Постанова

від 16.01.2015 по справі 813/6049/14

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2015 року Справа № 813/6049/14

15 год. 19 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя Кравців О.Р.,

секретар судового засідання Небесна М.В.,

від позивача Ступінський Я.В.,

від відповідача Юрченко Ю.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Окко-Нафтопродукт» про скасування податкових повідомлень-рішень Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів.

Суть справи.

До Львівського окружного адміністративного суду звернулося Приватне підприємство «Окко-Нафтопродукт» (далі - позивач, ПП «Окко-Нафтопродукт») з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів (далі - відповідач, СДПІ з ОВП у м. Львові), в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача № 0000523910/10462/20 та № 0000533910/10461/19 від 17.07.2014 року.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що висновки викладені в акті перевірки позивача від 09.07.2014 року є формальними, упередженими необгрунтованими та такими що не відповідають фактичним обставинам справи, а тому прийняті контролюючим органом податкові повідомлення-рішення на підставі вказаного акту є протиправними та слід скасувати. Що стосується механізму підтвердження господарських операцій, за наслідками яких визначено податок на прибуток та сформовано податковий кредит по податку на додану вартість, то позивачем дотримано у відповідності до вимог ПК України порядок щодо документального підтвердження задекларованих сум, що було підтверджено відповідачу при проведені перевірки та суду у судових засіданнях. Вважає, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит та податок на прибуток за наслідками господарських операцій з його контрагентами Приватним підприємством «Марка», Товариством з обмеженою відповідальністю «НМК-Трейд», товариством з обмеженою відповідальністю «Прод Маркет» (далі - контрагенти, ПП «Марка», ТОВ «НМК-Трейд», ТОВ «Прод Маркет») та підтверджується усією необхідною первинною документацією долученою до матеріалів справи. Вважає, що позивачем доведено факт одержання товару, робіт/послуг, що підтверджує реальність вчинення господарських операцій із вказаними контрагентами. Зазначив, що контролюючий орган не вправі робити висновки про нікчемність правочину, крім того, жодними судовими рішеннями, які б набрали законної сили, недійсність правочинів позивача з його контрагентами не встановлено. Особливу увагу звернув на той факт, що невключення контрагентом суми податкових зобов'язань з ПДВ до декларації з ПДВ або обнулення його податкових зобов'язань не ставить під сумнів правомірність визначення платником податку податкового кредиту. Також особливу увагу звернув на той факт, що контролюючим органом висновки викладені в акті від 09.07.2014 року переважно грунтуються на актах перевірок його конрагентів, що мало негативні наслідки для позивача, в частині висновків контролюючого органу за результатами перевірки позивача, викладених в акті від 09.07.2014 року, та прийняття на його підставі оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях /Т.2, а.с.150/, просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив повністю з підстав, викладених у письмових запереченнях, долучених до матеріалів справи у попередньому судовому засіданні 07.10.2014 року /Т.1, а.с.86-91/. Зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідають нормам податкового законодавства, є правомірними та такими, що слід залишити в силі. Пояснив, що згідно даних автоматизованої системи «Перегляд результатів співставлення» АІС «Податковий блок» та додатку № 2 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів» до податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2012 року встановлено розбіжності по податковому кредиту позивача по взаєморозрахунках з ПП «Марка» на суму ПДВ 14583,33 грн.; за вересень 2012 року - з ТОВ «НКМ-Трейд» на суму ПДВ 21509,94 грн.; з ТОВ «Прод Маркет» на суму ПДВ 63437,45 грн. Пояснив, що контролюючими органами проведено перевірки контрагентів позивача, про що складено відповідні акти про неможливість проведення зустрічних звірок ПП «Марка», ТОВ «НМК-Трейд» та з питань дотримання вимог податкового законодавства при справлянні податку на додану вартість за період з 01.01.2011 року по 30.06.2012 року ТОВ «Прод Маркет». Відподно до таких актів встановлено відсутність будь-яких ресурсів для ведення контрагентами основних видів діяльності. Звернув увагу на той факт, що позивачем до перевірки не надано товарно-супровідних документів на товар, одержаний від контрагентів, специфікацій, які б могли підтверджувати факт походження товару. З врахуванням викладеного, вважає, що товари фактично отримані від ПП «Марка», ТОВ «НМК-Трейд», ТОВ «Прод Маркет» не були, тому податкові накладні та видаткові накладні, виписані зазначеними підприємствами вважаються непідтвердженими і, відповідно, не надають права на податковий кредит та витрати. Просив у задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухав пояснення представника позивача та заперечення представника відповідача, з'ясував обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги і заперечення та ті, які мають інше значення для вирішення справи, повно, всебічно та об'єктивно дослідив докази у справі, та -

в с т а н о в и в :

ПП «Окко-Нафтопродукт» зареєстроване як юридична особа Виконавчим комітетом Львівської міської ради 24.09.2009 року з присвоєнням коду ЄДРПОУ 36670361 та взяте на податковий облік в органах державної податкової служби 25.09.2009 року за № 8350, станом на момент проведення перевірки перебуває на обліку СДПІ з ОВП у м. Львові /Т.І, а.с.19, 75/.

