Постанова

від 22.01.2015 по справі 925/1494/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" січня 2015 р. Справа№ 925/1494/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Гаврилюка О.М.

Коротун О.М.

за участю представників сторін

від позивача: Луговський О.С. - представник за дов. №8-01-21 від 05.01.2015р.;

від відповідача: Полішкевич М.В. - представник за дов. б/н від 21.01.2015р.,

розглянувши апеляційну скаргу Міської громадської організації "Футбольний клуб "Макс"

на рішення Господарського суду Черкаської області від 30.10.2014 р.

у справі № 925/1494/14 (суддя: Єфіменко В.В.)

за позовом Черкаської міської ради

до Міської громадської організації "Футбольний клуб "Макс"

про стягнення коштів.

ВСТАНОВИВ:

Черкаська міська рада (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Міської громадської організації "Футбольний клуб "Макс" (далі - відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 93 130,60 грн. боргу та 3413,33 грн. пені за невиконання грошових зобов'язань по договору оренди землі від 20.12.2007р.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 30.10.2014р. позов задоволено повністю. Стягнуто з Міської громадської організації "Футбольний клуб "Макс" на користь Черкаської міської ради 93130,60 грн. боргу та 3413,33 грн. пені, а також 1930,87 грн. витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Міська громадська організація "Футбольний клуб "Макс" звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 30.10.2014р. у справі №925/1494/14 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд Черкаської області неповно з'ясував обставини справи, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, зокрема щодо застосування строків позовної давності відповідно вимоги суми відшкодування за період користування земельною ділянкою з дати прийняття рішення по дату набрання чинності договору, а саме з 20.12.2007р. по 14.02.2008р., у розмірі 3363,70 грн., що передбачено пп. «і» п. 31 договору.

Крім того, скаржник зазначив, що розмір орендної плати може змінюватись шляхом внесення відповідних змін до договору.

Також, скаржник зазначив, що застосування позивачем в односторонньому порядку орендної плати у розмірі 3% замість встановлених спірним договором 2% від нормативної грошової оцінки землі є неправомірним.

Ухвалою Київського апеляційного Господарського суду від 08.11.2014 р. апеляційну скаргу Міської громадської організації "Футбольний клуб "Макс" було прийнято до провадження.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду Черкаської області від 30.10.2014р. підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Міської громадської організації "Футбольний клуб "Макс" - без задоволення, з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, рішенням Черкаської міської ради від 20.12.2007р. № 4-279 міській громадській організації "Футбольний клуб "МАКС" була надана в оренду терміном на 49 років земельна ділянка площею 20 000 кв.м., яка знаходиться у м. Черкаси по вул. Героїв Дніпра навпроти гімназії № 31 під розташування та подальшу експлуатацію спортивного комплексу за рахунок земель Черкаської міської ради.

За функціональним використанням земельна ділянка віднесена:

- на період будівництва - до категорії земель, зайнятих поточним будівництвом та відведених під майбутнє будівництво;

- після завершення будівництва - до категорії земель громадського призначення.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно ст. 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати. При цьому органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, зобов'язані до 1 лютого надавати органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний орган державної податкової служби про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни (ст. 24 Закону України "Про оренду землі").

29.12.2007р. між сторонами було укладено договір оренди цієї земельної ділянки, який був зареєстрований у Черкаській регіональній філії ДП "Центр ДЗК при Держкомземі України" 15.02.2008 р. за № 040877500055 (далі - договір), предметом якого відповідно до умов договору є зобов'язання орендодавця на підставі рішення Черкаської міської ради від 20.12.2007р. № 4-279 надати, а орендар зобов'язався прийняти в строкове платне користування земельну ділянку, що за цільовим призначенням відноситься до земель рекреаційного призначення та земель водного фонду (прибережна захисна смуга), яка знаходиться по вул. Героїв Дніпра навпроти гімназії № 31.

Відповідно п. 5 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки, згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки управління земельних ресурсів у м. Черкаси від 29.12.2007р. № 1142-гр.- 2007р., становить:

- на період нормативного терміну будівництва з 20.12.2007р. по 20.06.2010р. -1046200,00 грн.;

- землі громадського призначення - 1464800,00 грн.

Згідно п. 9 договору річна орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється:

- на період нормативного терміну будівництва з 20.12.2007р. по 20.06.2010р. - у розмірі 2 % від її грошової оцінки і на час укладання цього договору становить 20924,00 грн.;

- після завершення будівництва, але не пізніше введення об'єкта в експлуатацію (землі громадського призначення) - в розмірі 3 % від її нормативної грошової оцінки і на час укладання цього договору становить 43944,00 грн.

Відповідно до п. 13 договору в разі проведення щорічної індексації нормативної грошової оцінки землі, внесення інших змін на підставі вимог діючого законодавства, а також в разі будь-яких змін Черкаською міською радою розмірів орендної плати, що діють в м. Черкаси, розмір грошової оцінки земельної ділянки та розмір щорічної орендної плати змінюватимуться без внесення змін та доповнень до цього договору.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне твердження скаржника, що розмір орендної плати може змінюватись шляхом внесення відповідних змін до договору та, що застосування позивачем в односторонньому порядку орендної плати у розмірі 3% замість встановлених спірним договором 2% від нормативної грошової оцінки землі є неправомірним.

Законом № 107-17 від 28.12.2007 р. до ст. 21 Закону України "Про оренду землі" були внесені зміни, що набрали чинності з 01.01.2008р., якими встановлено, що річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може бути меншою трикратного розміру земельного податку, тобто трьох відсотків від грошової оцінки землі.

Тобто, як правильно встановлено судом першої інстанції з початку дії договору, тобто з 15.02.2008р. по 20.06.2010р. нарахування відповідачу орендної плати здійснювалося відповідно до вимог ст. 21 Закону України "Про оренду землі", виходячи з трьох відсотків від грошової оцінки земельної ділянки (1046200,00 грн. на період будівництва) та з урахуванням індексу інфляції, який з 01.01.2008р. становив 1,028, тобто у розмірі 2688,73 грн. щомісячно (1046200,00 х 3 % х 1,028 : 12 = 2688,73).

3 01.01.2009 р. у зв'язку зі щорічною індексацією грошової оцінки землі розмір орендної плати становив 3097,42 грн. у місяць (коефіцієнт індексації - 1,152).

З 01.01.2010 р. у зв'язку зі щорічною індексацією грошової оцінки землі розмір орендної плати становив 3280,17 грн. у місяць (коефіцієнт індексації - 1,059).

З 21.06.2010 р. у зв'язку з закінченням нормативного терміну будівництва нарахування відповідачу орендної плати здійснюється виходячи із трьох відсотків від нормативної грошової оцінки землі вартістю 1464800,0 грн. (з розрахунку 43944,00 грн. у рік за землі громадського призначення), тобто, у розмірі 4592,61 грн. щомісячно (з урахуванням вищевказаних коефіцієнтів індексації).

З 15.02.2008 р. (з дати державної реєстрації договору) по 30.06.2014 р. відповідачу було нараховано 305 964, 50 грн. орендної плати згідно п. 9 договору.

Крім того, до суми нарахувань включена сума відшкодування за період користування земельною ділянкою з дати прийняття рішення по дату набрання чинності договору, а саме: тобто з 20.12.2007р. по 14.02.2008р., у розмірі 3363,70 грн., що передбачено підпунктом "і" п. 31 договору.

При цьому, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне твердження скаржника щодо застосування строків позовної давності відповідно вимоги суми відшкодування за період користування земельною ділянкою з дати прийняття рішення по дату набрання чинності договору, а саме з 20.12.2007р. по 14.02.2008р., у розмірі 3363,70 грн., що передбачено пп. «і» п. 31 договору, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Приписами п. 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» встановлено, що ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом. Посилання сторони на сплив позовної давності в процесі касаційного перегляду судового рішення не вважається такою заявою.

У суді апеляційної інстанції заявити про сплив позовної давності може сторона у спорі, яка доведе неможливість подання відповідної заяви в суді першої інстанції, зокрема у разі, якщо відповідну сторону не було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи місцевим господарським судом.

Проте, як вбачається з матеріалів справи скаржник був належним чином повідомлений про місце та час розгляду апеляційної скарги, що підтверджується відміткою відділу діловодства на зворотному боці ухвал Господарського суду Черкаської області від 01.09.2014р., 10.09.2014р., 07.10.2014р. та 21.10.2014р.

Дана відмітка, за умови, що її оформлено до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 13.08.2008р. № 01-8/482 «Про деякі питання застосування норм господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року»).

Як вбачається з поштових повернень (наявні в матеріалах справи), ухвали суду були направлені на адресу скаржника зазначену в витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а саме - 18001, Черкаська обл. м. Черкаси, Соснівський район, вул. Смілянська, буд. 142/3.

При цьому, Київський апеляційний господарський суд відзначає, що поштова кореспонденція (ухвала про відкриття апеляційного провадження) направлена за адресою вказаною у апеляційній сказі (20921, Черкаська обл. с. Боровиця, вул. Леніна, 185) повернулася до суду з відміткою, що за зазначено адресою не проживає.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, а саме розрахунку заборгованості (наявний в матеріалах справи) сума відшкодування за період користування земельною ділянкою у розмірі 3363,70 грн. була сплачена відповідачем.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, відповідач в порушення умов спірного договору розрахувався частково, а саме відповідачем було сплачено 216197, 60 грн. заборгованості за договором оренди землі.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Приймаючи до уваги викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного бору в сумі 93 130,60 грн.

Крім того, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3 413,33 грн. пені, з огляду на наступне.

Згідно з частиною першою ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною першою ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною третьою цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.14 договору за несвоєчасне внесення орендної плати стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який стягується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, але не більше визначеної законом ставки пені за несвоєчасну сплату земельного податку.

Так, для всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування штрафних санкцій, річних тощо, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно (аналогічна правова позиція викладена в ч. 1 п. 18 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005р. № 01-8/344 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені в доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році).

Київський апеляційний господарський суд, перевіривши суму пені погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо задоволення пені в сумі 3 413,33 грн.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог.

Таким чином, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що прийняте господарським судом рішення відповідає ст. ст. 43, 85 Господарського процесуального кодексу України, вимогам щодо законності та обґрунтованості, підстав для скасування чи зміни рішення, в тому числі, з мотивів, наведених в апеляційній скарзі не вбачається.

За таких обставин, рішення Господарського суду Черкаської області від 30.10.2014р. у справі №925/1494/14 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Міської громадської організації "Футбольний клуб "Макс" - задоволенню не підлягає.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 -105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Міської громадської організації "Футбольний клуб "Макс" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 30.10.2014р. у справі №925/1494/14 - залишити без змін.

3. Матеріали справи №925/1494/14 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді О.М. Гаврилюк

О.М. Коротун