Постанова

від 20.01.2015 по справі 910/7650/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" січня 2015 р. Справа№ 910/7650/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Гаврилюка О.М.

Коротун О.М.

за участю представників сторін

від позивача: Авторгов А.М. - представник за дов. б/н від 24.12.2013р.;

від відповідача: Яровий Я.В. - представник за дов. б/н від 16.01.2015р., Шевчук І.А. - представник за дов. б/н від 16.01.2015р.;

розглянувши апеляційну скаргу Спільного українсько-болгарського товариства з обмеженою відповідальністю "ХМЕСІЛ лтд"

на рішення Господарського суду м. Києва від 02.10.2014 року

у справі № 910/7650/13 (головуючий суддя: Ковтун С.А. судді Головатюк Л.Д. Шкурдова Л.М.)

за позовом Спільного українсько-болгарського товариства з обмеженою відповідальністю "ХМЕСІЛ лтд"

до Дочірнього підприємства "Домастер"

про стягнення 1198950,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Спільне українсько-болгарське товариство з обмеженою відповідальністю "ХМЕСІЛ лтд" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства "Домастер" (далі - відповідач) про стягнення 1198950,00 грн. за договором комісії №2 від 14.01.2008р.

Позовні вимоги були мотивовані невиконанням відповідачем своїх обов'язків за договором комісії № 2 від 14.01.2008р., внаслідок чого вказаний договір за ініціативою позивача було розірвано та у відповідача виник обов'язок повернути отримані кошти.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.10.2014р. в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Спільне українсько-болгарське товариство з обмеженою відповідальністю "ХМЕСІЛ лтд" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2014р. у справі №910/7650/13 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва неповно з'ясував обставини справи, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, зокрема суд першої інстанції безпідставно відмовив в прийнятті заяви про доповнення позову новими обставинами (збільшення розміру позовних вимог).

Крім того, скаржник зазначив, що суд першої інстанції не надав правової оцінки розписці від 04.03.2008р., чим фактично порушив вимогу щодо мотивування судового рішення.

Ухвалою Київського апеляційного Господарського суду від 07.11.2014 р. апеляційну скаргу Спільного українсько-болгарського товариства з обмеженою відповідальністю "ХМЕСІЛ лтд" було прийнято до провадження.

16.12.2014р. в судовому засіданні Київського апеляційного господарського суду було оголошено перерву на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2014р. розгляд апеляційної скарги було продовжено на 15 днів.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2014р. підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Спільного українсько-болгарського товариства з обмеженою відповідальністю "ХМЕСІЛ лтд" - без задоволення, з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 14.01.2008р. між Таневим Георги Цанковим (комітентом) та дочірнім підприємством "Кентавр ВТХ" (комісіонером) було укладено договір комісії № 2 від 14.01.2008р. (далі - договір комісії), предметом якого відповідно до умов договору є зобов'язання дочірнього підприємства "Кентавр ВТХ" здійснити для комітента за його рахунок від свого імені за обумовленою даним договором винагородою наступне: придбати нежитлове приміщення у м. Києві шляхом участі в конкурсі/аукціоні приватизації, площею до 250 кв.м. вартістю до двох мільйонів доларів США, що відповідало 10000000 гривень за курсом НБУ на день підписання даного договору.

На виконання п. 3.3 договору комісії Таневим Георги Цанковим було сплачено дочірньому підприємству "Кентавр ВТХ" аванс в розмірі 150000,00 доларів США, що підтверджується розпискою від 04.03.2008р.

22.02.2013р. між Таневим Георги Цанковим (цедентом) та спільним українсько-болгарським Товариством з обмеженою відповідальністю "ХМЕСІЛ лтд" (цесіонарієм) було укладено договір про відступлення права вимоги (цесії) (далі - договір цесії), відповідно до п. 1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, цедент відступає цесіонарієві, а цесіонарій набуває право вимоги, належне цедентові за договором комісії № 2 від 14.01.2008р., укладеним між Таневим Георги Цанковим та дочірнім підприємством "Кентавр ВТХ" (боржником).

Відповідно до п. 2 договору цесії цесіонарій набуває право вимагати від боржника реального та належного виконання наступних обов'язків:

а) належного виконання своїх зобов'язань за договором комісії;

б) повернення авансу, в розмірі 150000 доларів, сплаченого Таневим Георги Цанковим дочірньому підприємству "Кентавр ВТХ" відповідно до розписки від 04.03.2008р.

При цьому, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне твердження скаржника, що суд першої інстанції не надав правової оцінки розписці від 04.03.2008р., чим фактично порушив вимогу щодо мотивування судового рішення, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про судове рішення» від 23.03.2012р. №6, рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно із ст. 43 Господарського процесуального кодексу України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав і основних свобод людини та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, Відповідно до усталеної практики Європейського суду «… хоча стаття 6 Конвенції гарантує право на справедливий судовий розгляд, вона не встановлює жодних правил щодо прийняття доказів або щодо способів, якими вони мають бути оцінені…» (див. Гарсі Руїз проти Іспанії (ВП)Ю, №30544/96, №28, ECHR 1999-Ш). «.. Суд повторює, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди мотивувати їх ріщення, він не може розглядатися як такий, що вимагає детальну відповідь на кожний аргумент, наведений стороною в провадженні…» (див. Українська Прес-Група проти України, №72713/01, 18.05.2004р.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Рішенням Печерського районного суду міста Києва № 757/27411/13-ц від 25.03.2014р., залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 27.05.2014р., визнано недійсним договір комісії № 2 від 14.01.2008р., укладений між дочірнім підприємством "Кентавр ВТХ" та Таневим Георги Цанковим, як такий, що є фіктивним.

