Постанова

від 23.01.2015 по справі 826/17282/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 січня 2015 року 15:44 № 826/17282/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Спорт-лайт» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.06.2014 року № 78826552208 і № 78726552208, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Спорт-лайт» (надалі - позивач або ТОВ «Спорт-лайт») з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - відповідач або ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.06.2014 року № 78826552208 і № 78726552208.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.11.2014р. відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду у судовому засіданні на 27.11.2014р.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що висновки Акта ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 28.05.2014р. № 458/26-55-22-08/37635616, складеного за результатами проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Спорт-лайт» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Інтерком компані» за період з 01.01.2010р. по 20.08.2013р., а саме: в частині правомірності формування підприємством сум валових витрат і податкового кредиту з податку на додану вартість за наслідками господарських операцій з названим контрагентами документально і нормативно не підтверджуються. Натомість, факти придбання ТОВ «Спорт-лайт» товарів (шафи в асортименті) і послуг (клінінгові послуги) у ТОВ «Інтерком компані», а також використання таких товарів і результатів наданих послуг в господарській діяльності, підтверджується належним чином оформленими первинними документами, що наявні у позивача. В свою чергу, висновки контролюючого органу про безтоварність зазначених правочинів ґрунтуються виключно на неналежних документальних доказах і безпідставних суб'єктивних припущеннях, а тому суперечать вимогам чинного законодавства України. З огляду на вищенаведене, на думку позивача, спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними, а тому підлягають скасуванню.

У судове засідання 27.11.2014р. з'явилися представники сторін. Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили суд задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві. Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, підтримавши доводи, викладені у письмових запереченнях проти позову, в яких зазначено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними та такими, що прийняті у межах та на підставі наявних у ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві повноважень у зв'язку з виявленими під час перевірки ТОВ «Спорт-лайт» порушеннями вимог податкового законодавства.

Суд у судовому засіданні 27.11.2014р. на підставі положень ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, ухвалив про перехід до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне.

В ході судового розгляду було встановлено, що протягом періоду з 16.05.2014р. по 22.05.2014р. працівником ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві згідно норм пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Спорт-лайт» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства в частині взаємовідносин з ТОВ «Інтерком компані» (ідентифікаційний код 38275186) за період з 01.01.2010р. по 20.08.2014р., за результатами якої складений Акт від 28.05.2014р. № 458/26-55-22-08/37635616 (надалі - акт перевірки).

В тексті цього акта перевірки, копія якого наявна в матеріалах справи, містяться висновки працівника податкової інспекції про завищення позивачем в порушення норм ст. 134, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) валових витрат за 2013 рік на загальну суму 172 125,00 грн., та завищення податкового кредиту за місяці січень - квітень 2013 року на загальну суму податку на додану вартість 110 750,00 грн. - в порушення норм п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198 ПК України. Епізоди даних правопорушень відповідач пов'язує з фактом неправомірного врахування ТОВ «Спорт-лайт» при визначенні об'єктів оподаткування податком на прибуток і податком на додану вартість витрат на придбання товарів (шаф гардеробних) і послуг клінінгу у ТОВ «Інтерком компані», згідно договору купівлі-продажу від 03.01.2013р. № 03-01-13/1 та договору про надання послуг від 03.01.2013р. № 01-02-2013/1, який, на думку перевіряючого, не мав реальних можливостей для здійснення зазначених господарських операцій.

Відповідно до акта перевірки, результати зазначених господарських операцій були відображені в бухгалтерському та податковому обліку ТОВ «Спорт-лайт» наступним чином:

- по договору купівлі-продажу від 03.01.2013р. № 03-01-13/1 (Дт 631 Кт 311 - 433 650 грн. (оплата постачальнику); Дт 6442 Кт 631 - 72 275 грн. (включення до складу податкового кредиту); Дт 1531 Кт 631 - 361375 грн. (включення придбаних ТМЦ обладнання до основних засобів). При цьому, згідно наданого бухгалтером Товариства пояснення від 23.05.2014р., ТМЦ придбані у ТОВ «Інтерком компані» за період з січня 2013 року по лютий 2013 року були введені в експлуатацію у січні 2014 року. За 2013 рік витрат за даною операцією в податковому обліку не відображено);

- договору про надання послуг від 03.01.2013р. № 01-02-2013/1 (Дт 631 Кт 311 - 230 850 грн. (оплата постачальнику); Дт 6442 Кт 631 - 38 475 грн. (включення до складу податкового кредиту); Дт 92 Кт 631 - 172 125 грн. (включення до складу витрат).

