Ухвала

від 19.02.2015 по справі 820/18676/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2015 р.Справа № 820/18676/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: П'янової Я.В.

Суддів: Зеленського В.В. , Чалого І.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.01.2015р. по справі № 820/18676/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Астелія"

до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Астелія" (далі - ТОВ "Астелія", позивач), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі - відповідач, Основ'янська ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.07.2014 року № 0000122203.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20.01.2015 р. адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Астелія" - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 30.07.2014 року №0000122203.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Астелія" (вул. Морозова, 20,м. Харків,61105, код ЄДРПОУ 37765705, інші відомості суду не відомі) сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 439,56 (чотириста тридцять дев'ять грн. 56 коп.) грн.

Не погодившись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивача, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: п.п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, ч. 1 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України, ст.ст. 70, 159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Суд апеляційної інстанції розглядає справу відповідно до ст. 197 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "АСТЕЛІЯ" зареєстровано як юридична особа 06.07.2011 року за № 14801020000050746 Виконавчим комітетом Харківської міської ради та з 07.07.2011 року, як юридична особа включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з ідентифікаційним кодом 37765705.

ТОВ "АСТЕЛІЯ" перебуває на обліку як платник податків з 07.07.2011 року № 24081 у Основ'янській ОДПІ та є платником ПДВ відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 24.09.2012 року № 200071783, виданого Основ'янською МДПІ м. Харкова (Комінтернівський р-н), індивідуальний податковий номер 377657020324.

Фахівцем Основ'янської ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "АСТЕЛІЯ" (код ЄДРПОУ 377765705) щодо правильності та повноти обчислення податку на додану вартість з питань взаємовідносин з ТОВ "АС-КОЛОР" (код ЄДРПОУ 38876809) за період грудень 2013 року.

За результатами перевірки складено акт від 15.07.2014 року №2475/20-38-22-03-08/37765705, згідно висновків якого встановлено порушення ТОВ "АСТЕЛІЯ": ст. 1, п. 2 ст. 3, ст. 4, п. 6, ст. 8, п. 1 та п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України", пункту 2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" та п. п. 44.1. ст. 44, п. 198.1. - 198.3, 198.6. ст. 198, п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого ТОВ "АСТЕЛІЯ" зайво включило до складу податкового кредиту суми ПДВ з придбання ТМЦ у ТОВ "АС-КОЛОР" в розмірі 146515,00 грн., у т.ч. за грудень 2013 року у сумі 136675,00 грн. та за лютий 2014 року у сумі 9840,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки керівником Основ'янської ОДПІ винесено податкове повідомлення - рішення від 30.07.2014 року № 0000122203, яким ТОВ "АСТЕЛІЯ" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 146515,00 грн. - за основним платежем, 73257,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погодившись з висновками акта перевірки та прийнятим на їх підставі податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що податкове повідомлення-рішення від 30.07.2014 року № 0000122203 винесено з порушенням норм чинного законодавства та підлягає скасуванню, як таке, що прийнято з порушенням частини третьої статті 2 КАС України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до п.п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 4 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. ст. 198 Податкового кодексу передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, відповідно до п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.

Відповідно до пункту 201.4. ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

З огляду на викладені норми Податкового кодексу України можна дійти висновку про існування таких підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника ПДВ виникає право на податковий кредит.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що 06.12.2013 року між ТОВ "АСТЕЛІЯ" (Покупець) та ТОВ "АС-КОЛОР" (Постачальник) укладено договір поставки № 6-1, за умовами якого ТОВ "АС-КОЛОР" зобов'язалось поставляти та передавати у власність позивача технологічну оснастку виробничого призначення, а ТОВ "АСТЕЛІЯ" прийняло зобов'язання оплачувати такий товар на умовах договору.

Оплата товару здійснюється на протязі 30 днів після поставки товару. Форма розрахунків - безготівкова, на розрахунковий рахунок постачальника.

За змістом пункту 3.2. договору поставки обов'язок щодо організації та оплати доставки товару було покладено на ТОВ "АС-КОЛОР".