СДПІ з ОВП у м. Львовові проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Окко-Нафтопродукт» з питань дотримання податкового законодавства при формуванні податкового кредиту та витрат по взаєморозрахунках з ТОВ «НМК-Трейд» за вересень 2012 року, ПП «Марка» за грудень 2012 року, з ТОВ «Прод Маркет» за січень 2011 року - січень 2012 року, про що складено акт № 306/28-06-39-10/36670361 від 09.07.2014 року /Т.1, а.с.15-71/.

Вказаним актом зафіксовано наступні порушення:

- п. 5.1, підп. 5.2.1 п. 5.2, підп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: занижено податок на прибуток в сум 9755,71 грн., в т.ч. за 1 квартал 2011 року на суму 9755,71 грн.;

- п. 138.1, п. 138.2, ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 150.1 ст. 150 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 105098,11 грн., в т.ч. за 2 квартал 2011 року на суму 22535,06 грн., 3 квартал 2011 року на суму 47608,06 грн., 4 квартал 2011 року на суму 29504,56 грн., 1 квартал 2012 року на суму 5450,43 грн.;

- підп. 14.1.185 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.7, п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, що призв99530,72 грн., в т.ч. за: січень 2011 року на суму ПДВ - 1868,70 грн., лютий 2011 року - 2385,62 грн., березень 2011 року - 3549,25 грн., квітень 2011 року - 5830,67 грн., травень 2011 року - 6058,56 грн., червень 2011 року - 7706,48 грн., липень 2011 року - 4718,77 грн., серпень 2011 року - 7296,01 грн., вересень 2011 року - 29268,63 грн., жовтень 2011 року - 3356,49 грн., листопад 2011 року - 2410,66 грн., грудень 2011 року - 19888,99 грн., січень 2012 року - 5190,89 грн. /Т.І, а.с.70/

Контролюючим органом на підставі вказаного акту прийнято:

- податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000533910/10461/19 від 17.07.2014 року за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 132006,10 грн. (в т.ч. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 21674,19 грн.) /Т1, а.с.72/;

- податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000523910/10462/20 від 17.07.2014 року за платежем податок на додану вартість на суму 135596,94 грн. (в т.ч. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 36066,22 грн.) /Т.1, а.с.73/.

Вказані податкові повідомлення-рішення 18.07.2014 року оскаржені позивачем в порядку адміністративного оскарження, що підтверджується листом № 14496/10/28-10-10-4-33 від 06.08.2014 року про продовження строку розгляду скарги /Т.І, а.с.74/, та вирішено продовжити такий по 26.09.2014 року.

У зв'язку із вищевикладеним, позивач, не погоджуючись із такими податковими повідомленнями-рішеннями та вважаючи їх протиправними, звернувся з позовом до суду.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів згідно з ч. 2 цієї ж статті можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Юрисдикція адміністративних судів відповідно до ч. 1 ст. 17 КАС України поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи підстави позову та заперечень, спір виник щодо реальності ведення господарських операцій між ПП «Окко-Нафтопродукт» з ПП «Марка», ТОВ «НМК-Трейд», ТОВ «Прод Маркет», за результатами яких позивачем сформовано витрати, які враховуються при визначені об'єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Відповідно до п. 15.1 ст. 15 Податкового кодексу України (далі - ПК України) № 2755-VI від 02.12.2010 року платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно з п. п. 2.1.1. п. 2.1. ст. 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; до набрання чинності Податковим кодексом України), платниками податку є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Згідно з п. 3.1. ст. 3 цього ж Закону об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і9 цього Закону.

Згідно з п. 5.1. ст. 5 цього ж Закону валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п. п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 цього ж Закону, до складу валових витрат включаються, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Згідно з п. п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п. 5.11. ст. 5 цього ж Закону установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Пунктом. 138.1 ст. 138 ПК України (набрав чинності з 01.01.2011 року) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10 - 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.6 ст. 138 ПК України витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Відповідно до п. 140.5 ст. 140 ПК України установлення додаткових обмежень щодо складу витрат платника податку, крім тих, що зазначені в цьому розділі, не дозволяється.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Виходячи з системного аналізу вказаних норм, необхідно зазначити, що валові витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, за результатами фактично здійснених господарських операцій.

Пунктом 150.1 ст. 150 ПК України передбачено, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено податковий кредит як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з підп. 14.1.185 п. 14.1 ст. 14 ПК України постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

З метою оподаткування постачанням послуг, зокрема є: а) досягнення домовленості утримуватися від певної дії або від конкуренції з третьою особою чи надання дозволу на будь-яку дію за умови укладення договору; б) постачання послуг за рішенням органу державної влади чи органу місцевого самоврядування або в примусовому порядку; в) постачання послуг іншій особі на безоплатній основі; г) передача результатів виконаних робіт, наданих послуг платнику податку, уповноваженому згідно з договором вести облік результатів спільної діяльності без утворення юридичної особи, а також їх повернення таким платником податку після закінчення спільної діяльності; ґ) передача (внесення) виконаних робіт, наданих послуг як вклад у спільну діяльність без утворення юридичної особи, а також повернення послуг; д) постачання послуг з розміщення знаку відповідної торгової марки або самого товару чи послуги в кінофільмі, серіалі або телевізійній програмі, які є візуальними (глядачі лише бачать продукт або знак торговельної марки, продукт чи торговельна марка згадується у розмові персонажа; товар, послуга чи торговельна марка органічно вплітаються в сюжет і є його частиною);

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Приписами п. 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Із аналізу вказаних вище правових норм, можливим є висновок про те, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен отримати належним чином оформлені податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Так, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно вимог п. 198.2 ст.198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг чи дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну (п. 201.1 ст. 201 ПК України).

