Постанова

від 19.01.2015 по справі 922/3856/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" січня 2015 р. Справа № 922/3856/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Пушай В.І. , суддя Плужник О.В.

при секретарі Крупа О.О.

за участю представників сторін:

прокурора - Хряк О.О.

позивача - Данилко О.Ю., за довіреністю №38-07/11 від 05.01.15 р., Бондаренко К.В., за довіреністю № 69-07/2011 від 08.01.15 р.;

третьої особи на стороні позивача - не з'явився.

відповідача - Крячко О.В., за довіреністю №184 від 01.01.15 р.;

третьої особи на стороні відповідача - ОСОБА_4, за довіреністю б/н від 31.07.12 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Дергачівському районі Харківської області, м. Дергачі (вх. №3871Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 04.11.14 року у справі № 922/3856/14

за позовом Управління Пенсійного фонду України у Дергачівському районі Харківської області, м. Дергачі

3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Управління праці та соціального захисту населення Дергачівської районної державної адміністрації, м. Харків

до ТОВ "Дергачівський моторобудівний завод", м. Дергачі

з-я особа на стороні відповідача ОСОБА_6, м. Харків

про визнання недійсним договору

ВСТАНОВИЛА:

Управління Пенсійного фонду України в Дергачівському районі Харківської області звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ "Дергачівський моторобудівний завод" про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 03.06.2011 року, що розташована за адресою: Харківська обл., Дергачівський район, м. Дергачі, вул. Залізнична, 31-Ц.

Рішенням господарського суду Харківської області від 04.11.2014 року по справі №922/3856/14 (суддя Суслова В.В.) в позові відмовлено.

Позивач не погодився з зазначеним рішенням, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається, крім іншого, на порушення норм матеріального права при його прийнятті.

Просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 04.11.2014 року по справі №922/3856/14 та прийняти нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.

В поясненнях до апеляційної скарги, Управління Пенсійного фонду України в Дергачівському районі Харківської області зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги, що заяв про зміну умов договору або припинення умов договору ні від ТОВ "Дергачівський моторобудівний завод", ні від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області на адресу управління не надходило.

Отже, управління вважало, що договір суборенди продовжено на той самий термін і на тих самих умовах.

Не надходило до управління і жодного листа щодо того, що власник має намір використовувати приміщення для власних потреб, а тим більше, що має намір продати нежитлові будівлі.

Крім того, управління належним чином виконувало свої обов'язки за договором оренди, тому в разі продажу даної нежитлової будівлі мало переважне право перед іншими особами на її придбання.

Про те, що 06.04.2010 року між ТОВ "Дергачівський моторобудівний завод" та РВ ФДМУ по Харківській області було укладено договір №1287 купівлі-продажу об'єкту малої приватизації (група А) цілісного майнового комплексу колишнього підприємства "Дергачівський моторобудівний завод" (тобто, відбулася його приватизація орендарем), управління дізналося лише 27.10.2014 року.

Просить суд врахувати надані пояснення при вирішенні справи.

У відзиві на апеляційну скаргу, ТОВ "Дергачівський моторобудівний завод" зазначає, що позивач не обгрунтував, яким чином договір купівлі-продажу впливає на його права та обов'язки. Позивач не є стороною спірного правочину, а доводи, якими він пояснює зв'язок між своїми правами і обов'язками та спірним правочином, на думку відповідача, не відповідають законодавству.

Як зазначає відповідач, підставою перебування позивача в орендованих приміщеннях були не розпорядження Дергачівської РДА, а укладені між позивачем та відповідачем договори оренди №2/30 від 29.08.2001 року та №4/18 від 31.05.2002 року, що в наступному біли змінені на договір суборенди №49 від 17.05.2007 року. Тож позивач орендував приміщення не у держави, а в державного підприємства, що відповідно до ст. 5 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна" було орендодавцем.

В наступному позивач займав приміщення на праві суборенди у ТОВ "Дергачівський моторобудівний завод", яке в свою чергу було орендарем приміщень за договором з Регіональним відділенням ФДМУ по Харківській області.

Останнім терміном дії договору суборенди сторони зазначили 28.02.2011 року і після цього новий термін не встановлювали. Таким чином, з 28.02.2011 року позивач перебував у будівлі без належних правових підстав.

Просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 04.11.2014 року по справі №922/3856/14 - без змін.

Третя особа, ОСОБА_6, також надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає про законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції. Вказує на те, що вже понад три роки в належній йому будівлі знаходиться не лише позивач, але й Дергачівське управління праці та соціального захисту населення. На даний момент в Дергачівському районному суді знаходяться позовні заяви про виселення зазначених осіб зі спірного приміщення. Провадження по вказаним справам зупинено до вирішення цієї справи. Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

До початку розгляду справи за поданою апеляційною скаргою від Прокурора Дергачівського району Прокуратури Харківської області надійшло повідомлення про вступ у справу в порядку ст. 29 ГПК України, а також додатково надані письмові пояснення про те, що судом першої інстанції залишена поза увагою наявність порушень норм чинного законодавства при укладенні договору від 03.06.2011 купівлі-продажу нежитлової будівлі, розташованої по вул. Залізничній, 31 в м. Дергачі Харківської області, між ТОВ "Дергачівський моторобудівний завод" та ОСОБА_6

Як зазначає Прокурор Дергачівського району Прокуратури Харківської області у своїх поясненнях, Управління Пенсійного фонду України в Дергачівському районі є юридичною особою та входить до системи територіальних органів Пенсійного фонду України, який є центральним органом виконавчої влади, зареєстроване за юридичною адресою по вул. Залізничній, 31 в м. Дергачі, де знаходиться з 2002 року на підставі договорів оренди. Перший договір оренди укладений 29.08.2001року між Дергачівським державним моторобудівним заводом та Дергачівським районним управлінням Пенсійного фонду України, тобто орендувалися нежитлові приміщення в адміністративно-побутовому корпусі майнового комплексу, власником якого була держава.

Отже, державне підприємство орендувало приміщення у держави.

Підставами оренди цього приміщення були розпорядження Дергачівської районної державної адміністрації та Харківської облдержадміністрації.

Постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2000 року №1828 питання щодо забезпечення органів Пенсійного фонду приміщеннями, необхідними для належного виконання покладених на них функцій, покладене на державні адміністрації, у зв'язку з чим договори оренди укладалися лише на підставі розпоряджень Дергачівської районної державної адміністрації.

Крім того, після укладення договору оренди Управлінням проведений капітальний ремонт орендованих нежитлових приміщень.

Останній договір оренди (суборенди) укладений між ТОВ "Дергачівський моторобудівний завод" та Управлінням Пенсійного фонду України в Дергачівському районі 17.05.2007 року, термін дії якого закінчувався 16.04.2010 року, але на підставі додаткових угод продовжувався. Додатковою угодою №56 пролонгована дія договору суборенди до 28.02.2011 року.

Таким чином, відповідно до договору суборенди предметом договору оренди було державне майно.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Після закінчення договору оренди Орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін.

У разі, якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це Орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну дії договору.

Частиною 1 ст. 777 ЦК України передбачено, що наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк. Відповідно до ч. 2 ст. 777 ЦК України наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, у разі продажу речі, переданої у найм, має переважне право перед іншими особами на її придбання.

З огляду на викладене, судом першої інстанції не взято де уваги те, що:

- заяви про зміну умов договору або припинення договору ні від ТОВ "Дергачівський моторобудівний завод", ні від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області на адресу Управління не надходили, а тому Управління вважало, що договір суборенди продовжено на той самий термін і на тих самих умовах;

- до Управління не надходило жодного листа про те, що власник має намір використовувати приміщення для власних потреб, або повідомлення про наявність у власника наміру щодо продажу нежитлової будівлі, де розташовані орендовані приміщення;

- відповідачем порушені вимоги ч. 2 ст. 777 ЦК України, оскільки Управління належним чином виконувало свої обов'язки за договором оренди, а тому в разі продажу відповідної нежитлової будівлі воно мало переважне право перед іншими особами на її придбання.

