Ухвала

від 26.05.2015 по справі 813/7364/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2015 року Справа № 876/1389/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Сеника Р.П.,

суддів Попка Я.С., Хобор Р.Б.,

з участю секретаря судового засідання Сердюк О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Львові апеляційну скаргу Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16.01.2015 року у справі № 813/7364/14 за позовом ТзОВ «Геліос» до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

29.10.2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Геліос» звернулось із адміністративним позовом до суду до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 20.10.2014 року №0005462210.

Позовні вимоги мотивує тим, що при приведенні перевірки ТОВ «Геліос» було надано відповідачу усі належним чином оформлені документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій з ПП «АФ Приват Агро», що підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, рахунками про оплату. Отже, висновки контролюючого органу про відсутність реальності господарської операції не відповідають фактичним обставинам справи, і як наслідок протиправним є твердження про заниження податку на додану вартість за результатами зазначених господарських операцій на суму 51237 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 06.01.2015 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасувано податкове повідомлення-рішення Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області від 20.10.2014 року №0005462210.

Постанову суду першої інстанції оскаржив позивач, подавши на неї апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що не погоджується з рішенням суду першої інстанції, оскільки дане рішення винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та таке, що неповно відображає обставини, які мають істотне значення для даної справи.

Просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06.01.2015 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що за результатами виїзної позапланової документальної перевірки ТОВ "Геліос" з питань дотримання вимог податкового законодавства по операціях придбання у ПП «АФ Приват Агро» (код ЄДРПОУ - 38432303) за період лютий-березень 2013 року та подальшого їх використання у господарській діяльності складено акт від 17.09.2014 р. №630/2210/22379129.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6, п.1.13 п.1 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього на суму 51237 грн.

На підставі акту від 17.09.2014 року прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.10.2014 року №0005462210, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 51237 грн., в тому числі, за основним платежем - 51237 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 12809 грн.

Задовольняючи у позові у справі, суд першої інстанції виходив з того, що висновки контролюючого органу про заниження ТОВ «Геліос» ПДВ за період лютий-березень 2013 року є необґрунтованими, і як наслідок протиправним є податкове повідомлення рішення від 20.10.2014 року №0005462210, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість всього в сумі 51237 грн.

Оскільки правомірність нарахування основного платежу по згаданому податку не знайшла свого підтвердження під час розгляду справи податковим органом безпідставно застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 12809 грн.

З огляду на викладене у своєму рішенні, суд першої інстанції вважав, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому адміністративний позов підлягає задоволення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Між ПП «АФ Приват Агро» (далі - Продавець) та ТОВ «Геліос» (Покупець) був укладений Договір поставки за № 22/01-01 від 22.01.2013 року. Відповідно до умов Договору, Постачальник зобов'язується систематично передати у власність Покупця визначений цим Договором товар (шрот соняшниковий), а Покупець зобов'язаний прийняти товар і оплатити його на умовах, передбачених договором.

Відповідно до п. 3.2, місце та адреса поставки товару прийом та передача, розвантаження зазначається в Додатку.

У п.4.1 зазначено, що сторони домовились, що при поставці товару, зазначеного у додатку до цього договору, постачальником у обов'язковому порядку надаються покупцю оригінали документації, що підтверджують факт приймання-передачі товару, а саме: ТТН, податкову, видаткову накладну, якісні посвідчення, рахунок.

Згідно умов Договору, укладеного між ТзОВ «Геліос» та ПП «АФ Приват Агро», сторони домовилися, що поставка шроту соняшникового здійснюється постачальником автотранспортом постачальника за його рахунок та на умовах СРТ (склад покупця за адресою: Львівська обл., Дрогобицький р-н., с. Дережичі, вул. Шкільна, 10а) (п.3.1 Договору).

Встановлено, що згідно видаткових накладних № 217 від 12.02.13р., № 418 від 18.03.13р. та № 419 від 18.03.13р. ПП «АФ Приват Агро» поставлено, а ТзОВ «Геліос» прийнято шрот соняшниковий. Приймання даного товару на відповідність кількості та якості здійснювалася завідувачем складом кормів Боганцовою Г.В. на кормо-складі ТОВ «Геліос», що також підтверджується видатковими накладними та товарно-транспортними накладними від 11.02.13р. та 18.03.13р., які цією особою підписані та завірені печаткою ТОВ «Геліос» на підставі довіреностей на отримання ТМЦ № 14 від 12.02.2013р. та № 26 від 18.03.2013р.

ПП «АФ Приват Агро» за період лютий-березень 2013р. виписано належним чином оформлені податкові накладні № 67 від 11.02.13р.; № 68 від 12.02.13 р.; № 123 від 18.03.13 р. на загальну суму податкового кредиту 51236 грн. 00 коп., який ТОВ «Геліос» відобразив в реєстрах отриманих податкових накладних та деклараціях з податку на додану вартість (рядок 10.1) за лютий та березень 2013р. відповідно.

Товар було оплачено платіжними дорученнями №668 від 11.02.2013р.; №664 від 15.02.2013р. та №695 від 18.03.2013р. Придбання шроту соняшникового та стан рахунків з ПП «АФ Приват Агро», відображені в карточках рах. № 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» за лютий, березень 2013р. Заборгованість перед постачальником - відсутня.

Як було встановлено із матеріалів справи та із висновку суду першої інстанції що одержаний шрот соняшниковий використано ТОВ «Геліос» у виробничих цілях - для годівлі курей-несучок, що підтверджується карточками рах.208 «Корми» за лютий та березень 2013р. та складською книгою за відповідні періоди.

Що стосується питання заповнення товарно-транспортних накладних, та недоліків в їх заповненні, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

З умов Договору № 22/01-01 від 22 січня 2013 року, а саме з п.3.1 сторони домовились, що поставка Товару здійснюється постачальником автотранспортом постачальника за його рахунок. Таким чином ТОВ «Геліос» не може бути відповідальним за правильність заповнення ТТН, оскільки ТзОВ «Геліос» не було ні замовником автотранспортних послуг, ні особою, що здійснювала перевезення, а тому жодного відношення до заповнення ТТН у ТОВ «Геліос» не мало.

Згідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р. товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Із пунктів 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Також слід зазначити що недоліки ТТН жодним чином не можуть свідчити про наявність порушень податкового законодавства у діяльності ТОВ «Геліос».

Міністерство доходів і зборів у листі від 19.09.2013 р. № 11569/6/99-99-22-01-03-15/1128 зазначило, що оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може бути єдиною підставою для невизнання витрат з придбання товарно-матеріальних цінностей.

Окрім того, господарські операції ТОВ «Геліос» в період, за який проводилась перевірка, також підтверджуються видатковими накладними, податковими накладними, довіреностями на отримання ТМЦ від ПП «АФ Приват Агро», рахунками на оплату.

В своїй сукупності, вищенаведені документи повністю відповідають вимогам до первинних документів, що визначені у ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України».

Наявні в матеріалах справи договір, податкові, видаткові накладні свідчить про те, що вказані документи, на підставі яких позивач включив до податкового кредиту відповідні суми ПДВ, відповідають критеріям первинного документу, що не заперечується податковим органом, через що зазначені дії позивача щодо формування податкового кредиту є правомірними.

За таких обставин, колегія суддів погоджується із рішенням суду першої інстанції, що висновки контролюючого органу про заниження ТОВ «Геліос» ПДВ за період лютий-березень 2013 року є необґрунтованими, і як наслідок протиправним є податкове повідомлення рішення від 20.10.2014 року №0005462210, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість всього в сумі 51237 грн.

Відповідно до ст. 200 КАСУкраїни суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає,що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення здодержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області - залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16.01.2015 року у справі № 813/7364/14 -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: Р.П. Сеник

Судді : Я.С. Попко

Р.Б. Хобор