Вимоги до оформлення податкової накладної визначені п. 201.1 ст. ПК України, відповідно до якого у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п. 201.7 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст. 201 ПК України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику (пункт 201.2 статті 201 ПК України).

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до вимог п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця.

Так, Податковим кодексом України надано повноваження центральному органу виконавчої влади затверджувати форму та порядок заповнення податкової накладної.

У зв'язку з цим Наказом Міністерства фінансів України від 01 листопада 2011 року № 1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за № 1333/20071, затверджено форму податкової накладної та Порядок заповнення податкової накладної (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин).

У п. 3 вказаного Порядку визначено, що податкова накладна виписується у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Дата виписки податкової накладної заповнюється цифрами у такій послідовності: день місяця (дві цифри), місяць (дві цифри), рік (чотири цифри).

В силу п. 12.1 Порядку до розділу I податкової накладної вносяться дані у розрізі номенклатури постачання товарів/послуг, а саме у графу 2 - дата виникнення податкового зобов'язання у продавця, тобто здійснення будь-якої з подій, що сталася раніше, відповідно до вимог пункту 187.1 статті 187 розділу V Кодексу;

Пунктом 187.1 ст. 187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Закріплений у ч. 1 ст. 11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Предметом доказування відповідно до ч. 1 ст. 138 КАС України є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Щодо господарських операцій між ПП «Окко-Нафтопродукт» та ПП «Марка», судом встановлено наступне.

ПП «Марка» зареєстроване як юридична особа 20.04.1998 року з присвоєнням коду ЄДРПОУ 25550405 /Т.ІІ, а.с.10-11/, відомості про перебування юридичної особи в процесі санації, банкрутства, припинення відсутні.

Між позивачем (покупець) та ПП «Марка» (продавець) укладено договір поставки № 04/12 від 04.12.2012 року /Т.І, а.с.247/, відповідано до якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю товар згідно накладної, а покупець прийняти даний товар і сплатити ціну, визначену у накладній відповідно до кожного конкретного факту поставки товару. Даний договір розповсюджується на всі видаткові накладні продавця для покупця. Продавець за вимогою покупця надає документацію про якість проданого товару, а саме сертифікат відповідності (у випадку, якщо товар відповідно до законодавства підлягає обовязковій сертифікації), а також документи, що засвідчують придатність товару до застосування і подальшої реалізації. Покупець зобов'язаний провести оплату за придбаний товар на протязі 10 календарних днів з моменту виписки видаткової накладної. Розрахунок за придбаний товар здійснюється покупцем шляхом безготівкового перерахунку коштів на рахунок продавця. Валюта платежів за договором - українська гривня.

Передача товару здійснюється продавцем покупцю на підставі довіреності або підпису завіреного печаткою підприємства покупця на отримання товару. Прийняття товару за кількістю та якістю проводиться покупцем безпосередньо при отриманні товару від продавця у погодженому відповідно до п. 4.5. Договору місці передачі товару з оформленням (при необхідності) відповідних актів (п.п. 1, 2.1, 3, 4.1, 4.2 Договору).

На підтвердження реальності договору представником позивача до матеріалів справи долучено: копію видаткової накладної № РН-0000120 від 14.12.2012 року на суму 87500,00 грн. (в т.ч. ПДВ 14583,33 грн.) /Т.І, а.с.248/; копію податкової накладної № 2 від 04.12.2012 року на суму 87500,00 грн. (в т.ч. ПДВ 14583,33 грн.) /Т.І, а.с.249/.

Як пояснив представник позивача за грудень 2012 року позивачем проведено взаєморозрахунки з ПП «Марка» в сумі 87500,00 грн., в т.ч. ПДВ 14583,33 грн. на підставі отриманої податкової накладної включено вказану суду ПДВ до податкового кредиту та відображено у реєстрах отриманих податкових накладних та податкових деклараціях з ПДВ, що подані відповідачу.

Факт розрахунку за договором підтверджено платіжним дорученням № 0000651522 від 03.12.2012 року на суму 87500,00 грн. (в т.ч. ПДВ 14583,33 грн.) /Т.ІІ, а.с.20/.

Щодо господарьких операцій між позивачем та ТОВ «Прод Маркет», судом встановлені наступні фактичні обставини.

ТОВ «Прод Маркет» зареєстроване як юридична особа 26.02.2009 року з присвоєнням коду ЄДРПОУ 36387029, 03.09.2012 року зареєстровано припинення юридичної особи на підставі судового рішення у справі № 1022/2833/12 /Т.ІІ, а.с.3-5/.