Тобто, як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, грошові кошти по договору комісії №2 від 14.01.2008р. фактично підприємству "Кентавр ВТХ" передані не були. Передача даних коштів мала місце на виконання договору доручення, укладеного 04.03.2008 р. між ДП "Кентавр ВТХ" в особі директора Танева Г.Ц. (компанією) та Рокицькою Н.Б. (повіреним), за яким Рокицька Н.Б. прийняла на себе зобов'язання здійснити певний комплекс дій для участі компанії у конкурсі по приватизації об'єкту нерухомості та набуття на нього права власності. Саме на виконання вказаного договору Танев Г.Ц., як представник компанії, передав Рокицькій Н.Б. аванс у розмірі 150000,00 доларів США.

Крім того, Печерським районним судом міста Києва було встановлено, що фактично підприємству "Кентавр ВТХ" грошові кошти по договору комісії № 2 від 14.01.2008р. передані не були, а договір комісії укладений з метою обґрунтування походження зазначених коштів у ДП "Кентавр ВТХ", у зв'язку з чим була надана розписка директора про їх отримання. Танев Г.Ц. та Белева В.Г., як співвласники ДП "Кентавр ВТХ", мали на меті виконати лише договір доручення від 04.03.2008р. на придбання нежитлового приміщення для ДП "Кентавр ВТХ", а договір комісії №2 від 14.01.2008р., за яким це приміщення начебто повинно було бути придбане для Танева Г.Ц., укладений лише для виду з метою обґрунтування походження готівкових коштів у ДП "Кентавр ВТХ" для подальшої їх передачі Рокицькій Н.Б. для виконання договору доручення від 04.03.2008р. Танев Г.Ц. фактично не передавав грошові кошти у розмірі 150000 доларів США згідно з договором комісії № 2 від 14.01.2008р. та розписки до нього, оскільки сторони мали на меті придбати нежитлові приміщення не для Танева Г.Ц., а для ДП "Кентавр ВТХ" згідно з іншим аналогічним договором, а саме з договором доручення від 04.03.2008р., на виконання якого Танев Г.Ц. фактично і передав вказані грошові кошти Рокицькій Н.Б., а тому договір комісії № 2 від 14.01.2008р. є фіктивним правочином, оскільки не спрямований на реальне настання правових наслідків, зумовлених ним. У цьому правочині внутрішня воля сторін не відповідає зовнішній, тобто сторони, укладаючи його не мали наміру створити правові наслідки, які обумовлені цим правочином.

Оскільки правочин - це дія особи (осіб), спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, дії особи, що вчиненні без наміру створити будь-які юридичні наслідки, не призводять до правочинів.

Такі правочини є фіктивними, тобто такими, які вчинені без наміру створення правових наслідків, що є підставою їх недійсності (ст. 234 Цивільного кодексу України). Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законом.

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З огляду на викладене, оскільки договір комісії є фіктивним, тобто не спрямований на набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків, він не створює цивільно-правових наслідків для Танева Георги Цанкова.

Оскільки, в силу ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, то як правильно встановлено судом першої інстанції відсутність у Танева Георги Цанкова вимог до відповідача свідчить не набуття їх спільним українсько-болгарським товариством з обмеженою відповідальністю "ХМЕСІЛ лтд" за договором про відступлення права вимоги (цесії).

Крім того, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне твердження скаржника, що судом першої інстанції було безпідставно відмовлено в прийнятті заяви про доповнення позову новими обставинами (збільшення розміру позовних вимог), з огляду на наступне.

Так, предметом розгляду справи №910/7650/13 є стягнення з відповідача грошових коштів за спірним договором та зобов'язання по якому Танев Г.Ц. відступив позивачу по договору цесії. Тобто підставою позову була заявлена відмова позивача від вказаного договору. Однак після визнання договору недійсним, позивач заявив, що підставою позову є вже не відмова від договору, а зобов'язання із безпідставного збагачення (ст. 1212 Цивільного кодексу України).

Тобто, заява позивача фактично є заявою про зміну підстав позову, оскільки у заяві йшлося про зміну обставин, на яких ґрунтувалася вимога позивача.

Сторони господарського процесу наділяються процесуальними правами та обов'язками з метою надання їм процесуальних засобів, завдяки використанню яких досягається змагальність судового процесу.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Оскільки відповідна заява Позивача свідчила про зміну підстави позову - тобто фактичних обставини, на яких ґрунтується вимога позивача, господарський суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що позивач на стадії розгляду справи по суті позбавлений права змінити предмет або підставу позову.

Заява позивача про зміну підстави позову, подана після початку розгляду господарським судом справи по суті, була залишена без розгляду і приєднана до матеріалів справи, про що суд першої інстанції зазначив в описовій частині рішення.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмовив в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Таким чином, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що прийняте господарським судом рішення відповідає ст. ст. 43, 85 Господарського процесуального кодексу України, вимогам щодо законності та обґрунтованості, підстав для скасування чи зміни рішення, в тому числі, з мотивів, наведених в апеляційній скарзі не вбачається.

За таких обставин, рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2014р. у справі №910/7650/13 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Спільного українсько-болгарського товариства з обмеженою відповідальністю "ХМЕСІЛ лтд" - задоволенню не підлягає.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 -105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Спільного українсько-болгарського товариства з обмеженою відповідальністю "ХМЕСІЛ лтд" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2014р. у справі №910/7650/13 - залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/7650/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді О.М. Гаврилюк

О.М. Коротун