Постанова

від 13.01.2015 по справі 816/4805/14

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2015 року м. ПолтаваСправа №816/4805/14 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Петрової Л.М.,

за участю:

секретаря судового засідання - Лисака С.В.,

представника позивача - Бобрицького А.В.,

представника відповідача - Прокопчука О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-вишукувальний геологічний центр" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

04 грудня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-вишукувальний геологічний центр" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22 липня 2014 року №0000172308.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач порушив права та інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин через безпідставне визначення податкового зобов'язання та застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Підставою прийняття оспорюваного у справі податкового повідомлення-рішення став Акт перевірки від 09 липня 2014 року №4201/16-01-22-02/36792328, складений на підставі проведеної Державною податковою інспекцією у м. Полтаві виїзної позапланової документальної перевірки ТОВ "Науково-вишукувальний геологічний центр" код ЄДРПОУ 36792628 по взаємовідносинах з ТОВ "Спецбілд" код ЄДРПОУ 38945620 за лютий 2014 року. За результатами перевірки, відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, якими позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 246957,50 грн.

Позивач не погоджується з висновками контролюючого органу, викладеними в Акті перевірки від 09 липня 2014 року №4201/16-01-22-02/36792328, вважає їх необґрунтованими та такими, що порушують вимоги чинного законодавства, оскільки вони спростовуються належним виконанням сторонами умов договорів і первинними бухгалтерськими документами.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд скасувати спірне податкове повідомлення-рішення.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував та просив суд відмовити у задоволенні позову.

У своїх письмових запереченнях відповідач зазначав про порушення позивачем вимог пункту 44.1 статті 44, пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 158055,00 грн. та пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 197566,00 грн. Зазначав, що будь-які документи (у тому числі договори, податкові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Оскільки, Акти прийому-передачі виконаних робіт не відповідають вимогам пункту 9.2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", складені з порушенням приписів пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства України від 24 травня 1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704, (не містять даних щодо обсягів наданих послуг, змісту наданих послуг, в Актах відсутня інформація про фактично понесені витрати на проведення робіт у розрізі конкретних видів послуг, тобто калькуляція), надані позивачем документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку. Зазначене позбавляє можливості для висновку про фактичне отримання послуг та їх зв'язок з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), використання підприємством у власній господарській діяльності. Крім того, звертав увагу суду, що проти посадових осіб контрагента позивача ТОВ "Спецбілд" відкрито кримінальне провадження №32014160000000077.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що у період з 23 червня 2014 року по 02 липня 2014 року Державною податковою інспекцією у м. Полтаві проведено виїзну позапланову документальну перевірку ТОВ "Науково-вишукувальний геологічний центр" код ЄДРПОУ 36792628 по взаємовідносинах з ТОВ "Спецбілд" код ЄДРПОУ 38945620 за лютий 2014 року.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.

За результатами перевірки складено Акт від 09 липня 2014 року №4201/16-01-22-02/36792328 /том І, а.с. 9-15/, у якому зафіксовано порушення вимог: пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, статті 201 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на додану вартість у лютому 2014 року на суму 197566,00 грн.

Відповідно до висновків Акту перевірки порушення податкового законодавства виникло у зв'язку з тим, що акти здавання-прийняття робіт містять узагальнюючу інформацію, зміст та загальну суму. Зміст акту не дає можливості встановити яким чином сформована вартість послуги, а саме відсутня калькуляція або інший документ складу вартості даної послуги (калькуляція, звіт тощо) /том І, а.с. 12/.

Також, за висновками зустрічної звірки контролюючим органом встановлено, що ТОВ "Спецбілд" за податковою адресою не знаходиться, з аналізу податкової звітності вбачається, що ТОВ "Спецбілд" у період січень-лютий 2014 року мало фінансово-господарські взаємовідносини зі значною кількістю контрагентів з великими обсягами сум по придбанню та реалізації, що потребує наявності адміністративно-господарських ресурсів. Однак, ТОВ "Спецбілд" не має основних засобів, трудових ресурсів та виробничих потужностей. Факт відсутності управлінського та технічного персоналу, складських приміщень та транспортних засобів свідчить про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання будь-яких послуг та постачання товарів, що являється доказом про відсутність реальності господарських операцій /том І, а.с. 13/.

