Рішення

від 14.01.2015 по справі 45/132

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 45/132 14.01.15 За позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім Станиця»

про стягнення штрафних санкцій

Суддя Сташків Р.Б.

Представники сторін:

від позивача - Гаврилюк Є.В. (представник за довіреністю);

від відповідача - не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» (далі - Позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім Станиця» (далі - Відповідач) про стягнення штрафних санкцій за договором купівлі-продажу векселя № ГК-Б9-0001/1 від 02.04.2009.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем умов договору в частині оплати отриманого векселя.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.08.2010 позов у справі № 45/132 залишено без розгляду.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.10.2010 ухвалу від 11.08.2010 скасовано, справу направлено на розгляд до господарського суду міста Києва.

Згідно резолюції голови господарського суду міста Києва справу передано на розгляд судді Балаца С.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.10.2014 провадження у справі № 45/132 припинено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2014 вищевказану ухвалу суду скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Справа № 45/132 в господарському суді міста Києва, згідно з повторним автоматизованим розподілом, надійшла на новий розгляд до судді Сташківа Р.Б.

У судове засідання 14.01.2014 представник відповідача не з'явився, хоча судом були вчинені всі дії щодо належного повідомлення його про призначення справи до розгляду в засіданнях суду, про час і місце їх проведення, оскільки ухвали суду надсилалися на адресу місцезнаходження відповідача згідно з відомостями, наведеними у ЄДРЮО та ФОП та у матеріалах справи. А відтак, будь-які несприятливі наслідки неявки повноважних представників у судові засідання покладаються на відповідача.

Судом враховано, що відповідно до пункту 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило, обставин, які б перешкоджали розглянути спір у даному судовому засіданні, судом не виявлено.

Відтак, суд дійшов висновку про відсутність встановлених ст. 77 ГПК України підстав для відкладення розгляду справи та відповідно до статті 75 ГПК України, здійснює розгляд справи за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

02.04.2009 між Позивачем, як продавцем, та Відповідачем, як покупцем, укладено Договір купівлі-продажу векселя № ГК-Б9-0001/1 (далі - Договір), відповідно до умов якого Позивач зобов'язався передати, а Відповідач - прийняти у власність та оплатити один простий вексель, емітентом якого є Відкрите акціонерне товариство «Дніпродзержинська теплоелектроцентраль».

Згідно з п.п. 1.2.-1.3. Договору, загальна договірна вартість векселя складає 916498,58 коп., загальна сума Договору - 916498,58 грн.

Розділом 2 Договору сторони визначили порядок розрахунків за Договором.

Так, оплата 10% загальної вартості векселя (91649,86 грн.) здійснюється покупцем протягом трьох днів з дати підписання акту прийому-передачі векселя сторонами.

Оплата 90% загальної вартості векселя (824848,72 грн.) здійснюється покупцем з відстрочкою платежу на тридцять шість місяців з дати підписання акта прийому-передачі векселя сторонами.

Оплата здійснюється в гривнях в безготівковій формі на поточний рахунок продавця.

Пунктом 3.1. Договору визначено, що протягом двох банківських днів з моменту підписання Договору Позивач зобов'язується передати, а Відповідач - прийняти простий вексель, про що сторони складають акт прийому-передачі векселя, який є підтвердженням належного виконання Позивачем своїх зобов'язань.

Відповідно до п. 7.1. Договору, у разі несвоєчасного виконання покупцем умов Договору в частині здійснення розрахунків, покупець зобов'язаний сплатити продавцю штраф у розмірі 10% від суми Договору.

02.04.2009 Позивач передав, а Відповідач прийняв простий вексель серії АА 1391344, загальною вартістю 916498,58 грн.

У той же час, Відповідач своїх зобов'язань за Договором в частині оплати отриманого векселя не виконав, внаслідок чого за ним утворилася заборгованість в сумі 91649,86 грн.

20.01.2010 Позивач, з метою досудового врегулювання спору, надіслав на адресу Відповідача Претензію № 11/3-112 від 20.01.2010, якою повідомив останнього про наявність заборгованості за Договором, нарахування штрафних санкцій та необхідність їх сплати.

Зазначена претензія Відповідачем залишена без відповіді та задоволення.

На підставі викладеного Позивач звернувся за захистом порушених прав до суду.

Оцінивши подані Позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

За приписами ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 ГК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст.ст.11, 509 ЦК України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Положеннями ст. 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Факт передачі Позивачем Відповідачеві векселя підтверджений актом приймання-передачі векселя від 02.04.2009, скріпленим печатками та підписами уповноважених представників сторін.

Відповідно до умов п. 2.1. Договору, останній день оплати Відповідачем 10% загальної вартості векселя (91649,86 грн.) - 06.04.2009, однак зазначена сума Відповідачем на користь Позивача своєчасно сплачена не була.

Як вбачається з матеріалів справи, зазначена сума сплачена Відповідачем лише 11.05.2010 (виписка з банківського рахунку Відповідача).

Таким чином, виходячи з положень ст. 610, ст. 611, ч. 1 ст. 612 ЦК України, ч. 2 ст. 193 ГК України, Відповідач є порушником грошового зобов'язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом, та зокрема у вигляді нарахування та стягнення штрафу на підставі ч.ч. 1-2 ст. 549 ЦК України, п. 7.1. Договору.