Між ТОВ «Прод маркет» (продавець) та позивачем (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 1051/76 від 23.10.2009 року /Т.І, а.с.112-119/, відповідно до якого продавець зобов'язується передати товар у власність покупця відповідно до його письмового заявлення, а покупець зобов'язується приймати та оплатити продукцію на умовах, зазначених у цьому договорі. Асортимент продукції, яка поставляється (передається у власність) відповідно до поданих покупцем письмових замовлень, визначається в додатку № 1 до договору (п.1.1.-1.2. Договору).

Факт передачі у власність продукції ппідтверджується видатковою накладною, підписаною обома сторонами (п. 2.3. Договору). Відповідно до п. 2.5. договору продавець повинен власними силами за власний кошт доставляти покупцю в роздрібні точки чи на склади покупця своєчасно, у відповідній кількості, асортименті та належній якості.

Оплата за поставлену продукцію здійснюється у безготівковій формі, шляхом перерахування покупцем грошових коштів на поточний рахунок продавця. Днем оплати продукції вважається день списання грошових коштів з рахунку покупця. Оплата по цьому договору за передану у власність продукцію здійснюється покупцем протягом 14 календарних днів з моменту передачі покупцеві відповідно\ї партії товару (п.п.3.4., 3.5. Договору).

Однак, згідно з додатковим договором до вказаного договору від 30.09.2011 року /Т.І, а.с.120/, оплата по цьому договору за передану у власність (поставлену) партію продукції здійснюється покупцем протягом 21 календарного дня з моменту передачі у власність (поставки) покупцеві відповідної партії продукції.

Як пояснив представник позивача, до перевірки відповідачу надано накладні, перераховані у акті перевірки 09.07.2014 року /Т.І, а.с.41-54/ на загальну суму 380624,70 грн. (389030,60 грн. прихід - 5572,19 грн. помилково перераховані кошти - 2833,71 грн. повернення за 2011-2012рр. = 380624,70 грн.), що не заперечуєтся представником відповідача.

ТОВ «Прод Маркет» виписано для ПП «Окко-Нафтопродукт» податкові накладні, згідно з реєстру отриманих податкових накладних на суму 380624,71 грн., ПДВ 63437,45 грн., згідно з переліком вказаним в акті перевірки /Т.І, а.с.54-62/, що ним і зафіксовано /Т.І, а.с.64/ суми ПДВ за такими включено до складу податкового кредиту по ПДВ на суму 63437,45 грн. за відповідні звітні періоди. Відповідачем ні в процесі проведення перевірки, ні у судових засіданнях застережень до такої первинної документації не висловлено.

На підтвердження факту розрахунку позивача з його контрагентом до матеріалів справи долучено платіжні доручення за відповідний період /Т.ІІ, а.с.34-148/.

Щодо господарських відносин між позивачем та ТОВ «НМК-Трейд», судом встановлено наступне.

ТОВ «НМК-Трейд» зареєтроване як юридична особа 22.05.2002 року з присвоєнням коду ЄДРПОУ 32045917 /Т.ІІ, а.с.6-8/, відомості про перебування юридичної особи в процедурі санації, банкрутства чи припинення відсутні.

Між позивачем (покупець) та ТОВ «НМК-Трейд» (продавець) укладено наступні договори:

- купівлі-продажу № 09/200 від 04.12.2009 року /Т.І, а.с.121-129/ з протоколом розбіжностей /Т.І, а.с.130-134/, відповідно до якого продавець зобов'язується передавати товар у власність покупця відповідно до його письмового замовлення, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати продукцію на умовах, визначених у цьому договорі. Асортимент продукції, яка поставляється відповідно до поданих покупцем замовлень, визначається в додатку № 1 (специфікації до договору). Перелік роздрібних точок, на яких буде здійснюватись передача у власність (поставка) продукції, вказаний в додатку до договору. Передача у власність продукції може здійснюватися також на складах (чи інших місцях) покупця, детальна адреса яких зазначається у додатку № 2 до договору. Поставка товару здійснюється продавцем власними силами та за власний кошт в роздрібні точки чи на склади (п. 1.1., 1.2, 2.4, 2.5, 4.2.4 Договору). Крім того до матеріалів справи долучено додатки № 1,2 та додаткові угоди від 16.09.2011 року та від 19.05.2009 року /Т.І, а.с.129, 135, 136, 137/;

- купівлі-продажу № 155 від 02.02.2010 року /Т.І, а.с138-145/ з протоколом розбіжностей від 02.02.2010 року /Т.І, а.с.148-152/, відповідно до якого продавець зобов'язується передати товар у власність покупця відповідно до його письмового заявлення, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати продукцію на умовах, зазначених у цьому договорі. Асортимент продукції, яка поставляється (передається у власність) відповідно до поданих покупцем письмових замовлень, визначається в додатку № 1 до цього договору. Перелік роздрібних точок, на яких буде здійснюватись передача у власність продукції, вказаний у додатку № 2 до Договору. Продавець повинен власними силами та за власний кошт доставляти Продукцію в роздрібні точки чи на склади покупця своєчасно, у відповідній кількості, асортименті та належній якості. Оплата за поставлену продукцію здійснюється у безготівковій формі, шляхом перерахування покупцем грошових коштів на поточний рахунок продавця. Днем оплати продукції вважається день списання грошових коштів за рахунок покупця. Оплата по цьому договору за передану у власність партію продукції здійснюється з періодичністю 30 календарних днів з моменту передачі у власність (поставки) покупцеві відповідної продукції (п. 1.1, 1.2,2.4,2.5, 3.4, 3.5 Договору). Крім того до матеріалів справи долучено додатки № 1,2 та додаткові угоди від 23.05.2011 року, від 16.09.2011 року та від 26.12.2012 року /Т.І, а.с.146, 147, 154, 155, 156-157/;