На виконання умов вказаного договору ТОВ "АС-КОЛОР" у грудні 2013 року здійснило поставку позивачу штуцеру стійки та кембріку на загальну суму 879090,00 грн., у тому числі 146515,00 грн. ПДВ, що підтверджується видатковими накладними: № РН - 0000007 від 09.12.2013 р. на суму 59760,00 р., № РН - 0000008 від 09.12.2013 р. на суму 52980,00 грн., № РН - 0000009 від 10.12.2013 р. на суму 59040,00 грн., № РН - 0000011 від 11.12.2013 р. на суму 57810,00 грн., № РН - 0000013 від 12.12.2013 р. на суму 59850,00 грн., № РН - 0000014 від 13.12.2013 р. на суму 59400,00 грн., № РН - 0000015 від 13.12.2013 р. на суму 59040,00 грн., № РН - 0000016 від 16.12.2013 р. на суму 59040,00 грн., № РН - 0000018 від 17.12.2013 р. на суму 58260,00 грн., № РН - 0000019 від 18.12.2013 р. на суму 58710,00 грн., № РН - 0000020 від 19.12.2013 р. на суму 59040,00 грн., № РН - 0000021 від 19.12.2013 р. на суму 59040,00 грн., № РН - 0000022 від 20.12.2013 р. на суму 59040,00 грн., № РН - 0000023 від 20.12.2013 р. на суму 59040,00 грн., № РН - 0000036 від 27.12.2013 р. на суму 59040,00 грн. та прибутковими накладними: № РН-0000007 від 09.12.2013 року, № РН-0000008 від 09.12.2013 року, № РН-0000009 від 10.12.2013 року, № РН-0000011 від 11.12.2013 року, № РН-0000013 від 12.12.2013 року, № РН-0000014 від 13.12.2013 року, № РН-0000015 від 13.12.2013 року, № РН-0000016 від 16.12.2013 року, № РН-0000018 від 17.12.2013 року, № РН-0000019 від 18.12.2013 року, № РН-0000020 від 19.12.2013 року, № РН-0000021 від 19.12.2013 року, № РН-0000022 від 20.12.2013 року, № РН-0000023 від 20.12.2013 року, № РН-0000036 від 27.12.2013 року.

Придбаний у ТОВ "АС-КОЛОР" товар взято на баланс ТОВ "АСТЕЛІЯ", про що свідчить оборотно - сальдова відомість по рахунку: 22 "Малоцінні та швидкозношувані предмети".

В ході судового розгляду справи представник позивача пояснив, що придбані позивачем у ТОВ "АС-КОЛОР" штуцер стійки та кембрік необхідні підприємству безпосередньо для провадження діяльності з декорування скляної тари.

За результатами поставки товарів ТОВ "АС-КОЛОР" виписано податкові накладні: № 1 від 09.12.2013 р., №2 від 09.12.2013 р., №3 від 10.12.2013 р., №5 від 11.12.2013 р., №7 від 12.12.2013 р., №8 від 13.12.2013 р., №9 від 13.12.2013 р., №10 від 16.12.2013 р., №12 від 17.12.2013 р., №13 від 18.12.2013 р., №14 від 19.12.2013 р., №15 від 19.12.2013 р., №16 від 20.12.2013 р., №18 від 20.12.2013 р., №30 від 27.12.2013 р.

Факт перевезення товару, тобто реальність господарських операцій за ознакою наявності фізичного переміщення товару, підтверджується товарно - транспортними накладними: № 09/12-1 від 09.12.2013 р., №09/12-2 від 09.12.2013 р., №10/12-1 від 10.12.2013 р., №11/12-2 від 11.12.2013 р., №12/12-2 від 12.12.2013 р., №13/12-1 від 13.12.2013 р., №13/12-2 від 13.12.2013 р., №16/12-1 від 16.12.2013 р., №17/12-2 від 17.12.2013 р., №18/12-1 від 18.12.2013 р., №19/12-1 від 19.12.2013 р., №19/12-2 від 19.12.2013 р., №20/12-1 від 20.12.2013 р., №20/12-2 від 20.12.2013 р., №27/12-1 від 27.12.2013 р.

Про прийняття товару на складі позивача складським працівником свідчить копія журналу обліку виданих довіреностей, а також копія довіреності ААА № 327036/236 від 10 грудня 2013 року строком дії до 31 грудня 2013 року на ім'я Пелехатої В.А.

Про оплату позивачем придбаного у ТОВ "АС-КОЛОР" товару свідчать платіжні доручення: № 12 від 08.01.2014 року на суму 145000,00 грн., № 13 від 08.01.2014 року на суму 125000,00 грн., № 21 від 14.01.2014 року на суму 250000,00 грн., № 22 від 15.01.2014 року на суму 250000,00 грн., № 24 від 15.01.2014 року, № 30 від 20.01.2014 року на суму 250000,00 грн., № 86 від 19.02.2014 року на суму 250000,00 грн., № 87 від 19.02.2014 року на суму 250000,00 грн.; листи про уточнення призначення платежу № 08/01-1 від 08.01.2014 року, № 13/01-1 від 13.01.2014 року, № 15/01-1 від 15.01.2014 року, № 16/01-1 від 16.01.2014 року, № 17/01-1 від 17.01.2014 року, № 20/01-1 від 20.01.2014 року, № 19/02-1 від 19.02.2014 року, № 19/02-2 від 19.02.2014 року.

