Рішення

від 20.01.2015 по справі 523/14914/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 22-ц/785/1351/15

Головуючий у першій інстанції Бабаков В. П.

Доповідач Сєвєрова Є. С.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.01.2015 року м. Одеса

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі :

головуючого - судді Сєвєрової Є.С.,

суддів: Дрішлюка А.І., Процик М.В.,

при секретарі - Решетник М.С.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 27 березня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Асті Кам'янський елеватор", третіх осіб ОСОБА_5, ОСОБА_6 про відшкодування майнової та моральної шкоди

в с т а н о в и л а:

26.09.2013 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися із позовом до ТОВ "Асті Кам'янський елеватор" про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

У позовній заяві посилалися на те, що 14.06.2007 року о 19 годині 30 хвилин на ділянці дороги 39 км + 800 м автодороги м. Одеса - м. Мелітополь сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілю "КАМАЗ 53215", державний номер НОМЕР_1, що належить ТОВ "АСТІ Кам'янський елеватор", під керуванням водія ОСОБА_6, автомобіля "Хонда Цивік", державний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_5, автомобіля "ДАФ 95", державний номер НОМЕР_3, що належить ОСОБА_2, під керуванням водія ОСОБА_3 Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди автомобіль "ДАФ 95" отримав пошкодження та через пожежу, що сталася після зіткнення, фактично був знищений, тілесних ушкоджень середньої тяжкості зазнав водій ОСОБА_6

Відносно водія ОСОБА_5 порушено кримінальну справу за ч.1 ст.286 КК України, однак до теперішнього часу вона не вирішена, перебуває в стадії розслідування.

ОСОБА_2 завдано майнову шкоду, яка полягає в знищенні автомобілю "ДАФ 95" та напівпричепу на загальну суму 442247 грн. 29 коп., а також у додаткових витратах на суму 7690 грн. 66 коп., знищенням майна йому завдана і моральна шкода в розмірі 100000 грн.

Позивачу ОСОБА_3 завдано майнову шкоду через знищення належного йому майна, яку він просив стягнути з врахуванням інфляційних витрат та 3% річних в сумі 28926 грн. 48 коп., а також заподіяно моральну шкоду, яку він оцінює у розмірі 30000 грн.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 27.03.2014 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2 та ОСОБА_3

У апеляційній скарзі ОСОБА_7, представник ОСОБА_2, ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати, ухвалити нове, яким задовольнити їх позовні вимоги.

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що 14.06.2007 року о 19 годині 30 хвилин на ділянці дороги 39 км. - 800 м автодороги м. Одеса - м. Мелітополь сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілю "КАМАЗ 53215", державний номер НОМЕР_1, що належить ТОВ "АСТІ Кам'янський елеватор", під керуванням водія ОСОБА_6, автомобілю "Хонда Цивік", державний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_5, автомобілю В«ДАФ 95В» державний номер НОМЕР_3, що належить ОСОБА_2, під керуванням водія ОСОБА_3

Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди автомобілі "КАМАЗ 53215", державний номер НОМЕР_1 та "ДАФ 95", державний номер НОМЕР_3 отримали пошкодження, також тілесних ушкоджень середньої тяжкості зазнав водій ОСОБА_6

Відносно водія ОСОБА_5 порушено кримінальну справу за ч.1 ст. 286 КК України, однак остаточне рішення у справі не прийнято, справа перебуває на стадії досудового слідства.

Також судом встановлено, що позивачу ОСОБА_2 завдано майнову шкоду, яка полягає в знищенні автомобілю "ДАФ 95" та напівпричепу на загальну суму 230018 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що вина водія ОСОБА_6 у вказаній дорожньо-транспортній пригоді не встановлена, відтак звернення до суду є передчасним.

Проте погодитися із таким висновком суду не можна, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.1188 ЦК України, шкода завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, при взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки в основу відповідальності покладений принцип вини, яка в цивільному законодавстві презюмується щодо завдавача шкоди (ч.2ст.1166 ЦК України), відтак суд першої інстанції безпідставно переклав тягар доказування вини на позивача у справі, чим порушив норми матеріального права.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму ВССУ №4 від 01.03.2013 року "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" відповідно до частини четвертої статті 61 ЦПК вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. У зв'язку із цим у разі прийняття судом постанови про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, наприклад, через закінчення строків накладення адміністративного стягнення (стаття 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення), суд повинен звернути увагу на те, чи містить така постанова суду відповіді на питання про те, чи мала місце дорожньо-транспортна пригода та чи сталася вона з вини відповідача. Відсутність складу злочину, наприклад, у разі відмови у порушенні кримінальної справи, закриття кримінальної справи за правилами Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року чи закриття кримінального провадження за правилами Кримінального процесуального кодексу України 2012 року не означає відсутність вини для цивільно-правової відповідальності. При цьому постанова (ухвала) слідчого, прокурора, суду про відмову в порушенні кримінальної справи або її закриття, закриття кримінального провадження є доказом, який повинен досліджуватися та оцінюватися судом у цивільній справі у порядку, передбаченому ЦПК.

