Рішення

від 20.01.2015 по справі 908/5111/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 33/113/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.01.2015 Справа № 908/5111/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріхівський піщаний кар'єр" (70500, м. Оріхів Запорізької області, вул. Пісочна, буд. 11)

до Приватного акціонерного товариства "АзовЕлектроСталь" (87535, м. Маріуполь Донецької області, вул. Машинобудівельників, буд. 1)

про стягнення суми

Суддя Мірошниченко М.В.

Секретар судового засідання Хилько Ю.І.

За участю представників сторін:

від позивача : Лазаренко Е.О. - довіреність № 1 від 19.01.2015 р.

від відповідача: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Оріхівський піщаний кар'єр", м. Оріхів Запорізької області звернулося в господарський суд Запорізької області із позовною заявою про стягнення з Приватного акціонерного товариства "АзовЕлектроСталь", м. Маріуполь Донецької області заборгованості за договором поставки № 01/01-2 від 02.01.2013 р. в розмірі 33415,02 грн., з яких: сума 28364,90 грн. - основного боргу, сума 141,82 грн. - неустойки, сума 767,02 грн. - 3% річних, сума 4141,28 грн. - втрат від інфляції.

Обґрунтовуючи позов позивач посилається на те, що на виконання умов укладеного між сторонами договору поставки № 01/01-2 від 02.01.2013 р., позивач за накладними поставив відповідачу товар , який відповідач оплатив лише частково, що потягло за собою нарахування фінансових санкцій. Посилаючись на приписи ст.ст. 525, 526, 625 ЦК України та умови договору № 01/01-2 від 02.01.2013 р., позивач просить позов задовольнити.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 21.11.2014 р. порушено провадження у справі № 908/5111/14, розгляд якої призначено на 16.12.2014 р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 16.12.2014 р. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено на 20.01.2015 р.

Відповідач - вимоги господарського суду Запорізької області, викладені в ухвалах від 21.11.2014 р. та від 16.12.2014 р., щодо надання письмового відзиву та витребуваних судом документів не виконав, процесуальним право на участь представника в судовому засіданні не скористався, про причини неявки суд не повідомив.

Згідно з п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У відповідності до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 15.12.2014 р. місцезнаходження ПАТ"АзовЕлектроСталь" визначено в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за адресою: 87535, м. Маріуполь Донецької області, вул. Машинобудівельників, буд. 1.

На вказану адресу відповідачу направлялася ухвала суду від 21.11.2014 р. про порушення провадження у справі № 908/5111/14 і призначення її до розгляду на 16.12.2014р. та ухвала від 16.12.2014 р. про відкладення розгляду справи на 20.01.2015р.

Також на вимогу господарського суду, безпосередньо позивач здійснив поштове відправлення копії ухвали суду від 21.11.2014 р. про порушення провадження у справі № 908/5111/14 на адресу місцезнаходження відповідача, на підтвердження чого представником позивача надано до суду Опис вкладення у цінний лист від 27.11.2014 р. та фіскальний чек від 27.11.2014р.

Крім того, у відповідності до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 01.12.2014р. «Про внесення змін і доповнень до Інформаційного листа ВГСУ від 12.09.2014р. № 01-06/1290/14 «Про Закон України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням АТО», інформація про час і місце судового засідання (зміст ухвали суду від 16.12.2014р.) була розміщена 29.12.2014р. на сторінці господарського суду Запорізької області офіційного веб - порталу «Судова влада в Україні» в мережі Інтернет.

За таких обставин, судом вжиті усі можливі і достатні заходи для повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи № 908/5111/14, внаслідок чого відповідач є повідомленим належним чином.

При цьому суд зауважує, що 21.01.2015р. є останнім днем встановленого ст. 69 ГПК України двохмісячного процесуального строку розгляду справи.

В п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. зазначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

За таких обставин, суд визнав за можливе розглянути справу по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутності відповідача.

За клопотанням представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладенні у позовній заяві.

В судовому засіданні 20.01.2015 р. справу розглянуто по суті спору; прийнято та оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну та резолютивну частини судового рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Матеріали справи свідчать, що 02.01.2013 р. між позивачем (Постачальником) та відповідачем (Покупцем) було укладено договір поставки товару № 01/01-2 (далі - Договір), за умовами якого Постачальник зобов'язався поставити та передати у власність Покупцю визначений Договором товар, а Покупець зобов'язався прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату. Найменування, одиниця виміру, загальна кількість товару, ціна визначається специфікацією, що є додатком до Договору.

