Ухвала

від 21.01.2015 по справі 175/5138/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/855/15 Справа № 175/5138/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - Бойко О. М. Доповідач - Демченко Е.Л.

Категорія 47

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Демченко Е.Л.

суддів - Волошина М.П., Куценко Т.Р.

при секретарі - Філіній Я.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 27 листопада 2014 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Новоолександрівської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області, треті особи - Управління Держземагенства у Дніпропетровському районі Дніпропетровської області, обслуговуючий кооператив "Садового товариства "Крона", садівниче товариство "Крона", про скасування рішення виконавчого комітету, визнання недійсним та скасування державного акту, -

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2013 року ОСОБА_2 звернулась до суду з уточненим позовом до Новоолександрівської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області про скасування рішення виконавчого комітету, визнання недійсним та скасування державного акту, мотивуючи тим, що з 1998 року вона була членом садівничого товариства "Крона", а з 2005 року є членом обслуговуючого кооперативу "Садового товариства "Крона".

Зазначала, що Новоолександрівською сільською Радою народних депутатів 21 лютого 1994 року за №16 прийнято рішення про передачу земельної ділянки розміром 29,3га садовому товариству "Крона", на підставі якого 09 грудня 1997 року виготовлено державний акт на право постійного користування землею І-ДП №003172 та зареєстровано його в книзі записів державних актів за №1110.

Посилаючись на те, що після прийняття земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року за рішенням Дніпропетровської обласної ради від 24 квітня 2003 року 23,3га земель виведені за межі населеного пункту с.Старі Кодаки Новоолександрівської сільської ради зі зміною цільового призначення землі, 6,0га залишились за межами населеного пункту, а тому вважає, що державний акт від 09 грудня 1997 року перешкоджає реалізувати право на достойне життя, просить суд скасувати рішення виконавчого комітету Новоолександрівської сільської ради №16 від 21 лютого 1994 року; визнати недійсним та скасувати державний акт на право постійного користування землею для ведення садівництва серії І-ДП №003172 від 09 грудня 1997 року, зареєстрований у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею №1110, виданого садовому товариству "Крона" та скасувати запис за №1110 в книзі записів державних актів на право постійного користування.

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 27 листопада 2014 року у задоволенні позовних ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення, яким задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі, зазначаючи, що рішення постановлене з порушенням норм матеріального й процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів находить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.

Згідно зі ст.14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Так, за правилами статей 4,5 ЗК України завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акту у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу та основного засобу виробництва; забезпечення рівності права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

Суб'єктами права державної власності на землю виступають Верховна Рада України на землі загальнодержавної власності України; Верховна Рада Республіки Крим на землі в межах території республіки, за винятком земель загальнодержавної власності; обласні, районні, міські, селищні, сільські Ради народних депутатів на землі в межах їх територій, за винятком земель, що перебувають в загальнодержавній власності.

Конституційний принцип законності набуття права власності на землю знаходить своє вираження також у ст.78 ЗК України, якою передбачено, що право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Судом першої інстанції встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що рішенням земельної комісії Дніпропетровської обласної ради народних депутатів від 25 лютого 1986 року за №14 погоджено місце розміщення колективного саду Інституту технічної механіки АН УРСР на земельній ділянці площею 21,8га за рахунок землекористувачем - Дніпропетровського лісгоспзагу площею 9,5га та радгоспу ім.КПСС площею 12,3га (том 1 а.с.13).

Відповідно до листа Інституту технічної механіки Національної академії наук України та Національного космічного агентства України від 08 грудня 2010 року за №57/915-15, протягом 1985-1997 років при ІТМ НАН України та НКА України було створено ряд садівничих товариств, в тому числі і садове товариство "Крона", якому було надано на землях Дніпропетровського району дві земельні ділянки площами 23,3га та 6,0га, які рішенням Новоолександрівської сільської Ради народних депутатів від 21 лютого 1994 року за №16 закріплені за садовим товариством "Крона" (том 1 а.с.54).

Рішенням Новоолександрівської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області за №16 від 21 лютого 1994 року передано у колективне та постійне користування земельну ділянку розміром 23.3га, на якій розташовано садівницьке товариство "Крона" (том 1 а.с.14).

У наведеному документі вжито найменування юридичної особи, якій передавалась земельна ділянка - садівницьке товариство "Крона" на підставі норм діючого на той момент Земельного Кодексу України.

09 грудня 1997 року Новоолександрівська сільська рада Дніпропетровського району Дніпропетровської області видала садовому товариству "Крона" (інститут технічної механіки Академії України) державний акт на право постійного користування землею загальною площею 29,3га для ведення садівництва (том 1 а.с.9-10).

З матеріалів справи убачається, що даний державний акт на право постійного користування землею виготовлявся відділом Держкомзему при Дніпропетровській районній державній адміністрації, який у своїй діяльності керувався не тільки ЗК України, а і нормо-правовими документами Держкомпідприємництва України, котрими був введений класифікатор організаційно правових форм господарювання (КОПФГ), де садівницькі товариства були зазначені як "садові товариства".

Відповідно до ст.52 Закону СРСР "Про кооперацію в СРСР" від 26 травня 1988 року, який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, садівничі і садово-городні товариства є складовою частиною системи кооперації.

Згідно ст.9 Закону СРСР "Про кооперацію в СРСР" володіння і користування землею та іншими природними ресурсами кооперативів здійснюється у встановленому порядку.