Крім того, проти посадових осіб ТОВ "Спецбілд" відкрито кримінальне провадження №32014160000000077 /том І, а.с. 13, зворотній бік/.

На підставі Акту перевірки ДПІ у м. Полтаві винесено податкове повідомлення-рішення від 22 липня 2014 року №0000172308, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість у розмірі 246957,50 грн, у тому числі 197566,00 грн за основним платежем, 49391,50 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) /том І, а.с. 16/.

За наслідками адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення від 22 липня 2014 року №0000172308 залишено без змін, а скаргу позивача без задоволення /а.с. 17-21/

Позивач не погодився із зазначеним податковим повідомленням-рішенням та оскаржив його до суду.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню від 22 липня 2014 року №0000172308, суд виходить з наступного.

Приписами пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України визначено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно із підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно із підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 цього ж Кодексу, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до пункту 198.3 статті 198 наведеного Кодексу, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

- придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

- придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

- отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

- ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.6 статті 198 зазначеного Кодексу визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності, визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: непов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети використання у господарській діяльності), фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваної операції, видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість та, крім того, відсутність у платника податків на момент перевірки первинних документів/податкових накладних або підписання цих документів не уповноваженою особою.

Як вбачається з матеріалів справи, спірне податкове повідомлення-рішення було винесено контролюючим органом внаслідок взаємовідносин позивача з ТОВ "Спецбілд" у періоді, що перевірявся.

Зокрема, як вбачається з Акту перевірки, позивач за лютий 2014 року задекларував податковий кредит по взаємовідносинах з ТОВ "Спецбілд" у сумі 197566,00 грн.

Враховуючи викладене вище, позивачем у підтвердження правовірності віднесення ним сум складу податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Спецбілд" надано аналогічні за змістом договори на створення (передачу) науково-технічної продукції:

1) Договір від 12 січня 2014 року №29-14 на створення (передачу) науково - технічної продукції /том І, а.с. 24/. Згідно даного договору Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання провести аналіз особливостей геологічної будови Мовчанівсько-Ігнатовської зони родовищ вуглеводнів та виготовити і погодити проект гірничого відводу по Мовчанівському родовищу, а Замовник зобов'язується прийняти створену науково-технічну продукцію та оплатити її.

2) Договір від 03 січня 2014 року №03/01-14 на створення (передачу) науково - технічної продукції /том І, а.с. 26/. Згідно даного договору Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання виконати роботу за договором: "Гелогічний проект пошуково-розвідувального буріння на Ужгородській площі" а Замовник зобов'язується прийняти створену науково-технічну продукцію та оплатити її.

3) Договір від 12 січня 2014 року №12/1-14 на створення (передачу) науково - технічної продукції /том І, а.с. 28/. Згідно даного договору Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання виконати роботу за договором: "Проведення картографічного нагляду за розташуванням проектних свердловин на території діяльності ГПУ "Полтавагазвидобування", а Замовник зобов'язується прийняти створену науково-технічну продукцію та оплатити її.

4) Договір від 20 січня 2014 року №20/1-14 на створення (передачу) науково - технічної продукції /том І, а.с. 30/. Згідно даного договору Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання виконати роботу за договором: "Проведення промислових газоконденсатних досліджень свердловин 4, 14 Скворцівського НГКР та свердловин 10 Юліївського НГКР", а Замовник зобов'язується прийняти створену науково-технічну продукцію та оплатити її.

5) Договір від 10 січня 2014 року №48-14 на створення (передачу) науково - технічної продукції /том І, а.с. 32/. Згідно даного договору Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання виконати роботу за договором: "Проведення промислових досліджень на продуктивність свердловин 4, 81, 33, 50, 56, 68, 85 Юліївського НГКР" а Замовник зобов'язується прийняти створену науково-технічну продукцію та оплатити її.

6) Договір від 10 січня 2014 року №47-14 на створення (передачу) науково - технічної продукції /том І, а.с. 34/. Згідно даного договору Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання виконати роботу за договором: "Проведення промислових досліджень на продуктивність свердловин 31 Єфремівського і 55 Ульянівського ГКР", а Замовник зобов'язується прийняти створену науково-технічну продукцію та оплатити її.

7) Договір від 10 січня 2014 року №21-14 на створення (передачу) науково - технічної продукції /том І, а.с. 36/. Згідно даного договору Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання виконати роботу за договором: "Проведення промислових досліджень на газоконденсатність свердловин 4, 81, 33, 50, 56, 68, 85 Юліївського НГКР".

8) Договір 10 січня 2014 року №45-14 на створення (передачу) науково - технічної продукції /том І, а.с. 38/. Згідно даного договору Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання виконати роботу за договором: "Проведення промислових досліджень на газоконденсатність свердловин 110 Мелихівського ГКР", а Замовник зобов'язується прийняти створену науково-технічну продукцію та оплатити її.

9) Договір від 10 січня 2014 року №46-14 на створення (передачу) науково - технічної продукції /а.с. 40/. Згідно даного договору Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання виконати роботу за договором: "Проведення промислових досліджень на газоконденсатність свердловин 31 Єфремівського і 55 Ульянівського ГКР", а Замовник зобов'язується прийняти створену науково-технічну продукцію та оплатити її.

10) Договір від 10 січня 2014 року №44-14 на створення (передачу) науково - технічної продукції /том І, а.с. 42/. Згідно даного договору Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання виконати роботу за договором: "Проведення промислових досліджень на продуктивність свердловин 82 Юліївського НГКР", а Замовник зобов'язується прийняти створену науково-технічну продукцію та оплатити її.

Згідно вищезазначених договорів здача-приймання виконаної науково-технічної документації здійснюється сторонами за фактом виконаної роботи за кожним етапом з обов'язковим укладенням відповідного двостороннього акту. Після завершення всього комплексу робіт сторони складають підсумковий акт здачі - приймання виконаних робіт. З моменту підписання цього акту робота вважається завершеною, а обов'язки Виконавця виконаними.

На виконання вказаних договорів позивачем надано, а судом досліджено копії податкових накладних, протоколів угод про договірну ціну, актів здавання-прийняття робіт, результатів проведення промислових газоконденсатних досліджень, результатів проведення промислових досліджень на продуктивність, платіжних доручень /том І, а.с. 24-60,125-141; том ІІ, а.с. 1-235/.

При цьому, досліджуючі подані документи, суд приходить до висновку, що надані суду акти здавання-прийняття робіт до Договорів складаються з формальних відомостей та не містять інформації про вартість виконаної роботи, одиницю виміру в розрізі здійснених видів робіт, та інформації, як саме розраховувалася вартість окремо взятої роботи, також, неможливо встановити яким чином проводились промислові дослідження, лабораторні дослідження, оброблялися результати досліджень, виконувались оцінки тисків, проводились розрахунки, складались технічні звіти тощо.

Тобто, акти здавання-прийняття робіт містять узагальнюючу інформацію, зміст та загальну суму. Суд погоджуються з доводами відповідача, що зміст таких актів не дає можливості встановити яким чином сформована вартість послуги, а саме відсутня калькуляція або інший документ складу вартості даної послуги (калькуляція, звіт тощо).

Суд звертає увагу, що податкові накладні та акти здачі-прийняття робіт датовані лютим 2014 року, разом з тим, судом ставиться під сумнів можливість виконання такого значного обсягу робіт (досліджень) та оформлення їх результатів протягом одного місяця.