Також сума ПДВ по вказаних операціях була включена перевіряємим підприємством в повному обсязі (110 750,00 грн.) до складу податкового кредиту за період з 01.01.2013р. по 30.04.2013р., в т.ч. за січень 2013 року в сумі 41 155,00 грн., за лютий 2013 року - 43 270,00 грн., за березень 2013 року - 18 225,00 грн., за квітень 2013 року - 8 100,00 грн., що відповідає даним податкової звітності ТОВ «Спорт-лайт» з податку на додану вартість.

При цьому, перевіряючим були враховані висновки та обставини, викладені в акті ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області від 11.11.2013р. № 175/10-13/22-01/38275186 «Про неможливість проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «Інтерком компані» (код за ЄДРПОУ 38275186) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства, правильності зазначення об'єкту оподаткування з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість за період з 09.08.12р. по 20.08.13р.». Зокрема, в цьому Акті про неможливість проведення перевірки контрагента позивача зазначено наступне: 1) в провадженні Слідчого управління фінансових розслідування ГУ Міндоходів у Черкаській області на стадій досудового розслідування перебувають матеріали кримінального провадження № 32013250000000197. В ході досудового розслідування встановлено, що ТОВ «Промтрейд Корпорейшн» у період з 01.03.2012р. по 28.02.2013р. та ряд інших суб'єктів господарської діяльності, що мають ознаки фіктивності та увійшли до складу «конвертаційного центру» (з них в т.ч. ТОВ «Інтерком компані», код за ЄДРПОУ 38275186), і підконтрольні одній групі осіб, а саме: ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (останні протягом 2010 - 2013 років їх реєстрували, придбавали та здійснювали фактичний контроль за їх діяльністю). Завдяки вищевказаним фіктивним суб'єктам господарської діяльності ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 незаконно формували податковий кредит, шляхом підробки первинних бухгалтерських документів, на користь суб'єктів господарської діяльності реального сектору економіки. Зокрема, будучи допитаним як свідок, ОСОБА_4 (значиться директором ТОВ «Інтерком компані») зазначив, що на прохання ОСОБА_1 став засновником, директором і бухгалтером названого підприємства за винагороду, однак, фінансово-господарської діяльності він фактично не здійснював та наміру займатися господарською діяльністю не мав, а ТОВ «Інтерком компані» зареєстрував без мети здійснення підприємницької діяльності. В подальшому, після реєстрації підприємства ОСОБА_4 періодично підписував надані йому документи без усвідомлення їх змісту; 2) згідно висновків акта ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області від 12.07.2013р. № 392/22-3/38275186 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Інтерком Компані» (код за ЄДРПОУ 38275186) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків покупцями за період з 01.02.2013 року по 31.03.2013року», перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за період з 09.08.2012р. по 20.08.2013p., які підпадають під визначення cт.ст. 185, 187, 188, 198 Податкового кодексу України.

На підставі вищевикладеного, ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві , в свою чергу, зроблено висновок про відсутність у ТОВ «Спорт-лайт» достатніх правових підстав для формування сум валових витрат і податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі неналежних первинних документів, оформлених за результатами фіктивних правочинів з ТОВ «Інтерком компані».

За результатами проведеної документальної перевірки ТОВ «Спорт-лайт» перевіряючий дійшов висновку про заниження позивачем податку на прибуток за 2013 рік на суму 32 704,00 грн. та заниження податку додану вартість на загальну суму 110 750,00 грн. (в т.ч. за січень 2013 року в сумі 41 155,00 грн., за лютий 2013 року - 43 270,00 грн., за березень 2013 року - 18 225,00 грн., за квітень 2013 року - 8 100,00 грн.).

