Ухвала

від 15.01.2015 по справі 820/5187/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2015 року м. Київ К/800/33939/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е., Бившевої Л. І., Федорова М.О.

розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Богодухівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2014 року у справі за позовом Приватної агрофірми "ВАТАЛ" до Богодухівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Приватна агрофірма "ВАТАЛ" (далі - ПА "ВАТАЛ") звернулась до суду з позовом до Богодухівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі - Богодухівська ОДПІ) в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2014 року позов ПА "ВАТАЛ" задоволено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2014 року апеляційну скаргу Богодухівської ОДПІ залишено без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2014 року - залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Богодухівська ОДПІ подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2014 року та прийняти нове рішення, яким відмовити ПА "ВАТАЛ" у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Богодухівською ОДПІ проведена позапланова невиїзна перевірка ПА "ВАТАЛ" щодо правомірності нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Держтранссервіс". За результатами перевірки складено акт №64/220/30653974 від 17 лютого 2014 року.

Перевіркою встановлено порушення ПА "ВАТАЛ" вимог п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 209.6, пп. 209.15.1 п. 209.15 ст. 209 Податкового Кодексу України, внаслідок чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Держтранссервіс" на загальну суму 978096, 00 грн.

На підставі акта перевірки Богодухівською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0000162200 від 04 березня 2014 року, яким ПА "ВАТАЛ" визначено розмір грошового зобов'язання у сумі 978096, 00 грн. у т.ч. 391238, 00 грн. за основним платежем та 586858, 00 грн. за штрафними санкціями.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ПА "ВАТАЛ" та ТОВ "Держтранссервіс" укладено договір купівлі-продажу №26/01 від 26 січня 2011 року. Виконання договору підтверджено видатковими накладними, специфікаціями, платіжними дорученнями, податковими накладними. Податкові накладні відповідають вимогам ст. 201 Податкового кодексу України. Придбані товари ПА "ВАТАЛ" використано у своїй господарській діяльності. ТОВ "Держтранссервіс" на момент складання податкових накладних було зареєстроване в якості платника податку на додану вартість.

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може бути єдиною підставою для невизнання витрат з придбання товарно-матеріальних цінностей.

Невиконання контрагентами платника своїх зобов'язань щодо сплати податку на додану вартість до бюджету має негативні наслідки лише щодо цієї особи і платник податку не може бути позбавлений права на податковий кредит та відшкодування сум податку на додану вартість у разі, якщо він виконав усі вимоги чинного законодавства та має документальні підтвердження розміру податкового кредиту.

За таких обставин суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до висновку про те, що ПА "ВАТАЛ" правомірно сформовано податковий кредит на підставі первинних документів, які містять всі необхідні реквізити та підтверджують здійснення господарських операцій, а тому податкове повідомлення-рішення Богодухівської ОДПІ є протиправним.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог ПА "ВАТАЛ".

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Богодухівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович Л. І. Бившева М.О. Федоров