Статтею 11 Закону СРСР "Про кооперацію в СРСР" визначено, що кооператив вважається створеним з моменту його державної реєстрації.

Як зазначено в ст.15 Закону СРСР "Про кооперацію в СРСР" реорганізація (злиття, приєднання, розділення, виділення, перетворення) і припинення діяльності (ліквідація) кооперативу провадяться за рішенням його загальних зборів, за рішенням виконавчого комітету ради народних депутатів.

Відповідно до ст.28 Закону України "Про кооперацію" від 10 липня 2003 року - реорганізація (злиття приєднання, поділ, виділення, перетворення) кооперативу відбувається за рішенням загальних зборів членів кооперативу у порядку, визначеному законодавством та статутом кооперативу. У разі реорганізації права та обов'язки кооперативу переходять до його правонаступників.

Згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи - садівниче товариство "Крона" зареєстровано 10 липня 1992 року. 15 січня 2010 року проведена заміна свідоцтва про державну реєстрацію на підставі зміни найменування юридичної особи (том 1 а.с.43).

Згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи - обслуговуючий кооператив "Садове товариство "Крона" зареєстровано 10 липня 1992 року. 05 червня 2009 року проведена заміна свідоцтва про державну реєстрацію на підставі втрати свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (том 1 а.с.161).

З листа Державної інспекції сільського господарства в Дніпропетровській області від 16 січня 2013 року за №6.1/13-22/288 вбачається, що належним користувачем земельних ділянок площею 23,3га та 6,0га, відповідно до державного акту про право постійного користування землею від 09 грудня 1997 року, є садівниче товариство "Крона" (том 1 а.с.188).

Відповідно до довідки відділу Держкомзему у Дніпропетровському районі Дніпропетровської області від 05 травня 2009 року №2917, дана земельна ділянка знаходиться в межах населеного пункту, на території Новоолександрівської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області (том 2 а.с.227).

На підставі рішення Новоолександрівської сільської ради 12 сесії 24 скликання від 14 жовтня 2004 року ОСОБА_2 отримала 14 червня 2007 року державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0632га в садовому товаристві "Крона" для ведення садівництва (том 2 а.с.224-226).

Рішенням Новоолександрівської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області п'ятого скликання двадцять восьмої сесії від 27 листопада 2009 року змінено цільове призначення земельної ділянки площею 0.0632га, яка знаходиться в приватній власності ОСОБА_2, із земель для ведення садівництва в садовому товаристві "Крона" в межах с.Старі Кодаки на землі для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель і спору. Земельна ділянка площею 0,0632га надана ОСОБА_2 у власність і присвоєна поштова адреса - АДРЕСА_1. Державний акт на право приватної власності на землю від 14 червня 2007 року, виданий на її ім'я для ведення садівництва на території садового товариства "Крона" визнано таким, що втратив свою чинність (том 1 а.с.11).

На підставі зазначеного вище рішення ОСОБА_2 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0632га (том 1 а.с.12).

Згідно з ч.6 ст.35 ЗК України в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, використання земельних ділянок садівницьких товариств здійснюється відповідно до закону та статутів цих товариств.

Відповідно до ст.112 ЗК України, в редакції від 15 березня 1991 року, яка діяла на час постановлення спірного рішення районної ради, визначено, що рішення Рад народних депутатів може бути оскаржено в суд, арбітражний суд в місячний строк.

Статтею 141 ЗК України, який діє з 01 січня 2001 року, визначено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 3 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч.1). У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ч.2). Відмова від звернення до суду за захистом є недійсною (ч.3).

Таким чином, при здійсненні правосуддя у цивільних справах суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом (ст.4 ЦПК).

З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Позивач ОСОБА_2 не є членом садівничого товариства "Крона", належна їй на праві власності земельна ділянка межує з земельною ділянкою ОСОБА_3 та обслуговуючий кооператив "Садове товариство "Крона", тобто рішення Новоолександрівської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області від 21 лютого 1994 року за №16 не порушує її суб'єктивні цивільні права й охоронювані законом інтереси.

Основним конституційним принципом набуття права власності або користування на землю є законність, адже земля - основне національне багатство, перебуває під особливою охороною держави, є об'єктом права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування лише здійснюють права власника від імені Українського народу.

Згідно із ч.3 ст.152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до вимог ч.1 ст.155 ЗК України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Судовою колегією будь-якого порушення рішенням Новоолександрівської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області прав та інтересів позивача не встановлено.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що спірний державний акт на право користування землею не відповідає вимогам законодавства не заслуговують на увагу, оскільки не відповідають дійсності.

Не можуть також бути прийняті до уваги доводи апеляційної скарги стосовно того, що в оскаржуваному рішенні суду застосовані норми права, визначені Земельним кодексом України від 2008 року, оскільки вони відсутні.

Інші приведені в апеляційній скарзі доводи апелянта є також хибними, а тому колегією суддів не приймаються до уваги, так як зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального закону.

З'ясувавши в достатньо повному об'ємі права та обов'язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, суд постановив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами, а приведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.

Відповідно до вимог ст.212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Рішення суду постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст.303,307,308,313,314,315,317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 27 листопада 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий: Демченко Е.Л.

Судді: Волошин М.П.

Куценко Т.Р.