06 червня 2014 року ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на підставі вказаного акта перевірки прийнято наступні податкові повідомлення-рішення (форми «Р»):

- за №78726552208, яким визначило ТОВ «Спорт-лайт» до сплати суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 40 880,00 грн., в т.ч. 32 704,00 грн. за основним платежем, 8 176,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- за № 78826552208, яким визначило ТОВ «Спорт-лайт» до сплати суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 138 438,00 грн., в т.ч. 110 750,00 грн. за основним платежем, 27 688,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Надалі, рішеннями Головного управління Міндоходів у м. Києві від 14.08.2014р. № 7365/10/26-15-10-06-15 та Державної фіскальної служби України від 23.10.2014р. № 5499/6/99-99-10-01-15, винесених за результатами розгляду первинної та повторної скарг позивача на зазначені вище податкові повідомлення-рішення від 06.06.2014р., такі спірні у даній справі податкові повідомлення-рішення були залишені без змін.

При вирішення даного спору суд виходить з наступного.

В розумінні пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України, який набрав чинності 01 січня 2011 року, «витрати» - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Об'єкт оподаткування цим податком визначений у ст. 134 ПК України.

Відповідно до п 138.1 ст. 138 цього Кодексу, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Склад витрат і порядок їх визначення закріплений в ст. 138 зазначеного Кодексу.

Одночасно, нормою абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Крім того, розумінні пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, «податковий кредит» - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у п. 201.1 ст. 201 ПК України. Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм ст. 201 цього Кодексу.

Крім того, зокрема, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України), а саме: Порядком заповнення податкової накладної, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011р. № 1379, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за № 1333/20071, (який набрав чинності 16 грудня 2011 року та був чинний станом на момент існування спірних правовідносин).

Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

При цьому, у листі від 02.06.2011р. № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Разом з тим, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції , якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011р. № 1936/11/13-11).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин) (надалі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, згідно норм до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції на момент спірних правовідносин) (надалі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), «господарські операції» - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Аналіз викладених норм Закону № 996-ХІV та норм Положення свідчить про те, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. № 742/11/13-11.

В ході судового розгляду також встановлено, що 03 січня 2013 року між ТОВ «Спорт-лайт» (Замовник, Покупець), в особі директора ОСОБА_5, та ТОВ «Інтерком компані» (Виконавець, Постачальник), в особі директора ОСОБА_6, були укладені письмові договори, а саме:

- договір про надання послуг за № 01-02-2013/1, за умовами якого Виконавець зобов'язується за дорученням Замовника надавати платні послуги з комплексного літнього і зимового утримання приміщень та прилеглої до приміщень території Замовника (надалі - послуги), розташованих за адресою: м. Чернівці, вул. Головна, буд. 265, літ. «А», загальною площею 1916 кв.м. Перелік послуг з прибирання, об'єкти, що підлягають прибиранню, період надання послуг вказані в Додатку № 1, який є невід'ємною частиною цього Договору (п. 1.1 і 1.2 зазначеного Договору).

Відповідно до пп. 2.1.5 і пп. 2.1.9 п. 2.1 цього Договору, Виконавець, зокрема, зобов'язаний направити погоджену сторонами кількість власного та залученого персоналу, забезпечити його необхідними обладнанням, інвентарем та уніформою; здійснювати комплексне прибирання на об'єкті Замовника відповідно до затверджених у Додатку № 1 до цього Договору переліків і графіків надання послуг.

При цьому, право на залучення до виконання зобов'язань за Договором третіх осіб передбачено для Виконавця також умовами пп. 2.2.1 п. 2.2 цього Договору.

Вартість послуг за 1 місяць надання таких послуг за Договором становить 20 250,00 грн., крім того ПДВ - 4 050,00 грн. (п. 3.1 Договору).

Відповідно до п. 4.1.1 п. 4.1 зазначеного Договору, здача-приймання результатів наданих послуг оформлюється актом наданих послуг.

Розрахунки між сторонами проводяться в безготівковій формі шляхом перерахування Замовником коштів на поточний рахунок Виконавця у банку на підставі підписаного акта наданих послуг, в т.ч. на умовах передоплати (п. 3.2 - п. 3.5 Договору).

