Ухвала

від 20.01.2015 по справі 812/2525/14

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Агевич К.В.

Суддя-доповідач - Гаврищук Т.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2015 року справа №812/2525/14

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Гаврищук Т.Г.

суддів: Білак С.В.,

Сухарька

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Рубіжанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14 травня 2014 року у справі №812/2525/14 (суддя 1-ої інстанції - Агевич К.В.) за позовом Рубіжанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранспортне підприємство «Караван» про накладення арешту на кошти та інші цінності, які знаходяться у банках, обслуговуючих такого платника, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранспортне підприємство «Караван» про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, у зв'язку з несплатою боржником податкового боргу у сумі 279787,69 грн. основного боргу та 78,20 грн. - пені.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 14 травня 2014 року у задоволені адміністративного позову Рубіжанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранспортне підприємство «Караван» про накладення арешту на кошти та інші цінності, які знаходяться у банках, обслуговуючих такого платника відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Позивач вважає, що згідно п.п. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу. Позивач вважає помилковим застосування судом першої інстанції положень п.94.4 ст.94 Податкового кодексу України, оскільки цією нормою визначено порядок накладення адміністративного арешту контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. За приписами п.2 ч.1 ст.197 КАС України розгляд справи колегією суддів здійснюється в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що станом на 18.03.2014р. у зв'язку з несвоєчасною сплатою сум узгоджених податкових зобов'язань у відповідача виник податковий борг з податку на додану вартість у розмірі 279787,69 грн.

Луганським окружним адміністративним судом винесено рішення від 03.12.2013р. по справі №812/9556/13-а за позовом Рубіжанської ОДПІ ГУ Міндоходів у Луганській області до ТОВ "АТП "Караван" про стягнення коштів за податковим боргом з податку на додану вартість у розмірі 279770,15 грн. з рахунків у банках, обслуговуючих цього платника.

Згідно листа Управління Держземагенства у м. Сєвєродонецьку Луганської області від 26.02.2014 за №1005-с вбачається, що станом на 01.01.2014 інформація щодо земельних ділянок ТОВ "АТП "Караван" (код за ЄДРПОУ 34903168) в Управлінні відсутня .

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо ТОВ "АТП "Караван" відомості про права власності, інші речові права, іпотеки, обтяження відсутні.

Згідно листа Державної інспекції сільського господарства в Луганській області від 27.02.2014 № 2, вбачається що за ТОВ "АТП "Караван" на території Кремінського району та м. Рубіжне спецтехніки не зареєстровано .

Відповідно до листа центру надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів з обслуговування м. Рубіжне (на правах відділення м. Рубіжне) (підпорядкований УДАІ) ГУМВС України у Луганській області рухоме та нерухоме майно за ТОВ "АТП "Караван" не зареєстроване .

Таким чином, з матеріалів справи вбачається,що позивачем вживалися заходи щодо розшуку майна, яке належить відповідачу, для погашення податкової заборгованості, але було встановлено, що будь-якого рухомого або нерухомого майна за відповідачем не зареєстровано.

У зв'язку з наявністю податкового боргу на адресу відповідача була надіслана податкова вимога форми «Ю» №6 від 01.08.2013 на суму 279770,15 грн., яку було отримано уповноваженою особою відповідача 01.08.2013, що підтверджується підписом на корінці зазначеної вимоги. Але протягом часу з 03.12.2013р. по 18.03.2014р. з розрахункових рахунків платника на виконання платіжних вимог Рубіжанської ОДПІ борг не сплачено, у зв'язку з відсутністю коштів на рахунках.

Згідно п.п. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Порядок накладення адміністративного арешту визначено ст.94 Податкового кодексу України, за приписами п.94.1 ст. 94 якого адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Згідно п.94.4 ст.94 Податкового кодексу України арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

За приписами п. 94.6 ст. 94 Податкового кодексу України керівник контролюючого органу (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається:94.6.1. платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна;94.6.2. іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження. Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що арешт коштів на рахунку платника податків є різновидом адміністративного арешту, який застосовуються виключно на підставі рішення суду. Разом з тим, підстави його застосування, що визначені п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України, є загальними як для керівника контролюючого органу так і для суду.

Згідно із п.94.2 ст.94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи як платника податків у контролюючому органі, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.

Аналогічні положення містяться у п.3.1 Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затв. наказом Міністерства фінансів України 10.10.2013 №568, зареєстр. в Міністерстві юстиції України 31.10.2013 за № 1839/24371.

В матеріалах справи відсутні докази наявності однієї із вищезазначених обставин. Наявність у відповідача податкового боргу не є безумовною підставою для застосування адміністративного арешту коштів на рахунку. Адміністративний арешт не є виключним та єдиним способом погашення податкового боргу. Винятковість адміністративного арешту законодавець чітко пов'язує із обставинами, визначеними п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України, що виникли між платником податків та податковим органом. За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги щодо помилкового застосування судом положень п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України, колегією суддів не прийнято до уваги, оскільки арешт коштів на рахунку платника податків є різновидом адміністративного арешту, підстави застосування якого чітко визначені п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

Керуючись статтями 24, 99-100, 160, 167, 184, 195, 198, 202, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Рубіжанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14 травня 2014 року у справі №812/2525/14 - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14 травня 2014 року у справі №812/2525/14- залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Т.Г. Гаврищук

Судді: С.В.Білак

М.Г. Сухарьок