Постанова

від 01.12.2014 по справі 814/2870/14

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

01 грудня 2014 року Справа № 814/2870/14

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Малих О.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за

адміністративним позовом: Приватного підприємства «Алекс» (вул. Миру, 11, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55001)

до відповідача : Южноукраїнської об'єднанної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (вул. Енергобудівельників, 5, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55002)

про: скасування податкових повідомлень-рішень від 29.05.2014 р. № 0000342201, № 0000352201,

в с т а н о в и в:

Позивач, Приватне підприємство «Алекс», звернулось до суду з адміністративним позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Южноукраїнської об'єднанної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі - відповідач, Южноукраїнська ОДПІ) № 0000342201 та № 0000352201 від 29.05.2014 року.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що оскаржені податкове повідомлення-рішення суперечить законодавству та є такими, що підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Відповідач проти адміністративного позову заперечує та зазначає, що рішення Южноукраїнської об'єднанної державної податкової інспекції в Миколаївської області Державної податкової служби № 0000342201 та № 0000352201 від 29.05.2014 року прийняті у відповідності з чинним законодавством, тобто є законними і скасуванню не підлягають (арк. спр. 130 - 132).

Позивач надав суду клопотання про розгляд справи за його відсутністю, в порядку письмового провадження (арк. спр. 138). Суд вважає, що справа може бути розглянута по суті, на підставі наявних у справі доказів, відповідно до ст. 128 Кодексу адміністративного кодексу країни (далі - КАС України).

Дослідивши всі матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

У період з 29.04.2014 року по 05.05.2014 року Южноукраїнською ОДПІ було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Приватного підприємства «Алекс» з питань достовірності нарахування податкового кредиту з ТОВ «Проф-Трейд» (код ЄДРПОУ 32283867) за період травень 2013 року, липень - серпень 2013 року та формування витрат що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування в 2 та 3 кварталах 2013 року.

За результатами перевірки відповідачем було складено акт № 19/1409-22-01/19300093 від 07.05.2014 року (арк. спр. 22 - 28).

У акті № 19/1409-22-01/19300093 від 07.05.2014 року відповідачем встановлено порушення позивачем:

1) вимог п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі - ПК України), внаслідок чого занижено податок на додану вартість (далі - ПДВ) в сумі 29 542,51 грн., в т.ч.: за травень 2013 року - 11 807,54 грн., за червень 2013 року - 1 417,97 грн., за серпень 2013 року - 16 317,00 грн.;

2) вимог п. 139.1 ст. 139 ПК України, внаслідок чого завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за період, що перевірявся на суму 144 390,12 грн., в результаті чого занижено податок на прибуток за період, що перевірявся, на суму 27 434,12 грн., з яких за 2 квартал 2013 року - 11 217,16 грн., за 3 квартал 2013 року - 16 216,96 грн.

За результатами перевірки податковою були прийняті податкові повідомлення-рішення від 29.05.2014 року:

- № 0000342201, яким позивач було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 34 292,50 грн., з яких 27 434,00 грн. - основний платіж, 6 858,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції (арк. спр. 9);

- № 0000352201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 42 819,00 грн., з яких 28 546,00 грн. - основний платіж, 14 273,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції (арк. спр. 7);

- № 0000362201, яким позивачу зменшено від'ємне значення суми податку на додану вартість у розмірі 997,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, ПП «Алекс» оскаржило їх у адміністративному порядку до ГУ Міндоходів у Миколаївській області, в зв'язку з чим 07.08.2014 року була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПП «Алекс» з питань достовірності нарахування податкового кредиту ТОВ «Проф-Трейд» за період травень 2013 року, липень - серпень 2013 року та формування витрат при визначенні об'єкта оподаткування в 2013 році. Результати даної перевірки були оформлені актом № 26/14-09-22-01/19300093 від 11.08.2014 року (арк. спр. 13 - 21, далі - Акт перевірки).

Актом перевірки було встановлено порушення позивачем:

1) вимог п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 ПК України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість в сумі 29 314,00 грн., в т.ч.: за червень 2013 року - 11 579,00 грн., за серпень 2013 року - 17 735,00 грн.;

2) вимог п. 139.1 ст. 139 ПК України, внаслідок чого завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за період, що перевірявся на суму 144 390,00 грн., в результаті чого занижено податок на прибуток за період, що перевірявся, на суму 27 434,00 грн.

В результаті розгляду скарги ПП «Алекс», з урахуванням вищезазначеного акту перевірки, ГУ Міндоходів у Миколаївській області рішенням № 2730/10/14-29-10-05-10 від 12.08.2014 року податкове повідомлення-рішення № 0000362201 від 29.05.2014 року скасовано, податкове повідомлення-рішення № 0000352201 від 29.05.2014 року скасовано в частині визначення податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 10 811,00 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції у сумі 5 405,50 грн., в іншій частині - залишено без змін (арк. спр. 29 - 32).