Дія цього Договору була припинена 01.11.2013р. за взаємною згодою сторін на підставі додаткової угоди від 01.11.20213р. за № 1;

- договір купівлі-продажу за № 03-01-13/1, за умовами якого Постачальник в порядку та на умовах визначеним цим Договором зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець, - прийняти та оплатити поставлений товар. Асортимент, кількість, ціна та загальна вартість товару зазначаються у специфікаціях та/або накладних, що оформлюються Постачальником у відповідності до замовлення Покупця (в усній та/або письмовій формі)(п. 2.1 і п. 2.2 зазначеного Договору).

Згідно п. 3.3, п. 4.1 і п. 4.3 цього Договору, відвантаження та доставка товару здійснюється власними силами та за рахунок Постачальника. Доставка товару здійснюється до воріт/дверей приміщення Покупця, що розміщується за адресою: м. Чернівці, вул. Головна, буд. 265, літ. «А». За згодою сторін Постачальник може здійснювати доставку товару в інший пункт поставки, вказаний Покупцем. Розвантаження здійснюється силами Постачальника. Кожна поставка товару оформлюється специфікацією та/або накладною, які підписуються уповноваженими представниками сторін, скріплюються печатками та містять повний перелік товарів.

Загальна сума Договору складається із сум, зазначених в накладних, якими оформлюється прийом-передача товару, що постачається на підставі цього Договору. При цьому в загальну договірну ціну включені вартість тари, упаковки, маркування товару, вартість доставки і розвантаження такого товару. Розрахунки між сторонами здійснюються в безготівковій формі шляхом переказу коштів на поточний рахунок Постачальника у банку (п. 5.1 - п. 5.3 Договору).

На підтвердження фактів надання ТОВ «Інтерком компані» зазначених послуг з прибирання на об'єкті ТОВ «Спорт-лайт», поставки товарно-матеріальних цінностей та проведення розрахунків за такі надані послуги і отримані товари позивач надав до суду копії наступних документів:

- додатків № 1 «Перелік послуг з прибирання, об'єкти, що підлягають прибиранню, період надання послуг» і № 2 «Алгоритм прибирання об'єкта» до договору № 01-02-2013/1;

- актів надання послуг від 15.02.2013р. б/н, від 28.02.2013р. б/н, від 31.03.2013р. б/н, від 30.04.2013р. б/н, від 31.05.2013р. б/н, від 30.06.2013р. б/н, від 31.07.2013р. б/н, від 31.08.2013р. б/н, від 30.09.2013р. б/н, на загальну суму 206 550,00 грн. (з ПДВ), оформлених за результатами надання ТОВ «Інтерком компані» послуг клінінгу;

- специфікацій від 03.01.2013р. та від 01.02.2013р., згідно яких ТОВ «Інтерком компані» було зобов'язане поставити на адресу позивача шафи гардеробні в асортименті в загальній кількості 468 шт. на суму 433 650,00 грн. (з ПДВ);

- видаткових накладних від 04.01.2013р. № 2, від 11.01.2013р. № 4, від 21.01.2013р. № 14, від 28.01.2013р. № 17, від 29.01.2013р. № 18, від 08.02.2013р. № 32, від 15.02.2013р. № 38, від 22.02.2013р. № 40, від 28.02.2013р. № 49 всього на загальну суму 433 650,00 грн. (з ПДВ).

- податкових накладних від 04.01.2013р. № 8, від 11.01.2013р. № 28, від 08.02.2013р. № 30, від 15.02.2013р. № 61, від 15.02.2013р. № 64, від 21.01.2013р. № 79, від 22.02.2013р. № 84, від 28.01.2013р. № 131, від 29.01.2013р. № 138, від 28.02.2013р. № 143, від 28.02,2013р. № 157, від 28.03.2013р. № 196, від 30.04.2013р. № 196, від 29.03.2013р. № 221, від 29.03.2013р. № 222, всього на загальну суму ПДВ 110 750,01 грн.;

- картки рахунку бухгалтерського обліку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», субрахунку 1531 по операціях з ТОВ «Інтерком компані» за період з 01.01.2010р. по 20.08.2013р.;

- платіжних доручень від 31.01.2013р. № 549, від 01.0.2013р. № 550, від 28.0.2013р. № 597, від 28.0.2013р. № 598, від 04.03.2013р. № 599, від 05.03.2013р. № 612, від 28.03.2013р. № 654, від 29.03.2013р. № 655, від 29.03.2013р. № 658, від 30.04.2013р. № 701.

