Постанова

від 20.01.2015 по справі 925/1087/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" січня 2015 р. Справа№ 925/1087/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дідиченко М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Руденко М.А.

при секретарі: Кобець М. О.

За участю представників сторін:

від позивача: Цинда Л. Г. - представник за довіреністю від 24.06.2014 року;

від відповідача: Кириленко А. М. - представник за довіреністю від 19.05.2014 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос - Т»

на рішення Господарського суду Черкаської області області від 29.07.2014 року

у справі № 925/1087/14 (суддя Швидкий В.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Тандем і К»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос - Т»

про стягнення 77 080, 01 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-Тандем і К» звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос-Т» про стягнення 77 080, 01 грн., з яких: 63 605, 00 грн. заборгованість за договором поставки № 2-26/10 від 26.10.2012 року, 6 939, 33 грн. інфляційні, 2 130, 77 грн. 3% річних та 4 404, 91 грн. пені.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором в частині оплати поставленного товару.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 29.07.2014 року у справі № 925/1087/14 позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не врахував те, що поставлене насіння кукурудзи передано відповідачеві без сертифікату, який, на думку апелянта, свідчив би про належність поставленого насіння кукурудзи до відповідного сорту.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.12.2014 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос-Т" на рішення Господарського суду Черкаської області від 29.07.2014 року прийнято до свого провадження колегією суддів: Дідиченко М.А. - головуюча, Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю. та призначено до розгляду на 20.01.2015 року.

Представник відповідача у судовому засіданні 20.01.2015 року підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та просив суд її задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні 20.01.2015 року заперечував проти задоволення апеляційної скарги, надав пояснення в обгрунтування своєї правової позиції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 26.10.2012 року між сторонами укладено договір поставки №2-26/10 (далі за текстом - договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався в строки, визначені договором, передати у власність відповідача (поставити) товар, а відповідач зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість (п. 1.1 договору).

Найменування товару: насіння сільськогосподарських культур в асортименті, визначеному в додатках до цього договору, які складають невід'ємну його частину (п. 1.2. договору).

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до 4 розділу договору термін поставки товару визначається у додатках до цього договору. Допускається дострокова поставка товару. У разі дострокової поставки товару позивач зобов'язаний повідомити (в будь-якій формі) відповідача про дату дострокової поставки.

Пунктом 5.1 договору вказано, що ціна за одиницю товару кожного найменування та її еквівалент у іноземній валюті наводиться у додатках до договору.

Відповідно до п. 6.1 договору загальна вартість товару повинна бути сплачена відповідачем у строк встановлений в додатках до цього договору.

Згідно п. 6.2 договору оплата здійснюється у гривнях у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача.

В п. 7.1 договору зазначено, що поставка здійснюється на умовах та в місці поставки, визначених в додатках до цього договору.

26.10.2012 року сторонами укладено додаток № 5 до договору, в якому сторони встановили, що позивач зобов'язується поставити відповідачу посівного матеріалу в кількості 30 п. од. за ціною в гривнях 1273,30 грн. на загальну суму 38199,00 грн.

Поставка здійснюється на умовах продажу товару за домовленістю сторін у строк до 30.05.2013 року.

Відповідно до додатку № 5 загальна вартість товару складає 38199,00 грн. і оплачується відповідачем у строк до 13.05.2014 року.

26.10.2012 року сторонами укладено додаток № 6 до договору, яким сторонами встановлено, що позивач зобов'язується поставити відповідачу посівного матеріалу в кількості 20 п. од. за ціною в гривнях 1273,30 грн. на загальну суму 25466,00 грн.

Поставка здійснюється на умовах продажу товару за домовленістю сторін у строк до 30.05.2013 року.

Відповідно до додатку № 6 загальна вартість товару складає 25466,00 грн. і оплачується відповідачем у строк до 15.05.2014 року.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору № 2-26/10 від 26.10.2012 року позивачем поставлено, а відповідачем прийнято насіння кукурудзи в кількості 50 п. од. на загальну суму 63 665,00 грн., що підтверджується рахунком фактурою № СФ-0000040 від 08.05.2013 року, видатковою накладною № РН-0000036 від 24.05.2013 року, довіреністю №11 від 24.05.2013 року; рахунком фактурою № СФ-0000041 від 13.05.2013 року, видатковою накладною № РН-0000037 від 24.05.2013 року, довіреністю №11 від 24.05.2013 року.

04.02.2014 року, 10.02.2014 року, 22.05.2014 року відповідач сумами по 20,00 грн. сплатив позивачу 60,00 грн.

Відповідач свої зобов'язання по договору не виконав, заборгованість за поставлений товар повністю не погасив, заборгованість відповідача становить 63605,00 грн.

12.06.2014 року позивач направив відповідачу вимогу щодо сплати боргу. Однак, відповіді на претензію відповідач не надав.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Як зазначалось вище, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. (ст. 712 ЦК України)

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначає, що позивачем не було передано сертифікат якості на момент отримання посівного матеріалу, який би підтверджував належність товару до відповідного сорту, а тому ТОВ "Колос-Т" не повинно оплачувати товар.

