Постанова

від 10.12.2020 по справі 813/6049/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 813/6049/14

адміністративне провадження № К/9901/25258/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління ДФС на постанову Львівського окружного адміністративного суду у складі судді Кравціва О.Р. від 16 січня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Макарика В.Я., суддів Большакової О.О., Гуляка В.В. від 19 листопада 2015 року у справі за позовом Приватного підприємства Окко-Нафтопродукт до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2014 року Приватне підприємство Окко-Нафтопродукт (далі - позивач, Підприємство) звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі - відповідач, СДПІ), в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 17 липня 2014 року №0000523910/10462/20 та №0000533910/10461/19.

Суди встановили, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку Підприємства з питань дотримання податкового законодавства при формуванні податкового кредиту та витрат по взаєморозрахунках з ТОВ НМК-Трейд за вересень 2012 року, ПП Марка за грудень 2012 року, з ТОВ Прод Маркет за січень 2011 року - січень 2012 року, за результатами якої складено акт від 09 липня 2014 року №306/28-06-39-10/36670361.

У акті перевірки податковий орган вказав на порушення позивачем вимог пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР Про оподаткування прибутку підприємств (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №334/94-ВР), підпункту 14.1.185 пункту 14.1 статті 14, пунктів 138.1, 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 150.1 статті 150, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3 та 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.4, 201.7 та 201.10 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що полягає у формуванні валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за операціями з придбання товару (робіт, послуг) у ПП Марка , ТОВ НМК-Трейд , ТОВ Прод Маркет без дотримання відповідних законодавчих підстав. Наведене обґрунтовується тим, що за результатами здійснених заходів з податкового контролю по контрагентам та аналізу їх податкової звітності не встановлено реальності господарської діяльності останніх та наявності у них можливості для поставки товарно-матеріальних цінностей позивачу; відсутністю документів, які б свідчили про транспортування й отримання Підприємством товару, сертифікатів відповідності на продукцію тощо.

На підставі акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення: від 17 липня 2014 року: №0000533910/10461/19, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на прибуток у розмірі 132006,10 грн., в тому числі: за основним платежем 110331,91 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 21674,19 грн.; №0000523910/10462/20, яким визначено суму податкового зобов`язання з ПДВ у розмірі 135596,94 грн., в тому числі: за основним платежем 99530,72 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 36066,22 грн. Незгода з такими рішеннями стала підставою для звернення до суду із цим позовом.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 16 січня 2015 року позов задоволено повністю; визнано протиправними та скасовано оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Застосувавши при вирішенні спору положення статей 2, 3, 5 Закону №334/94-ВР, пунктів 138.1, 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 198.3, 198.6 статті 198, статті 200, пункту 201.10 статті 201 ПК України, Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року №996-XIV (далі - Закон №996-XIV), суд дійшов висновку про здійснення позивачем із ТОВ НМК-Трейд у вересні 2012 року, ПП Марка у грудні 2012 року, ТОВ Прод Маркет у січні 2011 року - січні 2012 року операцій по поставці останніми товарно-матеріальних цінностей й використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності Підприємства, а відтак позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суми ПДВ та зменшив оподатковуваний дохід на суму валових витрат за результатами таких операцій. Зазначив, що відповідачем не наведено, а судом не встановлено підстав, що дозволяли б дійти висновку про фактичне невиконання контрагентами своїх зобов`язань за угодами, укладеними із позивачем, а доводи контролюючого органу про порушення позивачем правил оподаткування не знайшли свого підтвердження у ході розгляду справи.

Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 19 листопада 2015 року постанову Львівського окружного адміністративного суду 16 січня 2015 року у частині вирішення позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17 липня 2014 року: №0000523910/10462/20 в частині визначення суми податкового зобов`язання у розмірі 91726,15 грн. та №0000533910/10461/19 в частині визначення суми податкового зобов`язання у розмірі 110331,91 грн. визнав нечинною, а провадження у справі у цій частині вимог закрив; в решті постанову суду першої інстанції залишив без змін.

Приймаючи таке рішення, апеляційний суд погодився із доводами та мотивами, з яких виходив суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, й не встановив неправильного застосування ним норм матеріального права чи порушення процесуальних норм при вирішенні спору.

Підставою ж для визнання частково нечинним рішення суду першої інстанції та закриття провадження у справі у відповідній частині позовних вимог стало прийняття судом умов примирення сторін шляхом досягнення податкового компромісу у відповідності до підрозділу 9-2 розділу XX Перехідні положення ПК України та звільнення Підприємства від юридичної відповідальності за заниження податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємства у сумі 110331,91 грн. та ПДВ у сумі 91726,15 грн.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Інспекція подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати в частині задоволених позовних вимог на суму 7804,57 грн. та ухвалити у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову Підприємства у повному обсязі.

