Постанова

від 16.01.2015 по справі 822/5323/14

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

Справа № 822/5323/14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2015 року 11:18м. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіНіколайчука М.Є. при секретаріПисаренко О.Р. за участі:представників сторін розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Малого підприємства "Мультисервіс" до Кам'янець-Подільської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Мале підприємство "Мультисервіс" (далі - МП "Мультисервіс, позивач) звернулось в суд із позовом до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області (далі - Кам'янець-Подільська ОДПІ, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що Кам'янець-Подільською ОДПІ за результатами проведеної перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 24 листопада 2014 року:

- №0005592201, яким МП "Мультисервіс" збільшено грошове зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 61615, 00 грн.;

- №0005602201, яким МП "Мультисервіс" збільшено грошове зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 70630, 50 грн.

- №0054461703, яким МП "Мультисервіс" збільшено грошове зобов'язання по податку на доходи найманих працівників на загальну суму 350, 60 грн.

На думку представника позивача, викладені в акті перевірки №1453/22-09-22-01/14162999 від 11.11.2014 висновки податкового органу з приводу допущених позивачем порушень вимог податкового законодавства є незаконними і необґрунтованими, а прийняті податкові повідомлення-рішення вважає протиправними, просить суд їх скасувати.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, просив задовольнити його в повному обсязі.

Представник відповідача адміністративний позов не визнав. Вважає, що оскаржувані рішення були прийняті в межах норм чинного податкового законодавства, а тому відсутні правові підстави для визнання їх протиправними та скасування. Просить у позові відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд встановив, що працівниками Кам'янець-Подільської ОДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку МП "Мультисервіс", за результатами якої складено акт перевірки №1453/22-09-22-01/14162999 від 11.11.2014 «Про результати документальної планової виїзної перевірки малого підприємства "Мультисервіс", код ЄДРПОУ14162999, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011р. по 31.12.2013р., правильності нарахування та сплати єдиного внеску на загально-обов'язкове державне соціальне страхування, контроль за додержанням якого покладено на Міндоходів, за період з 01.01.2011р. по 31.12.2013р.", та прийняті податкові повідомлення-рішення:

- форми «Р» від 24.11.2014 №0005592201, про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 61615, 00 грн.;

- форми «Р» від 24.11.2014 №0005602201 про збільшення суми грошового зобов'язання по ПДВ на загальну суму 70630, 50 грн.;

- форми «Р» від 24.11.2014 №0054461703 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на доходи найманих працівників на загальну суму 350, 60 грн.

В свою чергу, актом перевірки було встановлено наступні порушення по податку на прибуток:

1) встановлено завищення задекларованих позивачем показників у рядку 06.2 Декларації "витрати на збут" всього на суму 259436 грн. Доводи відповідача відображені в пп. 3.1.3, п. 3.1 розділу 3 Акта перевірки (а.с. 202-205 том І);

2) встановлено завищення задекларованих позивачем показників у рядку 06.3 Декларації "Фінансові витрати відповідно до пп 138.10.5 розділу ІІІ Податкового кодексу України" (а.с. 205).

Встановлені під час перевірки порушення позивача по податку на додану вартість полягають у завищенні суми податкового кредиту за період 01.12.2012 по 31.12.2013 на загальну суму 4290778 грн., що виникли в результаті допущених порушень , відображених в пп.3.1.3. п. 3.1 розділу 3 Акта перевірки (а.с. 208-211).

Також відповідачем було перевірено дотримання встановлених строків сплати (перерахування) до бюджету податку на доходи фізичних осіб і встановлено порушення вимог пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168; п.п "а" п. 176.2 ст. 176 ПК України з боку позивача.

На думку податкового органу порушення позивача по податку на прибуток і по ПДВ виникли у зв'язку із:

- віднесенням до складу витрат вартості послуг по прийманню, зберіганню, відпуску і обліку нафтопродуктів від ТОВ "НТВ-204" на загальну суму 215448, 33 грн.;

- завищенням витрат на збут в сумі 19995 грн., в тому числі внаслідок віднесення до їх складу відшкодування залізничних витрат ТОВ "НТВ-2004" в сумі 14183, 79 грн. та послуг залізниці отриманих від ДТГО "Південно-західна залізниця" в сумі 5810, 72 грн.

