Ухвала

від 15.01.2015 по справі 2а-11153/11/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2015 року Справа № 2920/12/9104 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Старунського Д.М.,

суддів Курильця А.Р., Ніколіна В.В.,

за участю секретаря судового засідання Лемцьо І.В.,

представника позивача Цитульського В.І.

представника відповідача Гурняк Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 9 грудня 2011 року у справі за позовом Приватного підприємства «Корпус-Пі» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

ПП «Корпус-Пі» 13.10.2011 року звернулося в суд з адміністративним позовом до ДПІ у Залізничному районі м. Львова, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 18.08.2011 року №0002332302/27023, від 18.08.2011 року №0002342302/27024, від 30.09.2011 року №0002672302/31947 .

В позовній заяві зазначає, що висновки акта перевірки про нікчемність договору про надання послуг ґрунтується виключно на припущеннях відповідача про те, що контрагент ПП «Ільвест Плюс» не могло надати позивачу обумовлені в договорі та актах приймання -здавання послуг,так як акт перевірки не містить жодних документальних підтверджень наведених припущень. На час укладення та виконання договору від 29.04.2008 року контрагент позивача ПП «Ільвест Плюс» було зареєстровано в ЄДРПОУ, було юридичною особою, наділеною цивільною правоздатністю і дієздатністю, було платником податку на додану вартість; отримання позивачем послуг на підставі вказаного договору та проведення її оплати документально підтверджено, контрагент позивача по вересень 2008 року подавав податкову звітність, а тому висновки контролюючого органу про можливу нікчемність господарських відносин з ПП «Ільвест Плюс» є необґрунтованими.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 9 грудня 2011 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення рішення, винесені ДПІ в Залізничному районі м. Львова від 18.08.2011 року №0002332302/27023, від 18.08.2011 року №0002342302/27024, від 30.09.2011 року №0002672302/31947.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ДПІ у Залізничному районі м. Львова оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Апелянт зазначає, що згідно направленої в ДПІ в Залізничному районі м. Львова листом від 04.04.2011 року довідки Знам"янської ОДПІ №1/23-10/35102066 від 01.04.2011 року «Про неможливість проведення зустрічної перевірки суб'єкта господарювання ПП «Ільвест Плюс», щодо підтвердження господарських відносин з платником податків, які формували податковий кредит та податкове зобов'язання за березень - грудень 2008 року встановлено, що зустрічну звірку неможливо провести у зв'язку з тим, що підприємство не знаходиться за юридичною адресою, у нього відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь -якого виду діяльності, Остання податкова звітність подана за вересень 2008 року. Тому він вважає, що позивач включив до складу валових витрат 773775 грн. згідно видаткових накладних, виписаних ПП «Ільвест Плюс» та включив до складу податкового кредиту суму ПДВ 154755 грн. згідно виписаних податкових накладних на придбання консультаційних робіт по зовнішньо - економічній діяльності і робіт по підготовці документів для митного оформлення неправомірно. Апелянт вважає встановленим факт відсутності надання послуг, що свідчить про укладення угоди між ПП «Корпус Пі» та ПП «Ільвест Плюс» без мети настання реальних правових насідків, тому зазначені правовідносини відповідно до пп.1,2 ст.215, пп.1,5 ст.203 ЦК України є нікчемними і в силу ст. 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

При апеляційному розгляді представник позивача вимоги апеляційної скарги заперечив, вважаючи ухвалене рішення законним та обґрунтованим.

Представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримала з підстав, зазначених в апеляційній скарзі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно копії свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №382377, позивач зареєстрований у ЄДР 07.03.1996 року та присвоєно ідентифікаційний код 23963669. Згідно довідки ГУ Статистики у Львівській області АА №297426, до основних видів діяльності позивача відноситься, зокрема, організація перевезень вантажів, торгівля.

Згідно копії облікової картки №20900/10/08/100238, позивача взято на облік у відділі Львівської митниці суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності з 26.03.1998 року.

Позивач отримав ліцензію серії АВ №480659 на право посередницької діяльності митного брокера.

Відповідно до наказу ДМС України №892 від 14.12.2004 року позивачу видано свідоцтво №20000/063БМ-02434 про визнання підприємства декларантом.

Відповідно до наказу ДМС України №1498 від 30.12.2008 року позивач отримав свідоцтво №000153/00 на право здійснення митної брокерської діяльності.

10.10.2003 позивачу видано свідоцтво №17741060 про реєстрацію платника податку на додану вартість.

На підставі наказу від 11.07.2011 року №778 та направлення від 12.07.2011 року №760 ДПІ в Залізничному районі м. Львова проведено позапланову виїзну перевірку ПП «Корпус- Пі» з питань взаємовідносин з ПП «Ільвест Плюс» за період з 01.04.2008 року по 30.09.2008 року.

