Постанова

від 15.01.2015 по справі 810/6956/14

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2015 року 810/6956/14

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАУНД ЛАЙФ ГРУП» доБориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,-

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «ГРАУНД ЛАЙФ ГРУП» з позовом до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення від 14.08.2014 № 0001331520, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 31886,25 грн. (основне зобов'язання - 25509,00 грн., штрафні санкції - 6377,25 грн.) та податкового повідомлення - рішення від 14.08.2014 № 0001341520, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 49979,00 грн.

В основу оскаржуваних податкових повідомлень - рішень покладено висновок податкового органу про безпідставне формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за червень 2014 року за рахунок сум ПДВ, сплачених контрагенту - ПАТ «Київенерго» у складі ціни придбаних послуг. На думку посадових осіб податкового органу, позивач не мав права включати до податкового кредиту вказану суму податку, оскільки податкова накладна, видана зазначеним контрагентом, не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних. Таким чином, податковий орган стверджує, що формування податкового кредиту здійснено позивачем неправомірно і це призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у червні 2014 року, на підставі виписаної ПАТ «Київенерго» податкової накладної, позивачем було включено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 77409,09 грн., сплачену контрагенту у складі ціни за отримані послуги. Про відсутність факту реєстрації контрагентом вказаної податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних, товариство дізналось лише після проведення у серпні 2014 року відповідачем камеральної перевірки податкової звітності з податку на додану вартість за червень 2014 року. Наполягав, що податковий орган, в порушення норм статті 201.6 Податкового кодексу, не повідомив позивача про відсутність реєстрації контрагентом позивача такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим позбавив підприємство на самостійне уточнення податкових зобовязань без застосування штрафних санкцій. А тому, вважає, що податкові повідомлення - рішення є протиправними та просив їх скасувати.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Просив суд задовольнити позов.

Відповідач проти позову заперечував з мотивів, викладених у письмових запереченнях. Просив суд у задоволенні позову відмовити.

У судове засідання відповідач, повідомлений належним чином про дату, час і місце судового розгляду, не з`явився. Про причини неявки суд не повідомив, із заявами про відкладення судового розгляду до суду не звертався.

Згідно із частиною четвертою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За таких обставин, суд на місці ухвалив розглядати справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «ГРАУНД ЛАЙФ ГРУП» є юридичною особою, що перебуває на обліку у Бориспільській ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області та є платником податку на додану вартість відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 20.05.2014 № 200176296.

У травні 2014 року між позивачем та ПАТ «Київенерго» було укладено Договір про постачання електричної енергії від 23.05.2014 № 33444.

На підтвердження факту отримання наданих ПАТ «Київенерго» послуг, позивачем надано акт прийняття - передачі отриманих послуг від 30.06.2014 № 33444014/6/1 (а.с.26), платіжне доручення від 15.07.2014 № 86 (а.с.56), банківську виписку станом на 15.07.2014 (а.с.55).

За наслідками здійснення даної господарської операції, ПАТ «Київенерго» було виписано податкову накладну від 30.06.2014 № 100255 (а.с.27).

На підставі зазначеної податкової накладної позивачем сформовано податковий кредит у розмірі 77409,09 грн.

Вказана операція належним чином відображена у Реєстрі виданих та отриманих податкових накладних та Податковій декларації з ПДВ за червень 2014 року (а.с.58-62).

У серпні 2014 року посадовими особами відповідача була проведена камеральна перевірка даних, задекларованих ТОВ «ГРАУНД ЛАЙФ ГРУП» у податковій звітності з податку на додану вартість за червень 2014 року, за результатами якої складено Акт від 05.08.2014 № 152/10-04-15-20/38462500 (а.с.11-15).

Перевіркою встановлено порушення позивачем положень пункту 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 31886,25 грн. та завищення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 49979,00 грн

Висновки посадових осіб податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтувалися на тому, що при поданні загальної податкової звітності з ПДВ за червень 2014 року, позивачем включено до податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 77409,09 грн. на підставі податкової накладної ПАТ «Київенерго» від 30.06.2014 № 100255, яка не зареєстрована у Єдиному реєстрі податкових накладних.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 14.08.2014 № 0001331520, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 31886,25 грн. (основне зобов'язання - 25509,00 грн., штрафні санкції - 6377,25 грн.) та податкове повідомлення - рішення від 14.08.2014 № 0001341520, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 49979,00 грн.

15 серпня 2014 року ТОВ «ГРАУНД ЛАЙФ ГРУП» було направлено до Бориспільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області скаргу, в якій зазначалось про невиконання ПАТ «Київенерго» обов'язку щодо реєстрації податкової накладної від 30.06.2014 № 100255 (а.с.37).

