "Словенія плюс", а тому у позивача відсутні правові підстави для формування податкового кредиту за вищевказаним договором поставки у травні 2013 року на суму ПДВ 2500 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме акту перевірки від 28.07.2014 № 1903/16-03-22-03-08/03361655, контролюючим органом зменшено суму податкового кредиту позивача та відповідно донараховано податок на додану вартість за липень 2011 року на загальну суму ПДВ 2396 грн. 83 коп.; за серпень 2011 року на загальну суму ПДВ 1059 грн. 84 коп.; за вересень 2011 року на загальну суму ПДВ 2122 грн. 98 коп.; за жовтень 2011 року на загальну суму ПДВ 836 грн. 19 коп.; за листопад 2011 року на загальну суму ПДВ 406 грн. 49 коп.; за грудень 2011 року на загальну суму ПДВ 772 грн. 23 коп.; за січень 2012 року на загальну суму ПДВ 1105 грн. 13 коп.; за лютий 2012 року на загальну суму ПДВ 746 грн. 76 коп.; за березень 2012 року на загальну суму ПДВ 1834 грн. 94 коп.; за квітень 2012 року на загальну суму ПДВ 6637 грн. 66 коп.; за травень 2012 року на загальну суму ПДВ 3904 грн. 85 коп.; за червень 2012 року на загальну суму ПДВ 932 грн. 58 коп. по господарській операції з ПП "Таір-1" внаслідок встановлених порушень п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.4, 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України.

Встановлене порушення контролюючий орган пов'язує з безтоварним характером господарських операцій з ПП "Таір-1".

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що 04.10.2009 між позивачем (Покупець) та ПП "Таір-1"(Постачальник) укладено договір поставки № КВК-1773/01-09 /том 1 а.с. 98-99/, за умовами якого Постачальник зобов'язується передати в строк, визначений в п. 2.1 цього договору у власність Покупцеві продукцію, визначену у п. 1.2 цього договору, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію.

Згідно пункту 1.2, 1.3 Договору найменування, одиниці виміру, загальна кількість та ціна продукції визначається специфікацією, що є невід'ємним додатком № 1 до цього Договору. Якість продукції, що поставляється за цим Договором, має відповідати ДСТУ.

Згідно з пунктом 7.1, 7.2 договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін. Строк дії цього договору починає свій перебіг у момент визначений у п. 7.1 цього договору та закінчується 31.12.2014 року.

ПП "Таір-1" виписано позивачу податкові накладні, копії яких наявні у матеріалах справи.

ПП "Таір-1" зареєстроване як юридична особа 07.07.2006 /том 6 а.с. 22/ та було зареєстроване платником податку на додану вартість з 20.07.2006 /том 5 а.с. 214/, свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ ПП "Таір-1" № 23491231 анульовано 02.11.2012 рішенням про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість № 85 /том 5 а.с. 215, 197/.

На підтвердження фактичного отримання товару позивачем надано копії видаткових накладних та копії прибуткових ордерів.

Колегія судів вказує на те, що податкову накладну № 86 від 15.05.2012 не було надано, не надано видаткові накладні, які підтверджують фактичне отримання товару згідно податкових накладних № 25 від 07.11.2011, № 59 від 19.03.2012, № 132 від 23.04.2012 /том 1 а.с. 217, том 2 а.с. 65, 71/.

Крім того, надані копії видаткових накладних /том 1 а.с. 174, 178, 193, 197, 225, том 2 а.с. 24, 28/ не містять посади особи, відповідальної за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, яка отримала товар, та даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, що не дає можливість встановити особу отримувача товару згідно вказаних видаткових накладних.

Також, відповідно до п. 2.2 договору поставки, місцем здійснення поставки продукції постачальником ПП "Таір-1" є: Полтавська область, м. Кременчук, вул. Г. Бреста, 35А, а отже, вартість перевезення товару включена до вартості товару, однак, як у суді першої інстанції було пояснено позивачем , поставка товару від ПП "Таір-1" здійснювалася самостійно позивачем.

Згідно статті 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за №128/2568, визначено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Підпунктом 11.5. Правил перевезення передбачено, що товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник 4 засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Підпунктом 11.7. Правил перевезення передбачено, що перший примірник товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземплярі-засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом) передається Перевізнику.

Крім того, підпунктом 10.5. Правил перевезення передбачено, що місце фактичної здачі приймання вантажу точно зазначається в договорі з наступним уточненням у заявці.

Колегія судів зазначає, що позивачем не було надано товарно-транспортних накладних на підтвердження перевезення товарно-матеріальних цінностей від ПП "Таір-1" на підприємство позивача.

Разом з цим, суд першої інстанції правомірно не взяв до уваги надані позивачем в доказ на підтвердження фактичного перевезення від ПП "Таір-1" товарів, які зазначені у видаткових накладних, копії шляхових листів вантажного автомобіля, оскільки вони не містять жодної інформації про найменування вантажу, номери прикладених товарно-транспортних накладних, час прибуття, підписів та штампів грузовідправника

Суд апеляційної інстанції проаналізувавши шляхові листи та прибуткові ордера, робить висновок, що товарно-матеріальні цінності були перевезені та оприбутковані значно пізніше за дату, коли товар мав би бути отриманий згідно видаткових накладних, виписаних ПП "Таір-1".

Також. в матеріалах справи відсутні докази приймання товарів від ПП "Таір-1" за якістю, хоча за умовами п. 1.3 договору поставки якість продукції, що поставляється за цим договором, має відповідати ДСТУ.

