Рішення

від 22.01.2015 по справі 925/2185/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2015 року Справа № 925/2185/14

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі Лавріненку С.І., за участю представників сторін: позивача - Фетісова Д.В. за довіреністю, відповідача - не з'явились, у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Черкаси, розглянувши справу за позовом приватного підприємства "Леванте" до Державного підприємства "Іваньківський цукровий завод" про стягнення 94343,20 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - приватне підприємство "Леванте" звернувся в господарський суд Черкаської області з позовом до державного підприємства "Іваньківський цукровий завод" про стягнення, на підставі договору про перевезення цукрового буряка № 56 від 02.09.2013 року, 79588,34 грн. основного боргу, 12545,37 грн. інфляційних втрат, 2209,49 грн. 3% річних, та відшкодування понесених судових витрат

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги з підставЮ викладених у позовній заяві, підтримав і просив позов задовольнити в повністю.

Відповідач письмовий відзив на позов не подав, проти позову не заперечував, явку представника в засідання суду не забезпечив, хоч про дату, час і місце розгляду справи належним чином був повідомлений, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення ухвали суду.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 77 ГПК України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, суд, відповідно до ст. 75 ГПК України, визнав за можливе розглянути справу у відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Згідно ст.85 ГПК України у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позовні вимоги задовольняє повністю з наступних підстав.

02.09.2013 року між позивачем - приватним підприємством "Леванте", як перевізником, та відповідачем - державним підприємством "Іваньківський цукровий завод", як замовником, укладено договір № 56 про перевезення цукрового буряка (далі - договір), відповідно до якого перевізник взяв на себе зобов'язання доставити ввірений йому для перевезення вантаж (згідно з транспортною накладною) з місця призначення Маньківського, Уманського, Теплицького, Бершадського районів, а в разі необхідності і з других районів, до пункту призначення, яким є с.Іваньки, вул.Заводька, 1, а замовник взяв на себе зобов'язання сплатити плату за перевезення вантажу (а.с. 13-14). За умовами договору сторони домовились, зокрема, про наступне:

- перевізник виконує перевезення вантажу на паливі замовника (п.1.4);

- розрахунки між перевізником і замовником здійснюються шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок перевізника або готівкою через касу замовника (п.4.1);

- вартість перевезення вантажу становить за 1 тонну перевезення цукрової сировини і складає: від 20 км до 40 км - 40 грн., від 41 км до 60 км - 50 грн., від 61 км до 80 км - 60 грн., від 81 км до 110 км - 75 грн. (п.4.2);

- замовник оплачує послуги перевізника на протязі 5-ти банківських днів з моменту оформлення Акту виконаних робіт (п.4.3);

- сторони проводять звірку наданих послуг подекадно, про що підписуються акти виконаних робіт (п.4.4).

На виконання умов Договору позивач у період з 02.09.2013 року по 12.11.2013 року надав відповідачу послуг з перевезення на загальну суму 166742,78 грн. Факт здійснення перевезень підтверджується актами виконання транспортних послуг № 0597т від 31.10.2013 року на суму 24710,40 грн., № 0598т від 31.10.2013 року на суму 45000 грн, № 0598/1т від 31.10.2013 року на суму 45232,50 грн., № 0617т від 12.11.2013 року на суму 51799,88 грн. (а.с.15-20), товарно-транспортними накладними (а.с.38-86).

Відповідач оплатив відповідачу надані послуги перевезення на суму 10000 грн., що підтверджується банківською випискою від 11.12.2013 року (а.с.23), та передав дизельне пальне на загальну суму 77154,44 грн., що підтверджується видатковими накладними № ЦЗ-0000386 від 31.10.2013 року на суму 50554,44 грн. та № ЦЗ-0000472 від 12.11.2013 року на суму 26600 грн. (а.с.21-22).

11.09.2014 року позивач направив відповідачу претензію-вимогу, у якій вказав на наявність заборгованості за Договором в сумі 89587,94 грн. та вимагав сплатити вказану заборгованість до 20.09.2014 року (а.с.24).