До скарги позивачем було додано платіжне доручення від 15.07.2014 № 86, акт прийняття - передачі отриманих послуг від 30.06.2014 № 33444014/6/1, податкову накладну від 30.06.2014 № 100255.

Крім того, 15.08.2014 позивач в електронному вигляді надіслав Бориспільській ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2014 року з додатком 8 «Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних)», що підтверджується даними квитанції №2.

Зокрема, у додатку 8 міститься інформація про порушення ПАТ «Київенерго» порядку реєстрації податкової накладної від 30.06.2014 № 100255 на суму ПДВ 77409,09 грн.

Таким чином, позивач вважає, що з моменту отримання інформації щодо нереєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, ним було вжито всіх необхідних заходів для підтвердження правомірності формування податкового кредиту на підставі вказаної податкової накладної у передбачений чинним податковим законодавством строк.

За таких обставин вважав, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення є протиправними, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України, який визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно із підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Відповідно до пункту 76.1 статті 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Таким чином, з урахуванням наведеного можна зробити висновок, що предметом контролю при проведенні камеральної перевірки є правильність складання податкових декларацій (розрахунків), та документів, які мають відношення до такої перевірки.

Відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Кодексу, податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

В силу приписів підпункту 9.1.3 пункту 9.1 статті 9 та підпункту 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податок на додану вартість належить до загальнодержавних непрямих податків, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Податковим кредитом в розумінні підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно із підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг, які відповідно до пункту 185.1 статті 185 цього Кодексу є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулась раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника. Таке право зберігається за ним протягом 60 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Як убачається з Акту перевірки від 05.08.2014 № 152/10-04-15-20/38462500, підставою для збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість за червень 2014 року стали висновки податкового органу про безпідставне формування позивачем податкового кредиту на підставі незареєстрованої у Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної, виданої ПАТ «Київенерго» у червні 2014 року.

У судовому засіданні представник позивача зазначив, що про відсутність факту реєстрації вказаної податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних, товариство дізналось лише після проведення перевірки ТОВ «ГРАУНД ЛАЙФ ГРУП» посадовими особами відповідача.

У подальшому, з метою підтвердження правомірності формування податкового кредиту на підставі вказаної податкової накладної, товариством було подано до податкового органу заяву про порушення ПАТ «Київенерго» порядку реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі.

При цьому, позивач наполягав на тому, що відповідачем грубо порушено норми пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу, відповідно до якої (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Суд погоджується з даним твердженням позивача, оскільки у відповідності до пункту 201.6 статті 206 Податкового кодексу, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих та отриманих податкових накладних покупця та продавця, які подаються до податкового органу у відповідні звітні періоди.

При цьому, на податковий орган покладається обов'язок здійснити перевірку такої податкової звітності та у випадку наявності розбіжностей повідомити про це позивача.

Судом встановлено, що за наслідками подання позивачем податкової звітності за червень 2014 року податковий орган не повідомляв товариство про наявність будь - яких розбіжностей у поданій податковій звітності, що, у свою чергу, позбавило товариство самостійно уточнити податкові зобов'язання у визначений законом строк.

Наведене свідчить, що висновки податкового органу про заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість у червні 2014 року та, як наслідок, застосування до нього штрафних санкцій, є передчасними та такими, що позбавили позивача права на самостійне уточнення податкових зобов'язань без застосування штрафних санкцій.

Крім того, суд звертає увагу, що даний факт не призвів до будь-яких втрат бюджету, оскільки у податкового органу відсутні відомості щодо ухилення контрагентом позивача від сплати податкових зобов'язань з ПДВ за вказаною господарською операцією.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Критерії оцінки правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень зазначені у частині третій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, суд повинен перевірити, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; добросовісно; розсудливо.

За таких обставин, суд вважає висновки податкового органу про порушення позивачем положень пункту 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України помилковими, а тому, прийняті податкові повідомлення-рішення від 14.08.2014 № 0001331520 та № 0001341520, є безпідставними та підлягають скасуванню.

Згідно із частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, таким чином, судові витрати підлягають стягненню з Державного бюджету на користь позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Київській області від 14.08.2014 № 0001331520 та податкове повідомлення - рішення від 14.08.2014 № 0001341520.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАУНД ЛАЙФ ГРУП» (код ЄДРПОУ: 38462500) сплачений судовий збір у розмірі 182 (сто вісімдесят дві) гривні 70 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Лисенко В.І.