На підставі вищезазначеного, суд апеляційної інстанції робить висновок, що в зав'язку з тим, що позивачем не було доведено реальності постачання товару від ПП "Таір-1", а тому у позивача відсутні правові підстави для формування податкового кредиту за вищевказаним договором поставки у липні 2011 року на загальну суму ПДВ 2396 грн. 83 коп.; у серпні 2011 року на загальну суму ПДВ 1059 грн. 84 коп.; у вересні 2011 року на загальну суму ПДВ 2122 грн. 98 коп.; у жовтні 2011 року на загальну суму ПДВ 836 грн. 19 коп.; у листопаді 2011 року на загальну суму ПДВ 406 грн. 49 коп.; у грудні 2011 року на загальну суму ПДВ 772 грн. 23 коп.; у січні 2012 року на загальну суму ПДВ 1105 грн. 13 коп.; у лютому 2012 року на загальну суму ПДВ 746 грн. 76 коп.; у березні 2012 року на загальну суму ПДВ 1834 грн. 94 коп.; у квітні 2012 року на загальну суму ПДВ 6637 грн. 66 коп.; у травні 2012 року на загальну суму ПДВ 3904 грн. 85 коп.; у червні 2012 року на загальну суму ПДВ 932 грн. 58 коп.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме акту перевірки від 28.07.2014 № 1903/16-03-22-03-08/03361655, контролюючим органом зменшено суму податкового кредиту позивача та відповідно донараховано податок на додану вартість за квітень 2014 року на 3544 грн. 38 коп. по взаємовідносинах з КП "Науково-виробнича фірма "Впровадження автоматизованих систем", в зв'язку з тим, що позивачем двічі включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість в розмірі 3544 грн. 38 коп. у березні 2014 року та в квітні 2014 року на підставі однієї податкової накладної, виписаної КП "Науково-виробнича фірма "Впровадження автоматизованих систем". При цьому, контролюючий орган не ставить під сумнів реальність господарської операції по податковій накладній, виписаній КП "Науково-виробнича фірма "Впровадження автоматизованих систем" № 49 від 31.03.2014.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України /у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин/ визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Згідно пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Як було встановлено судом першої інстанції та не спростовано у суді апеляційної інстанції, що між КП "Кременчукводоканал" Кременчуцької міської ради (Надавач послуг) та КП "Науково-виробнича фірма "Впровадження автоматизованих систем" (Центр) укладено договір № 89 КВК-231/09-05 від 01.09.2005, за умовами якого Надавач послуг доручає Центру організувати шляхом укладення відповідних угод з Фінансовими установами та шляхом вживання необхідних організаційних заходів прийом на його користь платежів від населення за спожиті послуги, що їх надає населенню Надавач послуг з використанням автоматизованої системи "Комунальні платежі", що належить Центру /том 5 а.с. 48-49/.

КП "Науково-виробнича фірма "Впровадження автоматизованих систем" виписано позивачу податкову накладну № 49 від 31.03.2014 на загальну суму 21226 грн. 26 коп., у тому числі ПДВ - 3544 грн. 38 коп., копія якої наявна у матеріалах справи /том 5 а.с. 52/.

Податкову накладну, виписану КП "Науково-виробнича фірма "Впровадження автоматизованих систем" на суму 21266 грн. 36 коп. , у тому числі ПДВ - 3544 грн. 38 коп. /том 5 а.с. 52/, позивачем включено до реєстру отриманих податкових накладних за березень 2014 року /том 5 а.с. 224/ та до реєстру отриманих податкових накладних за квітень 2014 року /том 5 а.с. 227/, та включено до складу податкового кредиту березня 2014 року та квітня 2014 року /том 5 а.с.93-101/.

На підставі вищезазначеного, суд апеляційної інстанції робить висновок, що в зав'язку з тим, що встановлено факт подвійного включення суми ПДВ за однією податковою накладною до складу податкового кредиту позивача у березні 2014 року та у квітні 2014 року, а тому у позивача відсутні правові підстави для формування податкового кредиту за вищевказаною податковою накладною у квітні 2014 року на 3544 грн. 38 коп. по взаємовідносинам з КП "Науково-виробнича фірма "Впровадження автоматизованих систем".

Крім того, колегія судів погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо неправомірного застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 50 % від суми нарахованого грошового зобов'язання, замість штрафної (фінансові) санкції в розмірі 25 відсотків від суми нарахованого грошового зобов'язання /30102 грн. 69 коп. х 25% = 7525 грн. 67 коп./.

Так, відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно з пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування -тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Доказів повторного, протягом 1095 днів визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку або зменшення суми бюджетного відшкодування, відповідачем ані до суду першої інстанції ані до суду апеляційної інстанції не було надано.

Колегія суддів зазначає, що ані в суді першої інстанції ані в суді апеляційної інстанції, Відповідачем було доведено правомірності та обґрунтованості мотивів винесення спірного податкового повідомлення- рішення в частині збільшення Комунальному підприємству "Кременчукводоканал" Кременчуцької міської ради суми грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" в розмірі 37628 грн. 36 коп., у тому числі: за основним платежем - в сумі 30102 грн. 69 коп. та штрафними (фінансовими) санкціями - в сумі 7525 грн. 67 коп. (25%).

Доводи апеляційних скарг, з наведених підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області та Комунального підприємства "Кременчукводоканал" Кременчуцької міської ради - залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14.01.2015р. по справі № 816/4309/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Чалий І.С. Судді Зеленський В.В. П'янова Я.В.