За результатами дослідження вище перелічених первинних документів суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІV та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, та в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій.

З наявного в матеріалах справи витягу з Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відносно ТОВ «Інтерком компані» вбачається, що на час укладення та виконання договорів від 03.01.2013р. контрагент позивача був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі та відомості відносно нього мали статус підтверджених, тобто було юридичною особою, наділеною цивільною правоздатністю і дієздатністю.

Також, відповідачем не було надано суду належних документальних доказів відсутності у контрагента позивача спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання вказаних спірних правочинів, зокрема, того, що ТОВ «Інтерком компані» не було зареєстроване в якості платника податку на додану вартість або того, що його реєстрація платником податку на додану вартість була анульована у встановленому законом порядку. А відтак суд приходить до висновку, що наявні в матеріалах справи копії податкових накладних, на підставі яких позивач сформував податковий кредит за перевіряємий період, цілком відповідають вимогам, встановленим ст. 201 Податкового кодексу України.

Відповідно до письмових пояснень позивача від 08.12.2014р. № 44, поданих до канцелярії суду 09.12.2014р., та усних пояснень представника позивача, наданих 27.11.2014р. в судовому засіданні у даній справі, необхідність замовлення та придбання ТОВ «Інтерком компані» послуг з прибирання та гардеробних шаф було зумовлено специфікою господарської діяльності ТОВ «Спорт-лайт» (а саме: у відповідності до установчих та реєстраційних документів до основних видів діяльності Товариства за КВЕД відноситься, зокрема: 93.11 «Функціонування спортивних споруд», 93.12 «Діяльність спортивних клубів»). Так, місцем здійснення господарської діяльності ТОВ «Спорт-лайт» є фітнес-центр «Sport Life», що розташований за адресою: м. Чернівці, вул. Головна, буд. 265 А, (для розміщення цього фітнес-центру позивачем використовується невласне приміщення, що орендується згідно договором суборенди нерухомого майна від 04.11.2011р.). При цьому, у зв'язку з необхідністю забезпечення нормального функціонування фітнес-центру, на підприємстві було прийнято рішення про необхідність закупівлі шаф гардеробних - вказані шафи на даний час знаходяться на балансі ТОВ «Спорт-лайт» та по сьогоднішній день використовуються за призначенням (шафи розташовані в роздягальнях згаданого вище фітнес-центру). Крім того, під час функціонування фітнес-центру також виникла необхідність у залученні третіх осіб для надання комплексу послуг з прибирання приміщень такого фітнес-центру, оскільки у позивача через брак трудових ресурсів і матеріально-технічних засобів була відсутня можливість самостійно виконати зазначені на роботи на значній площі об'єкту.

Додатково на обґрунтування своїх позовних вимог позивач надав суду копії наступних документів: статуту ТОВ «Спорт-лайт», відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, довідки з органу статистики відносно ТОВ «Спорт-лайт»; штатних розписів ТОВ «Спорт-лайт», затверджених на певні дати 2012 - 2014 років; договору суборенди нерухомого майна від 04.11.2011р., укладеного позивачем як суборендарем з ТОВ «СІТІ-Спорт Груп» щодо платного строкового користування нежилими приміщеннями, розташованими за адресою: м. Чернівці, вул. Головна, 265А, для розміщення спортивного комплексу (фітнес-центру), організаційно-розпорядчі документів та внутрішнього листування на підприємстві з питання прийняття рішень про необхідність придбанні послуг з прибирання приміщень та додаткових шаф у третіх осіб, обрання компанії-постачальника товарів і послуг, та ін.

