Постанова

від 14.01.2015 по справі 804/20209/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2015 р. Справа № 804/20209/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Серьогіної О.В.

при секретарі судового засідання Бурцевої Я.Е.

за участю:

представника позивача Держирука В.Г.

представника відповідача Горобець К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково виробниче об`єднання "Завод сталевих труб" до Державної податкової інспекці у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково виробниче об`єднання "Завод сталевих труб" звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення прийняті Державною податковою інспекцією у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 27.11.2014р. №0004352201, №0025311703.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті податковою інспекцією не на підставі та не у межах повноважень, є необґрунтованими, прийнятими без урахування всіх обставин, що мають значення для їх прийняття, що має наслідком їх протиправності та є підставою для скасування. Висновки контролюючого органу базуються на висновках іншої податкової інспекції викладених в акті про неможливість проведення зустрічної звірки, які суперечать дослідженим відповідачем первинним бухгалтерським документам. В Акті перевірки не викладено жодних належним та допустимих доказів про не підтвердження реальності здійснення господарських відносин між позивачем та ТОВ «РАН-Україна». В свою чергу у позивача наявні всі необхідні первинні документи, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій з придбання товарів. Щодо висновків про не нарахування та несплату позивачем податку на доходи фізичних осіб у позові зазначено, що ОСОБА_3 за рік до отримання від ТОВ «НВО «ЗСТ» грошових коштів за продані автомобілі самостійно сплатив до бюджету суму податку, позивач, виплачуючи кошти ОСОБА_3 не мав право другий раз утримувати з нього відповідну суму податку, оскільки це призвело б до подвійного оподаткування, що суперечить принципам податкової системи.

У судове засідання з'явились представник позивача та представник відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав та просив суд задовольнити його з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти адміністративного позову заперечував в повному обсязі з підстав викладених у письмових запереченнях, в задоволенні позову просив відмовити.

В письмових запереченнях, які містяться в матеріалах справи, зазначено, що на порушення норм податкового законодавства позивачем безпідставно включено до складу податкового кредиту січня 2012р. суми, які не є сумами ПДВ нарахованими у зв'язку з придбанням товарів та не мають ознак реальності вчинення операцій по взаємовідносинах з ТОВ «НВО «ЗСТ». Також в ході перевірки були надані документи, які підтверджують перерахування грошових коштів на банківський рахунок ОСОБА_3 на виконання договору купівлі-продажу транспортного засобу. Вказану операцію позивачем відображено у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку на 1 квартал 2012р., проте вказано виплачений дохід фізичній особі ОСОБА_3 без нарахування та сплати податку з доходів фізичних осіб.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 27.11.2014р. відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №0004352201 від 27.11.2014р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 66141,00 грн. ( 44094,00 грн. - за основним платежем, 2047,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями) та податкове повідомлення-рішення №0025311703 від 27.11.2014р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 7985,65 грн., (6388,52 грн. - за основним платежем, 1 597,13 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).

Зазначені податкові повідомлення-рішення винесені на підставі Акту від 15.10.14р. №2785/04-66-221/3606330 «Про результати планової виїзної перевірки ТОВ «НВО «ЗСТ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011р. по 31.12.2013р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011р. по 31.12.2013р.

У вказаному акті зазначено, що перевіркою встановлено порушення п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України , в результаті чого встановлено заниження ПДВ до сплати у червні 2012р. у сумі 44093,8 грн. Також, в наслідок порушення відображеного у розділах 3.1.1 та 3.1.2 акту, встановлено завищення податку на прибуток у 2012р. на суму 43130,00 грн., у 2013р. на суму 63544,49 грн. В наслідок порушення пп.168.1.1-168.1.4 п.168.1 ст.168, ст.18, п.167.2 ст.167, пп.163.1.1, п.163.1.2 п.163.1 ст.163, абз.А) п.171.2 ст.171, абз.А) п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України ТОВ «НВО «ЗСТ», як податковий агент, не нарахувало, не утримало та не сплатило до бюджету ПДФО у розмірі 6388,52 грн. (127770,48 х 5%) при здійсненні операції з купівлі-продажу транспортних засобів.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди, зокрема, перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно та розсудливо.

Статтею 75 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI встановлено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

За змістом п.77.1 ст.77 Податкового кодексу України документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

Згідно з п.77.4 ст.77 Податкового кодексу України про проведення документальної планової перевірки керівником контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Пунктом 77.6 ст.77 Податкового кодексу України передбачено, що допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної планової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Судом встановлено, що планова виїзна перевірка позивача була проведена на підставі направлень від 18.09.2014р. №000508, від 22.06.2014р. №000533, від 22.06.2014р. №000532, від 18.09.2014р. №000517. ТОВ «НВО «ЗСТ» проінформовано про проведення планової виїзної перевірки повідомленням від 08.09.2014р. №219 та копією наказу про проведення планової виїзної документальної перевірки від 08.09.2014р. №795. Перевірка проведена з відома директора та в присутності головного бухгалтера ТОВ НВО «ЗСТ».