Вищезазначені правила судом першої інстанції враховані не були, і відповідне обґрунтування того, яким чином факт порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_5 впливає на обсяг прав та обов'язків відповідача у справі, яким є ТОВ "Асті Кам'янський елеватор", в рішенні суду не наведено.

Висновок суду про відмову в задоволенні позову і через те, що сторонами не заявлялося клопотання про призначення експертизи, не ґрунтується на вимогах процесуального закону, оскільки суд зобов'язаний відповідно до ч.4ст.10 ЦПК України сприяти всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснювати особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджувати про наслідки вчинення або невчинення дій і сприяти здійсненню їх прав у випадках, встановлених законом.

Матеріали справи не містять відомостей про те, що суд роз'яснював сторонам право заявити клопотання про призначення експертизи та попереджував про наслідки невчинення таких дій при виниклих правовідносинах і обставинах справи.

За таких обставин, рішення суду не може вважатися таким, що відповідає вимогам ст.ст.213,214 ЦПК України, через допущені порушення суд прийшов до неправильного висновку, тому воно підлягає скасуванню із ухваленням нового по суті справи.

Вбачається з матеріалів справи, зокрема протоколу та схеми дорожньо - транспортної пригоди (а.с.19-23,т.1), підтверджено поясненнями водіїв, учасників пригоди письмово (а.с.24-25,30,т.1), а також поясненнями в судовому засіданні апеляційної інстанції, що остаточне зіткнення транспортних засобів відбулося між автомобілями марки "ДАФ 95" та марки "КАМАЗ", при цьому останній виїхав на зустрічну смугу дорожнього руху, що є порушенням правил Дорожнього руху, внаслідок чого автомобіль "ДАФ 95" упав в кювет, де і відбулося його загорання.

За довідкою ВДАІ внаслідок пожежі вогнем знищено кабіна, двигун, покришки автомобіля марки "ДАФ 95", причиною виникнення пожежі є загорання автомобіля внаслідок ДТП (а.с.23,т.1).

Таким чином, безпосереднім заподіювачем шкоди, внаслідок якої пошкоджено майно позивачів, є водій транспортного засобу "КАМАЗ" ОСОБА_6, а володільцем джерела підвищеної небезпеки є ТОВ "Асті Кам'янський елеватор" (а.с.26-29,т.1).

Виходячи з із правил ст.1166 ЦК України, вина безпосереднього заподіювача шкоди презюмується, відтак тягар доказування її відсутності покладається саме на нього.

Відповідальність ТОВ "Асті Кам'янський елеватор" як володільця джерела підвищеної небезпеки визначена ст.1187 ЦК України, оскільки ОСОБА_6 керував ним під час виконання трудових обов'язків.

В судовому засіданні апеляційної інстанції сторонам було роз'яснено право заявити клопотання про призначення судової автотехнічної експертизи, від її проведення представник ТОВ "Асті Кам'янський елеватор" відмовився, експертиза була призначена за клопотанням представника позивачів, однак проведена не була через недостатність вихідних даних для експерта, та в подальшому представник позивачів ОСОБА_7 відмовився від її проведення.

Таким чином, володілець джерела підвищеної небезпеки ТОВ "Асті Кам'янський елеватор" в порядку ст.1166 ЦК України, ст.ст.10,60 ЦПК України не надав доказів відсутності вини водія ОСОБА_6 у заподіянні майнової шкоди, яка презюмується, а тому її наявність слід вважати встановленою.

Вбачається з матеріалів справи, що кримінальна справа через тілесні ушкодження одного із учасників пригоди порушена щодо водія ОСОБА_5, яка керувала автомобілем марки "Хонда", проте такі обставини не є перешкодою для вирішення справи у цивільному судочинстві, навіть при тому, що остаточно кримінальна справа не вирішена.

