Постанова

від 18.12.2014 по справі 814/3174/14

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

18 грудня 2014 року Справа № 814/3174/14

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Марича Є.В. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "МАРАКАС", Херсонське шосе, 100, оф. 103,Миколаїв,54028

доДержавної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, вул. Гмирьова, 1/1,Миколаїв,54028 ,

проскасування податкового повідомлення - рішення від 09.10.204р. № 0002582230, В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Маракас» (далі-позивач, ТОВ) звернулось до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївської області (далі-відповідач, ДПІ) № 0002582230 від 09.10.2014 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що висновки акту перевірки, на підставі яких прийняті оспорюване податкове повідомлення-рішення, не відповідають нормам діючого законодавства, є непідтвердженими, податкове повідомлення-рішення прийняте з порушенням норм діючого законодавства.

Відповідач надав суду письмові заперечення, згідно яких вважає оскаржуване рішення прийнятим відповідно до вимог чинного законодавства України.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження (ст. 122 КАС України).

Дослідивши всі матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Маракас» зареєстроване 07.08.2012 року виконавчим комітетом Миколаївської міської ради. Основними видами діяльності позивача відповідно до Статуту, довідки з ЄДРПОУ є будівництво житлових і нежитлових будівель, електромонтажні роботи, інші спеціалізовані будівельні роботи, оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, оптова торгівля іншими машинами й устаткуваннями, інша професійна наукова та технічна діяльність.

У період з 18.09.2014 р. по 22.09.2014 р. ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області на підставі наказу від 18.09.2014 р. проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Маракас» з питань правомірності формування витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування та податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП «Універсал Будтрест» за червень 2014 року та правомірності формування доходів, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування та податкових зобов'язань о взаємовідносинам з покупцями за товари (роботи, послуги), які були придбані у ПП «Універсал Будтрест» у червні 2014 року, про що складено акт перевірки №3767/14-02-22-03/38313446 від 25.09.2014 року (далі-Акт, арк. с. 20-29).

У висновках акту зазначається, що позивачем допущено порушення:

- п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 податкового кодексу України (далі-ПК України0, в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 9166,67 грн., в тому числі за червень 2014 року на суму 9166,67 грн.

- п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.201.1 та п.201.10 ст.201, п. 187.1 ст.187 ПК України, в результаті чого завищено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 9166,67 грн., в тому числі за червень 2014 року в сумі 9166,67 грн.

Висновок акту про заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість ґрунтується на неможливості проведення документальної виїзної позапланової перевірки ПП «Універсал Будінвест» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.06.2014 р. по 30.06.2014 р.

Акт перевірки контрагента позивача по взаємовідносинам з іншими підприємствами на думку відповідача, свідчить про неможливість формування податкового кредиту з податку на додану вартість за господарськими операціями з ПП «Універсал Будінвест»

На підставі зазначеного акту відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0002582230 від 09.10.2014 року, відповідно до якого ТОВ «Маракас» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 11458,34 грн., з яких 9166 грн. 67 коп. за основним зобов'язанням, 2291,67 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Згідно із п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, послуг.

Отже, для цілей перевірки дотримання вимог податкового законодавства та можливого визначення грошових зобов'язань у разі неналежного дотримання платником податків цього законодавства, відповідач у даному випадку первинно мав встановити зміст та реальність господарської операції.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових та машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис та інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Тобто, факт вчинення певних господарських операцій та правомірність подальшого відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення первинних документів платників податків.

Позивач надав до суду відповідні первинні документи, що підтверджують вчинення цивільно-правових угод та здійснення господарських операцій позивача з контрагентом ПП «Універсал Будтрест» за податкові періоди охоплені перевіркою: договір підряду №01/11/2013 від 01.11.2013 року, договір субпідряду №03/02/2014 від 03.02.2014 р., додаткова угода до договору субпідряду №03.02.2014 р. від 29.05.2014 р., акти виконаних робіт (наданих послуг), податкові накладні, накладні на переміщення (арк. с. 32-81).

Крім того, використання матеріалів підтверджено відомостями ресурсів та актами КБ-2 як між Підрядником ТОВ «Маракас» і Субпідряднком ПП «Універсал Будтрест», так і між Замовником ТОВ «Форвард КО» та Підряником ТОВ «Маракас», матеріали, які належали субпідряднику ПП «Універсал Будтрест» та були використанні їм для виконання робіт, відображені в відомостях ресурсів та актах виконаних будівельних робіт КБ-2. Як між Підрядником ТОВ «Маракас» і Субпідряднком ТОВ «Промбуд Маркет», так і між Замовником ТОВ «Форвард КО» та Підряником ТОВ «Маракас».

Податковим органом не наведено будь-яких інших доводів, окрім того, що контрагент позивача не знаходитися за місцем реєстрації, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаних правочинів з надання послуг, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або свідчили б про наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність підприємства як платника податків та виключають право на віднесення витрат на послуги з перевезення до валових витрат та права на податковий кредит.

Таким, чином, відповідач дійшов висновків про порушення позивачем податкового законодавства не на підставі дослідження та надання правової оцінки наявним первинним документам позивача, а на підставі припущень щодо можливого порушення податкового законодавства контрагентом позивача. Проте, факт несплати податків контрагентом позивача відповідачем під час перевірки також не встановлювався.

Також суд зазначає, що згідно п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, визначено, що витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

З наданих доказів вбачається, що позивач підтвердив витрати розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку.

Відповідно до п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п.198.6. цієї ж статті передбачена єдина умова для позбавлення платника податків права на податковий кредит - не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Судом встановлено, що податкові накладні у позивача на є в наявності.

Отже, позивачем при розгляді справи було доведено, що між ТОВ «Маракас та ПП «Універсал Будтрест» існували договірні відносини, які мали реальний характер та реалізувалися на практиці шляхом виконання ремонтних робіт, необхідних для здійснення господарської статутної діяльності підприємства, направленої на отримання прибутку, що підтверджується відповідними первинними документами, зокрема договорами, податковими накладними.

З цього випливає, що позивач діяв виключно у відповідності до норм діючого законодавства.

При розгляді даної справи належних та допустимих доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди та доказів того, що безпосередній контрагент позивача не здійснює господарську діяльність, правочини є нікчемними, відповідачем суду не надано.

Виходячи з вищевикладеного суд дійшов висновку, що відповідачем всупереч нормам чинного законодавства прийнято оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення, оскільки судом встановлено правомірність формування податкового кредиту, виходячи з реальності укладених правочинів, а, отже, доводи відповідача про заниження податку на додану вартість, і нарахування за такі порушення штрафних санкції, є необґрунтованими.

У зв'язку з наведеним, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що відповідають нормам чинного законодавства України та є підставами для скасування податкових повідомлень-рішень, а тому, адміністративний позов підлягає задоволенню.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів суду правомірність та обґрунтованість прийнятого ним рішення. У зв'язку з цим, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати покласти на відповідача.

Керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1.Позов задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 09.10.204р. № 0002582230.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Маракас" (код 38313446) сплачений згідно квитанції №ПН52648 від 17.10.2014 року в сумі 182,70 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Суддя Є. В. Марич