Ухвала

від 24.09.2015 по справі 804/20209/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

24 вересня 2015 рокусправа № 804/20209/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дурасової Ю.В.

суддів: Туркіної Л.П. Проценко О.А.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.

представника позивача: Держируки Володимира Григоровича

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 січня 2015 року

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково виробниче об`єднання "Завод сталевих труб" до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,--

ВСТАНОВИВ:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 січня 2015 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 27.11.2014 року №0004352201, №0025311703.

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що відповідач не довів правомірність винесення ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, висновки перевірки базуються на актах про неможливість проведення зустрічної звірки; данні документів наданих позивачем не спростовані.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції податковим органом подано апеляційну скаргу, згідно якої відповідач просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Посилається на те, що позивачем безпідставно включено до складу податкового кредиту січня 2012 року суми, які не є сумами ПДВ нарахованих у зв'язку з придбанням товарів, та не мають ознак реальності вчинення операцій по взаємовідносинам з ТОВ «РАН Україна» у сумі 42402,8грн. Перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість за період з 01.10.2011 року по 31.12.2013 року податковим органом встановлено його завищення у червні 2012 року у сумі 44093,8грн. Також між позивачем (покупець) та ОСОБА_2 (продавець) укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу від 28.02.2011 року; продаж транспортного засобу вчиняється за 127770,48грн., які покупець зобов'язується сплатити протягом 5 років, починаючи з 01.01.2012 року. В ході перевірки надане платіжне доручення від 29.09.2012 року, яке підтверджує перерахування коштів на банківський рахунок ОСОБА_3 у розмірі 127770.49грн. на виконання договору. Вказану операцію купівлі-продажу транспортного засобу позивачем відображено у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за 1 квартал 2012 року. Позивачем вказано виплачений дохід фізичній особі ОСОБА_3 без нарахування та сплати податку з доходів фізичних осіб. Вважає, що позивачем, як податковим агентом, не нараховано, не утримано та не сплачено до бюджету податок з доходів фізичних осіб у розмірі 6388грн. при здійсненні операцій з купівлі-продажу транспортних засобів.

В запереченнях на апеляційну скаргу зазначено, що податковий орган ґрунтує свої висновки про нереальність господарських операцій на актах про неможливість проведення зустрічної звірки, які прийнятті іншими ДПІ. В акті перевірки відповідача відсутні посилання на дефекти форми первинних документів. Щодо податку на доходи фізичних осіб відносно договору купівлі-продажу транспортних засобів з ОСОБА_2, зазначив, що 26.02.2011 року ОСОБА_2 самостійно сплатив до бюджету суму податку на доходи фізичних осіб у розмірі 6388,52грн., що підтверджується квитанціями. Тому позивач не мав правових підстав вдруге утримувати з нього відповідну суму податку, оскільки це призвело б до подвійного оподаткування.

В судове засідання представник апелянта не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Представник позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що податковим органом була проведена планова виїзна перевірка позивача на підставі направлень від 18.09.2014р. №000508, від 22.06.2014р. №000533, від 22.06.2014р. №000532, від 18.09.2014р. №000517. За результатами перевірки було винесено Акт від 15.10.14р. №2785/04-66-221/3606330 "Про результати планової виїзної перевірки ТОВ "НВО "ЗСТ" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011р. по 31.12.2013р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011р. по 31.12.2013р. В акті зазначено, що перевіркою встановлено порушення п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України , в результаті чого встановлено заниження ПДВ до сплати у червні 2012р. у сумі 44093,8 грн. Також, в наслідок порушення відображеного у розділах 3.1.1 та 3.1.2 акту, встановлено завищення податку на прибуток у 2012р. на суму 43130,00 грн., у 2013р. на суму 63544,49 грн. В наслідок порушення пп.168.1.1-168.1.4 п.168.1 ст.168, ст.18, п.167.2 ст.167, пп.163.1.1, п.163.1.2 п.163.1 ст.163, абз.А) п.171.2 ст.171, абз.А) п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України ТОВ "НВО "ЗСТ", як податковий агент, не нарахувало, не утримало та не сплатило до бюджету ПДФО у розмірі 6388,52 грн. (127770,48 х 5%) при здійсненні операції з купівлі-продажу транспортних засобів

На підставі Акту винесено податкове повідомлення-рішення №0004352201 від 27.11.2014р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 66141,00 грн. (44094,00 грн. - за основним платежем, 2047,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями) та податкове повідомлення-рішення №0025311703 від 27.11.2014р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 7985,65 грн., (6388,52 грн. - за основним платежем, 1 597,13 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що суд першої інстанції до даних правовідносин правильно застосував норми Податкового кодексу України, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно матеріалів справи зміст Акта перевірки відповідача вказує на те, що підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0004352201 від 27.11.2014р. є інформація, викладена в акті ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська №370/22-01/36961661 від 11.12.2013р. "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "РАН-Україна" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 10.02.2010р. по 30.11.2013р.".

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що при складанні акта ДПІ у Жовтеновому районі м.Дніпропетровська №370/22-01/36961661 від 11.12.2013 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "РАН-Україна" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 10.02.2010р. по 30.11.2013р." первинні документи взагалі не досліджувались, отже, висновки, викладені у цьому акті мають характер припущень.

Разом з тим, ст. 61 Конституції України передбачено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Органи державної податкової служби України не позбавлені права та можливості вжити необхідних заходів у тому числі примусового характеру до порушника податкового законодавства - ТОВ "РАН-Україна" (анулювати реєстрацію платника ПДВ, донарахувати суму податку, звернутися до суду з позовом про скасування державної реєстрації тощо). При цьому, чинним законодавством України не передбачено обов'язку платника податків, а також не надано йому права перевіряти достовірність даних, які вказуються контрагентом в його первинних документах, а також контролювати показники податкової звітності по податках та обов'язкових платежах. Це саме стосується і перевірки платником податків намірів контрагентів щодо сплати ними державі податків.

Колегія суддів апеляційної інстанції підтримує висновок суду першої інстанції, що факт відсутності ТОВ "РАН-Україна" за юридичною адресою не є підставою вважати, що воно не веде господарської діяльності, а угоди укладені з контрагентами є безтоварними.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції, обставини, наведені відповідачем у акті перевірки, є недостатніми для висновку про наявність підстав для того, щоб вважати, що операції з вказаним контрагентом позивача мають ознаки нереальності господарських операцій.

Згідно матеріалів справи, 27.12.2011р. між ТОВ "РАН-Україна" (Продавець) та ТОВ "НВО "ЗСТ" (Покупець) укладено договір поставки №271211, у відповідності з яким Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити труну продукцію. Асортимент, кількість та ціна Товару зазначається у Специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору. Відповідно до Специфікації №1 від 27.12.2011 р. Продавець зобов'язується поставити Покупцю труби горячодеформовані 426х10,0мм. в кількості 19,274 тон, вартістю 254416,80 грн. з ПДВ.

Виконання вищенаведеного договору підтверджується наявними в матеріалах справи договором та Специфікацією до нього, податковою накладною, видатковою накладною, платіжним дорученням, товарно-транспортною накладною.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У відповідності з п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цьогоКодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Отже, з огляду на наведені законодавчі приписи підставою для зменшення платником об'єкта оподаткування (податкових зобов'язань) з податку на додану вартість - на суму цього податку, нараховану на вартість отриманих товарів (послуг), є факт реального надання товарів (послуг) та безпосередній зв'язок витрат на оплату цих товарів (послуг) з господарською діяльністю платника податків, що передбачає використання у власній господарській діяльності придбаних товарів (послуг) або ж призначення останніх для такого використання.

Як вбачається з матеріалів справи, договір укладений позивачем з ТОВ "РАН-Україна", а також надані до суду первинні документи є достатніми для визначення характеру, виду, обсягу поставленого за договором товару та не дають можливість зробити висновок про пов'язаність витрат позивача на оплату товару з його господарською діяльністю та про обґрунтованість віднесення вартості цього товару до сплаченого у їх складі ПДВ до податкового кредиту позивача.

Отже, з огляду на вищевикладене висновки контролюючого органу про те, що ТОВ "НВО "ЗСТ" порушено п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України та занижено ПДВ до сплати у червні 2012р. у сумі 44093,8 грн. є безпідставними та необґрунтованими.

Щодо податку на доходи фізичних осіб (стосовно договору купівлі-продажу транспортних засобів з ОСОБА_3.), колегія суддів апеляційної інстанції встановила, що 28.02.2011 року між ОСОБА_3 (Продавець) та ТОВ "НВО "ЗСТ" (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу №11-14а, відповідно до умов якого Продавець зобов'язується передати у власність, а Покупець прийняти і оплатити Продавцеві на праві приватної власності вантажні автомобілі: марки Renaut HR модель 38519 Т, Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4, реєстраційний номер НОМЕР_1 та марки Renaut HR модель 38519 Т, Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5, реєстраційний номер НОМЕР_2. Продаж вказаного рухомого майна вчиняється за 127770,48 грн., які Покупець зобов'язується сплатити протягом п'яти років починаючи з 01.01.2012р. Продавцю.

26.02.2011р. ОСОБА_3 самостійно сплатив до бюджету суму ПДФО у розмірі 6388,52 грн., що підтверджується двома квитанціями на суму 3194,27 грн. (кожна) та відобразив вказану операцію в Податковій декларації про майновий стан і доходи, де суму податку у розмірі 6388,52 грн. відобразив у графі "Сума податків, яка підлягає сплаті платником податків самостійно". 29.02.2012р. Покупець сплатив Продавцю повну вартість придбаних автомобілів, що підтверджується платіжним дорученням на суму 127770,48 грн.

Колегія суддів апеляційної інстанції підтримує висновок суду першої інстанції, що огляду на те, що ОСОБА_3 самостійно до отримання грошових коштів від ТОВ "НВО "ЗСТ" сплатив до бюджету суму податку у розмірі 6388,52 грн., у разі утримання з нього відповідної суми податку вдруге при виплаті позивачем коштів за автомобілі, фактично б підлягав подвійному оподаткуванню, що суперечить нормам діючого податкового законодавства.

Окрім того, відповідно до п. 173.3 ст.173 Податкового кодексу України у разі якщо стороною договору купівлі-продажу об'єкта рухомого майна є юридична особа чи фізична особа-підприємець, така особа вважається податковим агентом платника податку та зобов'язана виконати всі визначені цим розділом функції податкового агента. При цьому податковий агент утримує податок за ставками, визначеними відповідно до пунктів 173.1 або 173.2 цієї статті з урахуванням інформації про черговість продажу рухомого майна, зазначеної платником податку у договорі купівлі-продажу чи в окремій заяві.

У разі якщо об'єкт рухомого майна продається (обмінюється) за посередництвом юридичної особи (її філії, відділення, іншого відокремленого підрозділу) або представництва нерезидента чи фізичної особи - підприємця, такий посередник виконує функції податкового агента стосовно подання до контролюючого органу інформації про суму доходу та суму сплаченого до бюджету податку в порядку та строки, встановлені для податкового розрахунку, а платник податку під час укладення договору зобов'язаний самостійно сплатити до бюджету податок з доходу від операцій з продажу (обміну) об'єктів рухомого майна.

З матеріалів справи вбачається, що продаж та переоформлення автомобілів проводилось між сторонами за участю посередника фізичної-особи підприємця ОСОБА_4 (і.н.НОМЕР_3), яка оформляла відповідні Довідки-рахінки для перереєстрації автомобілів у відповідних органах ДАІ. За наведених обставин саме ОСОБА_4 у наведених правовідносинах є податковим, а тому обов'язок щодо подання до контролюючого органу інформації про суму доходу та суму сплаченого до бюджету податку в порядку та строки покладено на неї, тоді як обов'язок щодо сплати податку до державного бюджету покладено на ОСОБА_3

З огляду на вищевикладене висновки контролюючого органу про те, що ТОВ "НВО "ЗСТ", як податковий агент, не нарахувало, не утримало та не сплатило до бюджету ПДФО у розмірі 6388,52 грн. (127770,48 х 5%) при здійсненні операції з купівлі-продажу транспортних засобів є безпідставними та необґрунтованими.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 січня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково виробниче об`єднання "Завод сталевих труб" до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: Ю.В. Дурасова

Суддя: Л.П. Туркіна

Суддя: О.А. Проценко