Суми ПДВ за вищевказаними податковими накладними включені позивачем до податкового кредиту у грудні 2013 року у розмірі 136675,00 грн., та у лютому 2014 року у розмірі 9840,00 грн., що вбачається з наявних у матеріалах справи податкових деклараціях з ПДВ з дод. 5 за грудень 2013 року, лютий 2014 року, а також реєстрами виданих та отриманих податкових накладних за вказаний період.

Придбаний у ТОВ "АС-КОЛОР" товар (штуцер стійки та кембрік) у подальшому використовувався позивачем у межах власної господарської діяльності з декорування скляних пляшок для контрагентів ТОВ "КОМЕРЦІЙНИЙ ЦЕНТР "ЗЕВС", ПАТ "КОБЛЕВО", ТОВ "Українська дистрибуційна компанія", про що свідчать відповідні договори, видаткові та податкові накладні, товарно - транспортні накладні, акти виконаних робіт, виробничі калькуляції та технологічні карти, які містяться в матеріалах справи.

Також, у ході судового розгляду справи встановлено, що позивач у своїй діяльності використовує офісні приміщення на підставі договору оренди № 0111/13-01 від 01.11.2013 року, згідно з яким ТОВ "АСТЕЛІЯ" орендує у виробничого підприємства "РЕМСЕРВІС" - товариства з обмеженою відповідальністю офісне приміщення площею 21 кв. м. по вул. Морозова, 20 у м. Харкові.

На підставі договору оренди нежитлового приміщення № 14/10-01 ар від 14.10.2011 року позивач орендує складське приміщення площею 7,5 кв. м.

За адресою вул. Заводська, 1 у селищі Нова Водолага Харківської області позивач орендує цехи декорування, виробничі приміщення, обладнання та устаткування: печі, машини трафаретного друку, установки для фарбування, УФ - сушки, складське і офісне обладнання тощо на підставі договору оренди № 11/01-2 від 11.01.2013 року у ТОВ "ДАНКО ДЕКОР". Відповідно до штатного розкладу станом на 01.12.2013 року у трудових відносинах з ТОВ "АСТЕЛІЯ" перебувало 67 найманих працівників.

Вищезазначене підтверджує той факт, що позивач має реальну можливість здійснювати господарську діяльність, в нього наявні відповідні приміщення, робітники, обладнання тощо.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що вказані первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань з оплати вартості товарів та послуг за вказаним правочином шляхом перерахування грошових коштів.

Таким чином, факт реальності понесення позивачем витрат у спірних правовідносинах підтверджений матеріалами справи.

Також, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити на той факт, що відповідачем ні під час розгляду в суді першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не було надано доказів на підтвердження фальшивості зазначених документів, або на невідповідність відомостей, зазначених в цих первинних документах, фактичним обставинам, або на відсутність у контрагента статусу платника ПДВ на момент вчинення та виконання правочину, або на завищення вартості робіт чи послуг, або на несумісність зазначених в документах робіт чи послуг з власною господарською діяльністю ТОВ "АСТЕЛІЯ". У ході перевірки відповідачем не встановлено проведення ТОВ "АСТЕЛІЯ" збиткових операцій, невикористання у власній господарській діяльності товарів, отриманих від ТОВ "АС-КОЛОР", взаємопов'язаності позивача та ТОВ "АС-КОЛОР", обізнаності щодо обставин господарювання один одного, вчинення ними узгоджених дій щодо отримання будь-якої вигоди (в тому числі і податкової).

З огляду на викладене, матеріалами справи підтверджено факт виконання позивачем та контрагентом позивача зобов'язань за спірним правочином. Копії первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.ст.44, 201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Доводи апеляційної скарги про те, що товарно - транспортні накладні складені з порушенням норм діючого законодавства, оскільки в них в графі "кількість місць" значиться нуль, "маса брутто" значиться нуль, не у всіх ТТН міститься посилання на доручення, не заповнено графу "прийняв", не вказано посаду вантажоодержувача, в зв'язку з чим вони не можуть бути доказами реальної поставки товарів, колегією суддів не приймаються до уваги з огляду на таке.

Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997р. визначено лише права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту та не встановлюються правила податкового обліку валових витрат та податкового кредиту платника податку.

При цьому, товарно-транспортні накладні не є документами первинного бухгалтерського обліку, на підставі яких проводиться оприбуткування поставленого товару та не є єдиним та безумовним документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно до положень Закону України "Про бухгалтерський облік та податкову звітність в Україні" бухгалтерський облік господарських операцій в Україні ведеться на підставі первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи складаються під час здійснені господарської операції, або безпосередньо після її закінчення.

Первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В даному випадку, первинними документами, що підтверджують факт господарської операції, є видаткові, податкові накладні та розрахункові документи.

Також, необхідно зауважити на те, що документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що загальна сума господарської операції між позивачем та ТОВ "АС-КОЛОР" з придбання товару включена до складу податкового кредиту.

Придбаний позивачем товар використовувався у власній господарській діяльності.

ТОВ "АС-КОЛОР" здійснило постачання товарів, що підтверджується відповідними первинними документами, а саме ви датковими накладними.

Отже, за наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товарів та використання їх у власній господарській діяльності (накладних), невірне оформлення такого документу як товарно-транспортна накладна не може бути підставою для висно вків про відсутність документального підтвердження податкового кредиту та підтвер дження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару, оскільки ві дповідною транспортною документацією обов'язково мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню вантажів, а не витрати з придбання ТМЦ.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зауважити на той факт, що за умовами договору поставки № 6-1 від 06.12.2013 року, укладеного позивачем з ТОВ "АС-КОЛОР", обов'язок щодо організації та оплати транспортування товару до складу покупця було покладено на ТОВ "АС-КОЛОР".

Відповідно, ТОВ "АС-КОЛОР", як постачальник товару та вантажовідправник, що здійснював відвантаження товарів, складав супровідні документи на товар, у тому числі й оформлював товарно-транспортні накладні, а тому покладення на позивача юридичної відповідальності за складення ТОВ "АС-КОЛОР" товарно - транспортних накладних є необґрунтованим.

З приводу твердження суб'єкта владних повноважень в акті перевірки та в апеляційній скарзі про відсутність факту реального вчинення господарських операцій через висновки акту від 18.04.2014 року № 1337/20-38-22-03-08/38876809 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "АС-КОЛОР" (податковий номер 38876809) щодо взаємовідносин з питання реальності та повноти відображення в обліку з контрагентами ТОВ "Астелія" (код 37765705) та ТОВ "ПФ "Данко Декор" за січень 2014", колегія суддів зауважує на таке.

Належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (оскільки діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (оскільки наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (оскільки відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Разом з тим, під час розгляду справи відповідачем не надано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочинів недійсними.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Колегія суддів зазначає, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки, довідки зустрічної звірки або акту про неможливість проведення зустрічної звірки, в яких викладені висновки про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента або акт про неможливість проведення зустрічної звірки тощо, не має преюдиціального значення при розгляді справи судом та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Крім того, зазначені відповідачем обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Адже, Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності їх за місцезнаходженням, так само відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. І в разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи, оскільки позивач та його контрагент є окремими суб'єктами господарювання зі статусом юридичної особи, окремими платниками податку на додану вартість, кожен з яких має свої межі юридичної відповідальності, яка є індивідуальною, виходячи з вимог ст. 61 Конституції України.

В силу ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Колегія суддів також акцентує увагу і на тому, що чинне законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Враховуючи викладене, оскільки ТОВ "Астелія" належним чином була підтверджена правомірність віднесення до податкового кредиту суми ПДВ наданими до перевірки належно оформленими податковими накладними, зібрані по справі докази підтверджують виконання зобов'язань між сторонами спірних правочинів, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість висновків податкового органу щодо завищення податкового кредиту.

З наданих позивачем первинних документів вбачається, що господарські операції між ТОВ "Астелія" та ТОВ "АС-КОЛОР" мали реальний характер, у зв'язку з чим у відповідача не було підстав для неприйняття до заліку зазначених документів при визначенні податкового кредиту підприємства у звітному податковому періоді.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, всупереч наведеним положенням, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність його рішення, що оскаржується.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що обставини, які викладені відповідачем в акті перевірки та в апеляційній скарзі, неможливо кваліфікувати як порушення, що передбачені ст. 1, п. 2 ст. 3, ст. 4, п. 6, ст. 8, п. 1 та п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України", п. 2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" та п. п. 44.1. ст. 44, п. 198.1. - 198.3, 198.6. ст. 198, п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що податкове повідомлення-рішення від 30.07.2014 року № 0000122203 винесено з порушенням норм чинного законодавства та підлягає скасуванню, як таке, що прийнято з порушенням частини третьої статті 2 КАС України.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції підтверджує, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому посилання відповідача в апеляційній скарзі на порушення судом ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України є безпідставними.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.01.2015р. по справі № 820/18676/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя П'янова Я.В. Судді Зеленський В.В. Чалий І.С.