Відповідно до 2 ст. 795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Під час розгляду справи судом першої інстанції позивачем зазначалося (у тому числі письмово), що акт приймання-передачі орендованого майна про повернення Управлінням Пенсійного фонду України в Дергачівському районі ТОВ "Дергачівський моторобудівний завод" нежитлових приміщень по вул. Залізничній, 31 в м. Дергачі відсутній.

Тобто на момент укладення спірного договору купівлі-продажу, договір суборенди між Управління Пенсійного фонду України в Дергачівському районі та ТОВ "Дергачівський моторобудівний завод" розірваний не був, що судом першої інстанції при розгляді справи також не взято до уваги.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ст. 638 ЦК України - договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

В порушення цих вимог закону у спірному договорі купівлі-продажу відсутні істотні умови, які необхідні при укладенні договору купівлі-продажу нежитлової будівлі, а саме:

- відсутні відомості про те, що на момент укладення договору у особи: Управління Пенсійного фонду України в Дергачівському районі та Управління праці та соціального захисту населення Дергачівської районної державної адміністрації;

- відсутні відомості щодо осіб, які мають переважне право на придбання цієї нежитлової будівлі;

- відсутні відомості про те, що частина нежитлового приміщення передана в оренду державним установам;

- відсутні пункти щодо огляду покупцем нежитлового приміщення до підписання договору купівлі-продажу.

З огляду на викладене, Прокурор Дергачівського району Прокуратури Харківської області вважає, що продавець (відповідач по справі) приховував факт перебування у нежитлових будівлях юридичних осіб - державних органів, а тому відповідно до ст. 230 ЦК України - обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Якщо одна із сторін правочину ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним.

Крім того, як зазначає Прокурор Дергачівського району Прокуратури Харківської області у своїх поясненнях, відповідно до ч. 4 ст. 2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств" (малу приватизацію), якщо в нежилих приміщеннях будинку, що є державною власністю, розміщується два або більше державних чи заснованих на оренді державного майна підприємств, то у разі прийняття рішення про приватизацію одного чи кількох із них займані ними приміщення, за відсутності заборони на приватизацію цього будинку, приватизуються разом з іншим майном підприємства після закріплення за названими співкористувачами займаних ними приміщень на праві повного господарського відання, оперативного управління або на договірних засадах.

Разом із цим, 06.04.2010 року між ТОВ "Дергачівський моторобудівний завод" та РВ ФДМУ по Харківській області укладений договір №1287 купівлі-продажу об'єкту малої приватизації (група А) - цілісного майнового комплексу колишнього підприємства "Дергачівський державний моторобудівний завод", тобто відбулася приватизація Орендарем цілісного майнового комплексу, про що Управління ПФУ в Дергачівському районі дізналося лише 27.10.2014 року із заперечень відповідача проти цього позову.

Вказане свідчить про порушення вимог чинного законодавства під час проведення приватизації цілісного майнового комплексу колишнього підприємства "Дергачівський державний моторобудівний завод", оскільки вона відбулася без повідомлення державних органів, розміщених у нежитловій будівлі, власником якої була держава, а також без закріплення за державними органами (у тому числі Управлінням ПФУ в Дергачівському районі) займаних ними приміщень на праві повного господарського відання, оперативного управління або на договірних засадах.

Таким чином, відповідач не повідомляв позивачу ні щодо своїх намірів стосовно приватизації, ні щодо подальшого продажу майна, а також не мав права розпоряджатися цим майном (у тому числі відчужувати за договором) у зв'язку з незаконністю набуття права на нього.

Оскільки позивач дізнався про те, що цілісний майновий комплекс "Дергачівського державного моторобудівного заводу" переданий із власності держави у власність відповідача (приватизований) вже після укладення спірного договору купівлі-продажу, то відповідачем порушені вимоги не лише ст. 230 ЦК України, але й ст. 235 ЦК України.

Крім того, судом першої інстанції не взято до уваги, що відповідачем порушені вимоги ст. 228 ЦК України та ст. 207 ГК України.

Відповідно до ч. З ст. 228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, такий правочин може бути визнаний недійсним.

Судова колегія, в межах вимог передбачених ст. 101 ГПК України, повторно розглянувши справу та перевіривши повноту, законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про залишення рішення господарського суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом першої інстанції 03 червня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дергачівський моторобудівний завод" (відповідачем) та ОСОБА_6 було укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, яка розташована за адресою: м. Дергачі, вул. Залізнична, 31.

Відповідно до п. 1.1. Договору, продавець (Товариство з обмеженою відповідальністю "Дергачівський моторобудівний завод") передає у власність покупця (ОСОБА_6) нежитлову будівлю, що розташована за адресою: Харківська область, Дергачівський район, м. Дергачі, вул. Залізнична, 31-Ц, а покупець приймає зазначене майно і сплачує за нього обумовлену грошову суму на умовах, визначених цим договором.

На земельній ділянці площею 0,4152 га розташований: адміністративно-побутовий корпус, загальною площею 6813,40 кв.м., який позначений в плані літ. "А-6". Кадастровий номер земельної ділянки 6322010100:00:004:0419.1.2. Майно, що є предметом купівлі-продажу за цим Договором, належить продавцю на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Дергачівською міською радою Харківської області від 29 квітня 2011 року та зареєстрованого Комунальним підприємством технічної інвентаризації "Інвенрос" Дергачівського району, Харківської області від 28 квітня 2011 року за реєстровим №400 в книзі 4, витяг про державну реєстрацію прав, виданий Дергачівським комунальним підприємством технічної інвентаризації "Інвенрос" Харківської області від 29 квітня 2011 року №29827572, реєстраційний № 33541714.

Пунктом 5.1. Договору передбачено, що право власності на майно у покупця виникає з моменту нотаріального посвідчення та реєстрації цього правочину у Державному реєстрі правочинів і не пов'язане з підписанням Акта приймання- передачі цього майна.

Однак, у будівлі, яка є предметом договору купівлі-продажу, на даний час розташовані Управління Пенсійного фонду України в Дергачівському районі в Харківській області та Управління праці та соціального захисту населення Дергачівської районної державної адміністрації, які й зареєстровані за адресою: 62301, Харківська область, Дергачівський район, м. Дергачі, вул. Залізнична, 31.

Позивач, дізнавшись про укладення договору купівлі-продажу від 03.06.2011 року, звернувся до суду з позовом про визнання недійсним вказаного договору, оскільки вважає, що права та законні інтереси позивача порушені, та спірний договір укладений з порушенням норм діючого законодавства, зазначаючи, що позивач та третя особа на стороні позивача знаходяться та зареєстровані у будівлі, яка є предметом спірного договору, на правах відповідно до договорів оренди, укладених з відповідачем та не були повідомлені про вчинення вищевказаного правочину.

Як правомірно зазначив суд першої інстанції у своєму рішенні, відповідно до вимог ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень .

Пунктом 2.5.2. Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 29.05.2013 року №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" визначено, що необхідно з урахуванням приписів статті 215 Цивільного кодексу України та статті 207 Господарського кодексу України розмежовувати види недійсності правочинів, а саме: нікчемні правочини, недійсність яких встановлена законом (наприклад, частина перша статті 220, частина друга статті 228 Цивільного кодексу України, частина друга статті 207 Господарського кодексу України), і оспорюванні, які можуть бути визнані недійсними лише в судовому порядку за позовом однієї з сторін, іншої заінтересованої особи, прокурора (зокрема, частина перша статті 227, частина перша статті 229, частина перша статті 230, частина перша статті 232 Цивільного кодексу України, частина перша статті 207 Господарського кодексу України).

Як вбачається з вищезазначеного, недійсним є договір, визнаний судом недійсним за позовом заінтересованої сторони, - з вичерпного переліку підстав, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину, а саме: 1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.; 2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Усі вище наведені вимоги статті 203 ЦК України, додержання яких є необхідним для чинності правочину, дотримані відповідачем та ОСОБА_6 під час укладання договору купівлі-продажу від 03.06.2011 року.