За відсутності вироку суду чи постанови про притягнення до адміністративної відповідальності певної особи, суд в силу диспозитивності цивільного процесу керується тими доказами, які надані сторонами у відповідності до вимог ст.10,60 ЦПК України, та зобов'язаний вирішити справу, виходячи з наданих доказів та встановлених обставин.

Оскільки кримінальну справу і досі не вирішено, то колегія суддів виходить з того, що вина ОСОБА_5, на час вирішення справи не встановлена, вона є одним із трьох учасників пригоди, і оцінці підлягають дії кожного із них.

З пояснень водіїв, матеріалів, якими зафіксовані обставини пригоди, встановленим слід вважати те, що рухаючись по смузі для розгону, поведінка ОСОБА_5 регламентувалася ч.2п.10.8 ПДР, відповідно до яких при виїзді на дорогу зі смуги для розгону слід уступити дорогу транспортному засобу, тобто автомобілю "КАМАЗ", чого нею здійснено не було та призвело до зіткнення із останнім.

Наявність в її діях порушення правил Дорожнього руху у виниклій дорожній ситуації визначено висновком експертизи, яка проводилася у кримінальній справі (а.с.233-240,т2).

В свою чергу, дії водія марки "КАМАЗ" ОСОБА_6 в дорожньо - транспортній ситуації визначалися п.12.3 ПДР про зобов'язання здійснити гальмування та знизити швидкість руху автомобіля.

Надати відповідь на питання про те, чи є причинний зв'язок між діями ОСОБА_5 та завданням шкоди автомобілю "ДАФ 95" експерт у кримінальній справі не зміг.

Таким чином, зібрані у справі докази дають підстави встановити те, що пригода сталася за участі трьох транспортних засобів, але безпосереднім заподіювачем шкоди став водій транспортного засобу "КАМАЗ", який не довів в цивільно - правовому порядку відсутності вини, так само як і заподіяння шкоди лише через дії водія ОСОБА_5

Зважаючи на викладені обставини, вимоги до відповідача власника джерела підвищеної небезпеки про відшкодування шкоди слід вважати обґрунтованими.

Вимог до ОСОБА_5 позивачами не заявлено, у справі вона визначена як третя особа, проте при виниклих правовідносинах така обставина не спростовує факту заподіяння шкоди відповідачем, та у разі встановлення вини останньої у кримінальному провадженні не виключає його відповідальності, оскільки не виключається відповідальність двох осіб відповідно до ступеня вини кожного.

Водночас ст.ст.256,257 ЦК України встановлено загальний строк, у межах якого особа може звернутися із вимогою до суду про захист свого права або інтересу, у три роки.

Про порушення власного права, а саме про заподіяння шкоди саме водієм ОСОБА_6, який є працівником ТОВ "Асті Кам'янський елеватор", позивачам було відомо з часу дорожньо - транспортної пригоди, а саме з червня 2007 року, із позовом до суду вони звернулися в вересні 2013 року, тобто із пропуском строку позовної давності.

Відповідачем ТОВ "Асті Кам'янський елеватор" до суду першої інстанції було подано заяву про застосування наслідків пропуску строку позовної давності (а.с.8-9,т.2), тому вона підлягає застосуванню судом.

Доводи позивачів про те, що такий строк не є пропущеним через триваюче кримінальне провадження слід вважати неспроможними, оскільки кримінальне провадження порушено щодо водія ОСОБА_5, її відповідальність може бути частковою в порядку ч.3ст.1188 ЦК України, і такою, що не виключає наявність вини інших осіб, не змінює статусу безпосереднього заподіювача шкоди водія ОСОБА_6, і ТОВ "Асті Кам'янський елеватор" у кримінальній справі жодного статусу не має .

Такі обставини були незмінними як з часу заподіяння шкоди, так і порушення кримінальної справи, і були відомі позивачам.

На підтвердження таких доводів свідчить і те, що відсутність жодних висновків щодо ТОВ "Асті Кам'янський елеватор" та ОСОБА_6 у кримінальній справі не стало перешкодою для позивачів для звернення до суду за відсутності вироку суду, відтак таким правом вони могли скористатися і в межах строку позовної давності.

Оскільки відповідно до ч.4ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, і об'єктивних перешкод для звернення до суду своєчасно не встановлено, то у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст.304,п.2ч.1ст.307,309,313,314,316,317,319 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 27 березня 2014 року скасувати, ухвалити нове.

В задоволенні позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю "АСТІ Кам'янський елеватор" про відшкодування майнової та моральної шкоди відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Головуючий:

Судді: