Постанова

від 16.01.2015 по справі 813/7364/14

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2015 року № 813/7364/14

зал судових засідань № 13

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Братичак У.В.,

секретар судового засідання Бугара М.Р.,

за участю:

представника позивача Тунського А.Р.,

представника відповідача Шиби А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Геліос» до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в:

До суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Геліос» (далі - ТОВ «Геліос») до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - Дрогобицька ОДПІ, відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 20.10.2014 року №0005462210.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при приведенні перевірки ТОВ «Геліос» було надано відповідачу усі належним чином оформлені документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій з ПП «АФ Приват Агро», що підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, рахунками про оплату. Отже, висновки контролюючого органу про відсутність реальності господарської операції не відповідають фактичним обставинам справи, і як наслідок протиправним є твердження про заниження податку на додану вартість за результатами зазначених господарських операцій на суму 51237 грн.

Відповідач в запереченні на позовну заяву від 10.12.2014 року зазначає, що позивачем не представлено до перевірки жодного сертифікату ( паспорту) якості на ТМЦ - «шрот соняшниковий», у товарно-транспортній накладній відсутні реєстраційні номера, інформація, щодо повної адреси пункту навантаження, відсутні підписи та не вказано інформація прізвища ім'я по батькові осіб зі сторони ПП «АФ Приват Агро», що дозволили відпуск товару для відвантаження, відсутні підписи та не вказано прізвища, ім'я по - батькові чи ініціали водіїв експедиторів із сторони підприємства щодо прийняття вантажу для розвантаження з транспортного засобу; відсутня інформація щодо часу та способу вантажно-розвантажувальних операцій, не ідентифіковано особу з сторони ТзОВ «Геліос», яка отримала шрот соняшниковий в товарно-транспортній накладній БЗС № б/н від 11.02.2013 року не вказано назви «Автопідприємство».

Із зазначених вище обставин вважає спірне податкове повідомлення-рішення правомірним, та просить відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених у запереченні на позов.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

За результатами виїзної позапланової документальної перевірки ТОВ "Геліос" з питань дотримання вимог податкового законодавства по операціях придбання у ПП «АФ Приват Агро» (код ЄДРПОУ - 38432303) за період лютий-березень 2013 року та подальшого їх використання у господарській діяльності складено акт від 17.09.2014 р. №630/2210/22379129.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6, п.1.13 п.1 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього на суму 51237 грн.

На підставі акту від 17.09.2014 року прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.10.2014 року №0005462210, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 51237 грн., в тому числі, за основним платежем - 51237 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 12809 грн.

Вирішуючи спір по суті суд встановив наступні обставини справи.

Так, між ПП «АФ Приват Агро» (далі - Продавець) та ТОВ «Геліос» (Покупець) був укладений Договір поставки за № 22/01-01 від 22.01.2013 року. Відповідно до умов Договору, Постачальник зобов'язується систематично передати у власність Покупця визначений цим Договором товар (шрот соняшниковий), а Покупець зобов'язаний прийняти товар і оплатити його на умовах, передбачених договором.

Відповідно до п. 3.2, місце та адреса поставки товару прийом та передача, розвантаження зазначається в Додатку.

У п.4.1 зазначено, що сторони домовились, що при поставці товару, зазначеного у додатку до цього договору, постачальником у обов'язковому порядку надаються покупцю оригінали документації, що підтверджують факт приймання-передачі товару, а саме: ТТН, податкову, видаткову накладну, якісні посвідчення, рахунок.

Згідно умов Договору, укладеного між ТзОВ «Геліос» та ПП «АФ Приват Агро», сторони домовилися, що поставка шроту соняшникового здійснюється постачальником автотранспортом постачальника за його рахунок та на умовах СРТ (склад покупця за адресою: Львівська обл., Дрогобицький р-н., с. Дережичі, вул. Шкільна, 10а) (п.3.1 Договору).

Встановлено, що згідно видаткових накладних № 217 від 12.02.13р., № 418 від 18.03.13р. та № 419 від 18.03.13р. ПП «АФ Приват Агро» поставлено, а ТзОВ «Геліос» прийнято шрот соняшниковий. Приймання даного товару на відповідність кількості та якості здійснювалася завідувачем складом кормів ОСОБА_3 на кормо-складі ТОВ «Геліос», що також підтверджується видатковими накладними та товарно-транспортними накладними від 11.02.13р. та 18.03.13р., які цією особою підписані та завірені печаткою ТОВ «Геліос» на підставі довіреностей на отримання ТМЦ № 14 від 12.02.2013р. та № 26 від 18.03.2013р.

ПП «АФ Приват Агро» за період лютий-березень 2013р. виписано належним чином оформлені податкові накладні № 67 від 11.02.13р.; № 68 від 12.02.13 р.; № 123 від 18.03.13 р. на загальну суму податкового кредиту 51236 грн. 00 коп., який ТОВ «Геліос» відобразив в реєстрах отриманих податкових накладних та деклараціях з податку на додану вартість (рядок 10.1) за лютий та березень 2013р. відповідно.

Товар було оплачено платіжними дорученнями №668 від 11.02.2013р.; №664 від 15.02.2013р. та №695 від 18.03.2013р. Придбання шроту соняшникового та стан рахунків з ПП «АФ Приват Агро», відображені в карточках рах. № 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» за лютий, березень 2013р. Заборгованість перед постачальником - відсутня.

В подальшому, суд встановив, що одержаний шрот соняшниковий використано ТОВ «Геліос» у виробничих цілях - для годівлі курей-несучок, що підтверджується карточками рах.208 «Корми» за лютий та березень 2013р. та складською книгою за відповідні періоди.

Щодо заповнення товарно-транспортних накладних, та недоліків в їх заповненні, суд зазначає таке.

Як вбачається з умов Договору № 22/01-01 від 22 січня 2013 року, а саме з п.3.1 сторони домовились, що поставка Товару здійснюється постачальником автотранспортом постачальника за його рахунок. Таким чином ТОВ «Геліос» не може бути відповідальним за правильність заповнення ТТН, оскільки ТзОВ «Геліос» не було ні замовником автотранспортних послуг, ні особою, що здійснювала перевезення, а тому жодного відношення до заповнення ТТН у ТОВ «Геліос» не мало.

Окрім того, суд зазначає, що відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р. товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей. Вказана позиція суду узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України, висловленій в ухвалі від 13 лютого 2013 року у справі № К/9991/64514/11.

Також слід зазначити що недоліки ТТН жодним чином не можуть свідчити про наявність порушень податкового законодавства у діяльності ТОВ «Геліос».

Міністерство доходів і зборів у листі від 19.09.2013 р. № 11569/6/99-99-22-01-03-15/1128 зазначило, що оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може бути єдиною підставою для невизнання витрат з придбання товарно-матеріальних цінностей.

Окрім того, господарські операції ТОВ «Геліос» в період, за який проводилась перевірка, також підтверджуються видатковими накладними, податковими накладними, довіреностями на отримання ТМЦ від ПП «АФ Приват Агро», рахунками на оплату.

В своїй сукупності, вищенаведені документи повністю відповідають вимогам до первинних документів, що визначені у ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України».

Даючи правову оцінку наведеним доказам суд, вважає, що прямими доказами в підтвердження обставин правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат є надані позивачем первинні бухгалтерські документи, які відповідають вимогам чинного законодавства. Подані ж відповідачем докази не є прямими та в своїй сукупності не можуть вказувати на протиправність дій позивача при оподаткуванні згаданих господарських операцій і підтверджувати обізнаність позивача про сумнівне ведення господарської діяльності його контрагента.

За таких обставин, суд вважає, що органом державної податкової служби не доведено фактичного не здійснення згаданої господарської операції позивача з ПП «АФ Приват Агро».

Судом не беруться до уваги доводи відповідача на той факт, що у видаткових накладних не вказано ініціалів особи зі сторони ТОВ «Геліос», яка отримала ТМЦ, оскільки у всіх видаткових накладних наявне прізвище та ініціали особи, яка одержувала товар, а саме: ОСОБА_3, яка діяла на підставі довіреності.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Як визначено в статті 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (пункт 201.6 ст. 201 ПК України).

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, встановлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (пункт 198.6ст. 198 ПК України).

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Із положень ч.ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Наявні в матеріалах справи договір, податкові, видаткові накладні свідчить про те, що вказані документи, на підставі яких позивач включив до податкового кредиту відповідні суми ПДВ, відповідають критеріям первинного документу, що не заперечується податковим органом, через що зазначені дії позивача щодо формування податкового кредиту є правомірними.

За таких обставин, суд вважає, що висновки контролюючого органу про заниження ТОВ «Геліос» ПДВ за період лютий-березень 2013 року є необґрунтованими, і як наслідок протиправним є податкове повідомлення рішення від 20.10.2014 року №0005462210, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість всього в сумі 51237 грн.

Оскільки правомірність нарахування основного платежу по згаданому податку не знайшла свого підтвердження під час розгляду справи податковим органом безпідставно застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 12809 грн.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, такі належить стягнути з Державного бюджету України на користь позивача.

Керуючись ст.ст.7-14, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1.Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області від 20.10.2014 року №0005462210.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Геліос» (код ЄДРПОУ - 22379129) судовий збір у розмірі 182 грн. 70 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складений та підписаний 21.01.2015 року.

Суддя Братичак У.В.