При перевірці податковим органом встановлено порушення позивачем вимог:

- п.5.1., пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5,пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся всього в сумі 193443,75 грн. (в тому числі за 2 квартал 2008 року в сумі 67650 грн., за 3 квартал 2008 року в сумі 125793,75 грн.);

-пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся всього у сумі 154755 грн. (в тому числі за квітень 2008 року в сумі 3410 грн., за травень 2008 року в сумі 24090 грн., за червень 2008 року в сумі 26620 грн., за липень 2008 року в сумі 34030 грн., за серпень 2008 року в сумі 22750 грн., за вересень 2008 року в сумі 43855 грн.).

За результатами перевірки податковим органом складено акт від 25.07.2011 року №1884/23-2/23963669 .

На підставі висновків акта перевірки податковим органом винесено податкові повідомлення -рішення від 18.08.2011 року:

- №0002342302/27024, яким визначено позивачу податкове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 193443,75 грн., в тому числі за основним платежем 154755 грн. та за штрафними санкціями 38688,75 грн.;

- №0002332302/27023, яким визначено позивачу податкове зобов'язання по податку на прибуток в сумі 241804,69 грн., в тому числі за основним платежем 193443,75 грн. та за штрафними санкціями 48360,94 грн.

За наслідками адміністративного оскарження рішенням ДПА у Львівській області від 27.09.2011 року №25666/10/25-005/2090 залишено без змін податкове повідомлення - рішення ДПІ в Залізничному районі м. Львова від 18.08.2011 року №0002332302/27023, скасовано податкове повідомлення - рішення ДПІ в Залізничному районі м. Львова від 18.08.2011 року №0002342302/27024 в частині 54120 грн. основного платежу по податку на додану вартість та 13530 грн. застосованої штрафної санкції, а в іншій частині податкове повідомлення -рішення ДПІ в Залізничному районі м. Львова від 18.08.2011 року №0002342302/27024 залишено без змін.

За наслідками адміністративного оскарження ДПІ в Залізничному районі м. Львова винесено податкове повідомлення - рішення від 30.09.2011 року №0002672302/31947, яким визначено позивачу податкове зобов'язання по податку на додану вартість всього в розмірі 125793,75 грн., в тому числі за основним платежем 100635 грн. та за штрафними санкціями 25158,75 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з чим погоджується апеляційна інстанція, виходив з того, що відповідачем не наведено доказів вини позивача у порушенні публічного порядку, а відтак нікчемності правочинів та безтоварності господарських операцій.

Так, 29.04.2008 року між позивачем ( замовник) та контрагентом ПП «Ільвест Плюс» ( виконавцем) укладено договір №4/29. Відповідно до п.1 вказаного договору, замовник доручає, а виконавець бере на себе обов'язок надавати консультаційні послуги по зовнішньо -економічній діяльності, митному оформленню товарів, майна, транспортних засобів та інших предметів (товарів) на умовах, передбачених цим договором в термін від дати підписання договору і на протязі 1 року. Згідно п.3 вказаного договору, до обов'язків виконавця відноситься надання таких послуг: інформаційне забезпечення по митному законодавству України, розрахунок митних платежів по заданому товару, консультації по отриманню дозвільних документів, розробка і підтримка програмного забезпечення для організації ведення ЗЕД згідно потреб замовника, первинна робота з документами для підготовки їх для митного оформлення, складання зовнішньоекономічних контрактів.

На підтвердження виконання умов вказаного договору сторонами підписані акти прийомки - здачі робіт згідно договору №4/29 від 29.04.2008 року, копії яких долучено до матеріалів справи (том 1 а.с.43-49).

За результатами операцій по вказаному договору ПП «Ільвест Плюс» виписано позивачу податкові накладні від 30.09.2008 року №93000000010 на суму 219275 грн., в тому числі ПДВ 43855 грн., від 29.08.2008 року №8290000006 на суму 113750 грн. в тому числі ПДВ 22750 грн., від 31.07.2008 року №7310000008 на суму 170150 грн. в тому числі ПДВ в сумі 34030 грн., від 30.06.2008 року №6300000011 на суму 133100 грн. в тому числі ПДВ 26620 грн., від 30.05.2008 року №5300000024 на суму 120450 грн. в тому числі ПДВ 24090 грн., від 30.04.2008 року №4300000005 на суму 17050 грн. в тому числі ПДВ 3410 грн.(том 1 а.с.50 - 55).

Оплата по вказаному договору підтверджується наявними в матеріалах справи копіями виписок банку (том 1 а.с.56-100).

На підтвердження реальності операцій за вказаним договором позивачем також надано копії довідок з додатками та супровідні листи з додатками, які надані їх контрагентом ПП «Ільвест Плюс» на виконання умов договору та відображено в актах прийомки -здачі робіт (том 1 а.с.101 - том 3 а.с.127). Також позивачем надано копії ВМД, в яких вказано декларантом позивача та для оформлення яких виконано роботи згідно вищенаведеного договору та що відображено в актах прийомки -здачі робіт (том 3 а.с.128-том 5 а.с.6).

Відповідно до п.5.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.5.2.1 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до п.11.2.1. цього ж Закону , датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого ( нарахованого)податку у зв»язку з придбанням товарів ( послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями( іншими подібними документами згідно з пп.7.2.6 цього пункту) ( пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» ).

З матеріалів справи видно, що вказаний вище договір про надання послуг по забезпеченню позивача інформаційним матеріалом, зокрема, код УКЗЕЕД, з ПП «Ільвест Плюс» був викликаний необхідністю його використання для внесення отриманих даних до митних декларацій, які в свою чергу надавались митним органам для здійснення митних процедур. Вищенаведені обставини відповідачем не заперечувались та не спростовані жодними належними та допустимими доказами.

З урахуванням наведеного, отримання послуг від ПП «Ільвест Плюс» було необхідним для позивача та повністю використане в його подальшій господарській діяльності як митного брокера.

Вказано операції відображені позивачем у бухгалтерському обліку (том 5 а.с.14).

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за період що перевірявся були надані податкові накладні, які не мали недоліків та, порядок заповнення яких, відповідав встановленому чинним законодавством.

Системний аналіз вищезазначених норм та документів, наявних в матеріалах справи (накладних, податкових накладних, актів прийомки -здачі робіт, ВМД, довідок., супровідних листів) дає підстави зробити висновок, що документи, відповідають критеріям первинного документу, є достовірними та складені за результатами фактичного здійснення господарських операцій.

Отже, між позивачем та ПП «Ільвест Плюс» укладено господарський договір про надання консультаційних послуг по зовнішньо - економічній діяльності, митному оформленню товарів, майна, транспортних засобів та інших предметів (товарів), факт виконання яких підтверджений належним чином оформленими первинними документами зі сплатою позивачем у ціні товару податку на додану вартість, претензій до оформлення яких податковим органом не було, відтак позивач мав право включити до складу валових витрат кошти, затрачені на оплату цих послуг та сформувати податковий кредит по вказаних операціях.

Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Слід зазначити також, що контрагент позивача на час господарських операцій був за реєстрованим платником ПДВ, а також вказані угоди не визнавалися судом нікчемними.

Процесуальних судових рішень щодо притягнення керівників чи інших осіб до відповідальності за ухилення від оподаткування чи фіктивного підприємництва суду не представлено.

Податковим органом зроблено висновок про нікчемність правочинів та безтоварність господарських операцій, виходячи лише з неможливості проведення зустрічної перевірки контрагента ПП «Ільвест Плюс» із-за відсутності за місцем знаходження та відсутністю в контрагента трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення будь -якого виду діяльності.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що дані обставини не можуть вказувати на безтоварність господарських операцій в сукупності з іншими доказами, які наявні в матеріалах справи (договору, податкових накладних, актів прийомки -здачі робіт, ВМД, довідок, супровідних листів), оскільки надані контрагентом послуги не потребували наявності неабияких офісних та складських приміщень, виробничих потужностей та багатьох спеціалістів.

При перевірці контрагента податковим органом не досліджувалось питання наявності у нього приміщень, спеціалістів, основних засобів належним способом, жодних запитів до Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки чи до центрів зайнятості (за період здійснення операцій по договору) не скеровувалось (згідно довідки), не досліджувалось питання про наявність укладених договорів оренди контрагентом офісних та виробничих приміщень, найму працівників за період операцій по договору.

Судом вірно звернути о увагу на те, що перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу -землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Крім того, у разі кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України повинна враховуватися вина, яка полягає в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін, проте вирок суду, ухвалений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна або незаконного заволодіння ним не представлено, а відтак правочин, укладений позивачем не є нікчемним, тобто його нікчемність законом не встановлена.

Відповідачем також не наведено переконливих доводів про наявність обставин, які б свідчили про недобросовісність позивача як платника податків.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення податкового органу визнано протиправними і скасовано обгрунтовано.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив законне і обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і така задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 9 грудня 2011 року у справі №2а-11153/11 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, а в разі складання ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складання ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Д.М. Старунський

Судді А.Р. Курилець

В.В. Ніколін

Ухвала у повному обсязі складена 20.01.2015 року.