Ухвала

від 21.01.2015 по справі 802/4989/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" січня 2015 р. м. Київ К/800/30531/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Рецебуринського Ю.Й.,

Суддів Ємельянової В.І.,

Стародуба О.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Управління Пенсійного фонду України у Чечельницькому районі Вінницької області (далі - Управління) до комунального підприємства «Районна газета «Чечельницький вісник» Чечельницької районної ради Вінницької області, третя особа - ОСОБА_2, про відшкодування переплати пенсії,

за касаційною скаргою комунального підприємства «Районна газета «Чечельницький вісник» Чечельницької районної ради Вінницької області (далі - КП «Районна газета «Чечельницький вісник») на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 28 січня 2014 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 7 травня 2014 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2013 року Управління звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з КП «Районна газета «Чечельницький вісник» суму переплати пенсії в розмірі 69790 грн 56 коп.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 28 січня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 7 травня 2014 року, позов задоволено повністю.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалені ними судові рішення та закрити провадження у справі.

З'ясувавши обставини справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права згідно статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, Управлінням на підставі частини 2 статті 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пред'явлено позов про стягнення з підприємства боргу, що виник внаслідок переплати пенсії у зв'язку з видачею відповідачем своєму колишньому працівнику довідки з недостовірними даними про заробітну плату.

Відповідно до частини 2 статті 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Частиною 1 статті 103 вказаного Закону передбачено, що суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім'ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.

З наведеного вбачається, що для органу Пенсійного фонду спірна сума коштів по відношенню до пенсіонера є надміру виплачена пенсія, а щодо підприємства - матеріальна шкода.

Згідно з частиною першою статті 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року №1058-ІV, який набрав чинності з 1 січня 2004 року, суми пенсії, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Однак в силу пункту 1 частини першої статті 1215 Цивільного кодексу України, який набрав чинності 1 січня 2004 року, не підлягає поверненню, зокрема пенсія, якщо її виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Таким чином, за змістом наведених норм права переплачена сума пенсії може бути стягнута в судовому порядку саме з пенсіонера у випадку зловживань з його боку, якщо він відмовляється повернути її добровільно, оскільки орган Пенсійного фонду не може прийняти рішення про стягнення таких коштів з підприємства, з яким не перебувало в безпосередніх правовідносинах з приводу нарахування і виплати пенсії його колишньому працівнику.

Згідно з частиною третьою статті 6, пунктом 5 частини другої статті 17 і пунктом 5 частини четвертої статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та законами України.

Виходячи з цього, орган Пенсійного фонду може звернутися в суд з позовом про стягнення надміру виплаченої суми пенсії і спір матиме:

публічно-правовий характер, що вирішується адміністративним судом, якщо позов пред'явлено до пенсіонера;

цивільно-правовий характер, якщо позов на підставі частини другої статті 101 Закону України Про пенсійне забезпечення» пред'явлено до підприємства, що видало недостовірні документи, який має розглядатися в порядку іншого судочинства (цивільного або господарського в залежності від правового статусу відповідача - фізичної чи юридичної особи).

Оскільки справу за позовними вимогами органу Пенсійного фонду до підприємства суди першої та апеляційної інстанцій помилково вирішили за нормами Кодексу адміністративного судочинства України, то прийняті ними судові рішення не можна визнати законними.

Згідно з частиною 1 статті 228 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Частиною 2 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

За таких обставин, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а провадження у справі - закриттю.

Керуючись статтями 157, 222, 228, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу комунального підприємства «Районна газета «Чечельницький вісник» Чечельницької районної ради Вінницької області задовольнити.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 28 січня 2014 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 7 травня 2014 року скасувати.

Провадження у даній справі відкрите в порядку адміністративного судочинства закрити.

Роз'яснити позивачу право на звернення до суду в порядку господарського судочинства.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю.Й. Рецебуринський

Судді В.І. Ємельянова

О.П. Стародуб