Рішення

від 15.01.2015 по справі 910/19042/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/19042/14 15.01.15 р.

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаетон-С"

до Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав"

про визнання договору припиненим

Суддя Зеленіна Н.І.

При секретарі судового засідання Пархоменко Ю.Л.,

за участю представників сторін:

від позивача: Ковтун Н.В. за довіреністю № б/н від 24.03.2014 р.;

від відповідача: Хлєбніков С.Г. за довіреністю № б/н від 16.06.2014 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фаетон-С" звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" про визнання договору припиненим.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.09.2014 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 23.09.2014 р.

19.09.2014 р. через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив по справі.

Ухвалою від 23.09.2014 р. розгляд справи відкладено на 28.10.2014 р.

24.10.2014 р. через канцелярію суду від позивача надійшли додаткові документи по справі.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 28.10.2014 р. у зв'язку з перебуванням судді Зеленіної Н.І. на лікарняному справу передано для розгляду судді Лиськову М.О.

Ухвалою від 28.10.2014 р. справу прийнято до провадження суддею Лиськовим М.О., розгляд справи призначено на 18.11.2014 р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 31.10.2014 р. у зв'язку з виходом з лікарняного справу передано для розгляду судді Зеленіній Н.І.

Ухвалою від 31.10.2014 р. справу прийнято до провадження.

У судовому засіданні 18.11.2014 р. представник відповідача подав суду клопотання про продовження строку вирішення спору у справі на 15 днів.

Ухвалою від 18.11.2014 р. продовжено строк вирішення спору у справі на 15 днів, розгляд справи відкладено на 02.12.2014 р.

01.12.2014 р. від позивача надійшли додаткові документи по справі.

У судовому засіданні 02.12.2014 р. оголошувалась перерва до 15.01.2015 р.

11.12.2014 р. від позивача надійшли заперечення на відзив.

У судовому засіданні 15.01.2015 р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечив.

У судовому засіданні 15.01.2015 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

01.11.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фаетон-С" (надалі - позивач, Користувач) та Приватною організацією "Українська ліга авторських і суміжних прав" (надалі - відповідач, УЛАСП) укладено № КБР-07/11/11 (надалі - Договір).

Відповідно до п. 2.1. Договору, Користувач здійснює публічне виконання оприлюднених музичних творів, фонограм, а також зафіксованих у фонограмах виконань, публічну демонстрацію відеограм, а також зафіксованих у відеограмах виконань (далі разом - Твори), а УЛАСП надає Користувачу, на умовах, визначених цим Договором, право (невиключну ліцензію) на таке виконання та здійснює збір винагороди (роялті). Користувач зобов'язується виплачувати винагороду (роялті) УЛАСП відповідно до даного Договору та Закону.

Пунктами 4.1., 4.2. Договору сторони домовились, що цей Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 01.11.2012 року, а в частині невиконаних фінансових зобов'язань, фінансових санкцій та будь-яких інших зобов'язань - до їх повного виконання. У випадку, якщо жодна із Сторін не повідомить письмово іншу Сторону про припинення дії Договору протягом місяця до настання зазначеної в п. 4.1. дати припинення дії Договору, дія договору вважається подовженою на той самий строк і на тих же умовах. Таке повідомлення має бути надіслане засобами поштового зв'язку із зазначенням вказаних в цьому договорі поштових реквізитів Сторони, на адресу якої направлено листа.

Зобов'язанням, згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 1108 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензіар), може надати іншій особі (ліцензіату) письмове повноваження, яке надає їй право на використання цього об'єкта в певній обмеженій сфері (ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності). Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності може бути оформлена як окремий документ або бути складовою частиною ліцензійного договору. Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності може бути виключною, одиничною, невиключною, а також іншого виду, що не суперечить закону. Невиключна ліцензія не виключає можливості використання ліцензіаром об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об'єкта у зазначеній сфері.

Згідно зі ст. 1109 цього ж Кодексу, за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону. У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.01.2012 р. позивач звернувся до відповідача із листом № 59, у якому повідомив, що з 01.09.2012 р. буде закритий на ремонт для зміни напрямку діяльності. Далі підприємство працюватиме за ліцензією торгової марки «Олива», яка має свій музичний супровід, витриманий в стилі даної торгової марки, у зв'язку з чим просив розірвати договір та роялті не нараховувати.

27.08.2012 р. позивач направив на адресу відповідача лист, яким повідомив про дострокове розірвання Договору.

При цьому, наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що відповідач не погоджується з позицією щодо припинення дії Договору, а направлені позивачем листи не вважає запереченнями проти продовження дії Договору.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відтак зазначена норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.

Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, що в рівній мірі означає як наявність права, так і його відсутність або й відсутність обов'язків.

Зі змісту ч. 3 ст. 16 ЦК України вбачається, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Крім того, законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (ст. ст. 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема ст. 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Аналогічна правова позиція Верховного суду України викладена у постанові від 21.05.2012 р. № 6-20цс11.

З урахуванням викладеного, суд вважає обраний позивачем спосіб захисту права таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим наявний спір між сторонами підлягає вирішенню судом.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та з'ясувавши всі фактичні обставини даної справи, суд зазначає наступне.

Пунктом 4.2. Договору сторони передбачили можливість автоматичного продовження дії договору на наступний строк у разу відсутності повідомлення жодної із сторін про припинення дії Договору протягом місяця до настання зазначеної в п. 4.1. дати припинення дії Договору. Повідомлення має бути надіслане засобами поштового зв'язку із зазначенням вказаних в цьому договорі поштових реквізитів Сторони, на адресу якої направлено листа.

Суд відзначає, що у направлених до закінчення строку дії Договору на адресу відповідача листах позивач беззаперечно висловив небажання продовжувати надалі відносини за спірним Договором, у зв'язку з чим зазначений договір не може вважатись продовженим на наступний строк.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Заперечення відповідача до уваги судом не приймається з підстав їх недоведеності та невідповідності фактичним обставинам справи і вимогам закону.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами та не спростованими належним чином і у встановленому порядку відповідачем, а відтак такими, що підлягають задоволенню.

За правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 4 3 , 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати припиненим Договір № КРБ-07/11/11 від 01.11.2011 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фаетон-С" та Приватною організацією "Українська ліга авторських і суміжних прав" з 01.11.2012 року.

3. Стягнути з Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" (02152, м. Київ, вул. Березняківська, 8; код ЄДРПОУ 37396233) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаетон-С" (01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 8/16; код ЄДРПОУ 31988212) 1 218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. судового збору.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 22.01.2015 р.

Суддя Н.І. Зеленіна