Рішенням Державної фіскальної служби України № 2726/16/99-99-10-0115 від 02.09.2014 року скарга ПП «Алекс» на податкові повідомлення-рішення № 0000342201 та № 0000352201 від 29.05.2014 року залишена без задоволення, податкові повідомлення-рішення залишені з урахуванням рішення, прийнятого за розглядом первинної скарги (арк. спр. 33 - 34).

Не погоджується з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями ПП «Алекс» звернулось до суду з адміністративним позовом.

Надаючи правової оцінки цим обставинам та відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Також, статтею 1 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, акти тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції та за наявності всіх реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відповідно до статті 1 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, визначальною і обов'язковою ознакою господарської операції є реальна зміна майнового стану платника податків, що також відповідає і кореспондує з нормами ПК.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно пунктом 198.3 статті 198 ПК, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість, є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

З наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

Чинним законодавством України не встановлено обов'язку покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність з негативними наслідками саме щодо цієї особи.

Зазначена обставина не є підставною для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній мав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого кредиту.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, що не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно вимог пункту 201.11 статті 201 Податкового кодексу України).

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, ПП «Алекс» відповідно до КВЕД займається діяльністю з розміщення відпочиваючих.

Для здійснення діяльності позивачем було укладено з ТОВ «Проф-Трейд» договори:

- № 12 від 17.05.2013 року на надання послуг (арк. спр. 65 - 66);

- поставки № 20 від 24.06.2013 (арк. спр. 105 - 106);

- поставки № 37 від 04.07.2013 (арк. спр. 85 - 89).

Відповідно до умов договору № 12 від 17.05.2013 року виконавець (ТОВ «Проф-Трейд») зобов'язувався надати замовнику (ПП «Алекс») послуги по організації прання та чищення виробів відповідно переліку, а замовник - прийняти та оплатити послуги.

Факт оплати послуг підтверджений наявними у матеріалах справи платіжним дорученням № 133 від 28.05.2013 року (арк. спр. 67), квитанціями до прибуткового касового ордеру № 97 від 09.07.2013 року (арк. спр. 74), № 122 від 08.08.2013 року (арк. спр. 81), рахунками-фактурами № ПТ-000302 від 09.07.2013 року (арк. спр. 70), № ПТ-000376 від 08.08.2013 року (арк. спр. 77).

Вироби були передані контрагенту відповідно до накладних № 2 від 05.07.2013 року (арк. спр. 71), № 3 від 09.07.2013 року (арк. спр. 72), № 3 від 05.08.2013 року (арк. спр. 78), № 4 від 08.08.2013 року (арк. спр. 79). Одночасно з цим позивачем надані Звіти про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт № 34 від 09.07.2013 року (арк. спр. 73) та № 37 від 08.08.2013 року (арк. спр. 80), що підтверджують транспортні витрати на поставку виробів для прання ті чищення.

В підтвердження реальності господарської операції позивачем надано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ПТ-0000077 від 9.07.2013 року (арк. спр. 68), № ПТ-0000098 від 08.08.2013 року (арк. спр. 75), подткові накладні № 19 від 09.07.2011 року на суму 3 417,30 грн., в т.ч. ПДВ у розмірі 569,55 грн. (арк. спр. 69), № 16 від 08.08.2013 року на суму 6 392,40 грн., в т.ч. ПДВ у розмірі 1 065,40 грн. (арк. спр. 76).

Відповідно до умов договору поставки № 20 від 24.07.2013 року постачальник (ТОВ «Проф-Трейд») зобов'язаний систематично поставляти та передавати у власність покупця (ПП «Алекс») товари народного споживання, а покупець - приймати та оплачувати зазначені товари.

Факт оплати за товари підтверджений наявними у матеріалах справи рахунками-фактурами № ПТ-0000222 від 01.07.2013 року (арк. спр. 108), № ПТ-000364 від 02.08.2013 року (арк. спр. 113) та квитанціями до прибуткового касового ордеру № 85 від 01.07.2013 року (арк. спр. 111), № 101 від 02.08.2013 року (арк. спр. 116).

Позивачем надані Звіти про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт № 32 від 01.07.2013 року (арк. спр. 110) та № 36 від 02.08.2013 року (арк. спр. 115), що підтверджують транспортні витрати на поставку товарів.

В підтвердження реальності господарської операції позивачем надано видаткові накладні № ПТ-000222 від 01.07.2013 року (арк. спр. 107), № ПТ-000364 від 02.08.2014 року (арк. спр. 112) та податкові накладні № 10 від 01.07.2013 року на суму 5 090,52 грн., в т.ч. ПДВ у розмірі 848,42 грн. (арк. спр. 109) та № 3 від 02.08.2013 року на суму 4 386,08 грн., в т.ч. ПДВ у розмірі 731,01 грн. (арк. спр. 114).

Відповідно до умов договору поставки № 37 від 04.07.2013 року постачальник (ТОВ «Проф-Трейд») зобов'язаний систематично поставляти та передавати у власність покупця (ПП «Алекс») товар відповідно до специфікації (арк. спр. 90), а покупець - приймати та оплачувати товар.