Відповідач листом від 17.09.2014 року №02/418 відповів на претензію та вказав, що у зв'язку з скрутним становищем на підприємстві, зміною керівництва та сезонним характером роботи питання погашення заборгованості будуть вирішуватись підприємством в жовтні-грудні місяцях 2014 року (а.с.25).

Згідно з розрахунком заборгованості, доданим прозивачем до позовної заяви (а.с. 26), станом на 20.11.2014 року розмір боргу становить 79588,34 грн. (166742,78 грн. - 87154,44 грн.).

Вищеназвані документи долучені до матеріалів справи в якості письмових доказів.

З урахуванням викладеного суд вважає, що спірні зобов'язальні відносини виникли між сторонами на підставі договору про перевезення цукрового буряка № 56 від 02.09.2013 року. Договір є укладеним, виконувався сторонами, вимоги позивача ґрунтуються на правах і зобов'язаннях сторін цього договору.

Спірні правовідносини сторін за правовою природою віднесені до договірних зобов'язань перевезення і послуг, загальні положення про послуги, перевезення і транспортне експедирування визначені главами 63-65 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), главою 32 Господарського кодексу України (далі - ГК України), загальні положення про договір - розділом ІІ книги 5 ЦК України, главою 20 ГК України, загальні положення про правочини - розділом IV книги 1 ЦК України.

Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 2 ст. 908 ЦК України визначено, що загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ст. 307 ГК України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Вищенаведеними доказами у справі підтверджено виникнення між сторонами господарських договірних відносин у сфері перевезення вантажу автомобільним транспортом, що підтверджується складеними товарно-транспортними накладними та актами виконання транспортних послуг.

Відповідно до ст.ст. 526, 629 ЦК України: зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідач, в порушення норм ЦК України, свої зобов'язання з оплати вартості перевезення в сумі 79588,34 грн., не виконав.

Наявність і розмір невиконаного спірного грошового зобов'язання в розмірі 79588,34 грн. позивачем обґрунтовано і підтверджено належними і допустимими доказами, відповідачем не спростовано, тому ця заборгованість підлягає стягненню в судовому порядку.

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимога позивача про стягнення 2209,49 грн. 3% річних за період з 20.11.2013 року по 20.10.2014 року та 12545,37 грн. інфляційних втрат за період з грудня 2013 року по вересень 2014 року, відповідає приписам ч. 2 ст. 625 ЦК України, їх розрахунок судом перевірений, визнаний вірним тому також підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, обставини справи повинні підтверджуватись лише належними і допустимими доказами, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судом, відповідно до ст. 22 ГПК України, було запропоновано сторонам подати докази в обґрунтування позову і заперечень проти нього, брати участь в засіданнях суду, вони своїми правами скористались на свій розсуд, подали всі наявні у них докази і на їх підставі судом прийнято рішення у справі.

З урахуванням викладеного, відповідно до умов договору, обставин справи та вимог законодавства, суд вважає, що відповідач не виконав договірні зобов'язання щодо порядку розрахунків за надані послугу з перевезення, прострочив їх оплату, тому позовні вимоги про стягнення 79588,34 грн. основного боргу, 12545,37 грн. інфляційних втрат, 2209,49 грн. 3% річних, судом визнаються обґрунтованими, доведеними і задовольняються повністю.

На підставі статті 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати - сплачений судовий збір в розмірі 1887 грн.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства "Іваньківський цукровий завод", місцезнаходження: 20132, Черкаська область, Маньківський район, с. Іваньки, вул. Заводська, 1, ідентифікаційний код 32741501 на користь приватного підприємства "Леванте", місцезнаходження: 18018, м. Черкаси, вул. Громова, 138/11, ідентифікаційний код 37787378 - 79588 грн. 34 коп. основного боргу, 12545 грн. 37 коп. інфляційних втрат, 2209,49 грн. 3% річних та 1887 грн. судових витрат.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня його підписання.

Повний текст рішення складено і підписано 26.01.2015 року.

Суддя В.М. Грачов