Оцінивши наведені обставини, суд дійшов висновку, що вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача штрафу в сумі 91649,86 грн. є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, на виконання вимог, викладених у постанові Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2014, суд вважає за належне зазначити наступне.

Згідно з відомостями, розміщеними у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, отриманими в порядку, передбаченому наказом Міністерства юстиції України № 1846/5 від 14.12.2012 «Про затвердження Порядку надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», станом на день винесення цього рішення, Відповідач з 08.11.2010 перебуває в стані припинення на підставі постанови Окружного адміністративного суду м. Києва у справі № 2а-11274/10/2670 від 15.10.2010.

Порядок державної реєстрації припинення юридичної особи на підставі судового рішення, що не пов'язане з банкрутством юридичної особи, унормований ст. 38 Закону України №755-ІV від 15.05.2003 «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців».

Згідно з положеннями зазначеної статті, суд, який постановив рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язане з банкрутством юридичної особи, у день набрання таким рішенням законної сили направляє його копію державному реєстратору за місцезнаходженням юридичної особи для внесення до Єдиного державного реєстру запису про судове рішення. Дата надходження відповідного судового рішення вноситься державним реєстратором до журналу обліку реєстраційних дій.

Підставою для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, зокрема, є неподання протягом року органам доходів і зборів податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону.

Державний реєстратор повинен не пізніше наступного робочого дня з дати надходження судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, внести до Єдиного державного реєстру запис щодо цього судового рішення та в той же день повідомити органи статистики, доходів і зборів, Пенсійного фонду України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку та юридичну особу, щодо якої було прийнято судове рішення, про внесення до Єдиного державного реєстру такого запису.

З дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про судове рішення щодо припинення юридичної особи застосовуються обмеження, встановлені законом.

Суд призначає в рішенні щодо припинення юридичної особи у зв'язку з її ліквідацією комісію з припинення (ліквідаційну комісію) та встановлює строк і порядок її роботи. Державний реєстратор вносить до Єдиного державного реєстру запис про призначення комісії з припинення (ліквідаційної комісії) не пізніше наступного робочого дня з дати надходження відповідного рішення.

Державний реєстратор не пізніше наступного робочого дня з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису, в якому керівник органу управління або засновник (учасник) юридичної особи вказаний як голова комісії з припинення (ліквідаційної комісії) юридичної особи зобов'язаний надіслати такому керівнику органу управління або засновнику (учаснику) юридичної особи, а також суду, який постановив рішення щодо припинення юридичної особи у зв'язку з її ліквідацією, відповідне повідомлення.

Документи для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи подаються головою комісії з припинення (ліквідаційної комісії) юридичної особи, яку призначив суд, або головою комісії з припинення (ліквідаційної комісії), якого вказав в Єдиному державному реєстрі державний реєстратор, у порядку, який встановлено ч.ч. 1-6 ст. 36 або ч.ч. 1-8 ст. 37 Закону.

Порядок внесення державним реєстратором запису про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи встановлюється ч.ч. 10-12 ст. 36 Закону.

Порядок надання відомостей про державну реєстрацію припинення юридичної особи органам статистики, доходів і зборів, Пенсійного фонду України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку встановлюється ст. 40 Закону.

Судове рішення щодо припинення юридичної особи може бути оскаржено в порядку, встановленому законом.

Таким чином, з наведеного вбачається, що винесення судом рішення про припинення державної реєстрації юридичної особи не є достатньою підставою для визнання реєстрації юридичної особи припиненою.

Як вбачається зі змісту наведених вище положень, після винесення судом рішення на державного реєстратора покладається обов'язок виконати певний перелік дій, до яких зокрема, входять, призначення в рішенні щодо припинення юридичної особи у зв'язку з її ліквідацією комісії з припинення (ліквідаційну комісію) та встановлення строку і порядку її роботи, надсилання керівнику органу управління або засновнику (учаснику) юридичної особи, а також суду, який постановив рішення про припинення юридичної особи у зв'язку з її ліквідацією, повідомлення призначена комісія з припинення (ліквідаційна комісія).

Статтею 36 Закону встановлено, що ліквідаційна комісія повинна звернутися до державного реєстратора, зокрема, з реєстраційною карткою про припинення державної реєстрації юридичної особи.

Частиною 12 ст. 36 Закону визначено, що за відсутності підстав для залишення документів, які подані для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації, без розгляду, державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації.

Відтак, дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації є датою державної реєстрації припинення юридичної особи.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що підстави вважати Відповідача ліквідованим на момент винесення цього рішення відсутні, а відтак, Відповідач наділений повним обсягом цивільної правоздатності.

Згідно зі статтею 33 ГПК України, обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на спростування викладених у позові обставин.

Судовий збір, відповідно до положень статті 49 ГПК України, покладається на Відповідача в повному обсязі.

Керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім Станиця» (01001, м. Київ, вул. Саратовська, буд. 45, офіс 1; ідентифікаційний код 36351474) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Шевченка, 2; ідентифікаційний код 03340920) 91649 (дев'яносто одну тисячу шістсот сорок дев'ять) грн. 86 коп. штрафу, 916 (дев'ятсот шістнадцять) грн. 50 коп. витрат на сплату державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 23.01.2015

Суддя Сташків Р.Б.