Ухвала

від 22.01.2015 по справі 804/2537/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

22 січня 2015 рокусправа № 804/2537/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

за участю секретаря судового засідання: Новошицької О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2014 року по справі № 804/2537/13-а за позовом ОСОБА_1 до Дніпродзержинської міської ради, Дніпропетровської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру", за участю третіх осіб - ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення від 28.01.2010 року № 884-46/У, визнання недійсними державних актів на право приватної власності на земельну ділянку, зобов'язання вчинити певні дії,-

в с т а н о в и В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив:

- визнати незаконним та скасувати рішення Дніпродзержинської міської ради від 28.01.2010 року №884-46/У про передачу у власність гр. ОСОБА_2 земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2, площею 0,608 га, для будівництва та обслуговування жилого будинку, та про передачу у власність гр. ОСОБА_3 земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, площею 0,600 га для будівництва та обслуговування жилого будинку;

- визнати недійсним Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2, площею 0,608 га, для будівництва та обслуговування жилого будинку, який виданий Дніпродзержинською міською радою ОСОБА_2 на підставі рішення Дніпродзержинської міської ради від 28.01.2010 року №884-46/У;

- визнати недійсним Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1, площею 0,600 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, який виданий Дніпродзержинською міською радою ОСОБА_3 на підставі рішення Дніпродзержинської міської ради від 28.01.2010 року №884-46/У;

- виключити відомості про ОСОБА_3 із Державного земельного кадастру як про власника земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, площею 0,600 га для будівництва та обслуговування жилого будинку;

- виключити відомості про ОСОБА_2 із Державного земельного кадастру як про власника земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2, площею 0,608 га, для будівництва та обслуговування жилого будинку;

- зобов'язати Відділ Дніпропетровської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" розробити нову технічну документацію для приватизації земельних ділянок, розташованих по АДРЕСА_2 та по АДРЕСА_1, згідно чинного законодавства, зі складанням актів встановлення та узгодження меж земельної ділянки (з підписами сусідніх землекористувачів та затверджений відповідним органом місцевого самоврядування).

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що в результаті прийняття Дніпродзержинською міською радою рішення, яке ґрунтувалося на технічній документації, виготовленій Дніпропетровською регіональною філією Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру", порушено його права як землекористувача, оскільки, в результаті оформлення права власності на земельні ділянки суміжних землекористувачів (ОСОБА_2 та ОСОБА_3) зменшився розмір земельної ділянки, яка була передана під будівництво житлового будинку ОСОБА_4 (батько позивача) та якою в теперішній час користується позивач в порядку спадкування. Позивач вказував на те, що розробниками документації із землеустрою без узгодження з ним, було розроблено технічну документацію для приватизації третіми особами земельних ділянок, включивши до їх ділянок частину землі, яка, згідно Генерального плану, виготовленого БТІ, постійно знаходилася в його користуванні. Саме ця технічна документація, що була виготовлена з порушенням діючого законодавства, стала підставою для ухвалення Дніпродзержинською міською радою рішення від 28.01.2010р. про передачу у власність ОСОБА_3 та ОСОБА_2 частини земельної ділянки, що знаходиться в користуванні позивача.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2014 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, не надання належної оцінки наданих в судовому засіданні письмових доказів, просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позову. Апеляційна скарга фактично обґрунтована незгодою з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову, оскільки суд першої інстанції не звернув увагу та не надав належної правової оцінки тим обставинам, які свідчать про порушення порядку виготовлення технічної документації по землеустрою, що стала підставою для прийняття рішення міською радою і призвело до порушення прав позивача як землекористувача.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами суд першої інстанції виходив з того, що даний спір є справою адміністративної юрисдикції.

Проте, з таким висновком суду погодитися не можливо з наступних підстав.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 КАС України, справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Тобто, вказана норма права передбачає два критерії для відмежування справ адміністративної юрисдикції від справ іншої юрисдикції і це є: суб'єктний та предметний склад.

Предметний склад обумовлений тим, що справа адміністративної юрисдикції повинна містити в собі публічно-правовий спір.

Таким чином, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є те, що вона повинна містити у собі публічно-правовий спір.

З заявленого позову, доводів позивача, не вбачається того, що між сторонами існує публічно правовий спір.

Так, заявляючи вимоги щодо скасування рішення міської ради про передачу у власність земельних ділянок, позивач не оспорює повноваження міської ради щодо прийняття відповідного рішення, не ставить під сумнів процедуру прийняття такого рішення. Єдиною підставою для скасування рішення позивач зазначає те, що воно прийнято на підставі документації із землеустрою, яку розроблено з порушенням чинного законодавства.

Обґрунтовуючи свою правову позицію позивач посилається на те, що розроблення документації із землеустрою Центром державного земельного кадастру, необхідної для передачі у власність земельних ділянок ОСОБА_3 та ОСОБА_2, здійснено з порушенням вимог Земельного кодексу України, Закону України «Про землеустрій», а саме без погодження з позивачем, як суміжним землекористувачем, без погодження меж земельних ділянок з суміжним землекористувачем, без встановлення в натурі (на місцевості) меж земельних ділянок.

Таким чином, з огляду на суть спірних правовідносин, саме неправомірність виготовлення технічної документації Центром державного земельного кадастру, за позицією позивача, є підставою для скасування рішення міської ради.

З огляду на виготовлення технічної документації з порушенням вимог законодавства, позивачем пред'явлено вимоги і до Дніпропетровської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру", яку зазначено відповідачем у позові. Натомість, вказана організація не може бути відповідачем в адміністративній справі, оскільки у спірних правовідносинах не здійснює владних управлінських функцій по відношенню до сторін цих правовідносин, а лише виконувала технічні роботи по виготовленню землевпорядної документації.

В той же час, з метою вирішення спірних правовідносин між сторонами, враховуючи доводи позивача, необхідно вирішити питання щодо відповідності дій Дніпропетровської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" під час виготовлення землевпорядної документації, лише за результатами чого можливо вирішити питання про наявність чи відсутність підстав стверджувати про порушення прав позивача як землекористувача. Тобто, у спірному випадку, рішення міської ради може бути скасовано, як спосіб захисту порушеного права, лише як наслідок неправомірності дій землевпорядної організації, які вчинені під час виготовлення технічної документації, на підставі якої прийнято оскаржене рішення міської ради та з якими позивач пов'язує порушення своїх прав як користувача земельної ділянки. У свою чергу, наслідком скасування рішення міської ради може бути скасування державних актів на право приватної власності на земельну ділянку, які видані на підставі цього рішення та які засвідчують право особи на земельну ділянку.

Таким чином, спір у цій справі не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин, а випливає із захисту позивачем своїх прав як користувача земельної ділянки.

Вказаний спір має вирішуватися у порядку цивільного судочинства, оскільки приписами пункту 1 частині 1 статті 15 Цивільного процесуального кодексу України прямо встановлює правило про захист прав, зокрема, що виникають із земельних відносин, у порядку цивільного судочинства.

При цьому, згідно із п.10 ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу місцевого самоврядування.

Отже, позивач не позбавлений можливості порушити питання про визнання неправомірним рішення міської ради, під час вирішення справи у порядку цивільного судочинства.

Про необхідність розгляду справ компетентним судом йдеться і в постанові Верховного Суду України від 02.12.2014р. (реєстраційний №42202901), який зазначив про те, що відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі Zand v. Austria від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Таким чином, враховуючи те, що компетентним судом для вирішення вказаних правовідносин є суд цивільної юрисдикції, розгляд справи судом першої інстанції на підставі норм КАС України суперечить ст.17 цього Кодексу, якою визначені межі компетенції адміністративних судів.

Частиною 1 ст.203 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених ст.ст. 155, 157 цього Кодексу.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

За встановлених обставин, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне, постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі закрити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.157, 203 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2014 року по справі № 804/2537/13-а - скасувати, а провадження в адміністративній справі закрити.

Роз'яснити позивачу його право на звернення з позовом в порядку цивільного судочинства.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку. передбаченому статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

(Повний текст ухвали виготовлено 23.01.2015р.)

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк