Ухвала

від 13.01.2015 по справі 826/6618/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2015 року м. Київ К/800/54837/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Маспром»

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2014

та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.07.2014

у справі № 826/6618/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Маспром»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві

про визнання протиправними та скасування акта і податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Маспром» звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування акту перевірки Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві № 2401/26-5922-07/35136163 від 19.12.2013 та податкового повідомлення-рішення № 0000372207 від 15.01.2014.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.07.2014, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2014, відмовлено в задоволенні позову.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про часткове задоволення позовних вимог, а саме: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 15.01.2014 № 0000372207 про збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ «НВО «Маспром» за платежем: податок на додану вартість в розмірі 575 000 грн. та нараховані штрафні санкції в розмірі 143 750 грн., посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права в межах касаційної скарги, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «НВО «Маспром» з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податків і зборів по взаємовідносинах з ТОВ «Національна бізнес група» за період з 01.08.2013 по 31.08.2013, складено акт № 2401/26-59-22-07/35136163 від 19.12.2013, в якому зафіксовано порушення: пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 , п. 44.1 ст. 44 , п. п. 198.1 - 198.3, 198.6 ст. 198 , п. 200.1 ст. 200 , п. п. 201.4 , 201.6 , 201.8 , 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України , що призвело до заниження податку на додану вартість за серпень 2013 року на суму 575 000 грн.

На підставі результатів проведеної перевірки, 15.01.2014 податковим органом прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000372207 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 718 750 грн., в т.ч. 575 000 грн. основного платежу та 143 750 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Також судами встановлено, що 01.07.2013 між ТОВ «НВО «Маспром» (замовник) та ТОВ «Національна бізнес група» (виконавець) було укладено договір на виконання науково-дослідної роботи за № 19-12-3, за умовами якого виконавець зобов'язується за плату та за дорученням замовника виконати та передати останньому роботи «Дослідження лужних колоїдних систем».

Згідно зазначеного договору після завершення кожного етапу роботи, а також роботи в цілому, виконавець протягом 5-ти робочих днів подає замовнику акт здачі-приймання роботи (етапу), підписаний виконавцем та звітні документи згідно з п. 3 Технічного завдання. Приймання та оцінювання виконаних робіт проводиться замовником відповідно до вимог технічного завдання, діючих стандартів та норм.

На виконання умов зазначеного договору до суду надані: додаток № 1 до договору - Протокол узгодження договірної ціни на науково-дослідну роботу: «Дослідження лужних колоїдних систем»; додаток № 2 до договору - Календарний план виконання науково-дослідної роботи: «Дослідження лужних колоїдних систем», за яким передбачені 4 етапи виконання робіт, терміни їх закінчення, розрахункова ціна та умови складання первинних документів: актів здавання-приймання робіт та інформаційних звітів по завершенню виконання кожного з етапів окремо; додаток № 3 до договору - Технічне завдання на виконання науково-дослідної роботи: «Дослідження лужних колоїдних систем»; акт здачі-приймання науково-дослідної роботи від 31.08.2013 № 3125 на суму 3 450 000 грн. (в т.ч. ПДВ - 575 000 грн.) (без авансових платежів), підписаний за результатами виконання виконавцем робіт за всіма етапами, короткий опис, яких наведений в інформаційних звітах; інформаційними звітами про виконання науково-дослідної роботи за договором від 01.07.2013 № 19-12-3 «Дослідження лужних колоїдних систем» за 1-4 етапами; звіт про науково-дослідну роботу: «Дослідження лужних колоїдних систем» до договору від 01.07.2013 № 19-12-3, затвердженого керівником ТОВ «НБГ» Зубрицьким А.В. в 2013 році; податкова накладна.

Проте, платник податків не надав жодних розрахункових документів (платіжних доручень, видаткових касових ордерів), виписок з рахунків ТОВ «НВО «Маспром» у банківських установах з відомостями про перерахування на користь виконавця науково-дослідних робіт і вартості таких робіт і відповідно понесення позивачем матеріальних витрат по договору від 01.07.2013 № 19-12-3.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що позивачем не доведено реальність здійснення господарських операцій з ТОВ «Національна бізнес група», на підставі яких позивачем були сформовані дані податкового обліку, а надані первинні документи не є підтвердженням даних податкового обліку.

Суд касаційної інстанції погоджується з наведеним висновком судів попередніх інстанцій виходячи з наступного.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 зазначеного Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Згідно з п. 198.3 ст. 198 цього Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. п. 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних лише в разі фактичного здійснення господарської діяльності. Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської діяльності, визначальною ознакою якої є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

За відсутності ж факту придбання товарів (робіт, послуг) відповідні суми не можуть включатись до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів та відсутності розрахункових документів.

Таким чином, за встановлення в судовому порядку відсутності факту здійснення господарської операції між позивачем та ТОВ «Національна бізнес група», в результаті чого відсутні правові наслідки для обох сторін щодо формування податкової звітності, тому є правомірним нарахування грошових зобов'язань з податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням.

За вказаних обставин, меж перегляду, відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимог є вірним, а касаційна скарга позивача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Маспром» відхилити.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2014 та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.07.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний