Постанова

від 21.01.2015 по справі 910/14584/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" січня 2015 р. Справа№ 910/14584/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Тарасенко К.В.

Тищенко О.В.

секретар Бурдейна Н.В.

за участю представників:

від позивача - не з'явився

від відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісна компанія ''Укрєврохім''

на рішення господарського суду міста Києва

від 19.11.2014 р.

у справі №910/14584/14 (суддя Підченко Ю.О.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича комерційно-фінансова компанія ''Лівий берег, ЛТД''

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісна компанія ''Укрєврохім''

про стягнення 68744,58 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Виробнича комерційно-фінансова компанія ''Лівий берег, ЛТД'' звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісна компанія ''Укрєврохім'' про стягнення 68744,58 грн., з яких: 49800 грн. основного боргу, 4599,94 грн. пені, 1824,70 грн. 3% річних, 7719,94 грн. інфляційних втрат. Також позивач просив стягнути з відповідача витрати на оплату адвокатських послуг у розмірі 4800,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки №19/07/13 від 19.07.2013 р.

В процесі розгляду справи в місцевому господарському суді представником відповідача було подано заяву про зменшення розміру пені до 90% та компенсації витрат на оплату адвокатських послуг на 70%, у зв'язку з їх необґрунтованістю та не співрозмірністю з обсягами адвокатської роботи у даній справі.

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.11.2014 р. (повний текст рішення складено та підписано 24.11.2014р.) у справі №910/14584/14 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю ''Сервісна компанія ''Укрєврохім'' на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича комерційно-фінансова компанія ''Лівий берег, ЛТД'' основний борг у розмірі 37000 (тридцять сім тисяч) грн. 00 коп., пеню у розмірі 4599 (чотири тисячі п'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 94 коп., інфляційні втрати у розмірі 7719 (сім тисяч сімсот дев'ятнадцять) грн. 94 коп., 3% річних у розмірі 1824 (одна тисяча вісімсот двадцять чотири) грн. 70 коп., судовий збір у розмірі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. та витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 4800 (чотири тисячі вісімсот) грн. 00 коп. Провадження у справі в частині стягнення заборгованості у розмірі 12800,00 грн. припинено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервісна компанія ''Укрєврохім'' звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення господарського суду міста Києва від 19.11.2014 р. у справі №910/14584/14 в частині зменшення розміру пені та компенсації витрат на оплату адвокатських послуг, стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ''Сервісна компанія ''Укрєврохім'' на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича комерційно-фінансова компанія ''Лівий берег, ЛТД'' суму основного боргу у розмірі 37000 (тридцять сім тисяч) грн. 00 коп., пеню у розмірі 459 (чотириста п'ятдесят дев'ять) грн. 99 коп., інфляційні втрати у розмірі 7719 (сім тисяч сімсот дев'ятнадцять) грн. 94 коп., 3% річних у розмірі 1824 (одна тисяча вісімсот двадцять чотири) грн. 70 коп., судовий збір у розмірі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. та витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 1400 (одна тисяча чотириста) грн. 00 коп. Вирішити питання про компенсацію судових витрат щодо подачі апеляційної скарги.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому, скаржник зазначив, що суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення розміру пені не дослідивши фактичні дані щодо матеріального становища сторін. Крім того, позивач вважає, що розмір адвокатських послуг не є співрозмірним з обсягом роботи у даній справі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.12.2014 р. прийнято апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервісна компанія ''Укрєврохім'' на рішення господарського суду міста Києва від 19.11.2014 р. у справі №910/14584/14 до провадження, розгляд апеляційної скарги призначено на 21.01.2015 р.

16.01.2015 р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 19.11.2014 р. у справі №910/14584/14 - без змін. Також позивач звернувся з проханням розглянути справу за відсутності представника позивача.

В судове засідання апеляційної інстанції представники сторін не з'явилися.

Оскільки явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обов'язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення сторін про місце, дату та час судового розгляду, апеляційний суд визнав можливим розглядати справу у відсутність представників сторін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

19.07.2013 р. між ТОВ ВКФК ''Лівий берег, ЛТД'', як постачальником, та ТОВ СК "Укрєврохім", як покупцем, було укладено Договір поставки №19/07/13 (надалі - "Договір"), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити мило господарське 72% номінальна маса куска 200 грам, що у подальшому іменується товар.

Товар поставляється окремими партіями на підставі заявки покупця. Заявка передається в письмовій, усній формі, по факсу або електронною поштою або через представника постачальника. Про погодження заявки постачальник повідомляє покупця шляхом виставлення рахунку-фактури, а про відхилення шляхом направлення листа-повідомлення за допомогою факсу або електронної пошти (п. 1.2 Договору).

Відповідно до п. 2.1 Договору постачальник відвантажує товар на адресу покупця, на умовах DDP (доставка товару постачальником у пункт зазначений покупцем) відповідно до правил ІНКОТЕРМС 2010, протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту погодження заявки.

Товар поставляється в кількості, погодженої сторонами в заявці на товар (п. 2.2 Договору).

Датою поставки вважається дата доставки товару постачальником до пункту призначення згідно умов поставки вказаних в п. 2.1 договору, що підтверджується підписом представника покупця на видаткових накладних (п. 2.3 Договору).

Згідно із п. 2.4 Договору постачальник відвантажує товар на адресу покупця за цінами вираженими в національній валюті.

Відповідно до п. 2.6 Договору товар надається довіреній особі покупця, яка засвідчила свої повноваження довіреністю на отримання товару, виданої у відповідності до наказу №99 Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року "Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей".

Пунктом п. 3.3 Договору визначено, що кількість кожної партії товару узгоджуються в заявці на постачання товару і вказується в рахунках-фактурах і накладних на товар.

Ціна за один кілограм товару складає 6,50 грн. з ПДВ. Загальна сума Договору розраховується шляхом складання загальних сум партій товару, переданого постачальником покупцю за видатковими накладними, протягом строку дії даного Договору (п. 4.1 Договору).

У відповідності до п.п. 4.2, 4.3 Договору покупець здійснює 50% передоплати за заявкою на поставку товару шляхом банківського перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Покупець здійснює 50% оплату за поставлений товар шляхом банківського перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 30 (тридцяти) днів з моменту постачання товару. Розрахунки здійснюється в національній валюті України - гривні.

Пунктами 7.1, 7.2 Договору визначено, що усі спори та розбіжності, які виникають між сторонами за цим договором або у зв'язку з ним, вирішуються шляхом переговорів протягом 30 календарних днів з моменту виникнення. У випадку, якщо врегулювання спору шляхом переговорів виявляється неможливим, і якщо сторони не можуть дійти згоди зі спірних питань, такий спір підлягає вирішенню в компетентному суді у порядку, встановленому чинним законодавством України.

Термін дії договору починається з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2013 року, але в будь-якому випадку до повного виконання зобов'язань по ньому (п. 8.1 Договору).

Колегією суддів встановлено, що ТОВ ВКФК ''Лівий берег, ЛТД'' на виконання умов Договору у період з липня по вересень 2013 р. на підставі видаткових накладних №53 від 24.07.2013 р., №56 від 01.08.2013 р., №59 від 12.08.2013 р., №62 від 27.08.2013 р., №65 від 11.09.2013 р. передало, а ТОВ СК "Укрєврохім" в особі Павловської Є.М., що діяла на підставі довіреностей №99 від 24.07.2013 р., №104 від 01.08.2013 р., №109 від 12.08.2013 р., №122 від 11.09.2013 р. прийняло товар на загальну суму 325000,00 грн.

Видатковими накладними визначені ціна, кількість та номенклатура переданого товару.

На виконання умов Договору відповідачем за період з липня 2013 р. по березень 2014 р. було здійснено часткову оплату вартості поставленого товару у розмірі 275200,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №2046 від 24.07.2013 р., №2109 від 29.08.2013 р., №2138 від 11.09.2013 р., №2177 від 01.10.2013 р., №2363 від 09.12.2013 р., №2450 від 13.01.2014 р., №2535 від 21.02.2014 р., №2536 від 21.02.2014 р. та №2623 від 21.03.2014 р.

У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем взятого на себе грошового зобов'язання позивачем 06.05.2014 р. на адресу відповідача було надіслано претензію №01/14-Пр від 05.05.2014 р., в якій ТОВ ВКФК ''Лівий берег, ЛТД' просило ТОВ СК "Укрєврохім" погасити існуючу заборгованість у розмірі 49800,00 грн. Отримання відповідачем 13.05.2014 р. претензії підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення №4905106451173 (0740014444991).

Проте, відповідач відповідь на вказану претензію не надав заборгованості у розмірі 49800,00 грн. не погасив.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті вартості поставленого товару.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Умови договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До Договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1); якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2).

За приписами ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Статтею 526 Цивільного кодексу України та частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Матеріалами справи (видатковими накладними, довіреностями та платіжними дорученнями) підтверджується поставка позивачем товару за Договором, прийняття його відповідачем.

З урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та змісту п.п. 4.2, 4.3 Договору строк виконання відповідачем грошового зобов'язання по оплаті вартості поставленого позивачем за Договором товару на момент розгляду справи настав.

Проте відповідач не виконав зобов'язання по сплаті вартості отриманого товару у повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість, яка на момент звернення з позовом до суду становила 49800,00 грн.

Разом з тим після звернення з позовом до суду та порушення провадження у даній справі відповідач здійснив перерахування позивачу коштів за отриманий товар за договором в розмірі 12800,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №2981 від 31.07.2014 р. та №3090 від 09.09.2014 р.

Відповідно до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, в тому випадку коли спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

Таким чином, провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 12800,00 грн. підлягає припиненню згідно п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки погашення боргу здійснено після звернення позивача до суду.

З огляду на викладене, враховуючи те, що станом на час розгляду справи факт наявності боргу у відповідача перед позивачем у розмірі 37000 грн. належним чином доведений, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності боргу перед позивачем у вказаному розмірі, заборгованість у розмірі 37000,00 грн. відповідачем не заперечується, колегія суддів дійшла висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 37000 грн. заборгованості за Договором є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 4599,94 грн., 3 % річних у розмірі 1824,70 грн. та інфляційних втрат у розмірі 7719,94 грн.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.3. Договору за прострочення покупцем строків оплати за товар, передбачених п. 4.2 даного Договору, він зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від розміру несплаченої суми за кожний день прострочення в оплаті, а також суму заборгованості з урахуванням індексу інфляції.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по оплаті вартості отриманого товару не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Відповідачем під час розгляду справи в суді першої інстанції було заявлено клопотання про зменшення розміру пені на 90%, посилаючись на скрутне матеріальне становище.

Виходячи зі змісту ст. 233 Господарського кодексу України, ст. 551 Цивільного кодексу України та п. 3 статті 83 чинного Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, що приймає рішення, має право у певних випадках (якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора) зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до п.2.4. роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань від 29 квітня 1994 року № 02-5/293 вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила договір, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Згідно з 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Враховуючи майновий стан сторін, інтереси обох сторін, ступінь виконання зобов'язання, причини неналежного виконання зобов'язання, поведінку винної сторони, враховуючи відсутність належних доказів на підтвердження доводів відповідача щодо його скрутного матеріального становища, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції дотримано баланс інтересів сторін та правомірно відмовлено у задоволенні заяви відповідача про зменшення розміру пені.

З огляду на викладене вимога позивача про стягнення пені у розмірі 4599,94 грн. (відповідно до наданого позивачем розрахунку) визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові №48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Враховуючи, що судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов'язання, то вимога позивача про стягнення 3% річних у розмірі 1824,70 грн. та інфляційних втрат у розмірі 7719,94 грн. визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Твердження скаржника про те, що суму сплачену позивачем на правову допомогу у розмірі 4800,00 грн., яку включено до складу судових витрат та стягнуто з відповідача, необхідно зменшити до 1400 грн., посилаючись на неспіврозмірність розміру адвокатських послуг з обсягом роботи у даній справі є необґрунтованим.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України до складу судових витрат входить, зокрема оплата послуг адвоката.

Колегія суддів вважає, що судові витрати у вигляді послуг адвоката в сумі 4800,00 грн., які позивач просив стягнути з відповідача, підлягають стягненню у вказаному розмірі, враховуючи те, що факт надання послуг адвокатом Ільєнком Ю.В. та оплата позивачем таких послуг підтверджується наявними в матеріалах справи доказами (договір про надання правової допомоги у господарських справах №13/06-юо, укладений 13.06.2014 р. між адвокатом Ільєнком Юрієм Васильовичем та ТОВ ВКФК ''Лівий берег, ЛТД'', відповідно до п. 1.1 якого адвокат бере на себе зобов'язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, застосовує всі засоби до покладення сум судових витрат, що підлягають оплаті за послуги адвоката, на винну сторону, а замовник зобов'язаний оплатити замовлення у порядку та строки обумовлені сторонами; квитанція №1-13-06 від 13.06.2014 р. про сплату на користь адвоката Ільєнка Юрія Васильовича грошових коштів у розмірі 4800,00 грн. та акт виконаних робіт від 25.09.2014 р., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №1978 від 16.02.2009 р.).

Відповідно до ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків місцевого господарського суду не спростовують.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду не вбачається.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісна компанія ''Укрєврохім'' залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 19.11.2014 р. у справі №910/14584/14 залишити без змін.

Матеріали справи №910/14584/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановлені законом порядку та строки.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді К.В. Тарасенко

О.В. Тищенко