- купівлі-продажу № ССТ-109/09 НПЧ від 01.12.2009 року /Т.І, а.с.158-165/ з протоколом розбіжностей від 01.12.2009 року /Т.І, а.с.168-171/, відповідно до якого продавець зобов'язується передавати товар у власності продукцію покупця відповідно до його письмового замовлення, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати продукцію на умовах, зазначених у цьому договорі. Асортимент продукції, яка поставляється (передається у власність) відповідно до поданих покупцем письмових замовлень, визначається в додатку № 1 (специфікації) до цього договору. Перелік роздрібних точок, на яких буде здійснюватись передача у власність продукції, вказаний у додатку № 2 до Договору. Продавець повинен власними силами та за власний кошт доставляти продукцію в роздрібні точки чи на склади покупця своєчасно, у відповідній кількості, асортименті та належній якості. Оплата за поставлену продукцію здійснюється у безготівковій формі, шляхом перерахування покупцем грошових коштів на поточний рахунок продавця. Днем оплати продукції вважається день списання грошових коштів за рахунок покупця. Оплата по цьому договору за передану у власність партію продукції здійснюється з періодичністю 30 календарних днів з моменту передачі у власність (поставки) покупцеві відповідної продукції (п. 1.1, 1.2,2.4,2.5, 3.4, 3.5 Договору). Крім того до матеріалів справи долучено додатки № 1,2 та додаток від 27.10.2011 року та від 19.01.2012 року, а також додаткові угоди від 27.10.2011 року, від 16.09.2011 року та від 26.12.2012 року /Т.І, а.с.166,172, 173, 174, 175, 176/;

- купівлі-продажу № 111 від 19.10.2009 року /Т.І, а.с.177-184/ з протоколом розбіжності відвід 19.12.2010 року /Т.І, а.с.187-191/, відповідно до якого продавець зобов'язується передавати товар у власності продукцію покупця відповідно до його письмового замовлення, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати продукцію на умовах, зазначених у цьому договорі. Асортимент продукції, яка поставляється (передається у власність) відповідно до поданих покупцем письмових замовлень, визначається в додатку № 1 (специфікації) до цього договору. Перелік роздрібних точок, на яких буде здійснюватись передача у власність продукції, вказаний у додатку № 2 до Договору. Продавець повинен власними силами та за власний кошт доставляти продукцію в роздрібні точки чи на склади покупця своєчасно, у відповідній кількості, асортименті та належній якості. Оплата за поставлену продукцію здійснюється у безготівковій формі, шляхом перерахування покупцем грошових коштів на поточний рахунок продавця. Днем оплати продукції вважається день списання грошових коштів за рахунок покупця. Оплата по цьому договору за передану у власність партію продукції здійснюється з періодичністю 30 календарних днів з моменту передачі у власність (поставки) покупцеві відповідної продукції (п. 1.1, 1.2,2.4,2.5, 3.4, 3.5 Договору). Крім того до матеріалів справи долучено додатки № 1,2 до договору /Т.І, а.с.185-186,192/;

- купівлі-продажу № КВ-09/178/43 від 06.11.2009 року /Т.І, а.с.193-196/, відповідно якого продавець зобов'язується передавати товар у власності продукцію покупця відповідно до його письмового замовлення, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати продукцію на умовах, зазначених у цьому договорі. Асортимент продукції, яка поставляється (передається у власність) відповідно до поданих покупцем письмових замовлень, визначається в додатку № 1 (специфікації) до цього договору. Перелік роздрібних точок, на яких буде здійснюватись передача у власність продукції, вказаний у додатку № 2 до Договору. Продавець повинен власними силами та за власний кошт доставляти продукцію в роздрібні точки чи на склади покупця своєчасно, у відповідній кількості, асортименті та належній якості. Оплата за поставлену продукцію здійснюється у безготівковій формі, шляхом перерахування покупцем грошових коштів на поточний рахунок продавця. Днем оплати продукції вважається день списання грошових коштів за рахунок покупця. Оплата по цьому договору за передану у власність партію продукції здійснюється з періодичністю 30 календарних днів з моменту передачі у власність (поставки) покупцеві відповідної продукції (п. 1.1, 1.2,2.4,2.5, 3.4, 3.5 Договору). Крім того, до матеріалів справи долучено додаток № 2 до договору та додаткову угоду від 16.09.2011 року /Т.І, а.с.197, 198/;