На вимоги ухвали суду від 08 грудня 2014 року щодо надання калькуляції вартості виконаних ТОВ "Спецбілд" робіт (досліджень) по кожному договору позивачем зазначених документів надано не було.

Також, позивачем не надано матеріальних балансів видобутку конденсату, технічних звітів, що передбачено актами здавання - прийняття робіт.

Таким чином суду не видається можливим встановити як саме розраховувалась вартість лабораторних досліджень, промислових досліджень, які затрати понесло ТОВ "Спецбілд" для організації їх проведення, скільки при цьому використано людино/годин тощо.

Крім того, у підтвердження порушення податкового законодавства позивачем, Державною податковою інспекцією у м. Полтаві було надано суду:

- копію листа ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 07 квітня 2014 року №11499/7/15-53-22-3 з повідомленням про відкриття кримінального провадження №32014160000000077 /том І, а.с. 114;

- копію Акта від 01 квітня 2014 року №1818/15-53-22-3/38945620 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Спецбілд" код ЄДРПОУ 38945620 щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами за період січень 2014 року - лютий 2014 року /том І, а.с. 120-22/. У цьому акті зазначено, що основним постачальником ТОВ "Спецбілд" за січень-лютий 2014 є ТОВ "Інкатрейд", код ЄДРПОУ 38981873 , який формує свій податковий кредит від невизначеного платника, що свідчить про безтоварність операцій. Також цією перевіркою встановлено, що ТОВ "Спецбілд" не має основних засобів, трудових ресурсів та виробничих потужностей. Факт відсутності управлінського та технічного персоналу свідчить про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання будь яких послуг, що являється доказом відсутності реальності господарських операцій. Основний вид діяльності - будівництво житлових та нежитлових будівель.

Згідно із пунктом 83.1 статті 83 ПК України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є:

- документи, визначені цим Кодексом;

- податкова інформація;

- експертні висновки;

- судові рішення;

- інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Частиною першою статті 16 Закону України "Про інформацію" від 02 жовтня 1992 року за №2657-XII визначено, що податкова інформація - це сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Джерела отримання податкової інформації, яка може бути використана контролюючим органом для забезпечення його діяльності визначені статтею 72 ПК України.

Зокрема, відповідно до підпункту 72.1.5 пункту 72.1 статті 72 Податкового кодексу України контролюючим органом використовується інформація, що надійшла за результатами податкового контролю.

Відповідно до пункту 348.1 статті 348 зазначеного Кодексу податкова міліція здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, виконує оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції.

Враховуючи викладене, використання контролюючим органом під час проведення перевірки та складання за її результатами висновку матеріалів досудового слідства, що здійснюється органами податкової міліції, а також інформації викладеної в актах (довідках) перевірок (звірок) інших платників податків є правомірним, оскільки вони підтверджують або спростовують дані обліку суб'єкта господарювання, який перевіряється та отримані у спосіб, передбачений чинним законодавством.

Суд зазначає, що наявність у позивача документів, які відповідно до Податкового кодексу України є необхідними для формування податкового кредиту з податку на додану вартість (податкові накладні) та формування валових витрат (акти виконаних робіт, акти приймання-передачі наданих послуг) видані вказаними вище контрагентами позивача не є безумовною підставою для віднесення їх сум до валових витрат, оскільки відомості, зазначені в них, не підтверджені як під час перевірки податковим органом, так і під час розгляду вказаної адміністративної справи.

Окрім цього, за відсутності інших достатніх та належних доказів, які б підтверджували реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких задекларовано податковий кредит за спірними господарськими операціями, самі по собі податкові накладні не підтверджують право позивача на його формування.

Зазначена позиція, зокрема, підтверджується постановою Верховного Суду України від 05 березня 2012 року №21-421а11.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Про відсутність факту здійснення господарської операції може свідчити, зокрема, те, що результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала, тощо).

У наданих позивачем суду документах, у тому числі договорів надання послуг, актах приймання-передачі послуг, собівартість виконаних (наданих) послуг не визначена. Акти приймання виконаних робіт містять лише різновид виконаних робіт та не містять відповідної інформації щодо вимірювання вартості господарських операцій, в чому саме полягають зазначені послуги, відсутні документи (відомості) про конкретні результати виконаних послуг та яким чином та ким зазначені послуги надавалися. Тому, визначити яким чином формувалась вартість таких послуг, а відповідно визначити витрати, понесені позивачем при наданні таких послуг неможливо, документальне підтвердження таких витрат відсутнє.

Крім цього, отримані від ТОВ "Спецбілд" послуги (проведення промислових досліджень на газоконденсатність свердловин, геологічний проект пошуково-розвідувального буріння, тощо) мають специфічний характер, надання яких потребує наявність професійних та кваліфікованих працівників, достатній проміжок часу для виконання та досліджень, документів на підставі яких проводилися дослідження. У зв'язку з тим, що акти наданих послуг мають загальну назву та інші документи, підтверджуючи фактичність надання послуг для перевірки не надані, в т.ч. науково-технічна документація, інші документи промислового дослідження, суд приходить до висновку про відсутність підстав для формування податкового кредиту.

Отже, у даному випадку суд погоджується з доводами представника відповідача про те, що сам факт наявності податкової накладної за відсутності доказів реальності проведення господарської операції не дає права платнику податку права на податковий кредит.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).

Із положень частин першої, третьої статті 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форму); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому, у листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року, №742/11/13-11 "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України" звернуто увагу судів на те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відповідно до вимог статті 4 цього ж Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми. Таким чином, господарська операція, яка не відбулась, не може бути об'єктом оподаткування.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що надання позивачем всіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо не встановлено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та суперечливі.

Таким чином, факт виконання операції засвідчується рядом первинних документів, жодний з яких не повинен викликати будь-якого сумніву. Реальність господарської операції з'ясовується через дослідження у сукупності всіх первинних документів.

З огляду на вищезазначене, з урахуванням наданих відповідачем доказів та встановлених фактів, суд вважає, що наявність у позивача податкових накладних, виписаних ТОВ "Спецбілд" не є достатніми підставами для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту при наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність виконання робіт.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового Кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Зважаючи на викладене вище, суд приходить висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 22 липня 2014 року №0000172308 ґрунтується на нормах чинного законодавства, а тому, скасуванню не підлягає.

Відповідно до статей 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У судовому засіданні не знайшли свого підтвердження факти, викладені у позовній заяві, а тому, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовної заяви, оскільки її доводи та пояснення представника позивача у судовому засіданні не спростовують висновків, викладених у Акті перевірки та встановлених у судовому засіданні, а, отже, у задоволенні позовної заяви необхідно відмовити.

Частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

При зверненні до суду з позовом позивачем сплачено 10% суми судового збору, що становить 487,20 грн, таким чином, позивач має сплатити 90% недоплаченої суми пропорційно відхиленої суми вимог, що становить 4384,80 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-вишукувальний геологічний центр" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-вишукувальний геологічний центр" (ідентифікаційний код 36792628, місцезнаходження: вул. Паризької Комуни, 18, кв. 12, м. Полтава) до Державного бюджету України (на розрахунковий рахунок: 31213206784002, отримувач коштів: УДКСУ у м. Полтаві Полтавської області, 22030001; Банк отримувача: ГУДКСУ у Полтавській області, МФО: 831019; Код ЄДРПОУ: 38019510; Код класифікації доходів бюджету: 22030001; Призначення платежу: судовий збір, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-вишукувальний геологічний центр", Полтавський окружний адміністративний суд, код ЄДРПОУ 35521510) судовий збір у розмірі 4384,80 грн /чотири тисячі триста вісімдесят чотири гривні вісімдесят копійок/.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 19 січня 2015 року.

Суддя Л.М. Петрова