Однак, колегія суддів відзначає, що відповідно до ч. 1, 4 ст. 268 ГК України, якість товарів, що постачається, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товару. Постачальник повинен засвідчити якість товару, що поставляється, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі.

У спірному договорі не визначені більш високі вимоги до якості товару, а тому товар повинен відповідати вимогам стандарту, а якість товару товару повинна засвідчуватись товаросупровідними документами.

Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 268 ГК України, у випадку поставки товару більш низької якості, ніж вимагається стандартом, покупець має право відмовитись від прийняття і оплати товару. Відповідач від прийняття товару не відмовився, що підтверджується видатковими накладними № РН-000036 та № РН-0000037.

Пункт 3.1. договору вказує на те, що якість товару, що постачається продавцем, повинна відповідати ДСТУ 2240-93.

Відповідно до п. 3.2 договору покупець має право перевірити якість товару лише у лабораторіях насіннєвої інспекції України, які мають дозвіл (ліцензію) на здійснення відповідної діяльності. Для лабораторного аналізу проводиться відбір зразків товару, який здійснюється за обов'язкової участі повноважних представників сторін та насіннєвої інспекції України. Претензії щодо якості товару пред'являються покупцем до застосування, але не пізніше 15 днів з дати отримання товару.

Відповідач не звернувся до позивача з претензією протягом вказаного в договорі часу щодо якості отриманого товару, а також не здійснив перевірку якості товару у лабораторіях насіннєвої інспекіції України.

Згідно п. 7.3 договору перехід права власності на товар відбувається в момент фактичної передачі товару на підставі прибутково-видаткових накладних.

У пункті 9.2 договору зазначено, що приймання товару за кількістю та якістю здійснюється в порядку, що визначається чинним законодавством. Підписання покупцем видатково-прибуткової накладної засвідчує факт передачі разом з товаром усієї товаросупровідної документації, в тому числі сертифікатів якості.

Що ж до посилань відповідача на акт від 30.05.2013, відповідно до якого на момент отримання посівного матеріалу позивачем не надано сертифікат якості, то колегія суддів зазначає, що останній складений в односторонньому порядку та не може вважатись належним доказом у справі.

Відтак, відповідач, підписавши видаткову накладну № РН-0000037 від 24.05.2013 року на отримання насіння кукурудзи ЕС Сенсор в кількості 20 п. од. на загальну суму 25 466,00 грн. та підписавши накладну № РН-000036 від 24.05.2013 року на отримання насіння кукурудзи ЕС Нінфеа в кількості 30 п. од. на загальну суму 38 199, 00 грн. засвідчив факт передачі посівного матеріалу, а тому, відповідно до умов договору повинен здійснити оплату товару у строк до 13.05.2013 року та 15.05.2013 року відповідно.

Крім того, колегія суддів зазначає, що за змістом норм Цивільного кодексу України, а також приймаючи до уваги умови договору № 2-26/10 від 26.10.2012 року, одержання відповідачем товару є достатньою підставою для оплати його вартості.

Враховуючи зазначене, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованих висновків про задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу.

До того ж, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у сумі 4 404, 91 грн. за період з 13.05.2013 року по 13.11.2013 року.

Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 12.2. договору сторони домовилися, що у разі порушення строків виконання зобов'язань сторона, яка допустила прострочку, сплачує другій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, нарахованої на суму простроченого зобов'язання за кожен день прострочки.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Як зазначалося вище, відповідач повинен був здійснити оплату поставленого товару відповідно додатку до договору № 5 у сумі 38199,00 грн. в строк до 13.05.2014 року та товару відповідно додатку до договору № 6 у сумі 25466,00 грн. в строк до 15.05.2014 року, а отже прострочення виконання зобов'язання щодо оплати товару за додатком № 5 почалося з 14.05.2014 року та за додатком № 6 - з 16.05.2014 року.

Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, колегія суддів приходить до висновку, що він є арифметично вірним, а тому суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми пені у розмірі 4 404,91 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос-Т" 6 939,33 грн. - інфляційних втрат та 2 130,77 грн. - 3 % річних.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тож, приймаючи до уваги, що відповідачем допущено прострочення оплати вартості отриманого від позивача товару, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про притягнення відповідача до відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Згідно розрахунку позивача, який зроблено за період з 13.05.2013 року до 24.06.2014 року та за період з 15.05.2013 року до 24.06.2014 року, та перевірено судом інфляційні втрати від знецінення національної валюти становлять 6 939,33 грн., 3 % річних - 2 130,77 грн.

Розрахунок позивача є арифметично вірним та здійснений у відповідності до вимог чинного законодавства України, тому, колегія суддів приходить до висновку, що висновки суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення збитків від інфляції у сумі 6 939,33 та 3% річних у розмірі 2 130,77 грн. є обґрунтованими.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду Черкаської області від 29.07.2014 року у справі № 925/1087/14 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно із ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос-Т" на рішення Господарського суду Черкаської області від 29.07.2014 року залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 29.07.2014 року у справі № 925/1087/14 - без змін.

3. Матеріали справи № 927/1087/14 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя М.А. Дідиченко

Судді Є.Ю. Пономаренко

М.А. Руденко