- купівлі-продажу № 09/203 від 11.12.2009 року /Т.І, а.с.199-202/, відповідно до якого продавець зобов'язується передавати товар у власності продукцію покупця відповідно до його письмового замовлення, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати продукцію на умовах, зазначених у цьому договорі. Асортимент продукції, яка поставляється (передається у власність) відповідно до поданих покупцем письмових замовлень, визначається в додатку № 1 (специфікації) до цього договору. Перелік роздрібних точок, на яких буде здійснюватись передача у власність продукції, вказаний у додатку № 2 до Договору. Продавець повинен власними силами та за власний кошт доставляти продукцію в роздрібні точки чи на склади покупця своєчасно, у відповідній кількості, асортименті та належній якості. Оплата за поставлену продукцію здійснюється у безготівковій формі, шляхом перерахування покупцем грошових коштів на поточний рахунок продавця. Днем оплати продукції вважається день списання грошових коштів за рахунок покупця. Оплата по цьому договору за передану у власність партію продукції здійснюється з періодичністю 21 календарний день з моменту передачі у власність (поставки) покупцеві відповідної продукції (п. 1.1, 1.2,2.4,2.5, 3.4, 3.5 Договору). Крім того до матеріалів справи долучено додаток № 1 до договору, додаткові угоди від 11.12.2009 року, від 23.05.2011 року, від 16.09.2011 року /Т.1, а.с.203, 204-205, 206, 207/;

- купівлі-продажу № Ѕ-1-09/38/03 від 01.08.2010 року /Т.І, а.с.209-213/, відповідно до якого продавець зобов'язується передавати товар у власності продукцію покупця відповідно до його письмового замовлення, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати продукцію на умовах, зазначених у цьому договорі. Асортимент продукції, яка поставляється (передається у власність) відповідно до поданих покупцем письмових замовлень, визначається в додатку № 1 (специфікації) до цього договору. Перелік роздрібних точок, на яких буде здійснюватись передача у власність продукції, вказаний у додатку № 2 до Договору. Продавець повинен власними силами та за власний кошт доставляти продукцію в роздрібні точки чи на склади покупця своєчасно, у відповідній кількості, асортименті та належній якості. Оплата за поставлену продукцію здійснюється у безготівковій формі, шляхом перерахування покупцем грошових коштів на поточний рахунок продавця. Днем оплати продукції вважається день списання грошових коштів за рахунок покупця. Оплата по цьому договору за передану у власність партію продукції здійснюється з періодичністю 21 календарного дня з моменту передачі у власність (поставки) покупцеві відповідної продукції (п. 1.1, 1.2,2.4,2.5, 3.4, 3.5 Договору). Крім того, до матеріалів справи долучено додатки № 1,2 від 01.08.2010 року, додаток № 1 від 01.11.2011 року, додаток № 1,2 від 19.05.2011 року, додаток № 1 (специфікація) від 19.01.2012 року, додаток № 1 від 21.05.2012 року, а також додаткові угоди від 01.08.2010 року, від 01.08.2010 року, від 19.05.2011 року, від 16.09.2011 року, від 01.03.2012 року /Т.І, а.с.214, 215, 216, 217, 218, 219-220, 221, 222-223,224, 225, 226/;

- купівлі-продажу № ОД-09/202 від 11.12.2009 року /Т.І, а.с.227-230/, відповідно до якого продавець зобов'язується передавати товар у власності продукцію покупця відповідно до його письмового замовлення, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати продукцію на умовах, зазначених у цьому договорі. Асортимент продукції, яка поставляється (передається у власність) відповідно до поданих покупцем письмових замовлень, визначається в додатку № 1 (специфікації) до цього договору. Перелік роздрібних точок, на яких буде здійснюватись передача у власність продукції, вказаний у додатку № 2 до Договору. Продавець повинен власними силами та за власний кошт доставляти продукцію в роздрібні точки чи на склади покупця своєчасно, у відповідній кількості, асортименті та належній якості. Оплата за поставлену продукцію здійснюється у безготівковій формі, шляхом перерахування покупцем грошових коштів на поточний рахунок продавця. Днем оплати продукції вважається день списання грошових коштів за рахунок покупця. Оплата по цьому договору за передану у власність партію продукції здійснюється з періодичністю 21 календарний день з моменту передачі у власність (поставки) покупцеві відповідної продукції (п. 1.1, 1.2,2.4,2.5, 3.4, 3.5 Договору). Крім того до матеріалів справи долучено додаткову угоду від 02.08.2010 року та додатковий договір від 11.12.2009 року /Т.І, а.с231, 232/;

- купівлі-продажу № 45 від 16.08.2010 року /Т.І, а.с.233-236/, відповідно якого продавець зобов'язується передавати товар у власності продукцію покупця відповідно до його письмового замовлення, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати продукцію на умовах, зазначених у цьому договорі. Асортимент продукції, яка поставляється (передається у власність) відповідно до поданих покупцем письмових замовлень, визначається в додатку № 1 (специфікації) до цього договору. Перелік роздрібних точок, на яких буде здійснюватись передача у власність продукції, вказаний у додатку № 2 до Договору. Продавець повинен власними силами та за власний кошт доставляти продукцію в роздрібні точки чи на склади покупця своєчасно, у відповідній кількості, асортименті та належній якості. Оплата за поставлену продукцію здійснюється у безготівковій формі, шляхом перерахування покупцем грошових коштів на поточний рахунок продавця. Днем оплати продукції вважається день списання грошових коштів за рахунок покупця. Оплата по цьому договору за передану у власність партію продукції здійснюється з періодичністю 30 календарних днів з моменту передачі у власність (поставки) покупцеві відповідної продукції (п. 1.1, 1.2,2.4,2.5, 3.4, 3.5 Договору). Крім того, до матеріалів справи долучено додаток № 1,2 до договору, а також додаткові угоди від 16.08.2010 року, від 16.08.2010 року, від 19.05.2011 року, від 16.09.2011 року, додатки № 1 від 01.11.2011 року, Додаток (специфікація) № 1 від 19.01.2012 року, додатковий договір від 24.12.2012 року про зміну сторони в договорі з ТОВ «НМК-Трейд» на ТОВ «Бліц Медіа», відповідно до якого перейшло право вимоги за договором № 45 /Т.І, а.с.237, 238, 239, 240-241, 242, 243, 244, 245, 246/.

Крім того, до матеріалів справи долучено лист № 368/12 від 18.09.2012 року про закриття групи товарів: диски для лазерних систем зчитування із записом програмних, мультимедійних продуктів, авдіовізуальних, літературних творів, фонограм і відеограм та відповідно контрагентом прийнято рішення припинити усі поставки від ТОВ «НМК-Трейд» /Т.І, а.с.208/.

Як пояснив представник позивача, відповідачу до перевірки надано усі податкові та видаткові накладні, перелічені в акті перевірки /Т.І, а.с.31-33,34-38/, що не заперечується представником відповідача. Відповідачем ні в процесі проведення перевірки, ні у судових засіданнях застережень до такої первинної документації не висловлено.

Також до матеріалів справи долучено платіжні доручення за відповідний період, на підтвердження витрат за відповідними договорами з ТОВ НМК-Трейд» /Т.ІІ, а.с.21-33/.

Крім того, представником позивача надав докази здійснення фінансово-господарських операцій щодо придбання супутніх товарів для реалізації в магазині мереж АЗС «Окко», які за своїм змістом є аналогічними чи схожими із фінансово-господарськими операціями позивача з контрагентами за відповідні періоди /Т.ІІ, а.с.152-253/. Представник позивача пояснив, що щодо інших контрагентів застережень у контролюючого органу не виникло.

Судом з пояснень представника відповідача встановлено, що одним із основних покликань відповідача на нереальність господарських операцій позивача з його контрагентами є відсутність товарно-транспортних накладних.

Щодо вищевказаного суд зазначає наступне.

Підтвердження отримання позивачем товарно-матеріальних цінностей, які постачалися контрагентами позивача - ПП «Марка», ТОВ «НМК-Трейд», ТОВ «Прод Маркет» товарно-транспортними накладними, не є визначальною умовою для отримання права на податковий кредит, оскільки, законодавчі норми не ставлять в залежність відсутність транспортних документів на перевезення вантажу (товару) з наслідками формування бази оподаткування податком на додану вартість.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 року, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно з п.п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 зазначених Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, а відтак визначає взаємовідносини по виконанню перевезення вантажів для обліку транспортної роботи. У розглядуваному випадку Товариство здійснювало операції з придбання товару та не виступало в якості замовника за договором перевезення, у зв'язку з чим відсутність товарно-транспортних накладних не можна розцінювати як беззаперечне свідчення безтоварності спірних операцій

Таким чином, товарно-транспортна накладна не може бути первинним документом, який підтверджує здійснення господарської операції з поставки товарів, та відповідно набуття права власності на нього, оскільки не відображає відомості про господарську операцію з поставки товару, а відображає відомості про господарську операцію перевезення. А тому, безпідставним є твердження відповідача, що внаслідок відсутності товарно-транспортних накладних господарські операції з поставки товарно-матеріальних цінностей не мали місце (не здійснювалися).

Вищевказане підтверджується і судовою практикою Вищого адміністративного суду України, зокрема, у справах К/800/15892/13 від 26.02.2014 року, К/9991/14582/12 від 26.02.2014 року, К/800/61508/13 від 06.03.2014 року, К/9991/67732/12 від 04.12.2014 року та інших.

Судом з матеріалів адміністративної справ встановлено, що одними із аргументів, на які покликається представник відповідача є:

- акти про неможливість проведення звірки ТОВ «НМК-Трейд» (код ЄДРПОУ 32045917) щодо підтвердження господарських відносин з ПП «Індра» (код ЄДРПОУ34756148) за період з 01.09.2012 року по 30.09.2012 року /Т.І, а.с.104-109/;

- акт документальної позапланової перевірки ТОВ «Прод Маркет». Код ЄДРПОУ 36387029 з питань дотримання вимог податкового законодавства при справлянні податку на додану вартість за період з 01.01.2011 року по 30.06.2012 року /Т.І, а.с.92-96/;

- акт про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Марка» (25550405) щодо правомірності формування сум податкового зобов'язання та податкового кредиту з ПДВ по взаєморозрахунках з ТОВ «Укрміксі» (код ЄДРПОУ 38148281) за період грудень 2012 року та ТОВ «Мегабуд Компанія» (код ЄДРПОУ 3835243) за листопад 2013 рік /Т.І, а.с.97-103/.

Відповідно до таких встановлено відсутність умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби. Встановлено здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Однак, зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, оскільки податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо.