Відповідно до п. 2.2 Договору умови вагонних поставок згідно у відповідності до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкотермс» (в редакції 2010 р.) -РСА ст. Ореховская. Відшкодування витрат з організації перевезень вантажів виставляється додатково.

Згідно з п. 2.3. Договору перехід права власності та Товар вважається в момент передачі Товару від Продавця перевізникові. Датою поставки вважається дата календарного штемпеля залізничної накладної чи квитанції про приймання вантажу станції Оріхівська.

Пунктом 4.1 Договору передбачена передплата залізничного тарифу. Оплата товару здійснюється поточний рахунок Постачальника протягом 15 календарних днів з моменту поставки Товару.

Відповідно до п. 5.2 Договору товар, зазначений у специфікаціях поставляється партіями.

В разі порушення строків оплати за поставлений товар, Покупець сплачує Постачальнику неустойку в розмірі 0,5% від суми вартості несплаченої партії товару (п. 6.3 Договору).

Сторонами підписано Специфікацію № 1 на суму 59004,00 грн. (в т.ч. товар та відшкодування організації перевезень вантажів).

Як встановлено судом, на виконання умов укладеного між Сторонами Договору, позивачем було поставлено відповідачу Товар на загальну суму 89364,87 грн., що підтверджується видатковими накладними: № РН-0173 від 13.09.2013 р. на суму 7842,45грн., № РН-0177 від 20.09.2013 р. на суму 8253,11 грн., № РН-0223 від 05.11.2013 р. на суму 16488,79 грн., № РН-0237 від 27.11.2013 р. на суму 8015,84 грн., № РН-0241 від 04.12.2013 р. на суму 16726,12 грн., № РН-0245 від 09.12.2013 р. на суму 32038,56 грн., а також накладними: від 13.09.2013 р.; від 20.09.2013 р.; від 05.11.2013 р.; від 27.11.2013 р.; від 04.12.2013 р. та від 09.12.2013 р.

За отриманий Товар, відповідач у встановлений Договором строк у повному обсязі не розрахувався.

Станом на 12.09.2013 р. відповідачем була здійснена передплата у розмірі 5000,00грн. Крім того, 19.09.2013 р. відповідачем було сплачено кошти в сумі 3000,00грн., 23.09.2013 р. - в сумі 2000,00 грн., 03.10.2013 р. - в сумі 5000,00 грн., 31.10.2013 р. - в сумі 10000,00 грн., 18.11.2013 р. - в сумі 5000,00 грн., 27.11.2013 р. -

в сумі 8000,00 грн., 02.12.2013 р. - в сумі 10000,00 грн., 23.12.2013 р. - в сумі 5000,00грн., 24.01.2014 р. - в сумі 5000,00 грн., 31.01.2014 р. - в сумі 3000,00 грн. Всього - в сумі 61000,00грн.

Здійснені відповідачем оплати підтверджуються долученими до матеріалів справи копіями банківських виписок.

Решта боргу залишилась несплаченою.

У зв'язку з цим, позивачем на адресу відповідача була направлена Претензія (вих. № 126 від 10.11.2014 р.) з вимогою сплатити існуючу заборгованість за поставлений за Договором Товар та неустойку за несвоєчасну оплату Товару.

Претензія позивача була залишена відповідачем без задоволення.

Позовні вимоги про стягнення з ПАТ "АзовЕлектроСталь" заборгованості за договором поставки № 01/01-2 від 02.01.2013 р. в розмірі 33415,02 грн., з яких: 28364,90грн. - сума основного боргу, 141,82 грн. - сума неустойки, 767,02 грн. - сума 3% річних, 4141,28грн. - сума втрат від інфляції, стали предметом судового розгляду у даній справі.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу п. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні приписи містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Факт поставки, кількість та вартість переданого за Договором Товару на загальну суму 89364,87 грн. підтверджується долученими до матеріалів справи відповідними накладними та залізничними накладними.

Як зазначено позивачем у позовній заяві, претензій від відповідача щодо якості отриманого товару до ТОВ «Оріхівський піщаний кар'єр» не надходило.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

В даному випадку, в пункті 4.1 Договору Сторонами було узгоджено, оплата товару здійснюється поточний рахунок Постачальника протягом 15 календарних днів з моменту поставки Товару.

Станом на дату звернення позивача із даним позовом до суду, строк оплати за вказаними вище накладними наступив.

Відповідач свої зобов'язання щодо оплати отриманого Товару, всупереч умов Договору та вимог закону, належним чином та у повному обсязі не виконав, внаслідок чого у нього утворився основний борг за Договором.

Таким чином, враховуючи неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині оплати отриманого Товару, та вищезазначені приписи норми чинного законодавства України, суд констатує правомірність заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача суми основної заборгованості.

Перевіривши розрахунок суми основного боргу, заявленого позивачем до стягнення, судом встановлено, що за видатковими накладними № РН-0173 від 13.09.2013 р., № РН-0177 від 20.09.2013 р., № РН-0223 від 05.11.2013 р., № РН-0237 від 27.11.2013 р., № РН-0241 від 04.12.2013 р., № РН-0245 від 09.12.2013 р., відповідачу було поставлено товар на загальну суму 89364,87 грн.

Враховуючи, що матеріалами справи, зокрема, копіями банківських виписок, підтверджується здійснення відповідачем часткової оплати - на загальну суму 61000,00 грн., основний борг відповідача перед позивачем становить 28364,87 грн., а не 28364,90 грн., як визначено позивачем у позовній заяві.

Доказів погашення заборгованості в сумі 28364,87 грн. відповідачем до суду надано не було.

За таких обставин, позов за вимогою про стягнення суми основного боргу, задовольняється частково - в сумі 28364,87 грн., в іншій частині позову про стягнення суми основного боргу, слід відмовити, як нарахованої та заявленої до стягнення безпідставно.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.

Зокрема, частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Невиконання відповідачем зобов'язання по сплаті основного боргу підтверджено матеріалами справи, а відтак позовна вимога про стягнення з відповідача втрат від інфляції в сумі 4141,28 грн. (нарахованих за період з січня по жовтень 2014 р.), є правомірною і обґрунтованою, а тому задовольняється у повному обсязі. При цьому факт часткового задоволення позову про стягнення суми основного боргу не вплинув на розмір інфляційних втрат, який заявлений позивачем і підлягає задоволенню судом, оскільки позивачем заявлено до стягнення суму інфляційних втрат в меншому розмірі, аніж складає фактичний нарахований на суму 28364,87грн. розмір інфляційних втрат в період з січня по жовтень 2014р.

Разом з тим, перевіривши розрахунок 3% річних за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство», суд відзначає, що вимога про їх стягнення підлягає частковому задоволенню. За заявлений позивачем період часу (з 25.12.2013 р. по 19.11.2014 р.), належний до стягнення розмір 3% річних становить суму 767,01 грн., але не суму 767,02 грн., яку заявлено позивачем до стягнення, тому в решті позовної вимоги про стягнення 3% річних слід відмовити, як нарахованої та заявленої до стягнення необґрунтовано.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (п. 4 ст. 231 ГК України).

Відповідно до п. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Як узгоджено сторонами в п. 6.3 Договору у разі порушення строків оплати за поставлений товар, Покупець сплачує Постачальнику неустойку в розмірі 0,5% від суми вартості несплаченої партії товару.

З огляду на вищевикладене, враховуючи умови Договору та приписи чинного законодавства, суд вважає, що вимога позивача про стягнення неустойки в розмірі 0,5% від суми вартості несплаченої партії товару в сумі 141,82 грн., заявлена обґрунтовано та правомірно, а тому задовольняється у повному обсязі.

Розрахунок судом перевірено та визнано вірним.

Отже, позов задовольняється частково.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Статтею 22 ГПК України встановлено загальний обов'язок сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

В даному випадку, відповідач не надав суду доказів, які могли б свідчити про належне виконання ним договірних зобов'язань.

Відповідно до приписів ст. 49 ГПК витрати зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "АзовЕлектроСталь" (87535, м. Маріуполь Донецької області, вул. Машинобудівельників, буд. 1, код ЄДР 25605170, рахунки в установах банку не відомі) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріхівський піщаний кар'єр" (70500, м. Оріхів Запорізької області, вул. Пісочна, буд. 11, код ЄДР 38230150, р/р № 26009301152068 в ТВБВ № 10007/0265 філії ЗОУП АТ «Ощадбанк», МФО 313957) суму 28364 (двадцять вісім тисяч триста шістдесят чотири) грн. 87 коп. основного боргу, суму 767 (сімсот шістдесят сім) грн. 01 коп. - 3% річних, суму 4141 (чотири тисячі сто сорок одна) грн. 28 коп. втрат від інфляції, суму 141 (сто сорок одна) грн. 82 коп. неустойки та суму 1808 (одна тисяча вісімсот вісім) грн. 73 коп. судового збору.

Видати наказ.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення оформлено у повному обсязі та підписано згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 22.01.2015 р.

Суддя М.В. Мірошниченко