Крім того, спірний договір не містить положень, які б суперечили вимогам чинного законодавства або інтересам сторін, а волевиявлення сторін правочину було вільним і відповідало їх внутрішній волі, що відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 Цивільного кодексу України, тому сторонами при укладанні спірного договору додержано всіх необхідних вимог щодо чинності правочину.

Проте, хоч позивач і не є стороною у вищевказаному правочині, останній стверджує, що при укладенні спірного договору були порушені його права, посилаючись на те, що під час підписання договору купівлі-продажу в приміщенні яке є предметом спірного договору знаходились дві державні установи на правах оренди.

Досліджуючи матеріали справи, суд першої інстанції обгрунтовано дійшов висновку, що дане твердження є хибним виходячи з наступного.

29 серпня 2001 року між Дергачівським державним моторобудівним заводом та Управлінням Пенсійного фонду України в Дергачівському районі Харківської області (позивачем) був укладений договір оренди №2/30, за яким позивач отримав в строкове платне користування нежитлові приміщення адміністративно-побутового корпусу площею 585,17 кв.м., що знаходились на балансі Дергачівського державного моторобудівного заводу.

Також, Дергачівський державний моторобудівним завод та Управління Пенсійного фонду України в Дергачівському районі Харківської області уклали договір оренди №4/18, за яким позивач додатково отримав в строкове платне користування нежитлові приміщення адміністративно-побутового корпусу площею 162,0 кв.м., що знаходились на балансі Дергачівського державного моторобудівного заводу.

Посилання позивача та Прокурора Дергачівського району Прокуратури Харківської області про те, що відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором, після закінчення договору оренди Орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, є безпідставним та необґрунтованим.

Так, позивач не зазначає в своїй апеляційній скарзі, а Прокурор Дергачівського району Прокуратури Харківської області не надав належної оцінки тому факту, що відповідно до рішення господарського суду Харківської області від 14.07.2006 року у справі №40/226-06, що залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25.09.2006 року, було розірвано договір оренди №1 від 29.08.2001 року, укладений між Дергачівським державним моторобудівним заводом як орендодавцем та Управлінням праці та соціального захисту населення Дергачівської державної адміністрації Харківської області як орендарем, за яким Управління отримало в строкове платне користування нежитлові приміщення в адміністративно-побутовому корпусі, що знаходиться за адресою: м. Дергачі, вул. Залізнична, 31.

Крім того, як встановлено судом першої інстанції 28 грудня 2006 року було створене Товариство з обмеженою відповідальністю "Дергачівський моторобудівний завод" (відповідач).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дергачівський моторобудівний завод" уклало з РВ ФДМУ по Харківській області договір оренди цілісного комплексу Дергачівського державного моторобудівного заводу № 449-ЦМК від 28.04.2007 року. При цьому власником орендованого майна залишилась держава. Пунктом 10.7. договору оренди було обумовлено, що чинність цього договору припиняється, зокрема, внаслідок приватизації орендованого майна за участю орендаря.

За ч. 2 ст. 22 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар має право передати в суборенду нерухоме та інше окреме індивідуально визначене майно (окремі верстати, обладнання, транспортні засоби, нежилі приміщення тощо), якщо інше не передбачено договором оренди. При цьому строк надання майна у суборенду не може перевищувати терміну дії договору оренди.

У зв'язку з цим між відповідачем, як орендарем та позивачем, як суборендарем було укладено договір суборенди №49 від 17.05.2007 року, який змінив собою попередні договори оренди. За цим договором суборенди Управління Пенсійного фонду України в Дергачівському районі отримало в строкове платне користування нежитлові приміщення адміністративно-побутового корпусу площею 702, 0 кв. Пунктом 10.1. договору суборенди було обумовлено, що цей договір укладено строком до 16.04.2010 року. При цьому строк надання майна в суборенду не може перевищувати терміну дії договору оренди №1119-ЦМК від 28.04.2007 року. Договір може бути пролонгований лише шляхом укладення нового договору. Тобто сторонами було обумовлено припинення цього договору суборенди при закінченні дії договору оренди, а також неможливість автоматичної пролонгації договору на новий термін.

06 квітня 2010 року між відповідачем та РВ ФДМУ по Харківській області було укладено договір №1287 купівлі-продажу об'єкту малої приватизації (група-А) цілісного майнового комплексу колишнього підприємства "Дергачівський державний моторобудівний завод", тобто відбулась приватизація орендарем цілісного майнового комплексу Дергачівського державного моторобудівного заводу, в тому числі приміщень орендованих позивачем. Передача права власності за цим договором була відтермінована до моменту сплати повної вартості придбаного об'єкта приватизації.

У зв'язку з цим, щоб забезпечити тимчасову (до нового врегулювання) можливість для Управління Пенсійного фонду України в Дергачівському районі здійснювати свою діяльність, позивач та відповідач кілька разів за взаємною домовленістю укладали додаткові угоди до договору суборенди від 17.05.2007 року, якими подовжували термін його дії: додатковою угодою № 2 від 16.04.2010 року - до 17.07.2010 року, № 3/39 від 18.07.2010 року - до 18.10.2010 року, ; 4 від 18.10.2010 року - до 18.11.2010 року, № 5 від 19.11.2010 року - до 31.12.2010 року, № 6/56 від 31.12.2010 року - до 28.02.2011 року. Кожною з додаткових угод було обумовлено, що строк надання майна в суборенду не може перевищувати терміну дії договору.

Одже, у договорі суборенди та додаткових угодах до нього чітко було обумовлено строк дії договору та механізм його продовження.

20 жовтня 2010 року цілісний майновий комплекс Дергачівського державного моторобудівного заводу було передано за актом приймання-передачі із власності держави у власність ТОВ "Дергачівський моторобудівний завод", тобто відбулась приватизація об'єкта орендарем, внаслідок чого дія договору оренди №449-ЦМК від 28.04.2007 року припинилась.

Приватизація цілісного майнового комплексу Дергачівського державного моторобудівного заводу не оскаржена та не визнана недійсною.

Тому, посилання позивача на те, що на момент укладення спірного договору купівлі-продажу, договір суборенди між Управління Пенсійного фонду України в Дергачівському районі та ТОВ "Дергачівський моторобудівний завод" розірваний не був, є безпідставним.

Також, безпідставні і посилання позивача на та, що він не був повідомлений та не знав про приватизацію цілісного майнового комплексу Дергачівського державного моторобудівного, оскільки додаткові угоди №5 від 19.11.2010 року та №6/56 від 31.12.2010 року були укладені з новим власником ТОВ "Дергачівський моторобудівний завод", котрий вже не був державним підприємством.

Відповідно до ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону, або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Як правомірно зазначив суд першої інстанції відповідно до ст. 770 ЦК України, у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця. Тобто на права УПФУ укладення спірного договору купівлі-продажу, тобто зміна власника приміщення, ніяк не впливала.

Однак, з моменту приватизації відповідачем цілісного майнового комплексу Дергачівського державного моторобудівного заводу (з 20.10.2010 року) договір оренди та договір суборенди припинились, що було заздалегідь обумовлено сторонами.

Крім того, як встановлено судом першої інстанції, позивачем, починаючи з 28.02.2011 року, ніяк не врегульовано правові підстави свого знаходження у приміщеннях, а також підстави несплати орендної плати за займані приміщення.

На підставі вищевикладеного, рішення господарського суду Харківської області від 04.11.2014 року у справі №922/3856/14 прийнято з урахуванням фактичних обставин справи та діючого законодавства, без порушень норм матеріального та процесуального права, тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Таким чином, керуючись ст.ст. 33, 49, 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія, -

ПОСТАНОВИЛА

Рішення господарського суду Харківської області від 04.11.2014 року у справі №922/3856/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 26.01.15

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Пушай В.І.

Суддя Плужник О.В.