Крім того, висновки таких актів не можуть братися ним до уваги, з огляду на те, що згідно витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо контрагентів ПП «Окко-Нафтопродукт» станом на момент ведення господарської діяльності позивача з його контрагентами відсутні записи про державну реєстрацію відсутності за місцезнаходженням чи припинення ПП «Марка», ТОВ «НМК-Трейд», ТОВ «Прод Маркет».

Представник позивача зазначив, що наслідки яких бажали досягти позивач та його контрагенти за договорами купівлі-продажу настали.

Суд відхиляє покликання відповідача на порушення контрагентами позивача податкового законодавства, оскільки платник податків не несе і не може нести відповідальності за іншого платника, навіть, якщо вони перебували між собою у господарських взаємовідносинах. Висновки органу ДПС прямо суперечать практиці Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до вимог ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується судами як джерело права.

У п. 38 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Інтерсплав проти України» від 09.01.2007 року Суд вказав на те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

Таким чином, позивач не може нести відповідальність ані за несплату податків своїми контрагентами та ведення ними податкового обліку, ані за можливу недостовірність відомостей про них, за умови необізнаності щодо неї, як і не може нести відповідальність за інші дії контрагента, а тим більше за дії контрагентів контрагента.

При цьому суд вважає, що позивачем вжито належних заходів при укладенні договорів щодо обізнаності з відомостями про контрагентів - ПП «Марка», ТОВ «НМК-Трейд», ТОВ «Прод Маркет».

Крім того, суд звертає увагу на наступне.

онституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За загальним визначенням, компетенцією є сукупність повноважень, прав та обов'язків державного органу, установи або посадової особи, які вони зобов'язані використовувати для виконання своїх функціональних завдань.

Порядок дій органів державної податкової служби України під час реалізації владної управлінської функції контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань станом на момент виникнення спірних правовідносин визначений Податковим кодексом України.

З системного аналізу положень ПК України суд дійшов висновку, що податкові органи не наділені законодавцем компетенцією на встановлення фактів порушення платниками податків норм актів цивільного або господарського законодавства.

Суд також зазначає, що станом на дату складання відповідачем у спірних правовідносинах акту перевірки, податкові органи не наділені законодавцем ані повноваженням на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають закону, ані повноваженнями на оцінку відповідності будь-якого правочину вимогам ст.ст. 202, 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України.

Повноваження на встановлення законності правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ, зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, належать до виключної прерогативи судових органів.

Відповідність господарських операцій з вказаним контрагентом меті діяльності позивача підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, а саме: договорами, специфікаціями до договорів, копіями платіжних доручень з відміткою банківської установи, податковими та видатковими накладними, які складені за результатами проведених операцій та не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», статті 44, статті 201 Податкового кодексу України, пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Реальність проведених господарських операцій підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

Отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують правомірність формування позивачем як об'єкта оподаткування податком на прибуток, так і податкового кредиту з податку на додану вартість, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Крім того, суд звертає особливу увагу на той факт, що Європейський Суд у рішенні від 22 січня 2009 року у справі "БУЛВЕС АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч. 2. ст. 72 КАС України обставини, визнані судом загальновідомими, не потрібно доказувати.

Згідно з ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд вважає, що позивач належними та допустимими доказами довів реальність господарських операцій з купівлі-продажу товарів з його контрагентами ПП «Марка», ТОВ «Прод Маркет», ТОВ «НМК-Трейд». На думку суду, вищевказані первинні документи в повній мірі відображають зміст, обсяги та вартісні показники господарських операцій позивача.

Натомість відповідач не довів суду обґрунтованості висновку про не підтвердження реальності господарських операцій з контрагентами позивача, як це зазначено в акті перевірки від 09.07.2015 року. Висновки СДПІ з ОВП у м. Львові переважно ґрунтуються на актах перевірок контрагентів ПП «Марка», ТОВ «Прод Маркет», ТОВ «НМК-Трейд».

Таким чином, сукупність вищенаведених встановлених обставин підтверджено документально, що дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими, доведеними матеріалами справи, і такими, що підлягають задоволенню, а саме визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення СДПІ з ОВП у м. Львові.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України понесені позивачем судові витрати у виді судового збору.

До матеріалів адміністративної справи долучено платіжне доручення № 0001006742 від 29.08.2014 року, відповідно до якого позивачем сплачено судовий збір за подання позову до Львівського окружного адміністративного суду ПП «Окко-Нафтопродукт» у розмірі 487,20 грн., що з врахуванням вищевикладеного, підлягає поверненню позивачу /Т.І, а.с.14/.

Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 17-20, 50, 69-72, 86, 94, 138, 158-163, 167 Кодексу адміністративногосудочинстваУкраїни, суд -

п о с т а н о в и в :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнання протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів № 0000523910/10462/20 від 17.07.2014 року.

3. Визнання протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів № 0000533910/10461/19 від 17.07.2014 року.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Окко-Нафтопродукт» (м. Львів, м. Львів, вул. Героїв УПА,72; ЄДРПОУ 36670361) судові витрати у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.

Постанова може бути оскаржена, згідно зі ст. 186 КАС України, протягом 10 днів з дня її проголошення чи отримання копії постанови, шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили, згідно зі ст. 254 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 26.01.2015 року.

Суддя Кравців О.Р.