Ухвала

від 12.03.2015 по справі 822/5323/14

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/5323/14 Головуючий у 1-й інстанції: Ніколайчук М.Є.

Суддя-доповідач: Сторчак В. Ю.

12 березня 2015 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сторчака В. Ю.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Ватаманюка Р.В. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Майданюк Я.Л.,

представника позивача - Шпака Артема Павловича,

представника позивача - Юровської Ірини Станіславівни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Кам'янець-Подільської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 січня 2015 року у справі за адміністративним позовом Малого підприємства "Мультисервіс" до Кам'янець-Подільської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

МП "Мультисервіс" звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду із позовом до Кам'янець-Подільської ОДПІ про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.11.2014 року №0005592201, яким МП "Мультисервіс" збільшено грошове зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 61615, 00 грн., №0005602201, яким МП "Мультисервіс" збільшено грошове зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 70630, 50 грн., №0054461703, яким МП "Мультисервіс" збільшено грошове зобов'язання по податку на доходи найманих працівників на загальну суму 350,60 грн.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 16.01.2015 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення форми "Р" від 24.11.2014 року №0005592201, №0005602201, №0054461703.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Заслухавши суддю-доповідача та думку учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи наступне.

МП "Мультисервіс" взято на облік в органах Державної податкової служби 25.11.1992 року. Основний вид діяльності - оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами.

Працівниками Кам'янець-Подільської ОДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку МП "Мультисервіс", за результатами якої складено акт перевірки №1453/22-09-22-01/14162999 від 11.11.2014 року "Про результати документальної планової виїзної перевірки малого підприємства "Мультисервіс" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011р. по 31.12.2013р., правильності нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, контроль за додержанням якого покладено на Міндоходів, за період з 01.01.2011р. по 31.12.2013р."

Зокрема в акті зафіксовано порушення по податку на прибуток шляхом завищення задекларованих позивачем показників у рядку 06.2 Декларації "Витрати на збут" всього на суму 259436 грн., та завищення задекларованих позивачем показників у рядку 06.3 Декларації "Фінансові витрати" відповідно до пп. 138.10.5 розділу ІІІ Податкового кодексу України".

Крім того, встановлено порушення по податку на додану вартість, які полягають у завищенні суми податкового кредиту за період 01.12.2012 по 31.12.2013 року на загальну суму 4290778 грн., що виникли в результаті допущених порушень, відображених в пп.3.1.3. п. 3.1 розділу 3 Акта перевірки.

Податковий орган вважає, що порушення позивача по податку на прибуток і по ПДВ виникли у зв'язку із:

- віднесенням до складу витрат вартості послуг по прийманню, зберіганню, відпуску і обліку нафтопродуктів від ТОВ "НТВ-2004" на загальну суму 215 448, 33 грн.;

- завищенням витрат на збут в сумі 19 995 грн., в тому числі внаслідок віднесення до їх складу відшкодування залізничних витрат ТОВ "НТВ-2004" в сумі 14183,79 грн. та послуг залізниці отриманих від ДТГО "Південно-західна залізниця" в сумі 5810,72 грн., оскільки отримання і використання наведених витрат у господарській діяльності позивачем документально не підтверджено.

Крім того, було перевірено дотримання встановлених строків сплати (перерахування) до бюджету податку на доходи фізичних осіб і встановлено порушення вимог пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168; пп. "а" п. 176.2 ст. 176 ПК України з боку позивача.

На підставі висновків акту прийнято податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 24.11.2014 року:

- №0005592201 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 61615, 00 грн.;

- №0005602201 про збільшення суми грошового зобов'язання по ПДВ на загальну суму 70630, 50 грн.;

- №0054461703 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на доходи найманих працівників на загальну суму 350, 60 грн.

Позивач вважає висновки акту невірними, а прийняті рішення податкового органу про збільшення суми грошового зобов'язання - необґрунтованими, а тому оскаржив їх до суду.

