Постанова

від 20.01.2015 по справі 820/18676/14

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

20 січня 2015 р. Справа № 820/18676/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Нуруллаєва І.С.,

при секретарі судового засідання - Малишевій І.М.,

за участю: представника позивача - Сичова А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Астелія" до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «АСТЕЛІЯ», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 30.07.2014 року № 0000122203.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що прийняте податкове повідомлення - рішення від 30.07.2014 року № 0000122203, яким податкова інспекція збільшила суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 146515,00 грн. - за основним платежем, 73257,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями є незаконним та необґрунтованим.

Так, позивач посилався на безпідставність висновків Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про безтоварність господарських операцій Товариства з обмеженою відповідальністю «АСТЕЛІЯ» з Товариством з обмеженою відповідальністю «АС-КОЛОР» (код ЄДРПОУ 36890245), оскільки за даними правочинами товар був поставлений у повному обсязі, реальність господарських операцій підтверджується належно оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, фактом настання змін у складі та структурі активів учасників господарських операцій.

Крім того, придбаний товар був у подальшому використаний позивачем у власній господарській діяльності з декорування скляної тари, яка у подальшому була реалізована замовникам ТОВ «АСТЕЛІЯ».

В наданих запереченнях проти позову представник відповідача зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 30.07.2014 року № 0000122203 є цілком законним та обґрунтованим, винесено на підставі чинного законодавства, в акті перевірки наведені правомірні висновки щодо завищення позивачем суми податкового кредиту по господарським операціям з ТОВ «АС-КОЛОР» у грудні 2013 року, відтак позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, причини неприбуття суду не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за його відсутності суду не надав.

З огляду на викладене, заслухавши думку представника позивача, керуючись приписами частини четвертої статті 122 КАС України, суд вирішив справу розглянути за відсутності представника відповідача на підставі наявних у ній доказів.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав.

Судом встановлено, що позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «АСТЕЛІЯ», зареєстровано як юридична особа 06.07.2011 року за № 14801020000050746 Виконавчим комітетом Харківської міської ради та з 07.07.2011 року, як юридична особа включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з ідентифікаційним кодом 37765705.

ТОВ «АСТЕЛІЯ» перебуває на обліку як платник податків з 07.07.2011 року № 24081у Основ'янській об'єднаній державній податковій інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області та є платником ПДВ відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 24.09.2012 року № 200071783, виданого Основ'янською МДПІ м. Харкова (Комінтернівський р-н), індивідуальний податковий номер 377657020324.

Суд зазначає, що статтями 75, 76 Податкового кодексу України встановлено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Пунктом 75.1.2 статті 75 Податкового кодексу України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Згідно статті 77 Податкового кодексу України документальна виїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна виїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Судом встановлено, що фахівцем Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «АСТЕЛІЯ» (код ЄДРПОУ 377765705) щодо правильності та повноти обчислення податку на додану вартість з питань взаємовідносин з ТОВ «АС-КОЛОР» (код ЄДРПОУ 38876809) за період грудень 2013 року.

За наслідками перевірки було складено акт від 15.07.2014 року №2475/20-38-22-03-08/37765705, згідно висновків якого було встановлено порушення ТОВ «АСТЕЛІЯ» ст. 1, п. 2 ст. 3, ст. 4, п. 6, ст. 8, п. 1 та п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України», пункту 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» та п. п. 44.1. ст. 44, п. 198.1. - 198.3, 198.6. ст. 198, п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого ТОВ «АСТЕЛІЯ» зайво включило до складу податкового кредиту суми ПДВ з придбання ТМЦ у ТОВ «АС-КОЛОР» в розмірі 146515,00 грн., у т.ч. за грудень 2013 року у сумі 136675,00 грн. та за лютий 2014 року у сумі 9840,00 грн.

На підставі акту перевірки від 15.07.2014 року №2475/20-38-22-03-08/37765705 керівником Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області було винесено податкове повідомлення - рішення від 30.07.2014 року № 0000122203, яким ТОВ «АСТЕЛІЯ» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 146515,00 грн. - за основним платежем, 73257,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями

Судом встановлено, що приймаючи оскаржуване податкове повідомлення - рішення, відповідач виходив з того, що за результатами перевірки ТОВ «АС-КОЛОР» (акт від 18.04.2014 року № 1337/20-38-22-03-08/38876809 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «АС-КОЛОР» (податковий номер 38876809) щодо взаємовідносин з питання реальності та повноти відображення в обліку з контрагентами ТОВ «Астелія» (код 37765705) та ТОВ «ПФ «Данко Декор» за січень 2014»), Товариством з обмеженою відповідальністю «АС-КОЛОР» не підтверджено реальність господарських операцій з придбання товару на загальну суму ПДВ 426180,00 грн. у ТОВ «Оптоком 2012» за січень 2014 року, ТОВ «Велторг 2013» за грудень 2013 року, ТОВ «Таміла» за січень 2014 року.

З огляду на це, відповідач вважає, що ТОВ «АС-КОЛОР» зайво сформувало податкові зобов'язання з продажу технологічної оснастки позивачеві в розмірі 401765,00 грн. за січень 2014 року. Відтак, на думку відповідача, позивачем неправомірно включено до складу податкового кредиту суми ПДВ з придбання ТМЦ у ТОВ «АС-КОЛОР» в розмірі 146515,00 грн., у т.ч. за грудень 2013 року у сумі 136675,00 грн. та за лютий 2014 року у сумі 9840,00 грн., оскільки господарські операції ТОВ «АС-КОЛОР» з ТОВ «АСТЕЛІЯ» не відповідають вимогам щодо реальності.

Крім того, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення - рішення відповідач виходив з того, що у товарно - транспортних накладних, наданих до перевірки, на підставі яких здійснювалось перевезення придбаного позивачем у ТОВ «АС-КОЛОР» товару в графі «кількість місць» значиться нуль, «маса брутто» значиться нуль, не у всіх товарно - транспортно накладних міститься посилання на доручення, не заповнено графу «прийняв», не вказано посаду вантажоодержувача.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного податкового повідомлення - рішення, на відповідність вимогам частини 3 статті 2 КАС України, суд встановив наступне.

Судом за матеріалами справи встановлено, що 06.12.2013 року між ТОВ «АСТЕЛІЯ» (Покупець) з ТОВ «АС-КОЛОР» (Постачальник) укладено договір поставки № 6-1, за умовами якого ТОВ «АС-КОЛОР» зобов'язалось поставляти та передавати у власність позивача технологічну оснастку виробничого призначення, а ТОВ «АСТЕЛІЯ» прийняло зобов'язання оплачувати такий товар на умовах договору. Оплата товару здійснюється на протязі 30 днів після поставки товару. Форма розрахунків - безготівкова, на розрахунковий рахунок постачальника.

За змістом пункту 3.2. договору поставки обов'язок щодо організації та оплати доставки товару було покладено на ТОВ «АС-КОЛОР».

Оцінивши зазначений правочин за правилами статті 86 КАС України, суд відзначає, що спірний правочин укладений між правоздатними та дієздатними юридичними особами, за формою та змістом не суперечить закону, предметом спірних правочинів не є речі, що обмежені в цивільному обороті.

Спеціальний податковий статус ТОВ «АС-КОЛОР» як платника податку на додану вартість на момент вчинення правочинів підтверджується наявною у матеріалах справи копією свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 200152071 від 06.12.2013 року.

Таким чином, даний договір визнається судом належним та допустимим доказом наявності між позивачем та контрагентом позивача факту вчинення правочину в розумінні статті 202 Цивільного кодексу України.

Суд також зазначає, що згідно статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 2 статті 180 Господарського кодексу України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Стаття 712 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що на виконання договору поставки від 06.12.2013 року № 6-1 ТОВ «АС-КОЛОР» у грудні 2013 року здійснило поставку позивачу штуцеру стійки та кембріку на загальну суму 879090,00 грн., у тому числі 146515,00 грн. ПДВ, що підтверджується видатковими накладними: № РН - 0000007 від 09.12.2013 р. на суму 59760,00 р., № РН - 0000008 від 09.12.2013 р. на суму 52980,00 грн., № РН - 0000009 від 10.12.2013 р. на суму 59040,00 грн., № РН - 0000011 від 11.12.2013 р. на суму 57810,00 грн., № РН - 0000013 від 12.12.2013 р. на суму 59850,00 грн., № РН - 0000014 від 13.12.2013 р. на суму 59400,00 грн., № РН - 0000015 від 13.12.2013 р. на суму 59040,00 грн., № РН - 0000016 від 16.12.2013 р. на суму 59040,00 грн., № РН - 0000018 від 17.12.2013 р. на суму 58260,00 грн., № РН - 0000019 від 18.12.2013 р. на суму 58710,00 грн., № РН - 0000020 від 19.12.2013 р. на суму 59040,00 грн., № РН - 0000021 від 19.12.2013 р. на суму 59040,00 грн., № РН - 0000022 від 20.12.2013 р. на суму 59040,00 грн., № РН - 0000023 від 20.12.2013 р. на суму 59040,00 грн., № РН - 0000036 від 27.12.2013 р. на суму 59040,00 грн. та прибутковими накладними: № РН-0000007 від 09.12.2013 року, № РН-0000008 від 09.12.2013 року, № РН-0000009 від 10.12.2013 року, № РН-0000011 від 11.12.2013 року, № РН-0000013 від 12.12.2013 року, № РН-0000014 від 13.12.2013 року, № РН-0000015 від 13.12.2013 року, № РН-0000016 від 16.12.2013 року, № РН-0000018 від 17.12.2013 року, № РН-0000019 від 18.12.2013 року, № РН-0000020 від 19.12.2013 року, № РН-0000021 від 19.12.2013 року, № РН-0000022 від 20.12.2013 року, № РН-0000023 від 20.12.2013 року, № РН-0000036 від 27.12.2013 року.

Придбаний у ТОВ «АС-КОЛОР» товар взято на баланс ТОВ «АСТЕЛІЯ», про що свідчить оборотно - сальдова відомість по рахунку: 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети».

У судовому засіданні представник позивача пояснив, що придбані позивачем у ТОВ «АС-КОЛОР» штуцер стійки та кембрік необхідні підприємству безпосередньо для провадження діяльності з декорування скляної тари.

За результатами поставки товарів ТОВ «АС-КОЛОР» виписано податкові накладні: № 1 від 09.12.2013 р., №2 від 09.12.2013 р., №3 від 10.12.2013 р., №5 від 11.12.2013 р., №7 від 12.12.2013 р., №8 від 13.12.2013 р., №9 від 13.12.2013 р., №10 від 16.12.2013 р., №12 від 17.12.2013 р., №13 від 18.12.2013 р., №14 від 19.12.2013 р., №15 від 19.12.2013 р., №16 від 20.12.2013 р., №18 від 20.12.2013 р., №30 від 27.12.2013 р.

Судом встановлено, що податкові накладні, виписані ТОВ «АС-КОЛОР», відповідають вимогам статті 201 Податкового кодексу України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин. Податковим органом жодних зауважень щодо змісту або форми вказаних податкових накладних не висловлено.

Факт перевезення товару, тобто реальність господарських операцій за ознакою наявності фізичного переміщення товару, підтверджується долученими до матеріалів справи товарно - транспортними накладними № 09/12-1 від 09.12.2013 р., №09/12-2 від 09.12.2013 р., №10/12-1 від 10.12.2013 р., №11/12-2 від 11.12.2013 р., №12/12-2 від 12.12.2013 р., №13/12-1 від 13.12.2013 р., №13/12-2 від 13.12.2013 р., №16/12-1 від 16.12.2013 р., №17/12-2 від 17.12.2013 р., №18/12-1 від 18.12.2013 р., №19/12-1 від 19.12.2013 р., №19/12-2 від 19.12.2013 р., №20/12-1 від 20.12.2013 р., №20/12-2 від 20.12.2013 р., №27/12-1 від 27.12.2013 р.

Про прийняття товару на складі позивача складським працівником свідчить надано представником позивача копія журналу обліку виданих довіреностей, а також копія довіреності ААА № 327036/236 від 10 грудня 2013 року строком дії до 31 грудня 2013 року на ім'я ОСОБА_2

Зі змісту акта перевірки встановлено, що однією з підстав для винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення є те, що в товарно - транспортних накладних, наданих до перевірки, на підставі яких здійснювалось перевезення придбаного позивачем у ТОВ «АС-КОЛОР» товару, в графі «кількість місць» значиться нуль, «маса брутто» значиться нуль, не у всіх товарно - транспортних накладних міститься посилання на доручення, не заповнено графу «прийняв», не вказано посаду вантажоодержувача.

Зазначене, на думку податкового органу, є доказом відсутності реальної поставки товарів ТОВ «АС-КОЛОР» на адресу ТОВ «АСТЕЛІЯ».

Разом з тим, суд вважає обґрунтованими пояснення представника позивача про те, що за умовами договору поставки № 6-1-1 від 06.12.2013 року, укладеного позивачем з ТОВ «АС-КОЛОР», обов'язок щодо організації та оплати транспортування товару до складу покупця було покладено на ТОВ «АС-КОЛОР».

Відповідно ТОВ «АС-КОЛОР», як постачальник товару та вантажовідправник, що здійснював відвантаження товарів, складав супровідні документи на товар, у тому числі й оформлював товарно-транспортні накладні.

За змістом пункту 11.4. Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363, обов'язок по виписуванню товарно - транспортної накладної у відповідній кількості екземплярів покладається на замовника перевезень або вантажовідправника.

Суд зазначає, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце, що узгоджується з правовою позицією Вищого адміністративного суду, викладеною у листі від 01.11.2011, № 1936/11/13-11 «Щодо підтвердження даних податкового обліку».

З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованим покладення на позивача юридичної відповідальності за складення ТОВ «АС-КОЛОР» документів первинного обліку, їх форму та зміст. Крім того, дослідивши надані суду товарно - транспортні накладні, суд дійшов висновку, що вказані товарно - транспортні накладні, у сукупності з іншими доказами, повною мірою відображають сутність та зміст господарських операцій позивача з ТОВ «АС-КОЛОР» у грудні 2013 року.

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами статті 86 КАС України, суд відмічає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми), дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», статті 44 Податкового кодексу України, пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704; далі за текстом - Положення № 88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

У ході розгляду справи відповідачем за правилами частини 2 статті 71 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів.

Про оплату позивачем придбаного у ТОВ «АС-КОЛОР» товару свідчать платіжні доручення № 12 від 08.01.2014 року на суму 145000,00 грн., № 13 від 08.01.2014 року на суму 125000,00 грн., № 21 від 14.01.2014 року на суму 250000,00 грн., № 22 від 15.01.2014 року на суму 250000,00 грн., № 24 від 15.01.2014 року, № 30 від 20.01.2014 року на суму 250000,00 грн., № 86 від 19.02.2014 року на суму 250000,00 грн., № 87 від 19.02.2014 року на суму 250000,00 грн., листи про уточнення призначення платежу № 08/01-1 від 08.01.2014 року, № 13/01-1 від 13.01.2014 року, № 15/01-1 від 15.01.2014 року, № 16/01-1 від 16.01.2014 року, № 17/01-1 від 17.01.2014 року, № 20/01-1 від 20.01.2014 року, № 19/02-1 від 19.02.2014 року, № 19/02-2 від 19.02.2014 року. Зазначені документи засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань за спірним правочином шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок ТОВ «АС-КОЛОР», що означає втрату позивачем права власності на ці кошти та виконання зобов'язань за договором поставки.