В касаційній скарзі по суті зазначає про помилковість висновків судів попередніх інстанцій про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17 липня 2014 року №0000523910/10462/20 в частині визначення суми податкового зобов`язання з ПДВ у розмірі 7804,57 грн., яке стосується взаємовідносин із ТОВ Прод Маркет за період січня-березня 2011 року та щодо якого СДПІ не було погоджено застосування податкового компромісу через сплив строків давності, встановлених статтею 102 ПК України. Посилається на обставини, викладені у акті перевірки Підприємства, у відповідності до яких товарність розглядуваних господарських операцій із ТОВ Прод Маркет , на підставі яких позивачем формувався податковий кредит, не підтверджена відповідними доказами, адже за результатами заходів з податкового контролю по вказаному контрагенту та аналізу його податкової звітності не встановлено наявності у нього необхідних ресурсів і умов для здійснення спірних операцій; відсутні сертифікати відповідності продукції, які описані у товарно-транспортних накладних тощо.

Тобто відповідачем оскаржуються рішення судів першої та апеляційної інстанцій лише в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17 липня 2014 року №0000523910/10462/20 та щодо визначення ним суми податкового зобов`язання з ПДВ у розмірі 7804,57 грн. по взаємовідносинам із ТОВ Прод Маркет за період січня-березня 2011 року. Що ж стосується решти контрагентів, операції з придбання товару (робіт, послуг) у яких перевірялися Інспекцією у ході перевірки, то відповідних доводів про незгоду із рішеннями судів в частині правильності наданої правової оцінки останнім касаційна скарга не містить.

Письмових заперечень на касаційну скаргу не надходило.

Справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з такого.

Як встановлено статтею 159 КАС України (в редакції, чинній на момент розгляду справи у судах попередніх інстанцій), судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення в оскаржуваній їх частині відповідають.

Так, згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин у січні-березні 2011 року) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

За змістом підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт а).

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

За визначенням статті 1 Закону №996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як визначено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Зміст наведених положень у їх системному зв`язку свідчить про те, що наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкового кредиту виникають за таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкової вигоди.

У справі, яка розглядається, судами встановлено, що у періоді, який перевірявся, позивач мав взаємовідносини з ТОВ Прод маркет щодо придбання у останнього товару (пива та безалкогольних напоїв) на підставі договору купівлі-продажу від 23 жовтня 2009 року №1051/76.

За висновком судів фактична поставка позивачу товару вказаним постачальником підтверджується первинними документами (видатковими накладним), які оформлені у відповідності із вимогами Закону №996-XIV, отримані блага використані позивачем у власній господарській діяльності, а здійснені господарські операції спричинили зміни в структурі його активів. Оплата позивачем товару підтверджується залученими до матеріалів справи платіжними дорученнями.

ТОВ Прод маркет , будучи зареєстрованим як юридична особа та платник ПДВ, протягом січня 2011 року - січня 2012 року виписало на адресу позивача податкові накладні на загальну суму 380624,71 грн., у тому числі ПДВ - 63437,45 грн., на підставі яких Підприємством включено до складу податкового кредиту у відповідних періодах суми сплаченого податку.

У ході судового розгляду встановлено, що у даному конкретному випадку Підприємство не було учасником транспортних відносин, а враховуючи особливості, передбачені договором, поставка здійснювалась постачальником власними силами та засобами, тобто позивач не мав обов`язку в оформленні товарно-транспортних накладних.

Як зазначили суди, досліджені у ході розгляду справи документи спростовують висновок контролюючого органу про завищення позивачем податкового кредиту за господарськими операціями із зазначеним вище контрагентом, оскільки такі реально проведені, а витрати з придбання товарно-матеріальних цінностей відповідають господарській меті Підприємства.

Слід погодитися й з посиланням судів на те, що інформація, отримана за результатами податкового контролю контрагента, у даному випадку, не є такою, що може свідчити про безтоварність господарських операцій.

Відтак, оцінивши повноту, характер, об`єктивність та юридичне значення установлених конкретних фактичних обставин справи, врахувавши відсутність будь-яких доказів, які б свідчили, що господарські операції позивача із вказаним контрагентом були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди, обізнаності платника щодо протиправного характеру діяльності підприємств у ланцюгах постачання, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності, наявності недоліків у первинних документах тощо, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про помилковість тверджень відповідача щодо нереального характеру правовідносин позивача із ТОВ Прод маркет , підставою для яких стали лише припущення контролюючого органу та недоведені обставини.

Доводи ж касаційної скарги не спростовують мотивів, покладених судами в основу оскаржуваних рішень, дублюють аргументи акту перевірки, належна правова оцінка яким була надана судами першої та апеляційної інстанцій. Відповідач на обґрунтування своїх вимог не зазначив, у чому саме полягає неправильне застосування норм матеріального права (неправильно розтлумачено закон або застосовано закон, який не підлягав застосуванню, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню) чи порушення норм процесуального права судами попередніх інстанцій, що призвело до постановлення незаконних судових рішень.

Згідно з частиною третьою статті 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи те, що обставини неправильного застосування судами норм матеріального права або ж порушення процесуальних норм не підтвердилися, підстави для задоволення касаційної скарги відповідача відсутні.

Що ж до позовних вимог, у частині яких судом апеляційної інстанції закрито провадження у справі, то в цій частині, враховуючи положення частини першої статті 341 КАС України, судові рішення касаційним судом не переглядаються.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління ДФС залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 січня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2015 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

СуддіС.С. Пасічник І.А. Васильєва В.П. Юрченко