Суд першої інстанції, скасовучі прийняті податкові повідомлення-рішення, виходив з того, що наявні у МП "Мультисервіс" документи (накладні, рахунки, акти здачі-приймання робіт, відомості плати за користування вагонами та інші), якими оформлено надання послуг від ТОВ "НТВ-2004", ДТГО "Південно-західна залізниця", ТОВ "Компанія Інтеграл" є достатньою підставою віднесення вартості залізничних витрат до витрат підприємства.

Відповідно до частини 1 статті 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія судів погоджується із висновками суду першої інстанції по суті спору та вважає за потрібне зазначити наступне.

Стосовно операцій щодо придбання від ТОВ "НТВ-2004" послуг, апелянт зазначає, що факт приймання нафтопродуктів не підтверджено актами (форми №5-НП), журналом обліку надходження нафтопродуктів (форма №6-НП), журналом вимірювань нафтопродуктів у резервуарах (форма №7-НП), а також підприємством не надано товарної книги кількісного обліку нафтопродуктів за видами, марками (форма №31-НП).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138 ПК України до складу інших витрат включаються витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: е) витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; з) інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Пунктом 6 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року №318, витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Як зазначено в статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. №996-XIV зі змінами та доповненнями, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з підпунктом 139.1.9. пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

МП "Мультисервіс" не має змоги забезпечити процеси приймання, обліку, зберігання та відпуску нафтопродуктів у відповідності до вимог Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, у зв'язку із чим МП "Мультисервіс" укладено договір із власником нафтобази ТОВ "НТВ-2004" від 01.02.2013 року №01/02-13П про надання повного комплекту послуг по прийманню, обліку, зберіганню та відпуску нафтопродуктів.

Крім того, між МП "Мультисервіс" та ТОВ "НТВ-2004" 31.01.2013 був укладений договір оренди №31\01\13-0 металевого резервуару.

Відповідно до предмета укладеного договору від 01.02.2013 року №01/02-13П, ТОВ "НТВ-2004" (Виконавець) зобов'язується приймати, зберігати в ємностях, що орендовані МП "Мультисервіс" (Замовник), та перебувають у користуванні ТОВ "НТВ-2004", здійснювати облік і випуск нафтопродуктів, прийнятих на зберігання у МП "Мультисервіс".

Приймання нафтопродуктів Виконавцем здійснюється шляхом отримання нафтопродуктів, що відправлені автомобільним чи/та залізничним транспортом на ім'я Замовника (п. 2.3 Розділу ІІ Договору від 01.02.2013 року №01/02-13П).

Тобто, при доставці нафтопродуктів на нафтобазу ТОВ "НТВ-2004" для МП "Мультисервіс", ТОВ "НТВ-2004" відповідно до вимог Інструкції №281 приймало нафтопродукти та складало необхідні акти та документи, відтак у МП "Мультисервіс" відсутній обов'язок щодо складання документів, якими підтверджується факт приймання нафтопродуктів, оскільки це обов'язок Продавця і Виконавця, який діє від імені Замовника.

Встановлено, що кожний факт надання послуг оформлявся актом здачі-приймання робіт (надання послуг), що містяться в матеріалах справи.

Крім того, у матеріалах справи міститься довідка Дунаєвецької ОДПІ від 16.12.2014 року про результати проведення зустрічної перевірки ТОВ "НТВ-2004" щодо документального підтвердження господарських відносин із МП "Мультисервіс" за період з 01.02.2013 по 31.12.2013 року, якою підтверджено реальність здійснення господарських операцій та взаєморозрахунків між зазначеними юридичними особами. Звіркою встановлено відображення в податковому обліку господарських операцій та розрахунків ТОВ "НТВ-2004" із МП "Мультисервіс".

Наведеним спростовується висновок податкового органу про однакову мету двох вищевказаних договорів, оскільки умови договору № 01\02-13П про надання послуг передбачають наявність у Замовника - МП "Мультисервіс" орендованих ємностей на території нафтобази, а договір №31\01\13-0 укладено з метою оренди металевого резервуару для зберігання нафтопродуктів, що підтверджується проведеними розрахунками та оформленими відповідними документами.

Стосовно завищення податкового кредиту та витрат на збут внаслідок віднесення до їх складу відшкодування залізничних витрат ТОВ "№НТВ-2004" та послуг ДТГО "Південно-західна залізниця", апелянт вважає, що МП "Мультисервіс" не є стороною відвантаження та отримання нафтопродуктів залізничним транспортом, а угодами на придбання нафтопродуктів не передбачено здійснення транспортування залізничним транспортом, що підтверджується поясненнями директора МП "Мультисервіс", що свідчить про відсутність взаємозв'язку понесених позивачем залізничних витрат з його господарською діяльністю.

Відповідно до пункту 4.9. Договору поставки нафтопродуктів від 31.01.2013 року №31/01/1-13, укладеного між МП "Мультисервіс" та ТОВ "Компанія-Інтеграл", вартість транспортних витрат залежить від умов поставки, що узгоджуються в додаткових угодах до договору.

У пункті 5.1 договору чітко вказується, що у разі поставки товару на умовах EXW, Покупець (МП "Мультисервіс") самостійно за свій рахунок організовує та забезпечує завантаження, вивезення та перевезення товару.

Відповідно до додаткової угоди від 05.02.2013 року №2, поставка товару здійснюється саме на умовах EXW. З огляду на це, залізничні витрати позивача, після доставки палива в місця розливу, були правомірно відображені в його декларації на прибуток.

На підтвердження того, що позивачем здійснювались вищезазначені залізничні витрати, відповідачу для перевірки надавались відомості плати за користування вагонами і відомості за подавання, збирання вагонів та маневрову роботу, накопичувальні картки, складені ДТГО "Південно-західна залізниця" за період з 14.02.2013 по 09.08.2013 року.

Також МП "Мультисервіс" долучило до матеріалів справи акти здачі-приймання робіт (надання послуг) та податкові накладні із зазначенням в номенклатурі послуг продавця: "відшкодування витрат по ЖД послугам", складені в результаті виконання Договору від 01.02.2013 року № 01\02-13П про надання послуг по прийманню, відпуску та обліку нафтопродуктів.

Крім того, представником позивача було зазначено про помилкову вказівку в поясненнях директора МП "Мультисервіс" на те, що позивач не є стороною у транспортуванні нафтопродуктів, оскільки з січня по серпень 2013 року саме МП "Мультисервіс" було зазначено, як отримувач товару у залізничних накладних та сплачувало відповідні кошти за послуги Укрзалізниці.

Щодо завищення фінансових витрат внаслідок віднесення до їх складу витрат відсотків, нарахованих за користування кредитом, апелянт зазначає, що відповідно до пункту 141.1 статті 141 ПК України до складу витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в т.ч. за будь-якими кредитами, позиками) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку. Проте, у МП "Мультисервіс" була відсутня потреба у залученні додаткових обігових коштів, оскільки в наявності у підприємства були власні кошти, які надавались іншим суб'єктам господарювання у вигляді фінансової допомоги без вимоги їх повернення, а тому позивачем завищено фінансові витрати, у зв'язку із віднесенням до їх складу відсотків, нарахованих за користування кредитом, які не пов'язані з провадженням його господарської діяльності.

Встановлено, що між ПАТ КБ "Приватбанк" Хмельницька філія та МП "Мультисервіс" було укладено кредитний договір від 21.02.2013 року про надання кредиту для поповнення обігових коштів.

Пунктом 141.1 статті 141 ПК України встановлено, що до складу витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обігу) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку.

З наведеного вбачається, що невід'ємною ознакою правомірності віднесення позивачем будь-яких витрат до складу витрат, є зв'язок цих витрат з його господарською діяльністю, що і було встановлено судом в ході розгляду справи.