Зміст вказаного акту перевірки вказує на те, що підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0004352201 від 27.11.2014р. є інформація, викладена в акті ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська №370/22-01/36961661 від 11.12.2013р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «РАН-Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 10.02.2010р. по 30.11.2013р.».

Пунктом 73.5. статті 73 Податкового кодексу України визначено, що з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

У відповідності з п. 4, п. 6, Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 року N 1232, орган державної податкової служби (виконавець), який проводить зустрічну звірку, складає довідку за наявності інформації, для отримання якої надіслано запит органом державної податкової служби (ініціатором), та її документального підтвердження. У разі відсутності запитуваної органом державної податкової служби (ініціатором) інформації орган державної податкової служби (виконавець) надсилає завірений печаткою запит про подання інформації та її документального підтвердження суб'єкту господарювання за його адресою рекомендованим листом з повідомленням про вручення чи особисто вручає суб'єкту господарювання або його законному чи уповноваженому представникові під розписку. У разі отримання від суб'єкта господарювання інформації, визначеної у запиті, та її документального підтвердження (протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження суб'єкту господарювання запиту) орган державної податкової служби проводить зустрічну звірку. За результатами проведеної зустрічної звірки складається довідка, яка підписується суб'єктом господарювання і посадовими особами органу державної податкової служби та особисто вручається суб'єкту господарювання або його законному чи уповноваженому представникові під розписку або надсилається суб'єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом із повідомленням про вручення. Матеріали зустрічної звірки надсилаються до органу державної податкової служби (ініціатора).

Аналіз наведених правових норм вказує на те, що зміст зустрічної звірки полягає в співставленні даних первинних бухгалтерських та інших документів платника податків з даними первинних бухгалтерських та інших документів інших суб'єктів господарювання, за наслідками якого податковим органом складається довідка про зустрічну звірку.

При цьому згаданим Порядком проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок складання довідки або акту про неможливість проведення зустрічної звірки не передбачено.

Водночас, пунктом 4.4. Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених Наказом ДПА України від 22.04.2011р. № 236 визначено, що у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання (додаток 3).

У зв'язку з викладеним, суд вважає за необхідне зазначити, що пунктом 73.5 ст.73 Податкового кодексу України визначено, що зустрічні звірки проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

При цьому, зважаючи на те, що при складанні акту ДПІ у Жовтеновому районі м.Дніпропетровська №370/22-01/36961661 від 11.12.2013 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «РАН-Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 10.02.2010р. по 30.11.2013р.» первинні документи взагалі не досліджувались, то висновки, викладені у цьому акті мають характер припущень.

Відповідно до ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Разом з тим, ст.61 Конституції України передбачено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому органи державної податкової служби України не позбавлені права та можливості вжити необхідних заходів у тому числі примусового характеру до порушника податкового законодавства - ТОВ «РАН-Україна» (анулювати реєстрацію платника ПДВ, донарахувати суму податку, звернутися до суду з позовом про скасування державної реєстрації тощо).

Чинним законодавством України не передбачено обов'язку платника податків, а також не надано йому права перевіряти достовірність даних, які вказуються контрагентом в його первинних документах, а також контролювати показники податкової звітності по податках та обов'язкових платежах. Це саме стосується і перевірки платником податків намірів контрагентів щодо сплати ними державі податків.

Факт відсутності ТОВ «РАН-Україна» за юридичною адресою не є підставою вважати, що воно не веде господарської діяльності, а угоди укладені з контрагентами є безтоварними.

Таким чином, обставини, наведені відповідачем у акті перевірки, є недостатніми для висновку про наявність підстав для того, щоб вважати, що операції з вказаним контрагентом позивача мають ознаки нереальності господарських операцій.

Судом встановлено, що 27.12.2011р. між ТОВ «РАН-Україна» (Продавець) та ТОВ «НВО «ЗСТ» (Покупець) було укладено договір поставки №271211, у відповідності з яким Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити труну продукцію. Асортимент, кількість та ціна Товару зазначається у Специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору. Відповідно до Специфікації №1 від 27.12.2011 р. Продавець зобов'язується поставити Покупцю труби горячодеформовані 426х10,0мм. в кількості 19,274 тон, вартістю 254416,80 грн. з ПДВ.

Виконання вищенаведеного договору підтверджується наявними в матеріалах справи договором та Специфікацією до нього, податковою накладною, видатковою накладною, платіжним дорученням, товарно-транспортною накладною.

Таким чином, сторони дійшли згоди, що контрагентами позивача фактично виконано свої зобов'язання за вищенаведеними договорами.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У відповідності з п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цьогоКодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Отже, з огляду на наведені законодавчі приписи підставою для зменшення платником об'єкта оподаткування (податкових зобов'язань) з податку на додану вартість - на суму цього податку, нараховану на вартість отриманих товарів (послуг), є факт реального надання товарів (послуг) та безпосередній зв'язок витрат на оплату цих товарів (послуг) з господарською діяльністю платника податків, що передбачає використання у власній господарській діяльності придбаних товарів (послуг) або ж призначення останніх для такого використання.