Зі змісту наведених вище документів вбачається наявність у позивача ділової мети на укладення з ТОВ «Спорт-лайт» спірних договорів від 03.01.2013р. з метою придбання клінінгових послуг і гардеробних шаф для забезпечення належної роботи власного фітнес-центру в регіоні.

Натомість, відповідачем не було надано суду належних доказів, які б свідчили про відсутність у підприємства ТОВ «Спорт-лайт» умов для здійснення господарської діяльності (відсутність майна, складських приміщень, обладнання та виробничих потужностей, в т.ч. орендованих , а також трудових ресурсів, тощо), в т.ч. із залученням третіх осіб, на момент укладення і вчинення спірних правочинів.

Також, в силу п. 15.1 ст. 15 ПК України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Частиною другою ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Так, безпосередньо в Акті перевірки від 28.05.2014р. № 458/26-55-22-08/37635616 не наведено правову норму, в силу якої на платника податку (покупця) покладена відповідальність за недекларування та несплату податкових зобов'язань платником податку-контрагентом (продавцем), шляхом позбавлення його права на податковий кредит.

Згідно правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в його ухвалі від 10.10.2012р. за № К-24491/10, «за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання Підприємством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань».

В ході розгляду даної справи в суді відповідачем не було пред'явлено до суду будь-які належні докази нікчемності правочинів, укладених між ТОВ «Спорт-лайт» і ТОВ «Інтерком компані», а також жодних достовірних документальних доказів на підтвердження факту підписання договорів від 03.01.2013р. і первинних документів до них не уповноваженими на те особами.

Зокрема, в Акті перевірки від 28.05.2014р. № 458/26-55-22-08/37635616 також відсутні відомості про визначення контрагенту позивача сум податкових зобов'язань у зв'язку з ухиленням від сплати податків та зборів, винесення вироків посадовим особам ТОВ «Інтерком компані» за фактами ухиляння від сплати податків в результаті конкретних господарських операцій, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

В силу ч. 1 ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Аналогічну норму містить ч. 2 ст. 2 Кримінального кодексу України.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням ч. 1 ст. 69 КАС України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до ч. 1, ч. 4 ст. 70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

При цьому, зокрема, у п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначено, що при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Таким чином, з контексту наведеного вище слідує, що наявність лише протоколу допиту ОСОБА_6 від 16.12.2013р., відібраного заст. нач. відділу КР СУ ФР ГУ Міндоходів у Черкаській області майором податкової міліції Горсткою Я.В. в межах досудового розслідування кримінального провадження № 32013250000000137, не відповідає висунутим процесуальним законом критеріям належності, допустимості та достовірності доказів, оскільки за обставин, які склалися у даній справі, наслідками неправомірних дій чи бездіяльності особи є вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який би набрав законної сили.

Однак, відповідач в ході судового розгляду даної справи не подав до суду, по-перше, будь-які інші достовірні відомості з документальним підтвердженням про притягнення до кримінальної відповідальності або пред'явлення обвинувачення посадовим особам ТОВ «Спорт-лайт» та/або його контрагента - ТОВ «Інтерком компані», безпосередньо відповідальних за укладення і виконання спірних правочинів, з направлення матеріалів відповідних кримінальних справ до суду, у скоєнні злочинів, передбачених Кримінальним кодексом України.

З урахуванням того, що по справі було встановлено реальне здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, наявність належним чином оформлених первинних документів, податкових накладних, виданих зареєстрованим платником податку на додану вартість, суд дійшов висновку про протиправність донарахування позивачу сум податку на прибуток і податку на додану вартість, та застосування штрафних (фінансових) санкцій спірними податковим повідомленнями-рішеннями від 06.06.2014р.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 06.06.2014 року №78726552208 і № 78826552208.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спорт-лайт» (ідентифікаційний код: 37635616, адреса: 01004, м. Київ, вул. Крутий узвіз, 6/2, літ. А) судові витрати у розмірі 358,64 грн. (трьохсот п'ятдесяти восьми грн. 64 копійок) з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (ідентифікаційний код: 38748591, адреса: 01011, м. Київ, вул. Лєскова, 2).

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок