Рішення

від 21.01.2015 по справі 314/1563/14

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Провадження №22ц/778/360/15 Головуючий у 1 інстанції: Кофанов А.В.

Суддя-доповідач: Коваленко А.І.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Боєвої В.В.,

суддів: Коваленко А.І.,

Денисенко Т.С.,

при секретарі: Хомяк К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою першого заступника прокурора Запорізької області на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 04 листопада 2014 року по справі за позовом прокурора Вільнянського району Запорізької області в інтересах держави в особі Михайлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання договорів недійсними, скасування державної реєстрації права власності, витребування земельної ділянки, -

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2014 року прокурор Вільнянського району Запорізької області в інтересах держави в особі Михайлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання договорів недійсними, скасування державної реєстрації права власності, витребування земельної ділянки, який в ході судового розгляду уточнив.

У позові зазначалось, що згідно рішення Вільнянського районного суду від 22.04.2013 року було визнано недійсним рішення Михайлівської сільської ради Вільнянського району №16 від 28.04.2004 року щодо передачі ОСОБА_4 у власність земельної ділянки площею 2,0 га із земель с. Нагірне та скасований державний акт на право приватної власності на цю земельну ділянку. Крім того, згідно іншого рішення того ж суду від 25.06.2013 року було також визнано недійсним рішення Михайлівської сільської ради щодо передачі ОСОБА_5 у власність земельної ділянки площею 1,75 га із земель с. Нагірне та скасований державний акт на право приватної власності на цю земельну ділянку. Проте, 05.07.2013 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 уклали з ОСОБА_3 два договори купівлі-продажу спірних земельних ділянок, а вказана особа 23.08.2013 року згідно іншого договору купівлі-продажу продала об'єднану земельну ділянку ОСОБА_6 Прокурор наголошує, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 неправомірно набули право власності на спірну земельну ділянку з порушенням вимог ст. 118 ЗК України, і не мали права її відчужувати, укладені угоди порушують положення ст. 203 ЦК України.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив суд визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, площею 2,0 га за кадастровим номером 2321584000:09:001:0006 від 05.07.2013 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3; визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, площею 1,75 га за кадастровим номером 2321584000:09:001:0007 від 05.07.2013 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_3; визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, площею 3,75 га за кадастровим номером 2321584000:09:001:0017 від 23.08.2013 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_6; скасувати реєстрацію права власності ОСОБА_6 на земельну ділянку за кадастровим номером 2321584000:09:001:0017, зареєстрованого на підставі договору купівлі-продажу від 23.08.2013 року; витребувати у ОСОБА_6 на користь Михайлівської сільської ради Вільнянського району земельну ділянку площею 3,75 га з кадастровим номером 2321584000:09:001:0017.

Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 04 листопада 2014 року у задоволенні позову прокурора Вільнянського району Запорізької області в інтересах держави в особі Михайлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання договорів недійсними, скасування державної реєстрації права власності, витребування земельної ділянки відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, перший заступник прокурора Запорізької області подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить змінити рішення суду, виключивши із мотивувальної частини рішення суду першої інстанції посилання на ч.1 ст.388 ЦК України.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення представника апелянта та заперечення відповідача і представника відповідача ОСОБА_4 та представників відповідачів ОСОБА_7, ОСОБА_8, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що рішенням Вільнянського районного суду від 22.04.2013 року було визнано недійсним рішення Михайлівської сільської ради Вільнянського району №16 від 28.04.2004 року щодо передачі ОСОБА_4 у власність земельної ділянки площею 2,0 га із земель с. Нагірне та скасований державний акт на право приватної власності на цю земельну ділянку. Крім того, згідно іншого рішення того ж суду від 25.06.2013 року було також визнано недійсним рішення Михайлівської сільської ради щодо передачі ОСОБА_5 у власність земельної ділянки площею 1,75 га із земель с. Нагірне та скасований державний акт на право приватної власності на цю земельну ділянку. Проте, 05.07.2013 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 уклали з ОСОБА_3 два договори купівлі-продажу спірних земельних ділянок, а ОСОБА_3 23.08.2013 року згідно іншого договору купівлі-продажу продав об'єднану земельну ділянку ОСОБА_6

Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що у жодному із цих договорів Михайлівська сільська рада, в інтересах якої заявлений позов не була стороною. Вирішуючи вимоги прокурора про визнання зазначених договорів недійсними, суд врахував правовий висновок Верховного Суду України від 07.11.2012 року у справі 6-107 цс 12, відповідно до якого, якщо позивач не є стороною оспорюваного ним договору, але домагається відновлення свого права на річ, яка була предметом цього договору, то виходячи із правової природи спірних правовідносин між сторонами існують речові правові відносини, і належним способом захисту в такому разі є один із способів передбачених главою 29 ЦК України: віндикація (ст. ст. 387, 388 ЦК України).

В апеляційній скарзі прокурор погоджується з тим, що Михайлівська сільська рада, в інтересах якої заявлений позов не була стороною оскаржуваних договорів. Проте, оскільки в позовній заяві прокурор посилався на ст. ст. 387, 1222 ЦК України, а суд вийшов за межі позовних вимог і при відмові у витребуванні земельної ділянки послався на ч.1 ст. 388 ЦК України, яка не була підставою вимог позивача, вважає за необхідне виключити із мотивувальної частини посилання на норми ч.1 ст. 388 ЦК України, що є перешкодою для звернення в подальшому з позовом про витребування земельної ділянки.

У п.22 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» N 5 від 07.02.2014 роз'яснено, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати це майно з незаконного володіння набувача (статті 387, 388 ЦК). Якщо в такій ситуації (саме так обґрунтовано підставу позову) пред'явлений позов про визнання недійсними договорів про відчуження майна, суду під час розгляду справи слід мати на увазі правила, встановлені статтями 387, 388 ЦК.

У зв'язку із цим суди повинні розмежовувати, що коли майно придбано за договором в особи, яка не мала права його відчужувати, то власник має право на підставі статті 388 ЦК звернутися до суду з позовом про витребування майна у добросовісного набувача, а не з позовом про визнання договору про відчуження майна недійсним. Це стосується не лише випадків, коли укладено один договір із порушенням закону, а й випадків, коли спірне майно відчужено на підставі наступних договорів.

З позовної заяви вбачається, що вимоги про визнання недійсними зазначених договорів купівлі-продажу та витребування спірної земельної ділянки заявлені на підставі ст.ст. 387, 1212 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Враховуючи викладене, оскільки суд першої інстанції вийшов за межі заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за можливе задовольнити апеляційну скаргу та на підставі п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України виключити з мотивувальної частини рішення суду першої інстанції посилання на ч.1 ст. 388 ЦК України.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу першого заступника прокурора Запорізької області задовольнити.

Рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 04 листопада 2014 року по цій справі змінити, виключити з мотивувальної частини рішення суду посилання на ч.1 ст. 388 ЦК України.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: