Ухвала

від 07.06.2016 по справі 925/2185/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"07" червня 2016 р. Справа №925/2185/14

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі Ткаченку А.О., за участю представників: заявника (стягувача) - не з'явилися, боржника - не з'явилися, відділу ДВС - не з'явилися, розглянувши скаргу суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 на дії відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області у справі за позовом приватного підприємства «Леванте» до Державного підприємства «Іваньківський цукровий завод» про стягнення 94343,20 грн.,

ВСТАНОВИВ:

14.04.2016 року за вх. № 7686/16 стягувач - суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1, яка є правонаступником приватного підприємства «Леванте», звернулася в Господарський суд Черкаської області зі скаргою на дії відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області (далі - відділ ДВС), в якій просив визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області від 04.04.2016 року про повернення виконавчого документа стягувачеві у виконавчому провадженні № 46727338.

В обґрунтування скарги скаржник (стягувач) зазначила, що спірна постанова відділу ДВС суперечить нормам ст. 19 Конституції України, п. 9 ч. 1 ст. 47, ч. 1 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 1, 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Відділ ДВС в особі свого представника подав письмовий відзив на скаргу (вх.№10731/16), у якому заперечив проти задоволення скарги з мотивів її необґрунтованості і безпідставності.

В засіданні суду 31.05.2016 року представник скаржника підтримав скаргу і просив суд її задовольнити повністю з підстав, викладених у ній, представник органу ДВС просив в задоволенні скарги відмовити з підстав, викладених у відзиві.

В засідання суду представники стягувача, боржника та відділу ДВС не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Дослідивши матеріали скарги, справи № 925/2185/14 та оцінивши їх у сукупності, суд в задоволенні скарги відмовляє повністю з наступних підстав.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 09.11.2009 року порушено провадження у справі про банкрутство державного підприємства «Іваньківський цукровий завод», введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, накладено арешт на все майно боржника, який знаходиться за адресою: с. Іваньки, Маньківського району, Черкаської області.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 22 січня 2015 року у справі № 925/2185/14 позовні вимоги приватного підприємства «Леванте» задоволено повністю, стягнуто з Державного підприємства «Іваньківський цукровий завод» 79588 грн. 34 коп. основного боргу, 12545 грн. 37 коп. інфляційних втрат, 2209,49 грн. 3% річних та 1887 грн. судових витрат.

06.02.2015 року на виконання рішення Господарського суду Черкаської області від 22 січня 2015 року у справі № 925/2185/14 видано наказ.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області стягувача - приватне підприємство «Леванте» у виконавчому провадженні № 46727338, відкритому за наказом Господарського суду Черкаської області № 925/2185/14 від 06.02.2015 року, замінено його правонаступником - суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1

Постановою головного державного виконавця відділу ДВС Маньківського районного управління юстиції від 02.03.2015 року відкрито виконавче провадження № 46727338 з примусового виконання наказу Господарського суду Черкаської області № 925/2185/14 від 06.02.2015 року, а постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області від 04.04.2015 року виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України про виконавче провадження у зв'язку з тим, що ухвалою Господарського суду Черкаської області від 02.03.2016 року у справі № 01/3070 відмовлено у задоволенні заяви державного виконавця відділу ДВС про надання дозволу на реалізацію описаного та арештованого державним виконавцем майна боржника.

В обґрунтування скарги скаржник зазначила, що оскаржувана постанова державного виконавця не відповідає вимогам закону, оскільки 05.08.2014 року в межах зведеного виконавчого провадження № 4930413 було описано та накладено арешт на нерухоме майно та рухоме майно боржника, то державний виконавець зобов'язаний був арештоване майно вилучити та передати на примусову реалізацію в порядку ч. ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження», так як дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не розповсюджується на поточну заборгованість.

Отже, враховуючи вищевикладені обставини суд вважає, що спірні правовідносини сторін перебувають у сфері регулювання Законів України «Про виконавче провадження», «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 124 Конституції України та ст. 115 Господарського процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому ЗУ «Про виконавче провадження».

Згідно ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України, скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів розглядаються господарськими судами у тих справах, у яких були прийняті відповідні рішення, ухвали, постанови незалежно від наявності зведеного виконавчого провадження.

Відповідно до ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є, зокрема звернення стягнення на кошти та інше майно ( майнові права ) боржника, у тому числі, якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб.

Відповідно до ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Відповідно до абз. 4 ч. 15 ст. 16, абз. 3 і 4 ч. 5 ст. 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» з моменту порушення провадження у справі про банкрутство арешт майна боржника чи інші обмеження боржника щодо розпорядження належним йому майном можуть бути застосовані виключно господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство; стягнення грошових коштів за вимогами кредиторів за зобов'язаннями, на які не поширюється дія мораторію, провадиться з рахунку боржника в установі банку. Контроль за такими стягненнями здійснює арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор); звернення стягнення на майно боржника за вимогами, на які не поширюється дія мораторію, здійснюється виключно за ухвалою господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника.

Судом встановлено, що даному випадку вимоги стягувача є поточними і на них не розповсюджується дія мораторію на задоволення вимог кредиторів, накладеного в межах розгляду справи про банкрутство, у зв'язку з чим державний виконавець органу ДВС звернувся до Господарського суду Черкаської області в межах провадження справи про банкрутство № 01/3070 із заявою про надання дозволу на реалізацію описаного та арештованого майна боржника. Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 02.03.2016 року № 01/3070 відмовлено в задоволені вищезазначеної заяви.

За таких обставин, зазначена ухвала встановлює заборону на звернення стягнення на майно боржника, а відтак Закон встановлює обов'язок для державного виконавця щодо винесення відповідної постанови.

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 47 «Про виконавче провадження», виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу, зокрема, якщо наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника.

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом. Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

За змістом цих нормативних актів та з урахуванням встановлених обставин справи суд вважає, що оскаржені дії державного виконавця щодо винесення постанови відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області від 04.04.2016 року про повернення виконавчого документа стягувачеві у ВП № 46727338 не суперечить нормам законів України «Про виконавче провадження» та «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», інші обставини, зазначені скаржником, не є підставами визнання цих дій державного виконавця незаконними та скасування постанови державного виконавця від 04.04.2016 року ВП № 46727338, тому суд надає перевагу запереченням органу ДВС, а в задоволенні скарги відмовляє повністю.

Керуючись ст.ст. 86, 121-2 ГПК України, господарський суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні скарги суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 на дії відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області за вх. № 7686/16 відмовити повністю.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд Черкаської області.

Суддя В.М. Грачов