В свою чергу факт безпосереднього зв'язку витрат з господарською діяльністю платника податків може бути встановлений з врахуванням кількісних та якісних характеристик послуг, які б однозначно свідчили про призначення придбаних послуг для використання в господарській діяльності платника податків, відповідали б змісту цієї діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, договір укладений позивачем з ТОВ «РАН-Україна», а також надані до суду первинні документи є достатніми для визначення характеру, виду, обсягу поставленого за договором товару та не дають можливість зробити висновок про пов'язаність витрат позивача на оплату товару з його господарською діяльністю та про обґрунтованість віднесення вартості цього товару до сплаченого у їх складі ПДВ до податкового кредиту позивача.

З огляду на вищевикладене висновки контролюючого органу про те, що ТОВ «НВО «ЗСТ» порушено п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України та занижено ПДВ до сплати у червні 2012р. у сумі 44093,8 грн. є безпідставними та необгрунтованими.

Судом також встановлено, що 28.02.2011 року між ОСОБА_3 (Продавець) та ТОВ «НВО «ЗСТ» (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу №11-14а, відповідно до умов якого Продавець зобов'язується передати у власність, а Покупець прийняти і оплатити Продавцеві на праві приватної власності вантажні автомобілі: марки Renaut HR модель 38519 Т, Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1 та марки Renaut HR модель 38519 Т, Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4, реєстраційний номер НОМЕР_2. Продаж вказаного рухомого майна вчиняється за 127770,48 грн., які Покупець зобов'язується сплатити протягом п'яти років починаючи з 01.01.2012р. Продавцю.

26.02.2011р. ОСОБА_3 самостійно сплатив до бюджету суму ПДФО у розмірі 6388,52 грн., що підтверджується двома квитанціями на суму 3194,27 грн. кожна та відобразив вказану операцію в Податковій декларації про майновий стан і доходи, де суму податку у розмірі 6388,52 грн. відобразив у графі «Сума податків, яка підлягає сплаті платником податків самостійно».

29.02.2012р. Покупець сплатив Продавцю повну вартість придбаних автомобілів, що підтверджується платіжним дорученням на суму 127770,48 грн.

З огляду на те, що ОСОБА_3 самостійно до отримання грошових коштів від ТОВ «НВО «ЗСТ» сплатив до бюджету суму податку у розмірі 6388,52 грн., у разі утримання з нього відповідної суми податку вдруге при виплаті позивачем коштів за автомобілі, фактично б підлягав подвійному оподаткуванню, що суперечить нормам діючого податкового законодавства.

Окрім того, відповідно до п. 173.3 ст.173 Податкового кодексу України у разі якщо стороною договору купівлі-продажу об'єкта рухомого майна є юридична особа чи фізична особа-підприємець, така особа вважається податковим агентом платника податку та зобов'язана виконати всі визначені цим розділом функції податкового агента. При цьому податковий агент утримує податок за ставками, визначеними відповідно до пунктів 173.1 або 173.2 цієї статті з урахуванням інформації про черговість продажу рухомого майна, зазначеної платником податку у договорі купівлі-продажу чи в окремій заяві.

У разі якщо об'єкт рухомого майна продається (обмінюється) за посередництвом юридичної особи (її філії, відділення, іншого відокремленого підрозділу) або представництва нерезидента чи фізичної особи - підприємця, такий посередник виконує функції податкового агента стосовно подання до контролюючого органу інформації про суму доходу та суму сплаченого до бюджету податку в порядку та строки, встановлені для податкового розрахунку, а платник податку під час укладення договору зобов'язаний самостійно сплатити до бюджету податок з доходу від операцій з продажу (обміну) об'єктів рухомого майна.

З матеріалів справи вбачається, що продаж та переоформлення автомобілів проводилось між сторонами за участю посередника фізичної-особи підприємця ОСОБА_4 (і.н.НОМЕР_5), яка оформляла відповідні Довідки-рахінки для перереєстрації автомобілів у відповідних органах ДАІ. За наведених обставин саме ОСОБА_4 у наведених правовідносинах є податковим, а тому обов'язок щодо подання до контролюючого органу інформації про суму доходу та суму сплаченого до бюджету податку в порядку та строки покладено на неї, тоді як обов'язок щодо сплати податку до державного бюджету покладено на ОСОБА_3

З огляду на вищевикладене висновки контролюючого органу про те, що ТОВ «НВО «ЗСТ», як податковий агент, не нарахувало, не утримало та не сплатило до бюджету ПДФО у розмірі 6388,52 грн. (127770,48 х 5%) при здійсненні операції з купівлі-продажу транспортних засобів є безпідставними та необгрунтованими.

Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів правомірність винесення ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, данні документів наданих позивачем не спростовані.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 158 - 163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення прийняті Державною податковою інспекцією у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 27.11.2014 року №0004352201, №0025311703.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково виробниче об`єднання "Завод сталевих труб" (код ЄДРПОУ 36206330) судовий збір в сумі 182,70 грн. (сто вісімдесят дві гривні 70 копійок).

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 19 січня 2015 року.

Суддя О.В. Серьогіна