Суми ПДВ за вищевказаними податковими накладними включені позивачем до податкового кредиту у грудні 2013 року у розмірі 136675,00 грн., та у лютому 2014 року у розмірі 9840,00 грн., що вбачається з наявних у матеріалах справи податкових деклараціях з ПДВ з дод. 5 за грудень 2013 року, лютий 2014 року, а також реєстрами виданих та отриманих податкових накладних за вказаний період.

Окрім того, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що придбаний у ТОВ «АС-КОЛОР» товар (штуцер стійки та кембрік) у подальшому використовувався позивачем у межах власної господарської діяльності з декорування скляних пляшок для контрагентів ТОВ «КОМЕРЦІЙНИЙ ЦЕНТР «ЗЕВС», ПАТ «КОБЛЕВО», ТОВ «Українська дистрибуційна компанія», про що свідчать відповідні договори, видаткові та податкові накладні, товарно - транспортні накладні, акти виконаних робіт, виробничі калькуляції та технологічні карти, які містяться в матеріалах справи.

Також, у ході судового розгляду справи судом досліджено питання щодо реальної можливості здійснення позивачем господарської діяльності, наявності в нього відповідних приміщень, робітників, обладнання тощо, в результаті чого встановлено, що позивач у своїй діяльності використовує офісні приміщення на підставі договору оренди № 0111/13-01 від 01.11.2013 року, згідно з яким ТОВ «АСТЕЛІЯ» орендує у виробничого підприємства «РЕМСЕРВІС» - товариства з обмеженою відповідальністю офісне приміщення площею 21 кв. м. по вул. Морозова, 20 у м. Харкові.

На підставі договору оренди нежитлового приміщення № 14/10-01 ар від 14.10.2011 року позивач орендує складське приміщення площею 7,5 кв. м.

За адресою вул. Заводська, 1 у селищі Нова Водолага Харківської області позивач орендує цехи декорування, виробничі приміщення, обладнання та устаткування: печі, машини трафаретного друку, установки для фарбування, УФ - сушки, складське і офісне обладнання тощо на підставі договору оренди № 11/01-2 від 11.01.2013 року у ТОВ «ДАНКО ДЕКОР». Відповідно до штатного розкладу станом на 01.12.2013 року у трудових відносинах з ТОВ «АСТЕЛІЯ» перебувало 67 найманих працівників.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про можливість здійснення позивачем реальної господарської діяльності.

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За приписами пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, платник податку зобов'язаний надати покупцю (утримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:

а) у паперовому вигляді;

б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Відповідно до пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, у чинній на момент виникнення спірних правовідносин редакції, податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

У відповідності до підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту вважається, зокрема, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В силу абзацу третього пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, у чинній на момент виникнення спірних правовідносин редакції, у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

За приписами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Таким чином, надаючи оцінку всім наявним в матеріалах справи договорам, податковим накладним, видатковим та прибутковим накладним, товарно - транспортним накладним, оборотно-сальдовим відомостям, платіжним дорученням та іншим первинним документам, якими позивач доводить перед судом реальність здійснення господарської операції, суд, досліджуючи їх, встановлює наявність обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку ТОВ «АСТЕЛІЯ», на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку.

У ході розгляду справи судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, до правового статусу сторін договорів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону тощо за спірними правочинами Основ'янською ОДПІ м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не має.

Судом також встановлено, що мотиви фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, невикористання товару в господарській діяльності позивача, вартісних показників придбаного ТОВ «АСТЕЛІЯ» товару, способу, порядку та стану розрахунків не були покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив, що викладене в акті судження фахівця податкового органу про вчинення платником податків ТОВ «АСТЕЛІЯ» порушень Податкового кодексу України ґрунтується лише на мотивах складеного акту про проведення документальної позапланової виїзної перевірки контрагента позивача - ТОВ «АС-КОЛОР», а також у зв'язку зі складенням ТОВ «АС-КОЛОР» товарно - транспортних накладних, форма яких, на думку податкового органу, не відповідає вимогам законодавства.