Відповідач вважає, що отримання і використання наведених вище витрат у господарській діяльності позивача документально не підтверджено.

Суд встановив, що господарські відносини між МП "Мультисервіс" і TOB «НТВ - 2004» (код ЄДРПОУ 33168811) протягом періоду, що перевіряється, відбувались на підставі та у відповідності до укладеного сторонами Договору № 01\02-13П про надання послуг по прийманню, відпуску та обліку нафтопродуктів від 01.02.2013 (а.с. 47, том 1). Також кожний факт надання послуг оформлявся актом здачі-приймання робіт (надання послуг), що містяться в матеріалах справи.

Також позивачем долучено до матеріалів справи довідку Дунаєвецької ОДПІ від 16.12.2014 про результати проведення зустрічної перевірки ТОВ "НТВ-2004" щодо документального підтвердження господарських відносин із МП "Мультисервіс" за період з 01.02.2013 по 31.12.2013, якою підтверджено реальність здійснення господарських операцій та взаєморозрахунків між зазначеними юридичними особами. Звіркою встановлено відображення в податковому обліку господарських операцій та розрахунків ТОВ "НТВ-2004" із МП "Мультисервіс".

Крім того, між даними юридичними особами 31.01.2013 був укладений договір оренди №31\01\13-0 металевого резервуару.

Суд не погоджується із висновками відповідача про однакову мету двох вищевказаних договорів, оскільки умови договору № 01\02-13П про надання послуг передбачають наявність у замовника МП "Мультисервіс" орендованих ємкостей на території нафтобази, а договір №31\01\13-0 укладено з метою оренди металевого резервуару для зберігання нафтопродуктів, що підтверджується проведеними розрахунками та оформленими відповідними документами.

Щодо витрат позивача на доставку пального залізничним транспортом, суд вважає, що вони були правомірно відображені в рядку 06.2 Декларації на прибуток з огляду на таке.

Згідно з п. 4.9. договору поставки нафтопродуктів №31/01/1-13 від 31.01.2013, укладеного між позивачем та ТОВ "Компанія-Інтеграл" вартість транспортних витрат залежить від умов поставки, що узгоджуються в додаткових угодах до договору. У п.5.1 договору чітко вказується, що у разі поставки товару на умовах EXW, покупець, тобто МП "Мультисервіс", самостійно за свій рахунок організовує та забезпечує завантаження, вивезення та перевезення товару. Відповідно до додаткової угоди №2 від 05.02.2013, поставка товару здійснюється саме на умовах EXW. З огляду на це, залізничні витрати позивача, після доставки палива в місця розливу, були правомірно відображені в його декларації на прибуток.

На підтвердження того, що позивачем здійснювались вищезазначені залізничні витрати, відповідачу надавались для перевірки складені за період з 14.02.2013 по 09.08.2013 ДТГО "Південно-західна залізниця" відомості плати за користування вагонами і відомості за подавання, збирання вагонів та маневрову роботу, накопичувальні картки.

Також МП "Мультисервіс" долучило до матеріалів справи акти здачі-приймання робіт (надання послуг) та податкові накладні із зазначенням в номенклатурі послуг продавця: "відшкодування витрат по ЖД послугам", складені в результаті виконання Договору № 01\02-13П про надання послуг по прийманню, відпуску та обліку нафтопродуктів від 01.02.2013.

Представником позивача було зазначено про помилкову вказівку в поясненнях директора МП "Мультисервіс" на те, що позивач не є стороною у транспортуванні нафтопродуктів, оскільки з січня по серпень 2013 року саме МП "Мультисервіс" було зазначено, як отримувач товару у залізничних накладних та сплачувало відповідні кошти за послуги Укрзалізниці.

Відповідно до п.138.1. ст.138 ПК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п.п.138.10.3. п. 138.10 ст. 138 ПК України, до складу інших витрат включаються витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: е) витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; з) інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Пунктом 6 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Згідно з п.138.2. ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Як зазначено в ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. №996-XIV зі змінами та доповненнями, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з п.п.139.1.9. п.139.1. ст.139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Суд встановив, що наявні у МП "Мультисервіс" документи (накладні, рахунки, акти здачі-приймання робіт, відомості плати за користування вагонами та інші) якими оформлено надання послуг від ТОВ "НТВ-2004", ДТГО "Південно-західна залізниця", ТОВ "Компанія Інтеграл" є достатньою підставою віднесення вартості залізничних витрат до витрат підприємства.