Перевіркою встановлено, що позивачем було отримано кредитні кошти, в результаті чого понесені фінансові витрати на суму 23 991,88 грн. нарахованих і сплачених відсотків. Так, МП "Мультисервіс" було отримано кредитні кошти для поповнення обігових коштів від ПАТ КБ "Приватбанк" у вигляді овердрафту, тобто в момент недостатнього залишку коштів на рахунку для оплати за товари постачальникам підприємство отримало кредитування, і направило вказані кошти постачальникам за товар. Таким чином, витрати по сумах нарахованих та сплачених відсотків є витратами у зв'язку з провадженням господарської діяльності.

В акті перевірки наведено суми наданої фінансової допомоги, проте без вказівки на джерело їх походження, а тому податковим органом безпідставно зроблено висновок щодо відсутності потреби у залученні додаткових обігових коштів МП "Мультисервіс".

Крім того, апелянт вважає, що суд першої інстанції неправомірно скасував податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 24.11.2014 року №0054461703, яке винесено у зв'язку із недотриманням встановлених строків сплати (перерахування) до бюджету податку на доходи фізичних осіб.

В акті перевірки податковий орган зазначає, що позивач прострочив встановлені строки сплати податку з доходів фізичних осіб, що призвело до виникнення заборгованості, згідно з вимогами стеттей 129-131 ПК України.

Встановлено, що за період з грудня 2012 року по грудень 2013 року позивач перерахував до бюджету податок з доходів фізичних осіб в сумі 5 052,00 грн., дотримуючись встановленого пп.168.1.5 п.168.1 ст.168 ПК України місячного строку. ПДФО з нарахованого, але не виплаченого доходу за певний місяць, сплачувався позивачем до бюджету не пізніше 30 календарних днів, наступних за останнім днем місяця.

Відповідно до підпунктів 168.1.1, 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу. Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Згідно з підпунктом 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 ПК України якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

В силу підпункту "а" пункту 176.2 статті 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Отже, законодавство ставить до податкових агентів вимогу перераховувати податок на доходи фізичних осіб (у випадку нарахування, але не виплати доходу платнику податків) саме в межах місячного податкового періоду в якому нарахований такий дохід.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Податковий агент зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.

Згідно з положеннями підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 ПК України податкові декларації подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відтак, з урахуванням наведеного, податок, який підлягає утриманню з нарахованого, але не виплаченого (не наданого) доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки для місячного податкового періоду. Тобто 10 календарних днів для сплати податкового зобов'язання, починають розраховуватись після 20 числа (як граничного строку, передбаченого Податковим кодексом України для подання місячної податкової декларації), незалежно від того, чи передбачено подання самої декларації.

Враховуючи наведені положення законодавства, позивачем не порушено строки сплати ПДФО.

Підсумовуючи наведене, суд приходить до висновку, що МП "Мультисерівіс" повністю доведено та підтверджено отримання послуг від ТОВ "НТВ -2004" у межах господарської діяльності та правомірно сформовано податковий кредит та витрати, понесені у зв'язку із отриманням послуг від ТОВ "НТВ-2004". Крім того, судом встановлено, що витрати на транспортування нафтопродуктів залізницею були понесені виключно для забезпечення поставки нафтопродуктів з метою їх подальшого використання у господарській діяльності, а тому такі витрати були правомірно віднесені до витрат, що понесені МП "Мультисервіс" у зв'язку із господарською діяльністю.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги відповідача не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції, а прийняті податковим органом повідомленні-рішення від 24.11.2014 року №0005592201, яким МП "Мультисервіс" збільшено грошове зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 61615, 00 грн., №0005602201, яким МП "Мультисервіс" збільшено грошове зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 70630, 50 грн., та №0054461703, яким МП "Мультисервіс" збільшено грошове зобов'язання по податку на доходи найманих працівників на загальну суму 350, 60 грн., є такими, що прийняті безпідставно та необґрунтовано, а тому їх слід скасувати, а заявлений позов задовольнити.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 198, статтею 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Кам'янець-Подільської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 січня 2015 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 19 березня 2015 року.

Головуючий Сторчак В. Ю.

Судді Ватаманюк Р.В.

Мельник-Томенко Ж. М.