Що стосується посилання відповідача на акт про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «АС-КОЛОР», то суд вважає зазначені посилання відповідача необґрунтованими, оскільки у відповідності до вимог статті 61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер, а отже господарська діяльність контрагентів позивача не вказує на факт нереальності укладеного між позивачем та його контрагентом правочину.

В силу приписів частини четвертої статті 70 КАС України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 року №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772) отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, позаяк ані акт перевірки, ані довідка зустрічної звірки не має преюдиціального значення та не є документами, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Суд зазначає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» позивач та його контрагент є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість.

За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка відповідно до статті 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюється на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

З огляду на положення статті 71 КАС України та беручи до уваги приписи пункту підпункту 4.1.4. пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України, котрими встановлена презумпція правомірності рішень платника податків, суд доходить висновку, що поданих суб'єктом владних повноважень доказів є явно недостатньо для висновку про правомірність спірного податкового повідомлення - рішення, а витребування судом додаткових доказів (з приводу обставин не досліджених податковим органом при проведенні перевірки, не відображених в акті перевірки та не покладених в основу спірного рішення на момент його винесення) матиме наслідком підміну мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення.

Суд дійшов висновку, що відповідачем не було доведено наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог статті 11 КАС України не виявлено.

Суд також зазначає, що згідно із змістом суджень відповідача, які викладені в акті перевірки, висновок суб`єкта владних повноважень про відсутність факту реального вчинення господарських операцій спірних правочинів вмотивований виключно посиланням на проведені заходи податкової інспекції на обліку в якій знаходиться контрагент позивача. Однак в силу статті 70 КАС України судження органу державної податкової служби України про нереальність укладених суб`єктом господарювання правочинів не може бути визнано належним, допустимим і достатнім доказом невідповідності правочинів вимогам закону.

Аналізуючи положення статей 54, 58, 76, 86 Податкового кодексу України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, суд приходить до висновку, що специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомлень - рішень з приводу самостійного визначення грошових зобов'язань платників податків, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомленнях - рішеннях.

Суд зазначає, що в акті перевірки від 15.07.2014 року №2475/20-38-22-03-08/37765705 суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірним правочином, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагента позивача, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про невикористання позивачем отриманих у ТОВ «АС-КОЛОР» товарів у власній господарській діяльності, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про порушення ТОВ «АСТЕЛІЯ» вимог діючого податкового законодавства.

Таким чином, з досліджених в судовому засіданні письмових доказів, пояснень представників сторін, судом встановлено відсутність порушень в діях позивача при формуванні податкового кредиту по взаємовідносинам з контрагентом - ТОВ «АС-КОЛОР» за грудень 2013 року та лютий 2014 року.

Відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд зазначає, що відповідач не надав належних доказів правомірності висновків акту перевірки та винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, оскільки, факт вказаних порушень позивачем вимог податкового законодавства не знайшов свого підтвердження при судовому розгляді справи.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суд звертає увагу на те, що будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до пункту 3 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.

Виходячи з вище викладеного суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 30.07.2014 року № 0000122203 винесено з порушенням норм чинного законодавства та підлягає скасуванню, як таке, що прийнято з порушенням частини третьої статті 2 КАС України, а позовні вимоги позивача підлягають задоволенню

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Астелія" до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 30.07.2014 року №0000122203.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Астелія" (вул. Морозова, 20,м. Харків,61105, код ЄДРПОУ 37765705, інші відомості суду не відомі) сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 439,56 (чотириста тридцять дев'ять грн. 56 коп.) грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 23 січня 2015 року.

Суддя Нуруллаєв І.С.