В Акті перевірки Відповідачем встановлено, що у період, який підлягав перевірці, мале підприємство неправомірно віднесло то складу витрат відсотки за користування кредитом. Проте суд не погоджується із такими висновками.

Судом встановлено, що між ПАТ КБ "Приватбанк" Хмельницька філія та МП "Мультисервіс" було укладено кредитний договір від 21.02.2013 про надання кредиту для поповнення обігових коштів.

П.141.1 ст. 141 ПК України встановлено, що до складу витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обігу) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку.

Проведеною перевіркою встановлено, що позивачем було отримано кредитні кошти, в результаті чого понесено фінансові витрати на суму 23991, 88 грн. нарахованих і сплачених відсотків. Проте, відповідач вказує на те, що в даний період позивачем надавалась поворотна фінансова допомога іншим суб'єктам господарювання, а тому потреба в залученні додаткових обігових коштів була відсутня. Суд погоджується з думкою представника позивача, що законодавством України не встановлено заборони залучати кошти банку та надавати поворотну фінансову допомогу в один проміжок часу для здійснення господарської діяльності.

З урахуванням зазначених положень, невід'ємною ознакою правомірності віднесення позивачем будь-яких витрат до складу витрат, є зв'язок цих витрат з його господарською діяльністю, що і було встановлено судом в ході розгляду справи.

В статті 3 ГК України зазначено, що під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Оскаржуване податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 24.11.2014 №0054461703 винесено в результаті виявлених порушень вимог пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168; п.п "а" п. 176.2 ст. 176 ПК України, щодо недотримання встановлених строків сплати (перерахування) до бюджету податку на доходи фізичних осіб. В акті перевірки податкова зазначає, що позивач прострочив встановлені строки сплати податку з доходів фізичних осіб, що призвело до виникнення заборгованості, згідно з вимогами ст.ст. 129-131 ПК України. На суму податкового боргу нараховується пеня в розмірі 120% річних облікової ставки НБУ, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (частини) погашення, залежно від того яка з величин таких ставок є більшою, за кожен календарний день прострочення у його сплаті в сумі 6,08 грн.

Судом встановлено, що за період з грудня 2012 року по грудень 2013 року позивач перерахував до бюджету податок з доходів фізичних осіб в сумі 5052,00 грн., дотримуючись встановленого пп.168.1.5 п.168.1 ст.168 ПК України місячного строку. ПДФО з нарахованого, але не виплаченого доходу за пенвний місяць, сплачувався позивачем до бюджету не пізніше 30 календарних днів, наступних за останнім днем місяця.

Відповідно до п.п.168.1.1, п.п. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу. Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Згідно з п.п. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 ПК України якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

В силу п.п. "а" п. 176.2 ст. 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Отже, законодавство ставить до податкових агентів вимогу перераховувати податок на доходи фізичних осіб (у випадку нарахування, але не виплати доходу платнику податків) саме в межах місячного податкового періоду в якому нарахований такий дохід.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Податковий агент зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.

Згідно з положеннями підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 ПК України податкові декларації подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відтак, з урахуванням наведеного, податок, який підлягає утриманню з нарахованого, але не виплаченого (не наданого) доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки для місячного податкового періоду. Тобто 10 календарних днів для сплати податкового зобов'язання, починають розраховуватись після 20 числа (як граничного строку, передбаченого Податковим кодексом України для подання місячної податкової декларації), незалежно від того, чи передбачено подання самої декларації.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення ст. 71 КАС України передбачають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ч.1, ч.3 ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Зважаючи на викладені обставини, суд дійшов висновку, що позивачем обгрунтовано заявлені у позові вимоги, підтверджено їх належними та допустимими доказами, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 71, 86, 94, 158-163, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення форми "Р" від 24.11.2014 №0005592201, №0005602201, №0054461703.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 17 січня 2015 року 11:00

Суддя /підпис/М.Є. Ніколайчук "Згідно з оригіналом" Суддя М.Є. Ніколайчук