Факт оплати за товари підтверджений наявними у матеріалах справи квитанціями до прибуткового касового ордеру № 161 від 15.08.2013 року, № 160 від 14.08.2013 року, № 162 від 16.08.2013 року (арк. спр. 95), № 163 від 19.08.2013 року, № 164 від 20.08.2013 року, № 165 від 21.08.2013 року (арк. спр. 97), № 157 від 09.08.2013 року (арк. спр. 102), № 158 від 12.08.2013 року та № 159 від 13.08.213 року (арк. спр. 104); рахунком-фактурою № ПТ-000547 від 02.08.2013 року (арк. спр. 92) та № ПТ-000555 від 07.08.2013 року (арк. спр. 99).

Позивачем надані Звіти про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт № 40 від 16.08.2013 року (арк. спр. 94), № 41 від 21.08.2013 року (арк. спр. 96), № 38 від 09.08.2013 року (арк. спр. 101) та № 39 від 13.08.2013 року (арк. спр. 103), що підтверджують транспортні витрати на поставку товарів.

В підтвердження реальності господарської операції позивачем надано видаткові накладні № ПТ-00547 від 02.08.2013 року (арк. спр. 91), № ПТ-00555 від 07.08.2014 року (арк. спр. 98) та податкові накладні № 12 від 02.08.2013 року на суму 58 252,52 грн., в т.ч. ПДВ у розмірі 9 708,75 грн. (арк. спр. 93) та № 88 від 07.08.2013 року на суму 28 871,05 грн., в т.ч. ПДВ у розмірі 4 811,84 грн. (арк. спр. 100).

Усі податкові накладні були оформлені належним чином та не визнані недійсними ні податковим органом, ні судом. На момент їх видачі підприємство-постачальник було платником ПДВ та мало відповідне свідоцтво.

В бухгалтерському обліку операції з придбання товарів, послуг отриманих від ТОВ «Проф-Трейд» відображено по рахунку № 631 «Розрахунки з постачальниками» (арк. спр. 117).

Придбані товари та послуги у ТОВ «Проф-Трейд» були використані в господарській діяльності ПП «Алекс» для функціонування бази відпочинку «Аннсвет».

Господарські операції ПП «Алекс» з ТОВ «Проф-Трейд» були відображені в податковій декларації з ПДВ за серпень 2013 року (арк. спр. 43 - 45), з усіх операцій було сплачено ПДВ до державного бюджету.

Стосовно висновків Акту перевірки щодо неможливості здійснення ТОВ «Проф-Трейд» поставки послуг та товарів, суд зазначає наступне.

В Акті перевірки Южноукраїнська ОДПІ вилається на акт від 13.11.2013 №118/14-04-22-02/32283867 ДПІ у Заводському pайоні м. Миколаєва «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Проф-Трейд» (код за ЄДРПОУ 32283867) щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами постачальниками та покупцями за період з 01.01.2013 по 31.08.2013», при складанні якого не досліджувались жодні первинні документи. Посилаючись на інформацію акту, зазначеного вище, інспектором зроблено висновки, що ТОВ «Проф-Трейд» здійснювало операції без мети настання реальних наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, для отримання податкової вигоди, ухилення від сплати податків, і його контрагент-посередник не виконував податкових зобов'язань.

Чинним законодавством України не передбачено відповідальності суб'єктів господарської цільності за порушення законодавства при укладенні та виконанні господарських договорів іншими суб'єктами господарської діяльності, стороною яких не є певна юридична особа (ПП Алекс»).

Стаття 61 Конституції України встановлює, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тобто наше підприємство не може бути притягнуте до відповідальності за порушення, яке ним не було вчинено.

Таким чином, встановлені судом обставини свідчать про те, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит та обґрунтовано заявлено відшкодування з бюджету та від'ємне значення суми податку на додану вартість за перевіряє мий період.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суд також бере до уваги що, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони у відповідності до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди, незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, перевіряють їх відповідність усім зазначеним вимогам статті 2 КАС України.

Згідно з ч. 2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів суду законність та обґрунтованість прийнятого рішення. Натомість позивачем надано суду достатні докази на підтвердження реальності господарських операцій та дійсності укладених з контрагентами правочинів.

У зв'язку з цим, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Суд також зазначає, що вищенаведені висновки узгоджуються із правовими позиціями Верховного Суду України при вирішенні спорів цієї категорії. Так, у постановах від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, від 01.06.10р. у справі №21-573во10 та від 31.01.11р. у справі №21-47а10 Верховний Суд України дійшов висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.09р. в пункті 71 зазначив, що платник податку не повинен нести відповідальності за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також пеню. На думку суду, такі вимоги стали б надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Згідно із ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477-IV від 23.02.06р. українські суди мають застосовувати при розгляді справ практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

За таких обставин суд вважає, що він має право на податковий кредит, сплачений на користь цих підприємств, а спірні податкові повідомлення-рішення належить скасувати.

Керуючись статтями 2, 71, 128, 158, 160-163 КАС України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Южноукраїнської об'єднанної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області № 0000342201 від 29.05.2014 року.

3. Скасувати податкове повідомлення-рішення Южноукраїнської об'єднанної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області № 0000352201 від 29.05.2014 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Суддя О.В. Малих